07 травня 2024 рокуСправа №160/34146/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рянської В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в місті Дніпрі у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області в якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області № 046350014022 від 07.12.2023 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 з 06.12.2023 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ, з урахуванням Рішення Конституційного Суду від 23.01.2020 № 1/-р/2020 у справі № 1-5/2018 (746/15).
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 06.12.2023 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2. На час звернення із заявою про призначення пенсії вона досягла віку, визначеного пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VІІІ, мала страховий стаж 28 років 02 місяці 17 днів, з них пільговий стаж за Списком № 2 - 15 років 7 днів. Позивач вважає, що з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 у справі № 1-5/2018 (746/15), вона має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Заяву позивача за принципом екстериторіальності було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, яким прийнято рішення № 046350014022 від 07.12.2023 про відмову у призначенні пенсії з підстави недосягнення пенсійного віку. Позивач не погоджується з оскаржуваним рішенням, вважає його протиправним, оскільки на час звернення із заявою про призначення пенсії були наявні підстави для її призначення.
Ухвалою від 01.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.
16.01.2024 через систему «Електронний суд» надійшло клопотання відповідача про продовження строку для подання відзиву, яке було задоволено ухвалою суду від 17.01.2024.
02.02.2024 через систему «Електронний суд» надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову. Зазначив, що 06.12.2023 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідно до наданих документів на дату звернення позивач досягла віку 52 роки 03 місяці 08 днів, її загальний страховий стаж становив 28 років 02 місяці 17 днів, з них пільговий стаж за Списком № 2 - 15 років 07 днів. За результатами розгляду заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області прийнято рішення № 046350014022 від 07.12.2023 про відмову у призначенні пенсії, оскільки заявниця не досягла пенсійного віку. Правовідносини щодо визначення права позивача на пільгову пенсію за віком регламентуються п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якого необхідними умовами для призначення пенсії є досягнення віку 55 років та наявність відповідного стажу. Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 (справа № 1-5/2018 (746/15) та стаття 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», на які посилається позивач, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки на час розгляду заяви є чинними норми п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які не визнано неконституційними та не скасовано.
До відзиву додано клопотання відповідача про залучення до участі у даній справі як співвідповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, до якого позивачем було подано заяву про призначення пенсії, та яке здійснюватиме виплату пенсії позивачу у разі її призначення.
Ухвалою суду від 06.02.2024 відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про залучення співвідповідача у справі.
Також відзив містить клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін у режимі відеоконференції, у задоволенні якого відмовлено ухвалою від 06.02.2024.
Станом на час розгляду справи відповідь на відзив та заперечення не надійшли. Згідно з ч. 4 ст. 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою від 06.12.2023 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.
За принципом екстериторіальності розгляд заяви позивача здійснило Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області. За результатами розгляду заяви прийнято рішення № 046350014022 від 07.12.2023 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 у зв'язку з тим, що вона не досягла пенсійного віку 55 років згідно з п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». У рішенні зазначено, зокрема, що вік заявниці становить 52 роки 03 міцсяці 08 днів, страховий стаж - 28 років 02 місяці 17 днів, з них пільговий стаж за Списком № 2 - 15 років 07 днів. За доданими документами до страхового стажу не зараховано: період догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку згідно зі свідоцтвом про народження від 01.08.1991 серія НОМЕР_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки зазначене прізвище матері в документі (російською - ОСОБА_3 ) не відповідає паспортним даним заявниці (російською - ОСОБА_4 ); період роботи з 01.10.2023 до 30.11.2023, оскільки відсутня сплата страхових внесків згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. До пільгового стажу зараховано всі періоди.
Копію зазначеного рішення направлено позивачу Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з повідомленням № 0400-010226-8/200832 від 13.12.2023.
Спір між сторонами виник щодо досягнення ОСОБА_1 необхідного пенсійного віку для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
У преамбулі Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон № 1788-XII) зазначено, що цей Закон відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
Згідно з пунктом «б статті 13 Закону № 1788-XII (в редакції, чинній до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VІІІ від 02.03.2015 (далі - Закон № 213-VІІІ), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Статтею 13 Закону № 1788-XII було передбачено зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок відносно загального пенсійного віку (60 років для чоловіків і 55 років для жінок), з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 10 років для працівників, зайнятих повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, та на 5 років для працівників, зайнятих повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці; зменшення пенсійного віку та стажу для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 5 років.
