08 травня 2024 року ЛуцькСправа № 140/1280/24
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Димарчук Т.М.,
розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - ГУ ПФУ у Вінницькій області, відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач 2) про:
- визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області №032350025191 від 23.01.2024 щодо відмови у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”;
- зобов'язання ГУ ПФУ у Волинській області призначити і виплачувати пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з часу звернення до пенсійного органу - з 18.01.2023.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 має статус особи, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та є потерпілою (категорії 3), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 16.04.1993.
Посилаючись на статтю 55 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” зазначає, що пенсії із зменшенням пенсійного віку призначаються особам, з числа потерпілих від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, зокрема: - які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, пенсія призначається із зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, на три роки та додатково на один рік за два роки проживання, роботи, але не більше як шість років.
Відтак, наявність у позивача статусу особи, яка постраждала від наслідків Чорнобильської катастрофи, з урахуванням її віку, тривалості страхового стажу, місця та строку проживання на забрудненій території, дають їй право на призначення пенсії відповідно до вимог статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, у зв'язку із чим, позивач 18.01.2024 звернулась до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення їй пенсії із зниженням пенсійного віку та подав перелік необхідних документів.
Рішенням ГУ ПФУ у Вінницькій області від 23.01.2024 їй відмовлено у призначенні дострокової пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у зв'язку з тим, що позивач прожила у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 1 січня 1993 року менше 3 років, а саме 01 рік 09 місяців 02 днів.
Позивач не погоджується з таким рішенням відповідача 1 та зазначає, що довідкою про місце проживання від 12.01.2024 №21, виданою Прилісненською сільською радою Камінь-Каширського району Волинської області підтверджено, що позивач дійсно була зареєстрована та постійно проживала з 04.06.1969 по 05.10.1990, а з 06.10.1990 по 20.12.1992 постійно проживала без реєстрації по АДРЕСА_1 .
До періоду постійного проживання у зоні гарантованого добровільного відселення не враховано період роботи в міжгосподарському підприємстві у Рожищенському районі Волинської області з 20.07.1987 по 05.07.1988 та в державному підприємстві «Волтекс», що знаходиться в м. Луцьку з 16.01.1989 по 22.07.1993.
Періоди роботи в міжгосподарському підприємстві у Рожищенському районі Волинської області з 20.07.1987 по 05.07.1988 та в державному підприємстві «Волтекс», що знаходиться в м. Луцьку з 16.01.1989 по 22.07.1993, що не відносяться до зони гарантованого добровільного відселення лише доводить те, що позивач там працювала, а не проживала, тобто факт роботи не заперечує факту проживання, а наявність довідки про проживання та посвідчення потерпілого внаслідок аварії на ЧАЕС 3 категорії лише підтверджує, що станом на 01 січня 1993 року позивач постійно проживала та перебувала у зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3 років.
Таким чином, поданими позивачем документами повністю підтверджено її проживання в с. Серхів Камінь-Каширського району Волинської області, яке відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України УРСР №106 від 23.07.1993 віднесено до зони гарантованого добровільного відселення, а тому сукупний період проживання позивача з 26.04.1986 по 01.01.1993 становить не менше необхідних 3 років.
Позивач також зазначає, що до неї застосовується початкова величина зниження пенсійного віку (3 роки), оскільки вона була зареєстрована та постійно проживала в с. Серхів Камінь-Каширського району Волинської області з 04.06.1969 по 05.10.1990 постійно проживала без реєстрації, тобто з моменту аварії до 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Крім того, видача посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи серії Б (категорія 3) підтверджує ту обставину, що станом на 1 січня 1993 року вона проживала або відпрацювала у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років.
З наведених підстав просить позов задовольнити.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 08.02.2024 прийнято дану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України).
У відзивах на позов від 28.02.2024 (а.с.30-37) ГУ ПФУ у Вінницькій області та від 26.02.2024 №0300-0902-9/11453 (а.с.38-49) ГУ ПФУ у Волинській області, кожен зокрема, позовні вимоги не визнали та просили відмовити в їх задоволенні. В обґрунтування своєї позиції вказали, що ОСОБА_1 18.01.2024 звернулася до територіального управління ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Розглянувши заяву позивача про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку та додані до неї документи, рішенням від 23.01.2024 №032350025191 ГУ ПФУ у Вінницькій області відмовлено позивачу у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
З поданих позивачем документів для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку встановлено, що вона є потерпілою внаслідок аварії на ЧАЕС (3 категорії), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 16.04.1993, виданим Волинською обласною державною адміністрацією. На момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії її вік становив 54 роки 7 місяців. Страховий стаж 35 років 10 місяців 01 день, при необхідному 24 роки (при призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку).
