06 травня 2024 рокуСправа №160/3219/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Конєвої С.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, до Відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення №046350014969 від 17.01.2024р., зобов'язання вчинити певні дії, -
02.02.2024р. через систему "Електронний суд" ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, до Відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та, з урахуванням уточненого адміністративного позову від 14.02.2024р., просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення №046350014969 від 17.01.2024р. відповідача-1 щодо відмови в призначенні пенсії за віком відповідно до ч.3 ст.114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” відповідно до заяви про призначення пенсії від 09.01.2024 року;
- зобов'язати відповідача-2 зарахувати до пільгового стажу роботи позивача по Списку №1, виробництв, робіт, професій, посад, показників, з зайнятістю повний робочий день в шахті по видобутку вугілля та з урахуванням Списку затвердженого Постановою КМУ №202 від 31.03.1994 року (підземні) періоди роботи у ТОВ “Сігма-Ком” з 18 серпня 2010 року по 19 жовтня 2013 року на посаді прохідника підземного з повним робочим днем в шахті та період навчання в учбовому курсовому комбінаті за провідною професією “прохідник” з 25.11.2002р. по 12.02.2003р., та провідною професією “машиніст гірничо виїмкових машин” з 17.05.2022р. по 28.06.2022р.;
- зобов'язати відповідача-2 призначити позивачеві пенсію за віком відповідно до ч.3 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.01.2024 року.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 09.01.2024р. він звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», до якої надав всі необхідні документи, проте, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області було прийнято рішення №046350014969 від 17.01.2024р., яким позивачеві відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки на момент звернення заявник не має необхідного пільгового стажу та у рішенні зазначено про те, що вiдповiдно наданих документiв страховий стаж складає 20 років 11 мiсяцiв 12 днiв, пільговий стаж, що дає право на призначення пенсiї вiдповiдно до пункту 3 cтатті 114 Закону України складає 20 poків 8 мiсяцiв 16 днi, з них: 15 poків на провiдних професiях, 3 роки 9 мiсяцiв (кратність за 15 poків на провiдних професiях), 1 piк 11 мiсяцiв 16 днiв на iнших пiдземних професiях; згiдно наданої довiдки вiд 21.11.2019 №192 ТОВ «СIГМА-КОМ» до пiльгового стажу роботи за Списком №1 не зараховано перiод роботи з 08.08.2010 по 19.10.2013, оскiльки зазначена довiдка не вiдповiдає Порядку пiдтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсiй за вiдсутностi трудової книжки або вiдповiдних записiв у нiй, затвердженого Постановою Кабiнету Miністрів України вiд 12.08.1993р. №637, а саме в довiдцi в частинi пiдписантiв вiдсутнiй пiдпис начальника вiддiлу кадрiв. При цьому, як зазначає позивач, період навчання в УКК ПАТ «ДТЄК Павлоградвугілля» за професією «прохідник» в період з 25 листопада 2002р. по 12 лютого 2003 року та за професією «машиніст гірничих виїмкових машин» з 17 травня 2022 року по 28 червня 2022 року не враховано до стажу роботи за спеціальністю та професією до списку №1 ( підземні). Позивач вважає таке рішення відповідача-1 протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки періоди, які не було враховано до пільгового підземного стажу, повністю підтверджено даними трудової книжки, як основного документа про стаж; довідка містись підпис уповноваженої особи - директора , головного бухгалтера та завірена печаткою підприємства; відповідно до розділу ІІ (відомості по спеціальному стажу) реєстру застрахованих осіб (індивідуальні відомості про застраховану особу) податки та страхові внески за спірний період до пенсійного фонду сплачені в повному обсязі та звітність за прямою провідною професією подана роботодавцем за кодом ЗП 3014А2 своєчасно та за весь період роботи, проте, відповідач не прийняв відомості про застраховану особу, як доказ моєї роботи повний робочий день під землею на посаді прохідника, в той час за формальними підставами, відмовився прийняти довідку, що підтверджує пільговий характер роботи; період навчання учбово-курсовому комбінаті крім запису в трудовій книжці, також підтверджується довідками від 18.07.2023 року №681, від 09.01.2024 №49, з яких видно, що позивач проходив курси за професією «прохідник», «машиніст гірничо виїмкових машин» та проходив виробничу практику повним робочим днем у шахті і отримував тарифну ставку підземного робочого, після закінчення навчання продовжував працювати за набутими професіями «прохідник» та «машиніст гірничих виїмкових машин» з повним робочим днем у шахті. В обґрунтування своєї правової позиції позивач посилається на постанови Верховного Суду.
