29 квітня 2024 рокуСправа №160/3585/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати йому грошової компенсації за піднайом житла відповідно до рапорта від 17.03.2022 року;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому грошову компенсацію за піднайом житла відповідно до рапорта від 17.03.2022 року.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що він проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_2 з 26.01.2022 року по 11.07.2022 року та ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_1 ) з 12.07.2022 року по 31.07.2023 року, які підпорядковуються ІНФОРМАЦІЯ_4 . У період з 27.02.2017 року по 03.04.2020 року та з 01.11.2021 року по теперішній час, проходить військову службу у ЗСУ. Так, відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 26.01.2022 року №14 він був зарахований до списків особового складу частини та призначений на посаду водія відділення забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 11.07.2022 року № 171 він був виключений зі списків особового складу частини у зв'язку з переведенням до ІНФОРМАЦІЯ_5 . З 12.07.2022 року відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 12.07.2022 року № 168 був зарахований до списків особового складу частини ІНФОРМАЦІЯ_5 на посаду провідного бухгалтера командування ІНФОРМАЦІЯ_5 . 31.07.2023 року він був виключений зі списків особового складу частини ІНФОРМАЦІЯ_5 у зв'язку із призначенням на посаду курсанта Військового інституту Київського національного університету ім.Т.Шевченка, відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 31.07.2023 року №212. Однак, станом на день переведення його до іншої ВЧ, та станом на дату подачі позову не здійснено в повному обсязі розрахунок, а саме йому не виплачено компенсацію за піднайом житла відповідно до поданого ним рапорту від 17.03.2022 року.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.02.2024 року позовна заява була залишена без руху через невідповідність приписам ст.160 КАС України та запропоновано позивачу надати до суду довідку № ФЕС/640 від 04.08.2020 року та заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, з обґрунтуванням причин пропуску строку та доказів, що підтверджують причини такого пропуску.
15.02.2024 року позивачем усунуто недоліки позовної заяви.
Ухвалою суду від 19.02.2024 року поновлено позивачу пропущений строк звернення до суду, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
На виконання вимог ухвали суду 04.03.2024 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що 17.03.2022 року позивач подав рапорт до ІНФОРМАЦІЯ_4 з проханням про виплату грошової компенсації за піднайом житла. До вказаного рапорту було надано: копії паспортів позивача та дружини; копії карток фізичної особи - платника податків позивача, дружини та дітей; копії свідоцтва про шлюб та копії свідоцтв про народження дітей; довідка про перевірку житлових умов; довідки про забезпечення житлом з попередніх місць служби; копії довідок про реєстрацію місця проживання; інформацію (витяг, інформаційну довідку) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта на своє ім'я, дружини та дітей, дата видачі яких 18.09.2020 р. та 15.10.2020 р. Тобто до дати зарахування позивача до списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_6 до 26.01.2022 р., та в період коли він не перебував на військовій службі.
Також в порушення пункту 5 Порядку позивачем до рапорту не надана інформація з бюро технічної інвентаризації про нерухоме майно, яке належить військовослужбовцю та членам його сім'ї, оскільки на підставі Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" новий реєстр - Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, почав діяти з 01.01.2013 року, а до 01.01.2013 року державна реєстрація прав на нерухоме майно здійснювалося комунальними підприємствами БТІ. Обов'язок для всіх власників нерухомого майна, зареєстрованого до 2013 року, здійснити реєстрацію прав власності в новому Реєстрі законодавчо не закріплено. У зв'язку з вищезазначеним, не можливо встановити наявність або відсутність нерухомого майна, яке належало військовослужбовцю та членам його сім'ї на день подання рапорту, на 17.03.2022 р., а тому є документально не підтвердженим право позивача на грошову компенсацію за піднайом житла. Крім того відповідач зазначає, що позивач наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 (по стройовій частині) від 31.07.2023 року № 212 виключений зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_2 та направлений до нового місця служби, а не звільнений з військової служби, як зазначено в позові. Також позивачем у рапорті від 17.03.2022 року не вказано за який період та в якій сумі він просить нарахувати та виплатити йому грошову компенсацію за піднайом житла. За таких обставин, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
04.03.2024 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що законодавством не передбачено підстав для відмови, якщо інформація зазначена у виписці з державного реєстру не змінювалася за цей період. З приводу зазначення відповідачем, що він не надав довідки з БТІ, то не було підтвердження відсутності даної довідки у додатках до рапорта. Крім того, позивач зазначає, що відповідачем не було відмовлено у задоволенні його рапорту тому він вважав, що рапорт мав бути переданий до виплати грошової компенсації за піднайом житла. Щодо твердження відповідача з приводу звільнення, він зазначив, що на його думку відсутня різниця між звільненням та виключенням зі списків особового складу частини щодо належної виплати грошового забезпечення та інших додаткових виплат у день виключення зі списків особового складу частини, а саме ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підпорядковується відповідачу. Відповідно до п.6 постанови КМУ від 26.06.2013 року № 450 підстави для відмови у виплаті грошової компенсації за піднайом житла відсутні. Крім того, позивач вказує, що грошова компенсація, відповідно до п.4 постанови №450, виплачується з дня подання у встановлений законодавством порядок рапорту, виплата грошової компенсації припиняється, відповідно до п.7 цієї постанови, з дня виключення зі списків особового складу частини. Таким чином, позивач просив суд позов задовольнити повністю з підстав, викладених у ньому.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві та у відповіді на відзив, позицію відповідача, викладену у відзиві на позовну заяву, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об'єктивному розгляді обставин справи, суд встановив наступні обставини справи.
