09 травня 2024 року Справа № 280/2521/22 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши за правилами спрощеного, в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 , ОСОБА_3
до 1. Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області (69061, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, 90)
2. Приазовського сектору Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області (72401, Запорізька область, смт Приазовське, вул. Дружби, 2-А)
про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області (далі - відповідач 1), в якій позивач просить суд:
визнати протиправною відмову Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області у видачі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року N 2503-ХІІ;
зобов'язати Управління державної міграційної служби України в Запорізькій області оформити та видати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, без передачі будь-яких даних про неї до Єдиного державного демографічного реєстру, без формування (присвоєння) унікального номера запису в Реєстрі та без використання будь-яких засобів Єдиного державного демографічного реєстру;
визнати протиправною відмову Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області у видачі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року N 2503-ХІІ;
зобов'язати Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області оформити та видати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, без передачі будь-яких даних про неї до Єдиного державного демографічного реєстру, без формування (присвоєння) унікального номера запису в Реєстрі та без використання будь-яких засобів Єдиного державного демографічного реєстру.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначено, що у зв'язку із досягненням її дітьми - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 16-річного віку, вони звернулися до Приазовського сектору Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області із заявами про видачу паспорту у формі книжечки відповідно до Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України», затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 № 456. Разом із тим, орган ДМС України паспорти не видав, пославшись при цьому на необхідність подання рішення суду. Позивач вважає таку відмову протиправною, із посиланням на норми Конституції України, Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 21.02.2022 відкрито провадження в адміністративній справі № 280/2521/22; ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідач 1 позов не визнав, надав відзив, в якому проти задоволення позовних вимог заперечив та зазначив, що порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України регламентовано Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 № 5492-VI (далі - Закон № 5492-VI), Порядком оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302, Положенням про паспорт громадянина України, затвердженим постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XII (далі - Положення № 2503) та Тимчасовим порядком оформлення і видачі паспорта громадянина України», затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 № 456 (далі - Тимчасовий порядок № 456). Вказує, що оформлення та видача паспорта у формі книжечки здійснюється лише територіальними підрозділами за місцем реєстрації/мешкання особи. Отже, у позивача є право звернення до суду з позовом до територіального підрозділу ДМС України. Крім того, у зв'язку із введенням воєнного стану в Україні наказом УДМС України в Запорізькій області від 01.04.2022 № 3 з 01.04.2022 оголошено простій для Приазовського сектору УДМС України в Запорізькій області. З урахуванням наведеного просить відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою суду від 25.01.2023 залучено до участі у справі в якості другого відповідача Приазовський сектор Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області (далі - відповідач 2).
Підпунктом 20 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України установлено, що зміни до цього Кодексу вводяться в дію з урахуванням таких особливостей: особливості судових викликів та повідомлень, направлення копій судових рішень учасникам справи, у разі якщо адреса їх місця проживання (перебування) чи місцезнаходження знаходиться на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції, визначаються законами України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" та "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції".
Частиною першою статті 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 № 1207-VII визначено, що якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.
Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії.
З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
Враховуючи, що місцезнаходження відповідача 2 знаходиться на тимчасово окупованій території України, перелік яких визначено наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, відповідач 2 повідомлявся про вчинення відповідних процесуальних дій у справі шляхом публікації оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.
Відповідач 2 відзиву на позов не направив.
Частиною другою статті 175 КАС України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Позивачем пред'явлено вимогу, яка згідно пункту 10 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) належить до справ незначної складності та підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Частиною п'ятою статті 262 КАС України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи приписи ч. 5 ст. 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд звертає увагу на наступне.
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку із досягненням 16-річного віку, звернулися до Приазовського сектору Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області із заявами від 10.11.2021 про видачу паспорта громадянина України у формі книжечки.
Листами від 07.12.2021 № Г-4/6/2336-21/2336/10545-21 та від 07.12.2021 № Г-5/6/2336-21/2336/10546-21 заявників повідомлено, що відповідно до Тимчасового порядку № 456 оформлення та видача паспорта здійснюється за умови надання документів, перелік яких наведено у даному Порядку; однак, у зв'язку із ненаданням рішення суду вирішено відмовити у видачі паспорту у формі книжечки.