Ухвалою суду від 26.02.2024р. було відкрито провадження у даній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України та, зокрема, зобов'язано відповідачів-1,2, зокрема, надати суду відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст. 162, 261 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.54).
07.03.2024р. через систему «Електронний суд», на виконання вимог вказаної ухвали суду, від відповідача-1 (Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області) на адресу суду надійшла заява, яка фактично є відзивом на позовну заяву, в якій останній просив відмовити у задоволенні адміністративного позову позивачу в повному обсязі посилаючись на те, що згідно з наданих документів та індивідуальних відомостей страховий стаж позивача на дату звернення становить 20 років 11 місяців 12 днів, загальний пільговий стаж з урахуванням роз'яснення № 8 складає - 20 років 08 місяців 16 днів, з них робота на провідних професіях - 15 років, 3 роки 9 місяців (кратність за 15 років на провідних професіях), 1 рік 11 місяців 16 днів на інших підземних професіях; до пільгового стажу не зараховано період роботи на посаді прохідника підземного з повним робочим днем в ТОВ «СIГМА-КОМ» з 18.08.2010 по 19.10.2013, оскільки пільгова довідка від 21.11.2019 № 192 не відповідає Порядку № 637, а саме в довiдцi в частинi пiдписантiв вiдсутнiй пiдпис начальника вiддiлу кадрiв; до заяви про призначення пенсії долучено табелі спусків під землю від 16.07.2019 № 886 (2 штуки) за періоди роботи з 01.01.2012 по 31.12.2012 та з 02.01.2013 по 19.10.2013. Звертаємо увагу, що відповідно до пільгової довідки № 192 на підземних роботах за посадою «прохідник» відпрацьовано 03 роки 01 місяць 12 днів, з пільгового стажу вилучено відпустки без збереження заробітної плати; відповідно матеріалів пенсійної справи період навчання позивача з 25.11.2002 по 12.02.2003 та з 17.05.2022 по 28.06.2022 позначено як «навчання за спеціальністю» та враховано до пільгового стажу. За викладеного, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення № 046350014969 від 17.01.2024 про відмову в призначенні пенсії незалежно від віку на пільгових умовах відповідно до частини третьої статті 114 Закону №1058-IV у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу (а.с.60-66).
19.03.2024р. через систему «Електронний суд», на виконання вимог вказаної ухвали суду, від відповідача-2 (Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області) на адресу суду надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому останній просив відмовити в задоволенні адміністративного позову позивачеві в повному обсязі посилаючись на те, що відповідно до розрахунку стажу (Форма РС-право) обрахованого по 09.01.2024, загальний страховий стаж позивача з урахуванням додаткових років за Списком №1 складає 36 років 10 місяців 06 днів, в тому числі пільговий стаж роботи за Списком №1 - 16 років 11 місяців 11 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно ч.3 ст.114 Закону №1058 (25 років); період навчання позивача в учбовому курсовому комбінаті за провідною професією “прохідник” з 25.11.2002 по 12.02.2003 та провідною професією “машиніст гірничо виїмкових машин” з 17.05.2022 по 28.06.2022 зараховано до пільгового стажу як навчання за фахом; до пільгового стажу за Списком №1 не зараховано період роботи позивача у Товаристві з обмежено відповідальністю «СІГМА-КОМ» з 08.08.2010 по 19.10.2013, оскільки для підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за період роботи з 08.08.2010 по 23.01.2012 та з 02.01.2013 по 19.10.2013 позивачем надано довідку ТОВ “Сігма-Ком” від 21.11.2019 № 192, яка складена з порушенням вимог до її оформлення, визначених Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, а саме: вищезазначена довідка не містить підпису начальника відділу кадрів, відсутнє посилання на постанову Кабінету Міністрів України та відповідний список виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість на яких дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах; за період роботи в ТОВ “Сігма-Ком” з 24.01.2012 по 01.01.2013 довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії не надана. Окрім того, відповідач-2 посилається на свої дискреційні повноваження у спірних правовідносинах (а.с.133-138).