Судом встановлено, що відповідно до витягу із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 (по стройовій частині) від 26.01.2022 року №14 старшого солдата ОСОБА_1 , призначеного наказом командира ВЧ НОМЕР_1 (по особовому складу) від 21 січня 2022 року № 8-РС на посаду водія відділення забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_8 , який прибув із ВЧ НОМЕР_2 АДРЕСА_1 , з 26.01.2022 року зараховано до списків особового складу, на всі види забезпечення і вважається таким, що з 26.01.2022 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою шпк «солдат». Вислуга років станом на 01.02.2022 року складає: загальна 04 роки 06 місяців 13 днів. Вступний інструктаж з охорони праці пройшов 26.01.2022 року. Виплачувати щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби у розмірі 130% місячного грошового забезпечення, надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років.
11.07.2022 року молодшого сержанта ОСОБА_1 , водія відділення забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_8 , призначеного наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 06.07.2022 року №39-РС (по особовому складу) на посаду провідного бухгалтера командування ІНФОРМАЦІЯ_9 , вибув до нового місця служби м.Дніпро. 3 11.07.2022 року виключено зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_8 , з усіх видів забезпечення. Постійним або службовим житлом за рахунок МОУ не забезпечувався.
Відповідно до витягу із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_10 (по стройовій частині) від 12.07.2022 року №168 молодшому сержанту ОСОБА_1 призначено наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по особовому складу) від 06.07.2022 року №39-РС на посаду провідного бухгалтера командування ІНФОРМАЦІЯ_10 , ВОС-900093А, який прибув із ІНФОРМАЦІЯ_7 ( АДРЕСА_1 ), з 12.07.2022 року зараховано до списків особового складу, на всі види забезпечення і вважається таким, що з 12.07.2022 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою шпк “старший сержант”.
Відповідно до витягу із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_10 (по стройовій частині) від 31.07.2023 року №212 сержант ОСОБА_1 . провідний бухгалтер командування ІНФОРМАЦІЯ_10 , призначений наказом начальника Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка (по особовому складу) від 17.07.2023 року № 20-рс курсантом штатним навчального батальйону резерву офіцерського складу факультету післядипломної освіти, вважати, що справу та посаду здав і вибув до нового місця служби. З 31.07.2023 року виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, з котлового забезпечення з сніданку 01.08.2023 року. Постійним або службовим житлом, не забезпечувався.
В матеріалах справи також наявна довідка ВЧ НОМЕР_3 від 13.01.2024 року № 5/11 відповідно до якої сержант ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у ВЧ НОМЕР_3 з 21.09.2023 року по теперішній час.
01.03.2022 року позивач звернувся із рапортом до начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 , в якому просив клопотати перед вищим командуванням про виплату йому компенсації за піднайом житла, згідно із постановою КМУ № 450 від 26.06.2013 року та наказу МОУ № 380 від 31.07.2018 року, у зв'язку з відсутності у власності житлового приміщення та піднайомом житлового приміщення, що підтверджується довідкою про перевірку житлово-побутових умов. Враховуючи те, що у складі родини знаходиться 6 осіб, позивач просив нараховувати компенсацію у 1,5 розмірі від стандартної. Також вказано, про надання усіх необхідних документів, відповідно до переліку.
Вказаний рапорт має наступні візування: Начальник ІНФОРМАЦІЯ_4 «Клопочу по суті рапорту старшого солдата ОСОБА_1 »; «Начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 майор ОСОБА_2 01.03.2022 року»; «Отримала 17.03.2022 р. А.Бакун.».