Вважаючи, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мають право на отримання паспорта громадянина України у формі книжечки, ОСОБА_1 в їх інтересах звернулася до суду з даною позовною заявою.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20 листопада 2012 року № 5492-VI; Положенням про паспорт громадянина України, затвердженим постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII; Постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України» та «Порядком оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України»; Законом України «Про захист персональних даних» від 1 червня 2010 року № 2297-VI, Тимчасовим порядком оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 № 456.
Відповідно до статті 8 Конституції України Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
За приписами статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Суд зазначає, що із зазначених конституційних норм, зокрема, випливає, що, встановлюючи ті чи інші правила поведінки, держава має в першу чергу дбати про потреби людей, утримуючись за можливості від встановлення таких правил, які негативно сприйматимуться тими чи іншими групами суспільства. Встановлення таких правил може бути виправдане тільки наявністю переважаючих суспільних інтересів, які не можуть бути задоволені в інший спосіб, але і в цьому разі має бути дотриманий принцип пропорційності.
Статтею 32 Конституції України визначено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Рішенням Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року № 2-рп/2012 надано офіційне тлумачення положення частини 2 статті 32 Конституції України, а саме: неможливо визначити абсолютно всі види поведінки фізичної особи у сферах особистого та сімейного життя, оскільки особисті та сімейні права є частиною природних прав людини, які не є вичерпними‚ і реалізуються в різноманітних і динамічних відносинах майнового та немайнового характеру, стосунках, явищах, подіях тощо. Право на приватне та сімейне життя є засадничою цінністю, необхідною для повного розквіту людини в демократичному суспільстві, та розглядається як право фізичної особи на автономне буття незалежно від держави, органів місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб. Збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Конституційне та законодавче регулювання права на невтручання в особисте та сімейне життя також узгоджується із міжнародно-правовими актами, зокрема із Європейською Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), яка була ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, та відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 8 Конвенції, кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.
За приписами ч. 2 ст. 8 Конвенції органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Як зазначено у преамбулі Закону України від 20.11.2012 № 5492-VI «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» (далі - Закон України № 5492-VI), цей Закон визначає правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи.
Відповідно до пп. «а» п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону України № 5492-VI документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються на: документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України: а) паспорт громадянина України.
Паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України (ч. 1 ст. 21 Закону України № 5492-VI).
Відповідно до частини першої статті 14 Закону України № 5492-VI форма кожного документа встановлюється цим Законом.
Частиною другою статті 14 Закону України № 5492-VI передбачено, що документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета.
За правилами частини четвертої статті 14 Закону України № 5492-VI документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації.
Частиною п'ятою статті 14 Закону України № 5492-VI встановлено, що персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.
Отже, у разі відсутності у особи паспорта, така особа не має підтвердження громадянства України, що в свою чергу є порушенням її громадянських прав у зв'язку з неможливістю їх реалізації.
Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII затверджено Положення про паспорт громадянина України (далі - Положення про паспорт громадянина України № НОМЕР_1 -XII), пунктом 3 якого встановлено, що бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни запровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.
Пунктом 5 Положення про паспорт громадянина України № НОМЕР_1 -XII передбачено, що Паспортна книжечка являє собою зшиту внакидку нитками обрізну книжечку розміром 88х125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок.
У той же час, відповідно до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302 затверджено:
зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2;
зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4;
Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, що додається.
Крім того, пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302 запроваджено із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру:
з 1 січня 2016 року оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 р. № 2503-XII;
з 1 листопада 2016 року оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.
Пунктом 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302 установлено, що до завершення роботи із забезпечення в повному обсязі територіальних підрозділів Державної міграційної служби матеріально-технічними ресурсами, необхідними для оформлення і видачі паспорта громадянина України, зразки бланків якого затверджено цією постановою, паспорт громадянина України може оформлятися з використанням бланка паспорта громадянина України у формі книжечки; прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 1 листопада 2016 року припиняється.
Пунктом 131 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302 встановлено, що до безконтактного електронного носія, що міститься у паспорті, вноситься така інформація: інформація, зазначена в зоні візуальної перевірки паспорта; додаткова змінна інформація (про місце проживання, про народження дітей, про шлюб і розірвання шлюбу, про зміну імені, у разі наявності - інформація про реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків або повідомлення про відмову від його прийняття (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття зазначеного номера та офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу). У разі наявності повідомлення про відмову від реєстраційного номера облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків у відповідному полі проставляється слово “відмова”. У разі відсутності інформації відповідне поле не заповнюється; біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук (за згодою особи); засоби електронного цифрового підпису (у разі оформлення паспорта особі, яка досягла 18-річного віку) та засоби шифрування в порядку, встановленому законодавством.