Згідно до ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Відповідно до ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
У зв'язку із перебуванням судді Конєвої С.О. з 22.04.2024р. по 26.04.2024р. включно та з 29.04.2024р. по 03.05.2024р. включно у щорічній відпустці, рішення у даній справі приймається судом 06.05.2024р.
Згідно ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за відсутності учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Із наданих суду документів судом встановлені наступні обставини у даній справі.
09.01.2024р. ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно ч.3 ст.114 Закону №1058, до якої надав, зокрема, трудову книжку, дипломи та довідки про навчання, довідки про підтвердження пільгового стажу, що підтверджується копіями відповідної заяви та розписки-повідомлення, наявними у справі (а.с.26-27, 88-90, 143-145).
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області було прийнято рішення №046350014969 від 17.01.2024р., яким позивачеві відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки на момент звернення заявник не має необхідного пільгового стажу та у рішенні зазначено про те, що вiдповiдно наданих документiв страховий стаж складає 20 років 11 мiсяцiв 12 днiв, пільговий стаж, що дає право на призначення пенсiї вiдповiдно до пункту 3 cтатті 114 Закону України складає 20 poків 8 мiсяцiв 16 днi, з них: 15 poків на провiдних професiях, 3 роки 9 мiсяцiв (кратність за 15 poків на провiдних професiях), 1 piк 11 мiсяцiв 16 днiв на iнших пiдземних професiях; згiдно наданої довiдки вiд 21.11.2019 №192 ТОВ «СIГМА-КОМ» до пiльгового стажу роботи за Списком №1 не зараховано перiод роботи з 08.08.2010 по 19.10.2013, оскiльки зазначена довiдка не вiдповiдає Порядку пiдтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсiй за вiдсутностi трудової книжки або вiдповiдних записiв у нiй, затвердженого Постановою Кабiнету Miністрів України вiд 12.08.1993р. №637, а саме в довiдцi в частинi пiдписантiв вiдсутнiй пiдпис начальника вiддiлу кадрiв, що підтверджується змістом копії відповідного рішення, наявною у справі (а.с.43 зворот - 44, 91-92, 141-142).
Вказаний спір виник у зв'язку із незгодою позивача з рішенням відповідача-1 №046350014969 від 17.01.2024р. щодо відмови в призначенні пенсії за віком відповідно до ч.3 ст.114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” відповідно до заяви про призначення пенсії від 09.01.2024 року, у зв'язку з чим позивач просить відновити його права шляхом визнання такого рішення відповідача-1 протиправним, його скасування та зобов'язання відповідача-2 зарахувати до пільгового стажу роботи позивача по Списку №1, виробництв, робіт, професій, посад, показників, з зайнятістю повний робочий день в шахті по видобутку вугілля та з урахуванням Списку затвердженого Постановою КМУ №202 від 31.03.1994 року (підземні) періоди роботи у ТОВ “Сігма-Ком” з 18 серпня 2010 року по 19 жовтня 2013 року на посаді прохідника підземного з повним робочим днем в шахті та період навчання в учбовому курсовому комбінаті за провідною професією “прохідник” з 25.11.2002р. по 12.02.2003р., та провідною професією “машиніст гірничо виїмкових машин” з 17.05.2022р. по 28.06.2022р.; призначити позивачеві пенсію за віком відповідно до ч.3 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.01.2024 року.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача, виходячи з наступного.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом, визначає Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон №1058).
Частиною 3 ст.114 Закону №1058 визначено, що працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.