При розгляді документів доданих до заяви підтверджено постійне проживання (роботи) позивача у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 1 січня 1993 року - 01 рік 09 місяців 04 днів, замість необхідних 3 років. До періоду проживання в зоні гарантованого добровільного відселення позивача не зараховано період роботи з 20.07.1987 по 05.07.1988 у Рожищенському міжгосподарському підприємстві по бджільництву та період роботи з 16.01.1989 по 22.07.1993 у державному підприємстві «Волтекс», оскільки Рожищенський район та місто Луцьк не віднесені до зони гарантованого добровільного відселення відповідно до п. 3 статті 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
З огляду на вищевказане, ОСОБА_1 станом на 1 січня 1993 року прожила у зоні гарантованого добровільного відселення менше 3 років, а тому не має права на пенсію із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
З наведених підстав просять у задоволенні позовних вимог відмовити.
Суд, перевіривши доводи позивача та відповідачів у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв'язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є потерпілою від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 16.04.1993, виданим Волинською обласною державною адміністрацією (а.с.14).
Позивач 18.01.2024 звернулася до територіального управління ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. До заяви додала необхідні документи, в тому числі: довідку про присвоєння ідентифікаційного коду; паспорт громадянина України; копію трудової книжки НОМЕР_2 , довідку про місце проживання №21 від 12.01.2024 (а.с. 11- 20).
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності відділ призначення пенсій управління пенсійного забезпечення ГУ ПФУ у Вінницькій області визначено органом, уповноваженим розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.01.2024.
Рішенням ГУ ПФУ у Вінницькій області від 23.01.2024 №032350025191 позивачу відмовлено у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (а.с.23).
У рішенні зазначено, що на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії її страховий стаж становив 33 роки 04 місяці 14 днів, при необхідному, за наявності права на зменшення пенсійного віку- 24 роки, передбаченому статтею 26 Закону №1058-IV. За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу зараховано всі періоди трудової діяльності. Період проживання у зоні гарантованого добровільного відселення до 01.01.1993 - 1 рік 9 місяців 2 дні. У рішенні вказано, що відповідно до довідки від 12.01.2024 №21 зазначено що ОСОБА_1 постійно проживала з 04.06.1969 по 05.10.1990, та з 06.10.1990 по 20.12.1992 в с. Серхів Маневицького району Волинської області, що відноситься до зони гарантованого добровільного відселення. Проте, за записами трудової книжки в період з 20.07.1987 по 05.07.1988 заявниця працювала у Рожищенському районі Волинської області та з 16.01.1989 по 22.07.1993 заявниця працювала у державному підприємстві «Волтекс» м. Луцьк. Зазначені населені пункти не відносяться до зони гарантованого добровільного відселення.
Відтак, ГУ ПФУ у Вінницькій області відмовило заявниці у призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“.
Не погоджуючись з рішенням ГУ ПФУ у Вінницькій області, позивач звернулась з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, судом враховано таке.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов'язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Дії відповідачів як суб'єктів владних повноважень, що є предметом даного позову, підлягають оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України. Так у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Законом України, що визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом, є Закон “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника (частина перша статті 9 Закону №1058-IV).
Як визначено частиною першою статті 26 Закону №1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” №796-XII від 28.02.1991 (далі - Закон №796-XII).
Статтею 15 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) визначено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” або надається їм право на одержання пенсій на підставах, передбачених Законом України “Про пенсійне забезпечення”.
За змістом пункту 3 частини першої статті 11 Закону №796-XII до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років.
У пункті 3 частини першої статті 14 Закону №796-XII визначено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: потерпілі від Чорнобильської катастрофи (не віднесені до категорії 2), які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, - категорія 3.
Згідно зі статтею 49 Закону №796-XII пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення визначені статтею 55 Закону №796-XII.
Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 55 Закону №796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Згідно абзацу 4 частини 2 статті 55 Закону №796-XII передбачено зменшення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, зокрема, для потерпілих від аварії на Чорнобильської ЧАЕС, які постійно проживали чи постійно працювали у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 01 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років. Зменшення віку на 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років (категорія 3).