Інформація вноситься до безконтактного електронного носія відповідно до рекомендацій Міжнародної організації цивільної авіації (IКAO) Doc 9303.
Суд зазначає, що безконтактний електронний носій паспорта громадянина України нового зразку містить відцифровані персональні данні особи.
Закон України «Про захист персональних даних» від 01.06.2010 № 2297-VI (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, - далі - Закон України № 2297-VI) регулює правові відносини, пов'язані із захистом і обробкою персональних даних, і спрямований на захист основоположних прав і свобод людини і громадянина, зокрема права на невтручання в особисте життя, у зв'язку з обробкою персональних даних.
Цей Закон поширюється на діяльність з обробки персональних даних, яка здійснюється повністю або частково із застосуванням автоматизованих засобів, а також на обробку персональних даних, що містяться у картотеці чи призначені до внесення до картотеки, із застосуванням неавтоматизованих засобів.
Стаття 2 Закону України № 2297-VI визначає персональні дані як відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.
За визначенням, наведеним у статті 2 Закону України № 2297-VI, обробка персональних даних - це будь-яка дія або сукупність дій, таких як збирання, реєстрація, накопичення, зберігання, адаптування, зміна, поновлення, використання і поширення (розповсюдження, реалізація, передача), знеособлення, знищення персональних даних, у тому числі з використанням інформаційних (автоматизованих) систем.
Частиною першою статті 6 Закону України № 2297-VI передбачено, що мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних.
Обробка персональних даних здійснюється відкрито і прозоро із застосуванням засобів та у спосіб, що відповідають визначеним цілям такої обробки.
За приписами частини п'ятої статті 6 Закону України № 2297-VI обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб'єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.
Частиною шостою статті 6 Закон України № 2297-VI встановлено, що не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Таким чином, принципами обробки персональних даних є відкритість і прозорість, відповідальність, адекватність та не надмірність їх складу та змісту стосовно визначеної мети їх обробки, а підставою обробки персональних даних є згода суб'єкта персональних даних.
Водночас, законодавством не врегульовано питання щодо наслідків відмови особи від обробки її персональних даних, тобто фактично відсутня будь-яка альтернатива такого вибору.
Слід зазначити, що реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватись, як і раніше, в межах і на підставі тих законів і нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою. При цьому, згадані технології не повинні бути безальтернативними і примусовими. Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу - використання традиційних методів ідентифікації особи.
Отже, суд з аналізу норм чинного законодавства та матеріалів справи дійшов висновку, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мають право отримати паспорт громадянина у формі книжечки, оскільки таке право прямо передбачено Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20 листопада 2012 року № 5492-VI, а саме частиною другою статті 14 цього Закону.
Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у зразковій справі № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18).
Суд вважає також за необхідне зазначити, що у вказаному судовому рішенні Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що «…реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватись, як і раніше, в межах і на підставі тих законів і нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою. При цьому, згадані технології не повинні бути безальтернативними і примусовими. Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу - використання традиційних методів ідентифікації особи… Таким чином, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що норми Закону № 5492-VI на відміну від норм Положення № 2503-XII (теж діючого на момент виникнення правовідносин) не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорту у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім'я та по-батькові та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було «встановлене законом») не було «необхідним у демократичному суспільстві» у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя, у контексті неможливості реалізації права на власне ім'я, що становить порушення статті 8 Конвенції.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що перелік підстав, які становлять легітимну мету обмежень прав і свобод особи, є вичерпним… Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря…».
Стосовно доводів відповідача в частині того, що з 01.04.2022 оголошено простій для Приазовського сектору УДМС України в Запорізькій області, слід зазначити, що це не може бути підставою для відмови особі у видачі паспорта або його обміні, оскільки це порушує статтю 22 Конституції України.
Крім того, під час виконання судового рішення сторони не позбавлені права звернутися до суду у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження із заявою про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Відтак, суд вважає, що зобов'язання Приазовського сектору Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області оформити та видати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 паспорт громадянина України у формі книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ забезпечить відновлення прав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та захист їх інтересів, у зв'язку із чим суд, керуючись ч. 2 ст. 9 КАС України, виходить за межі позовних вимог.