Докази надання відповіді на поданий рапорт матеріали справи не містять.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантії військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни врегульовані Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 р. № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII).
Відповідно до абзаців 1, 3-5 та 11 частини першої статті 12 Закону № 2011-XII держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства.
Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла, з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті.
У разі відсутності службового жилого приміщення військовослужбовці рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом і не перебувають у шлюбі, розміщуються безплатно в спеціально пристосованих казармах у розташуванні військової частини, а сімейні - у сімейних гуртожитках. Житлово-побутові умови в таких казармах повинні відповідати вимогам, які пред'являються до гуртожитків, що призначені для проживання одиноких громадян. У разі відсутності можливості розміщення зазначених військовослужбовців у спеціально пристосованих казармах у розташуванні військової частини та сімейних гуртожитках військова частина зобов'язана орендувати для військовослужбовців та членів їх сімей жиле приміщення або за їх бажанням виплачувати грошову компенсацію за піднайом (найом) жилого приміщення. Для військовослужбовців офіцерського складу у разі відсутності службового жилого приміщення військова частина зобов'язана орендувати житло для забезпечення ним військовослужбовців та членів їх сімей або за їх бажанням виплачувати грошову компенсацію за піднайом (найом) жилого приміщення. Розмір і порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації за піднайом (найом) ними жилих приміщень визначаються Кабінетом Міністрів України.
Згідно із пунктом 2 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1081 від 03.08.2006 року, у разі відсутності можливості розміщення військовослужбовців у спеціально пристосованих казармах у розташуванні військової частини, гуртожитках (сімейних гуртожитках) для військовослужбовців офіцерського складу, в тому числі для тих, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, та членів їх сімей військова частина орендує житло або за бажанням військовослужбовця виплачує йому грошову компенсацію за піднайом (найом) житлового приміщення відповідно до Порядку виплати грошової компенсації військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації та Державної спеціальної служби транспорту за піднайом (найом) ними жилих приміщень, затвердженого постановою КМУ від 26.06.2013 року № 450 (далі - постанова №450).
Відповідно до абзацу 2 пункту 5 Розділу 5 Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України № 380 від 31.07.2018 року (далі - наказ № 380) компенсація за піднайом виплачується за місцем проходження військової служби (навчання) відповідно до Порядку виплати грошової компенсації військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації та Державної спеціальної служби транспорту за піднайом (найом) ними жилих приміщень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.2013 року №450 (далі - Порядок № 450).
Постановою № 450 затверджений Порядок виплати грошової компенсації військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, розвідувальних органів, Державної прикордонної служби, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, Управління державної охорони та військовослужбовцям, відрядженим до Міністерства освіти і науки, Державного космічного агентства, за піднайом (найом) ними житлових приміщень.
Згідно із пунктом 1 Порядку № 450, цей Порядок визначає розмір та механізм виплати грошової компенсації за піднайом (найом) житлових приміщень (далі - грошова компенсація) військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, розвідувальних органів, Державної прикордонної служби, Держспецзв'язку, Держспецтрансслужби, Управління державної охорони, у тому числі особам офіцерського (у тому числі особам, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу), рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, курсантам вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів, які мають сім'ї, та зазначеним у цьому пункті особам, які відряджені до МОН, ДКА.
Відповідно до пункту 2 Порядку № 450 особам, зазначеним у пункті 1 цього Порядку (далі - військовослужбовці), грошова компенсація виплачується щомісяця (у поточному місяці за попередній) у розмірі, який не перевищує: у м.Києві - двох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року; у мм.Сімферополі, Севастополі та обласних центрах - півтора розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року; в інших населених пунктах - одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року. При цьому військовослужбовцям за наявності в них трьох і більше членів сім'ї зазначені розміри грошової компенсації збільшуються в 1,5 раза.
Згідно із пунктом 3 Порядку № 450 виплата грошової компенсації військовослужбовцям здійснюється у межах відповідних бюджетних призначень, передбачених Міноборони, МВС, Службі безпеки, розвідувальним органам, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецзв'язку та Держспецтрансслужбі, Управлінню державної охорони, а також МОН, ДКА на відповідний рік.
Пунктом 4 Порядку № 450 визначено, що грошова компенсація виплачується починаючи з дня реєстрації поданого в установленому порядку рапорту військовослужбовця: особам офіцерського (у тому числі особам, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу), рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, - за місцем проходження військової служби згідно з наказом командира (начальника) військової частини; курсантам - за місцем проходження військової служби (навчання) згідно з наказом керівника вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу.
