08 травня 2024 р.Справа № 440/9529/22
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Макаренко Я.М.,
Суддів: Жигилія С.П. , Любчич Л.В. ,
за участю секретаря судового засідання Кругляк М.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.04.2023, головуючий суддя І інстанції: Т.С. Канигіна, м. Полтава, по справі № 440/9529/22
за позовом ОСОБА_1
до Управління соціального захисту населення Полтавської районної державної адміністрації
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Управління соціального захисту населення Полтавської районної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, в якому просив суд:
- визнати протиправною відмову Управління соціального захисту населення Полтавської районної державної адміністрації щодо встановлення на підставі частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" ОСОБА_1 статусу особи з інвалідністю внаслідок війни другої групи;
- зобов'язати Управління соціального захисту населення Полтавської районної державної адміністрації встановити відповідно до пункту 11 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" ОСОБА_1 статус особи з інвалідністю внаслідок війни другої групи та видати "посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни".
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 06.04.2023 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Полтавської районної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії відмовлено.
Позивач, не погодившись з вищевказаним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та неправильне застосування норм процесуального права, просить рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.04.2023 по справі № 440/9529/22 скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що під час отримання травми позивач виконував службові обов'язки із захисту України від військової агресії російської федерації, тому на нього поширюються положення п. 11 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 проходив з 16.08.2013 по 06.11.2015 службу в органах внутрішніх справ, з 07.11.2015 в Національній поліції.
25.02.2022 в період проходження служби з позивачем стався нещасний випадок.
Відповідно до акта розслідування нещасного випадку №1, затвердженого командиром БПОП ГУНП в Полтавській області 08.04.2022, нещасний випадок визначається таким, що настав в період проходження служби під час виконання службових обов'язків згідно з підпунктом 1 пункту 7 розділу ІІІ Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися з поліцейськими, затвердженого наказом МВС від 05.10.2020 № 705.
Згідно з свідоцтвом про хворобу №56/С шкіра та видимі слизові чисті, звичайного забарвлення; у ділянці кукси лівого стегна - післяопераційний рубець в задовільному стані; периферійні лімфатичні вузли не збільшені; кістково-м'язова система та суглоби без патологічних деформацій та обмежень рухів за виключенням відсутності лівої нижньої кінцівки на рівні верхньої третини стегна; пересувається за допомогою милиць; набряків немає; у легенях дихання везикулярне, ЧД >- 18/хв. Межі серця в нор.мі, тони ритмічні, звучні. РS - 70 уд/хв, АТ - 110/70 мм рт. ст. Живіт м'який, безболісний. Печінка не збільшена. Селезінка не пальпується. Симптом "постукування" негативний з обох сторін. У неврологічному статусі відхилень від норми не виявлено. Гострота зору 1,0 обох очей без корекції. Очне дно обох очей без патології. ЛОР-органи без патології. Гострота слуху: ШМ = 6,0/б,0 м. Психічно здоровий.
Наслідки травми (25.02.2022 - відкритий багатосколковий перелом нижньої третини лівої стегнової кістки та верхньої третини лівої великогомілкової кістки з масивним розчапленням м'язів гомілки та стегна) у вигляді післяампутаційної кукси лівої нижньої кінцівки на рівні верхньої третини степіа (ампутація 25.02.2022 р.), синдрому "фантомного" болю, ТРАВМА, ТАК, пов'язана з виконанням службових обов'язків. Потребує протезування лівої нижньої кінцівки.
Відповідно до довідок про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України №А-12753 від 07.05.2018 та №А-11548 від 22.01.2018 позивач у періоди з 29.03.2018 по 30.04.2018 та з 29.11.2017 по 25.01.2018 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальній цілісності України.
З довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ №471258 від 12.05.2022 вбачається, що ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності з 12.05.2022 внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням службових обов'язків.
ОСОБА_1 звернувся до Управління соціального захисту населення Полтавської районної військової адміністрації із заявою, у якій просив надати йому статус та видати посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи внаслідок травми, так, пов'язаної з виконанням службових обов'язків.
Листом Управління соціального захисту населення Полтавської районної військової адміністрації №3934/03-26 від 11.10.2022 повідомило позивача про відмову у встановленні йому статусу особи з інвалідністю внаслідок війни другої групи.
