09 травня 2024 р. Справа № 440/12589/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Жигилія С.П.,
Суддів: Перцової Т.С. , Русанової В.Б. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 28.09.2023 (суддя Супрун Є.Б.; м. Полтава) по справі № 440/12589/23
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
22.08.2023 ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі також - відповідач, ГУПФУ в Полтавській області), в якому просив суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо зменшення розміру пенсії позивача у період з липня 2021 року по січень 2023 року на 2000,00 грн щомісяця, шляхом вирахування суми доплати, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб" у розмірі 2000,00 грн, із суми, яка утворилася після перерахунку пенсії на підставі рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.12.2022 у справі №440/9766/22, та у здійсненні невиплати ОСОБА_1 з 01.02.2023 такої щомісячної доплати;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату з 01.07.2021 позивачу щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000,00 грн, установленою постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб".
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 04.09.2023 позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху з підстав пропуску шестимісячного строку звернення до суду з позовом, встановленого ч. 2 ст. 122 КАС України, у зв'язку з чим заявнику запропоновано надати до суду заяву про поновлення строку звернення до суду з цим позовом та доказів, які свідчать про поважність причин пропуску цього строку в частині позовних вимог, що охоплюють період з 01.07.2021 по 22.02.2023.
На виконання вимог ухвали суду позивач 17.09.2023 направив до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2023 року заяву ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду - залишено без задоволення.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, в частині позовних вимог, що охоплюють період з 01.07.2021 по 22.02.2023, - повернуто позивачеві.
Позивач не погодився з вказаним судовим рішенням та подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на його ухвалення з порушенням судом норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2023 року і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги позивач зазначає, що про вирахування (зменшення) відповідачем доплати згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021року № 713 він дізнався лише 12.01.2023, отримавши розрахунок на доплату виплату (утримання) пенсії скаржника від 09.01.2023року. До лютого 2023 року з 01.07.2021 року виплата доплати 2000 грн позивачеві проводилась щомісячно без порушення його права на отримання пенсійного забезпечення, а саме доплати згідно Постанови №713, а тому висновки зроблені судом першої інстанції про те, що скаржник про порушення своїх прав знав починаючи з липня 2021 року не відповідають дійсності та зроблені з порушенням вимог ст.242 КАС України. Вказує, що отримавши пенсію за лютий 2023 року позивач 17.03.2023 без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність, щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) пенсії звернувся до відповідача із запитом про надання йому інформації щодо виплати доплати згідно Постанови №713. З наданої відповіді відповідача від 24.03.2023 № 1600-0203-8/21891 на запит від 17.03.2023 та доданих до неї перерахунків пенсії позивача із зазначенням всіх складових виплачуваної щомісячно йому пенсії, позивачем було встановлено порушення його права на пенсійне забезпечення, а саме не нарахування (вирахування) з суми заборгованості, що утворилася при здійсненні перерахунку пенсії на виконання рішення суду першої інстанції від 06.12.2022, щомісяця з суми доплати, яка утворилася внаслідок перерахунку пенсії з 01.07.2021, суми 2000 грн. доплати до відповідно до Постанови № 713. Після отримання вищезгаданої відповіді позивач із заявою від 06.07.2023 звернувся до відповідача з проханням усунути з 01.07.2023 порушене його право на отримання доплати згідно постанови №713 та надати документи для більш повного з'ясування обставин порушеного права позивача на пенсійне забезпечення. Отримавши відмову, а саме листа від 10.07.2023року №14025-13519/Т-02/8- 1600/23 та надані до нього документи, позивач 20.08.2023року звернувся до суду. Таким чином, з часу коли позивач міг дізнатися про порушення свого права (лютий 2023року) до звернення до суду (серпень 2023 року) не пройшло шести місяців, чого судом першої інстанції при винесенні ухвал від 04.09.2023 та від 28.09.2023 по справі № 440/12589/23 встановлено не було, чим було порушено вимоги ст. 242 КАСУ.
Відповідач у надісланому відзиві на апеляційну скаргу, з викладених підстав, просив суд, апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Справа розглядається в порядку письмового провадження, відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 311, ч. 1, 2 ст. 312 КАС України, за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити, з таких підстав.
За приписами ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Частиною 5 ст. 5 КАС України визначено, що ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.
Право на судовий захист реалізується особою шляхом подання позовної заяви до суду, форма та зміст якої визначаються статтею 160 КАС України.
Частиною першою статті 160 КАС України визначено, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи позов подано у строк, установлений законом.
