09 травня 2024 року Справа № 280/2402/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сацького Р.В., розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом - ОСОБА_1
до - Військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_1
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
18 березня 2024 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач) до Військово-лікарської комісія військової частини НОМЕР_1 (далі по тексту - відповідач), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Військової-лікарської комісії Військової частини НОМЕР_1 , оформлене довідкою № 11496 від 14.10.2023 яким ОСОБА_1 визнано придатним до військової служби;
- зобов'язати Військово-лікарську комісію Військової частини НОМЕР_1 повторно провести медичний огляд військовослужбовця ОСОБА_1 та прийняти відповідне рішення про його непридатність до військової служби, з урахуванням висновків суду, в якому вказати, які види служби та роботи протипоказані військовослужбовцю ОСОБА_1 .
Позов мотивовано тим, що при проведенні медичного огляду позивача відповідачем не враховано діагноз міопічний астегматизм ступенем в 0,5D з міопією в 1,5D правого ока при гостроті зору 0,3 без корекції та 1,0 з корекцією. Міопічний астегматизм ступенем в 1,0D з міопією 1,0D лівого ока при гостроті зору 0.4 без корекції та 1,0 з корекцією. На думку позивача, огляд ВЛК було здійснено поверхнево, без ретельного дослідження діагнозів і упущення факту того, що стан його здоров'я погіршується і військовослужбовець потребує лікування.
27 березня 2024 року ухвалою суду позовну заяву залишено без руху для усунення недоліків.
01 квітня 2024 року ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі № 280/2402/24 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Заперечення проти позовних вимог викладено у відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 08 квітня 2024 року за вх. № 16732. З позиції відповідача, порушення процедури проведення військово-лікарської комісії позивача відсутні і посилається на постанову Верховного Суду від 12.06.2022 №810/5009/18, відповідно до якої до повноважень суду не належить надання оцінки діагнозу та визначення ступеню придатності до військової служби. Крім того, зазначає що законодавством відсутня процедура оскарження рішень позаштатних постійно діючих або тимчасово діючих ВЛК у судовому порядку, тому позаштатна постійно діюча військово-лікарська комісія військової частини НОМЕР_1 не може бути учасником судового процесу в якості відповідача.
Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призваний до Збройних Сил України та проходить службу у військовій частині № НОМЕР_2 .
ОСОБА_1 у жовтні 2023 року пройшов медичне обстеження військово-лікарської комісії (ВЛК), за результатами проходження якого, ВЛК військової частини НОМЕР_1 прийнято рішення, оформлене довідкою № 11496 від 14.10.2023, про те, що на підставі статей 13-в, 23-в, 64 в, графи II Розкладу хвороб ОСОБА_1 придатний до військової служби.
За результатом обстеження встановлено діагноз: остеохондроз поперекового відділу хребта, спондильоз, спондилоартроз, кили міжхрябцевих дисків з незначним порушенням функцій.
Позивач, вбачаючи порушення своїх прав в тому, що при складенні такої довідки відповідачем не враховано встановлений діагноз, як такий, що робить його обмежено придатним або взагалі непридатним до військової служби, звернувся за їх захистом до суду.
Згідно із положеннями частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 5 статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ).
Статтею 1 Закону №2011-XII передбачено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
Турбота про збереження та зміцнення здоров'я військовослужбовців - обов'язок командирів (начальників). На них покладається забезпечення вимог безпеки при проведенні навчань, інших заходів бойової підготовки, під час експлуатації озброєння і військової техніки, проведення робіт та виконання інших обов'язків військової служби (абзац 2 частини перша статті 11 Закону №2011-XII).
Особливості проходження медичного обстеження військовозобов'язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров'я України.
Відповідно до частини десятої статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров'я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 року за №1109/15800 (далі - Положення №402).
Відповідно до пункту 1.1. глави 1 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Згідно із пунктом 1.2. глави 1 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза це: медичний огляд допризовників, призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов'язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військово-навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів Міністерства оборони України (далі - ВВНЗ), учнів військових ліцеїв; колишніх військовослужбовців; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), компонентами ракетного палива (далі - КРП), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ), мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; працівників допоміжного флоту Військово-Морських Сил Збройних Сил України (далі - ВМС Збройних Сил України); визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом; установлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів.
Відповідно до ч.9 ст.1 Закону №2232-XII щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Згідно з абз. 1 ч.10 ст.1 Закону №2232-XII громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: прибувати за викликом районного (міського) військового комісаріату для оформлення військово-облікових документів, приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії районного (міського) військового комісаріату; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Відповідно до пункту 6.8 глави 6 розділу II Положення №402 на осіб, які проходять медичний огляд амбулаторно, заводиться Картка обстеження та медичного огляду, при стаціонарному огляді - історія хвороби.
Огляд військовослужбовців обов'язково проводиться хірургом, терапевтом, невропатологом, окулістом, оториноларингологом (військовослужбовців-жінок - гінекологом), а за медичними показаннями - і лікарями інших спеціальностей. Обов'язково виконуються загальні аналізи крові та сечі, ЕКГ-дослідження, флюорографічне дослідження органів грудної клітини. Потребу в додатковому обстеженні визначають лікарі за медичними показаннями.