При цьому приміткою до цього пункту визначено, що початкова величина зниження пенсійного віку (3 роки) встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії (26 квітня 1986 року) по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” і цього Закону (частина третя статті 55 Закону №796-XII).
Із аналізу наведеної правової норми вбачається, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які постійно проживали чи працювали у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року не менше 3 років, при цьому початкова величина зниження пенсійного віку на 3 роки встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Аналогічний правовий підхід щодо застосування зазначених норм матеріального права міститися у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №556/1153/17, від 11.04.2018 у справі №565/1829/17 та враховується при вирішенні цієї справи в силу приписів частини п'ятої статті 242 КАС України, згідно якої при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного суду.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР “Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи” та “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи” від 23.07.1991 №106 у м. Камінь-Каширський Волинської області відноситься до зони гарантованого добровільного відселення.
Відповідно до положень статті 44 Закону №1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Приписами підпункту 7 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 визначено, що до заяви про призначення пенсії за віком потерпілим від Чорнобильської катастрофи додаються документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку, зокрема:
- документи про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями), або довідка про евакуацію із зони відчуження у 1986 році, видана Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями;
- посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»);
Суд звертає увагу, що відповідно до частини третьої статті 65 Закону №796-XII посвідчення “Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС” та “Потерпілий від Чорнобильської катастрофи” є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.
У відповідності до пункту 2 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 №551 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин, далі Порядок №551) посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, іншими актами законодавства.
За змістом абзацу 6 Порядку №551 потерпілим від Чорнобильської катастрофи (не віднесеним до категорії 2), які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які станом на 1 січня 1993 р. прожили в зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій, і таким, що постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а в зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, віднесеним до категорії 3, видаються посвідчення “Потерпілий від Чорнобильської катастрофи” (категорія 3) серії Б зеленого кольору.
Отже, у разі звернення особи із заявою про призначення їй пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII для підтвердження особливого статусу заявника додається посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період проживання на цих територіях, видана органами місцевого самоврядування.
З аналізу наведених норм права слідує, що єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом № 796-ХІІ, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або Потерпілий від Чорнобильської катастрофи. Довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 27.02.2018 у справі №344/9789/17, від 24.10.2019 у справі №152/651/17, 25.11.2019 у справі №464/4150/17, від 27.04.2020 у справі № 212/5780/16-а та від 30.09.2020 №572/1921/17 та від 30.08.2022 №357/6372/17.
Наявність посвідчення потерпілої від Чорнобильської АЕС 3 категорії є підтвердженням того, що позивач постійно проживала чи працювала на території радіоактивного забруднення станом на 01 січня 1993 року не менше строку (3 років), необхідного для набуття особою такого статусу. Факт проживання чи роботи позивача на території радіоактивного забруднення станом на 01 січня 1993 року перевірявся відповідними комісіями при видачі йому посвідчення.
Посвідчення потерпілої від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) серії НОМЕР_1 від 16.04.1993, видане позивачу Волинською обласною державною адміністрацією, недійсним не визнавалось, її статус потерпілої від Чорнобильської катастрофи не оспорюється.
Судом установлено, що звертаючись до пенсійного органу із відповідною заявою про призначення пенсії позивачем, серед іншого, надано довідку про місце проживання від 12.01.2024 №21, видану Прилісненською сільською радою Камінь-Каширського району Волинської області, якою підтверджено, що позивач дійсно була зареєстрована та постійно проживала з 04.06.1969 по 05.10.1990, а з 06.10.1990 по 20.12.1992 постійно проживала без реєстрації по АДРЕСА_1 .
Суд вважає за належне зазначити, що періоди роботи в міжгосподарському підприємстві у Рожищенському районі Волинської області з 20.07.1987 по 05.07.1988 та в державному підприємстві «Волтекс», що знаходиться в м. Луцьку з 16.01.1989 по 22.07.1993, що не відносяться до зони гарантованого добровільного відселення лише доводять те, що позивач там працювала, а не проживала, тобто факт роботи не заперечує факту проживання, а наявність довідки про проживання та посвідчення потерпілого внаслідок аварії на ЧАЕС 3 категорії лише підтверджує, що станом на 01 січня 1993 року позивач постійно проживав та перебувала у зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3 років.