Вважаючи таку відмову Управління соціального захисту населення Полтавської районної військової адміністрації протиправною, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки інвалідність позивача не пов'язана з виконанням обов'язків військової служби, у розумінні статті 7 Закону № 3551, а одержана внаслідок виконання службових обов'язків, тому позивач не може вважатися особою з інвалідністю внаслідок війни. При прийнятті рішення суд першої інстанції врахував правову позицію Верховного Суду, що викладена в постановах від 30.09.2019 у справі № 824/32/19-а, від 18.11.2020 у справі № 1140/2362/18 та від 02.04.2021 у справі № 0540/9350/18-а.
Колегія суддів частково не погоджується з вищевказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначаються Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 № 3551-XII (далі - Закон № 3551-XII).
Відповідно до п. 11 ч. 2 ст. 7 Закону № 3551-XII (в редакції Закону від 15.03.2022 № 2121-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо уточнення норм, що регулюють питання визначення категорій осіб, які визнаються ветеранами війни та членами сімей загиблих Захисників і Захисниць України, та надання їм соціальних гарантій») до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю, з числа: військовослужбовців (резервістів, військовозобов'язаних, добровольців Сил територіальної оборони) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовців військових прокуратур, осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейських, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, особи, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України та стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції, до забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, до участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресію Російської Федерації проти України і стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах та у період її проведення, під час забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпечення здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.
Згідно п. 2 ч. 2 Розділу ІІ Прикінцеві та Перехідні положення Закону № 2121-IX право на отримання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни мають особи, зазначені у пункті 11 частині другій статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", які визнані особами з інвалідністю до набрання чинності цим Законом внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Таким чином, право на отримання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни згідно із п. 11 ч. 2 ст. 7 Закону № 3551-XII законодавець зазначає, зокрема поліцейських, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України та стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Порядок надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни особам, які отримали інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх проведення, під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2015 № 685 (далі - Порядок № 685) з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 01.07.2022 № 783 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо надання статусу члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України».
Так, згідно абз. 2 п. 2 Порядку № 685 (в редакції станом на час відмови позивачу у встановленні статусу) статус особи з інвалідністю внаслідок війни надається, зокрема, поліцейським, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Відповідно до пп. 1 п. 4 Порядку № 685 (в редакції станом на час відмови позивачу у встановленні статусу) підставою для надання особам статусу особи з інвалідністю внаслідок війни для осіб, зазначених в абзацах другому (крім осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади) і четвертому пункту 2 цього Порядку є:
довідка медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності;
документи про безпосередню участь особи, яка захищала незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України та брала безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями затверджене постановою Кабінету Мінітсрів України від 03.12.2009 № 1317 (далі - Положення № 1317) з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 01.07.2022 № 783.
Так, відповідно до п. 19-2 Положення № 1317 причинний зв'язок інвалідності з пораненням, контузією, каліцтвом або захворюванням, одержаними під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, особам, зазначеним у пунктах 11-14 (крім військовослужбовців (резервістів, військовозобов'язаних, добровольців Сил територіальної оборони) та осіб, зазначених у пункті 12 частини другої статті 7 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”), встановлюється на підставі:
медичних документів про звернення за медичною допомогою із зазначенням обставин одержання поранення, контузії, каліцтва, захворювання;
документів, які визначені абзацом сьомим підпункту 1, абзацом третім підпункту 2, абзацом четвертим підпункту 3 чи абзацом третім підпункту 4 пункту 4 Порядку надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни особам, які отримали інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх проведення, під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2015 р. № 685.
Згідно ч. 2 п. 26 Положення № 1317 причинами інвалідності, зокрема, можуть бути, серед іншого, зокрема:
- поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язані з виконанням службових обов'язків, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами;
- поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби або службових обов'язків з охорони громадського порядку, боротьби із злочинністю та ліквідацією наслідків надзвичайних ситуацій;
- поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержані під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх проведення, під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Враховуючи вищевикладені приписи законодавства та те, що позивач звертався за отриманням статусу особи з інвалідністю саме у зв'язку з отриманням травми під час виконання службових обов'язків 25 лютого 2022 р. на блокпосту вв'їзді в с. Великі Будища Полтавського району Полтавської області (тобто не у Донецькій та Луганській областях), то підставою для надання особам статусу особи з інвалідністю внаслідок війни на підставі п. 11 ч. 2 ст. 7 Закону № 3551-XIІ на час звернення позивача були наступні документи:
1) довідка медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності «поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержані під час безпосередньої участі в у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України» (пп. 1 п. 4 Порядку № 685 з урахуванням п. 19-2 та абз. 17 п. 26 Положення № 1317 в редакції Постанови № 783 від 01.07.2022);
2) документи про безпосередню участь особи, яка захищала незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України та брала безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (пп. 1 п. 4 Порядку № 685 в редакції Постанови № 783 від 01.07.2022).