За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом першим статті 26 цього Закону, зменшується на один рік. При цьому пенсійний вік для жінок не може бути нижчим за вік, встановлений абзацом першим пункту 1 частини другої цієї статті.
Статтею 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.1, п.2, п.3 постанови Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993р. “Про затвердження Порядку підтвердження трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній” (далі - Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктом 20 Порядку №637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
При цьому, згідно до ч.4 ст.24 Закону №1058 встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
За приписами ст.38 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» визначено, що час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що право на пенсію незалежно від віку мають, зокрема, працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, при цьому, за відсутності у трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсії на пільгових умовах, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
При цьому, до пільгового стажу роботи зараховується період навчання в професійно-технічному навчальному закладі, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Так, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 у періоди з 18.08.2010 по 30.12.2012 та з 02.01.2013 по 19.10.2013 працював на посаді підземного прохідника з повним робочим днем у шахті в ТОВ «СІГМА-КОМ» (пільговий стаж без врахування відпустки без збереження заробітної плати за наведений період складає 3 роки 01 місяць 12 днів), що підтверджується копіями трудової книжки позивача та пільгової довідки ТОВ «СІГМА-КОМ» №192 від 21.11.2019р. (а.с.11-17, 29, 77-87, 114-115, 157-158, 171-181).
Вказані періоди не було зараховано пенсійним органом до пільгового стажу відповідно до ч.3 ст.114 Закону №1058 при вирішенні питання щодо призначення позивачеві пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст.62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” (на підставі записів у трудовій книжці), так як довідка №192 вiд 21.11.2019 ТОВ «СIГМА-КОМ» не вiдповiдає Порядку пiдтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсiй за вiдсутностi трудової книжки або вiдповiдних записiв у нiй, затвердженого Постановою Кабiнету Miністрів України вiд 12.08.1993р. №637, а саме: в довiдцi в частинi пiдписантiв вiдсутнiй пiдпис начальника вiддiлу кадрiв, що підтверджується копією оспорюваного рішення пенсійного органу №046350014969 від 17.01.2024р., наявною у справі (а.с.43 зворот - 44, 91-92, 141-142).
Тобто, фактично, вказані періоди роботи позивача не було зараховано пенсійним органом до пільгового стажу роботи позивача відповідно до ч.3 ст.114 Закону №1058 у зв'язку з виявленими недоліками при заповненні трудової книжки позивача відповідальними працівниками підприємства, на якому позивач працював.
Разом з тим, судом враховується те, що відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За приписами пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993р. за №110, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Згідно до пункту 1 Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Пунктом 2.2. Інструкції №58 визначено, що заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем "кваліфікований робітник", "молодший спеціаліст", "бакалавр", "спеціаліст" та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування.
До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Відповідно до п. 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Пунктом 2.14 Інструкції №58 визначено, що якщо працівник має право на пенсію за віком на пільгових умовах, запис у трудовій книжці робиться на підставі наказу, виданого за результатами атестації робочих місць, і має відповідати найменуванню Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення. Показники, зазначені у цих Списках обов'язково повинні бути підтверджені у карті оцінки умов праці робочого місця за результатами атестації і можуть записуватись у дужках.
Згідно з п.4.1 Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Тобто, враховуючи вищенаведені норми, можна дійти висновку, що працівник не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто працівником, більше того, недоліки її заповнення не є підставою для висновку про відсутність трудового стажу.
При цьому, слід зазначити, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Вказана правова позиція узгоджується і з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у його постановах від 24.05.2018р. у справі №490/12392/16-а та від 29.03.2019р. у справі №548/2056/16-а.
Згідно ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
При цьому, судом враховується, що усі робітники, зайняті протягом повного робочого дня на підземних роботах, керівники і спеціалісти підземних дільниць діючих і споруджуваних шахт для видобутку вугілля (сланцю) відноситься до розділу І Підземні гірничі роботи в шахтах і на будівництві вугільних (сланцевих) шахт Списку робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов'язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1994 р. №202.