Відповідно до пункту 5 Порядку № 450 для отримання грошової компенсації військовослужбовці разом з рапортом подають такі документи:
копії документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України військовослужбовця та членів його сім'ї;
копії документів, що засвідчують реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті) військовослужбовця та членів його сім'ї;
інформацію (витяг, інформаційну довідку) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та бюро технічної інвентаризації про нерухоме майно, яке належить військовослужбовцю та членам його сім'ї;
копії довідок про реєстрацію місця проживання (перебування), видані органом реєстрації, на військовослужбовця та кожного члена його сім'ї, який проживає разом з ним (військовослужбовці військових частин, які дислокувалися в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, і які переміщені з місць попередньої дислокації, подають довідку про склад сім'ї, видану командиром (начальником) цієї військової частини (підрозділу);
копії свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану (про шлюб, розірвання шлюбу, про народження тощо), інших документів, що підтверджують родинні стосунки;
належним чином завірену копію довідки про забезпечення житлом з попереднього місця проходження військової служби, видану квартирно-експлуатаційним органом (службою) Міноборони, Національної гвардії, відповідним підрозділом СБУ, розвідувальними органами, Держприкордонслужби, Держспецзв'язку, Держспецтрансслужби, МОН, ДКА, Управління державної охорони (крім осіб, які прибули з тимчасово окупованої території України та населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження).
Згідно із п.7 Порядку №450 виплата грошової компенсації припиняється з дня, наступного за днем:
отримання (придбання) військовослужбовцем жилого приміщення;
виключення із списків особового складу військової частини, Держспецзв'язку (за винятком військовослужбовців, направлених у складі підрозділів для участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки);
вибуття військовослужбовця в закордонне відрядження разом із сім'єю;
встановлення факту подання військовослужбовцем недостовірної інформації, яка стала підставою для виплати грошової компенсації.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач проходив військову службу з 26.01.2022 р. по 11.07.2022 р. у ІНФОРМАЦІЯ_8 , а з 12.07.2022 р. по 31.07.2023 р. у ІНФОРМАЦІЯ_11 .
Позивач вказуючи на своє право на отримання грошової компенсації за піднайом житла, 01.03.2022 року звернувся із рапортом про отримання грошової компенсації за піднайом житла до ІНФОРМАЦІЯ_7 , який отримано ІНФОРМАЦІЯ_12 17.03.2022 року.
Відповідач не заперечує факту отримання вказаного рапорту, проте у відзиві зазначає, що надані позивачем документи не підтверджують права останнього на отримання грошової компенсації за піднайом житла.
Разом з тим, на час розгляду справи матеріали справи не містять доказів розгляду відповідачем рапорту позивача. Отже фактично відповідачем не прийнято відповідного рішення за результатами розгляду поданого позивачем рапорту, що не передбачено чинним законодавством і ставить позивача у правову невизначеність.
Так, рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.
При цьому, суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Вказане свідчить, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо не розгляду рапорту позивача від 17.03.2022 року.
Жодних доказів на спростування вищезазначеного відповідачем до суду не надано, а матеріали справи не містять.
Разом з тим, щодо обраного позивачем способу захисту, то суд зазначає, що у цій справі судом визнано, що рапорт від 17.03.2022 року по суті розглянуто не було, а тому на переконання суду, позовна вимога про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити йому грошову компенсацію за піднайом житла є передчасною.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
В силу ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, оскільки в контексті встановлених обставин справи суд дійшов висновку, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо не розгляду рапорту позивача.
Підсумовуючи викладене вище, враховуючи що наслідком розгляду рапорту військовослужбовця є відповідний наказ або обґрунтована відмова у задоволенні цього рапорта, а у спірному випадку відповідачем не надано доказів, що рапорт позивача був взагалі розглянутий. Тому належним способом захисту порушених прав позивача є зобов'язання відповідача розглянути його рапорт від 17.03.2022 року та за результатами розгляду прийняти рішення відповідно до вимог діючого законодавства.
Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі “Серявін та інші проти України” (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (частина 1 статті 90 КАС України).
За таких обставин, суд вважає за можливе частково задовольнити позовну заяву з викладених вище підстав.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України “Про судовий збір” з відповідача судові витрати, відповідно до статті 139 КАС України, не стягуються.
На підставі викладеного, та керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України, суд,
Позовну заяву - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не розгляду рапорта ОСОБА_1 від 17.03.2022 року.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_12 розглянути рапорт ОСОБА_1 від 17.03.2022 року та за результатами розгляду прийняти рішення відповідно до вимог діючого законодавства.
У задоволенні решти позовної заяви - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 КАС України.
Суддя К.С. Кучма