Водночас, що стосується вимог зобов'язального характеру, заявлених до відповідача 1, слід зазначити, що частина п'ята розділу І Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 № 456 визначає, що заява та документи для оформлення і видачі паспорта (у тому числі для вклеювання фотокартки) подаються заявником до територіального підрозділу ДМС за зареєстрованим місцем проживання особи.
Відповідно, саме Приазовським сектором Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовлено у видачі паспорта, а отже зобов'язання видати паспорт має покладатися саме на відповідача 2, а не на відповідача 1. Звідси, в задоволенні позовних вимог зобов'язального характеру, заявлених до відповідача 1, суд відмовляє.
Щодо позовних вимог про визнання протиправною відмови відповідача 1 у видачі паспорта суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої розділу IІІ Тимчасового порядку № 456 для оформлення паспорта особа, яка досягла 16-річного віку, або її законний представник (далі - заявник) подає: 1) заяву; 2) рішення суду; 3) свідоцтво про народження або документ, що підтверджує факт народження, виданий компетентними органами іноземної держави; 4) оригінали документів, що підтверджують громадянство та посвідчують особу батьків (або одного з них), що на момент народження особи перебували(в) у громадянстві України (для підтвердження факту належності особи до громадянства України). У разі відсутності таких документів або в разі, якщо батьки (чи один із батьків) такої особи на момент її народження були (був) іноземцями(ем) або особами(ою) без громадянства, або в разі набуття особою громадянства України на території України подається довідка про реєстрацію особи громадянином України; 5) дві фотокартки розміром 3,5 x 4,5 см; 6) довідку про реєстрацію / зняття з реєстрації місця проживання особи; 7) довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (для внутрішньо переміщених осіб); 8) посвідчення про взяття на облік бездомної особи, видане відповідним центром обліку бездомних осіб (для бездомних осіб).
З аналізу вказаної норми суд зазначає, що одним із документів, який позивач має надати до заяви для оформлення паспорта є наявність рішення суду. Відтак, орган ДМС, відмовляючи у видачі паспорта у формі книжечки через ненадання такого судового рішення, діяв у відповідності до вимог чинного законодавства та в межах наданих повноважень.
Велика Палата Верховного Суду у зразковій справі № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18) зазначила, що самі по собі дії Відділу УДМС щодо відмови у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки відповідали Закону № 5492-VI.
Таким чином, позовні вимоги в частині визнання протиправною відмови є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання видати паспорт без передачі будь-яких даних про ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Єдиного державного демографічного реєстру, без формування (присвоєння) унікального номера запису в Реєстрі та без використання будь-яких засобів Єдиного державного демографічного реєстру слід зазначити, що в даному випадку спір стосується права на отримання паспорта у формі книжечки. При цьому, процедурні питання виготовлення даного паспорту не є предметом спору. Отже, в даній частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
Позивача звільнено від сплати судового збору в силу приписів пункту 7 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» як громадянку, яка у випадках, передбачених законодавством, звернулася із заявою до суду щодо захисту прав та інтересів іншої особи, а тому питання розподілу судових витрат судом не вирішується.
Щодо сплаченого позивачем судового збору у розмірі 1 984,80 грн. суд зазначає, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. (п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір»).
Керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позовну заяву ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задовольнити частково.
2. Зобов'язати Приазовський сектор Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області (72401, Запорізька область, смт Приазовське, вул. Дружби, 2-А) оформити та видати ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; свідоцтво про народження, видане 03.06.2005 Костянтинівською сільською радою Мелітопольського району Запорізької області, серії НОМЕР_2 ; 26.05.2005 року народження), у зв'язку із досягненням нею 16-річного віку паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ.
3. Зобов'язати Приазовський сектор Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області (72401, Запорізька область, смт Приазовське, вул. Дружби, 2-А) оформити та видати ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ; свідоцтво про народження, видане 03.06.2005 Костянтинівською сільською радою Мелітопольського району Запорізької області, серії НОМЕР_3 ; 26.05.2005 року народження), у зв'язку із досягненням нею 16-річного віку паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ.
4. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення виготовлено та підписано 09.05.2024.
Суддя Ю.П. Бойченко