Щодо зазначення в оскаржуваному рішенні про недоліки пільгової довідки, то судом враховується, що за приписами ч.1 ст.50 Закону №1058 суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
Тобто, саме на підприємство, яке видає пільгові довідки, покладається відповідальність за зазначення у таких довідках недостовірних даних.
Окрім того, факт роботи позивача на пільгових умовах за спірні періоди підтверджується і Відомостями по спеціальному стажу Індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (Форма ОК-5), копія яких міститься в матеріалах справи (а.с.21-25, 116-124, 184-192).
Позивач, як громадянин України, за умови підтвердження страхового стажу та відомостей про отриманий дохід наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних (надуманих) підстав, що узгоджується із правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постановах від 28 серпня 2018 року у справі № 175/4336/16-а, від 25 вересня 2018 року у справі № 242/65/17 та від 27 лютого 2019 року у справі № 423/3544/16-а.
Згідно ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на викладене суд приходить до висновку, що вищенаведене оспорюване рішення пенсійного органу про відмову у призначенні позивачеві пенсії за віком на пільгових умовах згідно ч.3 ст.114 Закону №1058 прийнято протиправно та без врахування вищенаведених обставин.
Також, судом враховується також і те, що статтею 44 Закону №1058 визначено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Відповідно до п.3.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за № 1566/11846 (далі - Порядок №22-1) передбачено, що орган, що призначає пенсію надає допомогу особам, що звертаються за призначенням пенсії, щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії.
Тобто, пенсійний орган, відповідно до своїх повноважень, мав надати позивачеві допомогу у витребуванні необхідних документів (зокрема, уточненої довідки).
Щодо посилань відповідача-2 у відзиві на те, що за період роботи в ТОВ “Сігма-Ком” з 24.01.2012 по 01.01.2013 довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії не надана, то такі посилання спростовуються змістом проаналізованої судом довідки ТОВ «СІГМА-КОМ» №192 від 21.11.2019р. (а.с.29, 114-115, 157-158).
За викладених обставин та аналізуючи вищенаведені норми законодавства та надані суду докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що за умови надання позивачем до пенсійного органу трудової книжки та пільгової довідки, які підтверджують пільговий стаж роботи позивача з повним робочим днем під землею, рішення відповідача-1 №046350014969 від 17.01.2024р. щодо відмови в призначенні пенсії за віком відповідно до ч.3 ст.114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” відповідно до заяви про призначення пенсії від 09.01.2024 року, є протиправним та прийнятим без врахування вищенаведених обставин, а тому підлягає скасуванню.
У відповідності до ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Проте, відповідачами не було надано суду жодних належних і допустимих доказів, які б свідчили про правомірність прийняття відповідачем-1 рішення №046350014969 від 17.01.2024р. щодо відмови в призначенні пенсії за віком відповідно до ч.3 ст.114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” відповідно до заяви про призначення пенсії від 09.01.2024 року, з урахуванням норм вищенаведеного законодавства, обставин встановлених судом та з урахуванням правової позиції Верховного Суду, яка наведена вище та не спростована відповідачами жодними доказами.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням вимог ч. 2 ст. 2 вказаного Кодексу, перевіривши правомірність прийняття відповідачем-1 рішення №046350014969 від 17.01.2024р. щодо відмови в призначенні пенсії за віком відповідно до ч.3 ст.114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” відповідно до заяви про призначення пенсії від 09.01.2024 року, суд приходить до висновку, що відповідач-1, відмовивши позивачеві у призначенні пенсії у зв'язку із не зарахуванням спірних періодів його роботи до пільгового стажу, діяв не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Отже, суд приходить до висновку, що відповідач-1, при прийнятті рішення №046350014969 від 17.01.2024р. щодо відмови в призначенні пенсії за віком відповідно до ч.3 ст.114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” відповідно до заяви про призначення пенсії від 09.01.2024 року, порушив права позивача на належне пенсійне забезпечення, які підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправним та скасування наведеного рішення, у зв'язку з чим позовні вимоги позивача у наведеній частині підлягають задоволенню.