Отже, за змістом вищенаведеної норми пенсія за віком на пільгових умовах є особливим видом пенсії, яка призначається конкретній особі на підставі наявного страхового стажу, залежить від праці такої особи в особливих умовах певно визначений час, призначення якої має відбуватись при досягненні нижчого пенсійного віку.
Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності 01.04.2015, збільшено раніше передбачений пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.
09.07.2003 ухвалено Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058-ІV).
Підстави призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників визначені ст. 114 Закону № 1058-IV (у чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції).
Так, відповідно до ч. 1 ст. 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
03.10.2017 Верховною Радою України було ухвалено Закон № 2148-VIII, який набрав чинності 11.10.2017, що доповнив Закон № 1058-ІV розділом XIV-1, який містить пункт 2 частини 2 статті 114, відповідно до якого на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
За приписами статті 12 Закону № 1788-XII право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Таким чином, з 01.10.2017 правила призначення пенсій за Списком № 2 почали регламентуватись одночасно двома абсолютно ідентичними законами, а саме: пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-XII у редакції Закону № 213-VIII від 02.03.2015 та пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV від 09.07.2003 в редакції Закону № 2148-VIII від 03.10.2017.
Такий стан правового регулювання існував до ухвалення Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 № 1-р/2020 у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III Прикінцеві положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VIII.
Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII.
Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 Конституційний Суд України визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв'язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно Конституційний Суд України встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.
У зв'язку з цим на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).
Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.
Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.11.2021 у справі № 360/3611/20 дійшла висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу якості закону, передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.
Враховуючи наведене, рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії позивачу, яка на час звернення із заявою про призначення пенсії досягла віку 52 роки, мала страховий стаж 28 років 02 місяці 17 днів, з них пільговий стаж за Списком № 2 - 15 років 07 днів, з посиланням на недосягнення нею пенсійного віку для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, є протиправним та підлягає скасуванню.
При вирішенні зазначеного спору судом враховано правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 у зразковій справі № 360/3611/20, які відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Виходячи зі змісту заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищенаведене, а також, що дана справа є типовою, беручи до уваги правову позицію, висловлену в постановах Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду в зразковій справі № 360/3611/20, суд дійшов висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими.
З огляду на неналежне виконання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області його повноважень щодо розгляду заяви позивача від 06.12.2023, що потягло за собою порушення прав позивача, з метою ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати оскаржуване рішення № 046350014022 від 07.12.2023, та зобов'язати орган призначення пенсії - Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VІІІ, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020, починаючи з 06.12.2023 - дати її звернення із заявою про призначення пенсії.
На переконання суду, зобов'язання органу призначення пенсії призначити позивачу пенсію з дати її звернення з відповідною заявою є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений. Більше того, суд звертає увагу, що жодних інших перешкод та/або недотримання процедури звернення із заявою про призначення пенсії, аніж вирішених в судовому порядку, відповідачем не наведено, а тому суд дійшов висновку, що позивачем виконані всі передбачені законодавством умови для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Такий спосіб захисту матиме наслідком дотримання судом основних принципів здійснення судочинства, не є втручанням у дискреційні повноваження органу пенсійного фонду, оскільки судом під час розгляду справи та відповідачем під час розгляду заяви позивача про призначення пенсії не було встановлено інших підстав для відмови у призначенні пенсії, ніж досліджені та спростовані судом під час розгляду справи.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити пенсію позивачеві з 06.12.2023 такі вимоги заявлені на майбутнє, стосуються можливого порушення права позивача, тому є передчасними. Беручи до уваги вищенаведене позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню, оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що ймовірно будуть порушені у майбутньому.
З системного аналізу матеріалів справи, наведених норм законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Як встановлено з матеріалів справи, позивачем за подання до суду позовної заяви було сплачено судовий збір у сумі 1073,60 грн, що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції № 43520660 від 25.12.2023.
З урахуванням положень ст. 139 КАС України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають стягненню на користь позивача понесені нею витрати зі сплати судового збору.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 139, 241-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області № 046350014022 від 07.12.2023 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити ОСОБА_1 з 06.12.2023 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 на підставі пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VІІІ, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в сумі 1073,60 грн (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, місцезнаходження: 29000, м. Хмельницький, вул. Гната Чекірди, буд. 10, код ЄДРПОУ 21318350.
Повне рішення складено 07.05.2024.
Суддя В.В. Рянська