Частиною першою статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (абзац 1 частини 2 статті 122 КАС України).
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть установлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У частинах першій та другій статті 123 КАС України закріплено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Таким чином, чинне законодавство обмежує право позивача на звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, визначено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків пов'язане з необхідністю досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).
Отже, для вирішення питання про правильність застосування судом першої інстанції строку звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи необхідно з'ясувати, яким саме рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені права цієї особи, коли розпочався перебіг цього строку.
Колегія суддів зазначає, що предметом оскарження у цій справі є дії ГУПФУ в Полтавській області щодо зменшення розміру пенсії позивача у період з липня 2021 року по січень 2023 року на 2000,00 грн щомісяця, шляхом вирахування суми доплати, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб" у розмірі 2000,00 грн, із суми, яка утворилася після перерахунку пенсії на підставі рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.12.2022 у справі №440/9766/22, та у здійсненні невиплати ОСОБА_1 з 01.02.2023 такої щомісячної доплати.
Зі змісту позову та долучених до нього доказів судом встановлено, що ОСОБА_1 не погоджується з діями відповідача під час здійснення у лютому 2023 року перерахунку пенсії позивача на виконання судового рішення по справі № 440/9766/22. З посиланням на розрахунок на доплату (виплату, утримання) пенсії (а.с. 4), позивач вважає, що відповідачем до розміру пенсії, що підлягала виплаті внаслідок її перерахунку на виконання судового рішення по справі № 440/9766/22, не було включено щомісячну доплату до пенсії, передбачену постановою Кабінету Міністрів України "Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб" №713 від 14.07.2021 року, водночас суму щомісячної доплати, яка була виплачена ОСОБА_1 у період з липня 2021 року по січень 2023 року, було враховано відповідачем у складі виплаченої позивачу пенсії. Вказані дії відповідача, на переконання позивача, призвели до зменшення розміру перерахованої ОСОБА_1 пенсії, що підлягала до виплати, на суму виплаченої за період з липня 2021 року по січень 2023 року щомісячної доплати в розмірі 2000 грн, установленої постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 “Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб”.
Таким чином, позивач звернувся до суду за захистом свого права на належне пенсійне забезпечення яке, як вважає позивач, порушено відповідачем у лютому 2023 року під час проведення перерахунку пенсії на виконання судового рішення по справі № 440/9766/22.
При цьому дії відповідача щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 у період з 01.07.2021 по 31.01.2023 щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000,00 грн, установленої постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб", не є предметом оскарження у цій справі. Обставина виплати цієї доплати у період з 01.07.2021 по 31.01.2023 визнається позивачем у позові та підтверджується долученими позивачем до позову протоколами перерахунку пенсії.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неправильно встановив характер спірних правовідносин, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про початок перебігу строку на звернення до суду з цим позовом з 01.07.2021, з огляду лише на обраний позивачем спосіб захисту порушеного права у спірних правовідносинах.
За правилами частини першої статті 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день винесення рішення, яке оскаржується, якщо воно приймалося за участю особи, або день вчинення дії, яка оскаржується, якщо особа була присутня під час вчинення цієї дії.
Якщо цей день встановити точно не можливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Вказані висновки сформовано Верховним Судом у постанові від 23 квітня 2020 року у справі № 813/3756/17.
Оскільки оскаржувані позивачем дії щодо зменшення розміру його пенсії за наслідками проведеного ГУПФУ в Полтавській області перерахунку вчинені відповідачем у лютому 2023 року (а.с. 35-37), а позивач звернувся до суду з цим позовом у серпні 2023 року, колегія суддів, враховуючи при цьому обставини звернень позивача до ГУПФУ в Полтавській області починаючи з березня 2023 року та отримані ним відповіді, доходить висновку, що позивачем не було порушено шестимісячний строк звернення до суду з цим позовом, встановлений ч.2 ст.122 КАС України.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо пропуску ОСОБА_1 , встановленого законом строку звернення до суду з цим позовом, відповідно у суду першої інстанції були відсутні підстави для повернення позовної заяви позивачу.
За приписами ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Відповідно до ч. 3 ст. 312 КАС України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Підсумовуючи викладене з урахуванням встановлених обставин у справі, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому відповідно до вимог ч.3 ст.312 КАС України підлягає скасуванню з направленням до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 28.09.2023 по справі № 440/12589/23 - скасувати.
Адміністративну справу № 440/12589/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії направити до Полтавського окружного адміністративного суду для продовження її розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)С.П. Жигилій
Судді(підпис) (підпис) Т.С. Перцова В.Б. Русанова