Також, підлягають частковому задоволенню і похідні позовні вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача-2 зарахувати до пільгового стажу роботи позивача по Списку №1, виробництв, робіт, професій, посад, показників, з зайнятістю повний робочий день в шахті по видобутку вугілля та з урахуванням Списку затвердженого Постановою КМУ №202 від 31.03.1994 року (підземні) періоди роботи з 18.08.2010 по 30.12.2012 та з 02.01.2013 по 19.10.2013 на посаді прохідника підземного з повним робочим днем в шахті згідно довідки ТОВ «СІГМА-КОМ» №192 від 21.11.2019р., враховуючи те, що судом встановлено протиправність рішення відповідача-1 щодо відмови у призначенні позивачеві пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку із не зарахуванням наведених періодів, та належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача є саме зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, направлені на усунення порушеного права позивача виходячи із наданих повноважень адміністративного суду, встановлених ст.ст. 9, 245 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, за приписами ст.245 вказаного Кодексу, встановлено, що у разі задоволення позову, суд може прийняти постанову про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії.
Окрім того, і за приписами ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, дає найбільший ефект.
Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та відповідати наявним обставинам.
Також слід зазначити, що за приписами ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011р. (остаточне) по справі “Чуйкіна проти України” констатував: “ 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює “право на суд”, в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів ( див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі “Голдер проти Сполученого Королівства” (Golder v. The United Kingdom),п.п.28-36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє всіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції - гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати “вирішення” спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені.
Таким чином, з урахуванням наведеної правової позиції, суд приходить до висновку, що належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача-2 зарахувати до пільгового стажу роботи позивача по Списку №1, виробництв, робіт, професій, посад, показників, з зайнятістю повний робочий день в шахті по видобутку вугілля та з урахуванням Списку затвердженого Постановою КМУ №202 від 31.03.1994 року (підземні) періоди роботи з 18.08.2010 по 30.12.2012 та з 02.01.2013 по 19.10.2013 на посаді прохідника підземного з повним робочим днем в шахті згідно довідки ТОВ «СІГМА-КОМ» №192 від 21.11.2019р.
Разом з тим, не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача-2 зарахувати до пільгового стажу з зайнятістю повний робочий день в шахті по видобутку вугілля період навчання в учбовому курсовому комбінаті за провідною професією “прохідник” з 25.11.2002р. по 12.02.2003р., та провідною професією “машиніст гірничо виїмкових машин” з 17.05.2022р. по 28.06.2022р., оскільки як встановлено судом зі змісту розрахунку стажу позивача, наведені періоди навчання були зараховані пенсійним органом до пільгового стажу - «навчання за фахом» (а.с.44 зворот - 45, 101-102, 162-163, 195-196).
Окрім того, не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача-2 призначити позивачеві пенсію за віком відповідно до ч.3 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.01.2024 року, оскільки адміністративний суд не наділений повноваженнями спонукати суб'єкта владних повноважень прийняти те чи інше рішення у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, у такому випадку, суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням правової оцінки суду, наведеної у такому судовому рішенні, з урахуванням повноважень адміністративного суду, визначених ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).