При цьому, колегія суддів зауважує, що посилання суду першої інстанції в своєму рішенні на ту обставини, що у цій справі, відмовляючи позивачу у наданні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, відповідач виходив з того, що положення п. 11 ч. 2 ст. 7 Закону № 3551-XII не поширюються на осіб, які проходили службу у Національній поліції; а так само посилання позивача в апеляційній скарзі, що йому було відмовлено в наданні статусу особи з інвалідністю в результаті війни, оскільки згідно п. 19.2 Постанови Кабінету Міністрів України № 1317 службовці Національної поліції України до переліку осіб, яким передбачено встановлення причинного зв'язку інвалідності з пораненням чи іншим ушкодженням здоров'я, є помилковими та не відповідають фактичним обставинам справи.
Так, як вбачається зі змісту листа № 3934/03-26 від 11.10.2022, відмовляючи позивачу у наданні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни відповідач виходив з того, що серед поданих документів для встановлення статусу відсутня інформація про перебування позивача безпосередньо в районах та у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також, що причини інвалідності позивача, визначені актом МСЕК №471258 від 12.05.2022, не відповідають причинам інвалідності, що охоплюються п. 11 ч. 2 ст. 7 Закону № 3551-XIІ.
Судом першої інстанції правильно зауважено, що довідки про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України від 22.01.2018 № А 11548 та від 07.05.2018 № А 12753, на які посилається позивач, не можуть бути належними, достовірними та достатніми доказами на підтвердження доводів позивача, оскільки позивачу встановлено другу групу інвалідності з 28.04.2022.
Разом з тим, в матеріалах справи наявний лист Управління кадрового забезпечення ГУ НП України в Полтавській області від 01.09.2022 № 726/11/12/01/08-2022, з якого вбачається, що 25.02.2022 позивач був залучений до виконання своїх службових обов'язків на блокпосту у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України з метою здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. Однак у вказаному листі не зазначено, що позивач отримав поранення саме під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України
Попри те, колегія суддів зауважує, що з урахуванням Постанови Кабінету Міністрів України № 783 від 01.07.2022 для наданні особі статусу особи з інвалідністю внаслідок війни на підставі п. 11 ч. 2 ст. 7 Закону № 3551-XIІ причинною інвалідності мають бути саме поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержані під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Натомість, як вбачається з довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 12.05.2022 серії 12 ААВ № 471258 позивачу встановлено другу групу інвалідності з 28.04.2022, зазначено наступну інформацію: "травма, пов'язана з виконанням службових обов'язків", інвалідність встановлено безтерміново.
Вказана причина інвалідності передбачена іншим абзацом п. 26 Положення № 1317.
Згідно свідоцтва про хворобу № 56/С від 18.04.2022 вбачається, що позивачем було отримано травму під час виконання службових обов'язків. Вказане свідоцтво також не містить посилання на наявність обставини, зазначених у п. 11 ч. 2 ст. 7 Закону № 3551-XIІ.
З огляду на вказане, на запит відповідача щодо отримання довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності КП «Полтавський обласний центр медико-соціальної експертизи» Полтавської міської ради повідомив, що після надання свідоцтва про хворобу про змінений причинний зв'язок захворювання, поранення, травми, контузії, каліцтва МСЕК розгляне питання про зміни причини інвалідності.
Доводи апеляційної скарги позивача, що відповідачем не враховано висновки акту розслідування нещасного випадку колегія суддів вважає безпідставними, оскільки за наведеними у п. 7 вказаного акту висновками комісії встановлено, що нещасний випадок визначається таким, що настав під час виконання службових обов'язків. Отже вказаний акт не містить висновків про безпосередню участь позивача у відповідних заходах, що дають право на отримання статусу особи з інвалідністю.
За наведених підстав колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що надані позивачем до Управління соціального захисту населення Полтавської районної державної адміністрації документи не давали підстави для надання позивачу статусу особи з інвалідністю внаслідок війни.
Доводи апеляційної скарги про неврахування судом першої інстанції, що Указом Президента України від 10.03.2022 р. позивач був нагороджений медаллю «Захисника Вітчизни» за дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки у вказаному Указі Президента України відсутні посилання про безпосередню участь особи, яка захищала незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України саме 25.02.2022 р., як це вимагається пп. 1 п. 4 Порядку № 685 в редакції Постанови № 783 від 01.07.2022.