Згідно з пунктом 1.1. глави 1 розділу ІІ Положення № 402 медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров'я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови).
У відповідності до пункту 6.9 глави 6 розділу II Положення №402 при медичному огляді військовослужбовців метод індивідуальної оцінки придатності їх до військової служби повинен застосовуватись у кожному випадку. ВЛК враховує їх вік, освіту, військовий фах, підготовку, досвід, фактичну працездатність, спрямованість до подальшого проходження військової служби, думку командування і начальника медичної служби військової частини, викладені у службовій та медичній характеристиках, та можливість подальшого проходження військовослужбовцем військової служби на посаді, яка найбільше відповідає стану його здоров'я.
Суд зауважує, що у межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів, як на тому наполягає позивач, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі. Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку.
Відповідного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 13.06.2018 у справі №806/526/16 , який підлягає застосуванню в силу положень частини п'ятої статті 242 КАС України.
Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Однак суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки, як попередньо зазначалося, суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права.
Питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями військово-лікарської комісії, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.
З тих самих міркувань суд не вдається до правової оцінки медичних документів, які були подані позивачем до суду.
Законодавством регламентовано чітку процедуру проведення військово-лікарської експертизи військовослужбовця ВЛК, яка передбачає здійснення медичного огляду особи відповідними лікарями за загальним переліком та лікарями інших спеціальностей за наявності медичних показань.
Разом з тим, системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що медичний огляд військовослужбовця повинен здійснюватися за методом індивідуальної оцінки придатності їх до військової служби, тобто з урахуванням усіх медичних показників щодо стану здоров'я особи.
При медичному огляді військовослужбовців метод індивідуальної оцінки придатності їх до військової служби повинен застосовуватись у кожному випадку. ВЛК враховує їх вік, освіту, військовий фах, підготовку, досвід, фактичну працездатність, спрямованість до подальшого проходження військової служби, думку командування і начальника медичної служби військової частини, викладені у службовій та медичній характеристиках, та можливість подальшого проходження військовослужбовцем військової служби на посаді, яка найбільше відповідає стану його здоров'я (п.6.9).
При направленні на ВЛК та проведені медичного огляду відсутнє визначення роду військ, що виключає дослідження відповідності стану здоров'я конкретному виду військової служби, що також суперечить індивідуальній оцінці придатності позивача до військової служби.
За таких обставин, судом не вбачається здійснення відповідачем повного та всебічного аналізу і врахування всіх медичних показників щодо стану здоров'я позивача, зокрема згідно з результатами обстежень, здійснених під час процедури його медогляду ВЛК, відповідно до його медичної характеристики.
Відтак суд вважає, що спірне рішення ВЛК прийнято за неповно встановлених обставин та з порушенням вимог законодавства щодо проведення військово-лікарської експертизи військовослужбовця.
За таких обставин, суд вважає, що рішення Військової-лікарської комісії Військової частини НОМЕР_1 , оформлене довідкою № 11496 від 14.10.2023 було прийняте з порушенням вимог, передбачених законодавством, відтак - є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За наведених обставин суд неповноважний зобов'язати Військово-лікарську комісію Військової частини НОМЕР_1 повторно провести медичний огляд військовослужбовця ОСОБА_1 та прийняти відповідне рішення про його непридатність до військової служби, з урахуванням висновків суду, в якому вказати, які види служби та роботи протипоказані військовослужбовцю ОСОБА_1 , як на тому наполягає позивач.
Натомість належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання Військово-лікарської комісії Військової частини НОМЕР_1 провести повторний огляд ОСОБА_1 з метою визначення придатності для проходження військової служби, з урахуванням висновків суду.
Разом з цим, суд зазначає, що висловлені у відзиві на позов доводи відповідача щодо неможливості оскарження рішень позаштатних постійно діючих або тимчасово діючих ВЛК у судовому порядку, не приймаються судом як такі, що впливають на висновки суду у цій справі.
Так, можливість досудового врегулювання спору шляхом оскарження висновку ВЛК до ВЛК вищого рівня не позбавляє позивача права звернутись безпосередньо до суду, оскільки згідно із вказаним Положенням досудове врегулювання спору не є обов'язковим у спірних правовідносинах.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових вират у справі, суд виходить з такого.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач звільнений від сплати судового збору, згідно п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", інших витрат не заявлено.
Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення рішення Військової-лікарської комісії Військової частини НОМЕР_1 , оформлене довідкою № 11496 від 14.10.2023, відповідно до якого ОСОБА_1 визнано придатним до несення військової служби.
Зобов'язати Військової-лікарську комісію Військової частини НОМЕР_1 повторно провести медичний огляд військовослужбовця ОСОБА_1 , з метою визначення придатності для проходження військової служби, з урахуванням висновків суду, що висловлені у цьому рішенні.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено у повному обсязі та підписано суддею 09 травня 2024 року.
Суддя Сацький Р.В.