На цій підставі адміністративні суди, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим статтею 2 КАС України критеріям, не втручаються у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Окрім того, при прийнятті даного рішення, судом враховується і те, що у даному випадку, саме наявність у позивача необхідного пільгового стажу, визначеного ч.3 ст.114 Закону №1058, є підставою для призначення останньому пенсії за віком на пільгових умовах, при цьому, за нормами ч.2 ст.24 Закону №1058 визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду, тобто повноваження щодо обчислення стажу є виключною компетенцію пенсійних органів, а тому адміністративний суд не наділений повноваження підміняти пенсійний орган та самостійно обчислювати страховий стаж позивача для призначення пенсії, а, відповідно, без проведення розрахунку такого стажу і зобов'язувати призначати пенсії.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що найбільш ефективний із можливих способів захисту порушеного права за умови визнання протиправним та скасування рішення відповідача-1 щодо відмови позивачеві у призначенні пільгової пенсії, а також і зобов'язання відповідача-2 зарахувати до пільгового стажу роботи позивача по Списку №1, виробництв, робіт, професій, посад, показників, з зайнятістю повний робочий день в шахті по видобутку вугілля та з урахуванням Списку затвердженого Постановою КМУ №202 від 31.03.1994 року (підземні) періоди роботи з 18.08.2010 по 30.12.2012 та з 02.01.2013 по 19.10.2013 на посаді прохідника підземного з повним робочим днем в шахті згідно довідки ТОВ «СІГМА-КОМ» №192 від 21.11.2019р., є саме зобов'язання відповідача-2 повторно розглянути заяву позивача про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах від 09.01.2024р., відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та прийняти обґрунтоване рішення по суті заяви з урахуванням висновків, викладених у цьому судовому рішенні, вимог пенсійного законодавства України та повноважень органів Пенсійного фонду України, виходячи з вимог ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України.
При цьому, зобов'язуючи саме Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області вчинити певні дії, суд виходить з наступного.
Так, п.4.10. Постанови правління ПФУ №22-1 від 25.11.2005р. (зі змінами) встановлено, що після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.
Тобто, за приписами п.4.10. Постанови правління ПФУ №22-1 визначено, що електронна пенсійна справа повертається до територіального органу Пенсійного фонду України за місцем фактичного проживання особи, яка звернулась за призначенням пенсії, з метою подальшого взяття такої особи на пенсійний облік та виплати їй пенсії.
З аналізу наведеної норми та застосувавши аналогію закону, вбачається, що електронна відмовна пенсійна справа позивача, після розгляду відповідачем-1 заяви позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання позивача, тобто, у даному випадку, до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
За викладеного, суд приходить до висновку, що саме Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (в розпорядженні якого перебуває як паперова так і електронна відмовна пенсійна справа позивача) має як обов'язок, так і фізичну можливість виконати зобов'язальну частину судового рішення, прийнятого за результатами розгляду цієї справи.
Приймаючи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача.
При прийнятті даного рішення, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява №65518/01 від06.09.2005; п.89), "Проніна проти України" (заява №63566/00 від18.07.2006; п.23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04 від10. 02.2010; п.58), яка полягає у тому, що принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) 09.12.1994, п.29).
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
За таких обставин, підлягають стягненню солідарно за рахунок бюджетних асигнувань суб'єктів владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь позивача судові витрати позивача по сплаті судового збору понесені позивачем згідно квитанції №6732-0715-9585-5686 від 29.01.2024р. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 484 грн. 48 коп., виходячи із розрахунку: 968,96 грн.2 (а.с.7,33).
Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, до Відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення №046350014969 від 17.01.2024р., зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №046350014969 від 17.01.2024р. щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до ч.3 ст.114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” відповідно до заяви про призначення пенсії від 09.01.2024 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26; код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати до пільгового стажу роботи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) по Списку №1, виробництв, робіт, професій, посад, показників, з зайнятістю повний робочий день в шахті по видобутку вугілля та з урахуванням Списку затвердженого Постановою КМУ №202 від 31.03.1994 року (підземні) періоди роботи з 18.08.2010 по 30.12.2012 та з 02.01.2013 по 19.10.2013 на посаді прохідника підземного з повним робочим днем в шахті згідно довідки ТОВ «СІГМА-КОМ» №192 від 21.11.2019р.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26; код ЄДРПОУ 21910427) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.01.2024р. та прийняти обґрунтоване рішення по суті заяви з урахуванням висновків, викладених у цьому судовому рішенні, вимог пенсійного законодавства України та повноважень органів Пенсійного фонду України.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути солідарно за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька обл., м. Слов'янськ, площа Соборна, буд. 3; код ЄДРПОУ 13486010) та Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26; код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) - судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 484 грн. 48 коп. (чотириста вісімдесят чотири грн. 48 коп.).
Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.О. Конєва