Таким чином, поданими позивачем документами повністю підтверджено її постійне фактичне проживання в с. Серхів Камінь-Каширського району Волинської області, віднесеному до зони гарантованого добровільного відселення згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106 “Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР “Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи” та “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи”.
Відповідно до пункту 4 частини 2 ст. 55 Закону "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" зменшення пенсійного віку (не більше на 6 років) можливе за наявності двох самостійних умов: 1) початкова величина зниження пенсійного віку (на 3 роки) встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період; 2) проживання щонайменше 3 роки станом на 01.01.1993 є умовою, яка встановлює додатково 1 рік зменшення пенсійного віку за 2 роки проживання чи роботи у зоні гарантованого добровільного відселення.
З положень статті 55 Закону №796-XII слідує, що умовами призначення пенсії ОСОБА_1 із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” є: наявність відповідного страхового стажу (з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року), зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу; постійне проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року не менше 3 років; досягнення необхідного віку для призначення пенсії згідно статті 55 Закону №796-XII. Початкова величина зниження пенсійного віку (на три роки) встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Разом з тим, суд зазначає, що оскільки довідкою про місце проживання від 12.01.2024 №21 виданою Прилісненською сільською радою Камінь-Каширського району Волинської області, підтверджено фактичне проживання позивача з 04.06.1969 по 05.10.1990 в с. Серхів Камінь-Каширського району Волинської області, це свідчить про можливість застосування до позивача початкової величини зниження пенсійного віку на 3 роки, передбаченої статтею 55 Закону №796-XII, так як обов'язковою умовою для такого застосування є постійне проживання особи у зонах відчуження з моменту аварії на ЧАЕС (з 26.04.1986) по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Відповідачами не заперечується та не ставиться під сумнів, що у позивача наявний страховий стаж необхідний для призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII.
Таким чином, оскільки у позивача наявна початкова величина зниження пенсійного віку на 3 роки, передбачена статтею 55 Закону №796-XII, а довідкою про місце проживання від 12.01.2024 №21, виданою Прилісненською сільською радою Камінь-Каширського району Волинської області, підтверджено фактичне проживання ОСОБА_1 у зоні гарантованого добровільного відселення з 26.04.1986 по 05.10.1990, та з 06.10.1990 по 20.12.1992, що в загальному становить більше 6 років і дає право на зменшення віку ще на 3 роки (1 рік за 2 роки проживання) тому, на переконання суду, позивач має право на зменшення пенсійного віку в сукупності на 6 років.
Позивач до пенсійного органу з відповідною заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі статті 55 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” звернулася 18.01.2024, тобто при досягненні 54 років, а тому зменшення пенсійного віку позивача в даному випадку становить 6 роки.
Відповідно до пункту 1 статті 45 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Враховуючи приписи пункту 1 статті 45 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” суд зазначає, що оскільки, позивач (04.06.1969 народження) із заявою про призначення пенсії до пенсійного органу звернулася 18.01.2024, тому пенсія зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” має бути призначена ГУ ПФУ у Волинській області з 18.01.2024 (з дня звернення).
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач 1, як суб'єкт владних повноважень, не довів суду належними та допустимими доказами правомірність свого рішення щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII, з огляду на що позов належить задовольнити шляхом визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області від 23.01.2024 №032350025191 щодо відмови в призначенні ОСОБА_2 пенсії зі зниженням пенсійного віку та зобов'язання ГУ ПФУ у Волинській області призначити та виплачувати позивачу пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з 18.01.2024.
Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відтак, суд дійшов висновку, що на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ у Вінницькій області (яке протиправно відмовило позивачу у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”) необхідно стягнути судові витрати у розмірі 1211,20 грн, сплачені квитанцією від 02.02.2024 №0.0.3448469936.1 (а.с.10).
Керуючись статтями 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 23 січня 2024 року №032350025191 щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з 18 січня 2024 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області судові витрати у розмірі 1211,20 грн (одну тисячу двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ).
Відповідач 1: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21005, м. Вінниця, вул. Зодчих, буд. 22, код ЄДРПОУ 13322403).
Відповідач 2: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026 Волинська область, місто Луцьк, вул. Кравчука, 22-В, код ЄДРПОУ 13358826).
Суддя Т.М. Димарчук