При цьому зі змісту нагородного листа, що наданий представником позивача, випливає, що нагороджений позивач був саме за дії, проявлені під час виконання службових обов'язків, а не за безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Посилання представника позивача на те, що 10.08.2023 постановою медичної комісії за № 28 відмінено попередню постанову та встановлено інший діагноз, а саме те, що травма отримана позивачем під час виконання службових обов'язків у період воєнного стану під час безпосередньої участі в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки вказана довідка не існувала на час прийняття відповідачем рішення про відмову надання позивача статусу особи з інвалідністю.
Доводи представника позивача, що наказ МВС України від 03.04.2017 р. за № 85 не було передбачено висновки ВЛК для поліцейських щодо отримання травми, поранення у зв'язку з захистом вітчизни, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки невідповідність наданої довідки МСЕК про причини інвалідності не доводить протиправності дій відповідача щодо відмови у наданні відповідного статусу, оскільки у відповідача відсутні повноваження надавати оцінку відповідності законодавству висновків МСЕК.
Крім того, позивач не позбавлений права повторно звернутися до відповідача про отримання статусу, надавши вказану довідку та документи, передбачені Порядком 685.
Разом з тим, відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції висновував, що причинний зв'язок встановлення інвалідності з формулюванням "захворювання під час виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків)" та причинний зв'язок встановлення інвалідності з формулюванням "захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби" є відмінними підставами для встановлення відповідної групи інвалідності та не підлягають ототожненню між собою.
Колегія суддів зауважує, що вказаний висновок суду першої інстанції не має значення для спірних правовідносин, оскільки позивач, звертаючись до суду з позовом у цій справі, просив зобов'язати відповідача встановити йому статус особи з інвалідністю внаслідок війни другої групи та видати "посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни" саме відповідно до п. 11 ч. 2 ст. 7 Закону № 3551-XIІ, натомість розмежування вказаних понять стосується обставин надання особам відповідного статусу згідно ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 7 Закону № 3551-XII.
Посилання суду першої інстанції на правові позиції Верховного Суду у постановах від 30.09.2019 у справі № 824/32/19-а, від 18.11.2020 у справі № 1140/2362/18 та від 02.04.2021 у справі № 0540/9350/18-а колегія суддів також вважає недоречними, оскільки фактичні обставини даної справи є відмінними від фактичних обставин у справах, що розглядалися Верховним Судом, а спірні правовідносини не є подібними.
Так у справах № 824/32/19-а та № 0540/9350/18-а досліджувалися обставини, визначені у ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 7 Закону № 3551-XII (щодо можливості надання статусу особі, інвалідність якої настала внаслідок травми, отриманої при виконанні обов'язків військової служби під час проходження нею строкової військової служби у мирний час), а у справі № 1140/2362/18 - у п. 2 ч. 2 ст. 7 Закону № 3551 (щодо віднесення працівників податкової міліції до осіб, які відповідно до вказаного пункту Закону може встановлюватися відповідний статус), натомість, як вже було зауважено колегією суддів, позивач просив встановити йому відповідний статусна підставі п. 11 ч. 2 ст. 7 Закону № 3551-XIІ.
Посилання позивача в апеляційній скарзі на обставини встановлення йому групи по причині «травми, пов'язаної з виконанням службових обов'язків» за обставин даної справи на висновки колегії суддів не впливає, оскільки п. 2 ч. 2 ст. 7 Закону № 3551-XII передбачено надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни за обставин отримання поранення, контузії, каліцтва або захворювання під час виконання службових обов'язків, а позивач не є особою з числа осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ і органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та інших військових формувань, отже, не відноситься до кола осіб, які відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 7 Закону № 3551-XII можуть бути визнані особами з інвалідністю внаслідок війни.
На підставі вищевикладеного, враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази встановлення у визначеному законом порядку причинно-наслідкового зв'язку інвалідності позивача за п. 11 ч. 2 ст. 7 Закону № 3551-XII, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, проте з інших підстав та мотивів.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини ( ч. 4 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України)..
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.04.2023 по справі № 440/9529/22 змінити в частині підстав та мотивів відмови в задоволенні позову, виклавши їх в редакції даної постанови.
В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.04.2023 по справі №440/9529/22 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)Я.М. Макаренко
Судді(підпис) (підпис) С.П. Жигилій Л.В. Любчич
Повний текст постанови складено 09.05.2024 року