Дата документу 09.05.2024 Справа № 334/10402/23
Єдиний унікальний №334/10402/23 Головуючий у першій інстанції: Фетісов М.В.
Провадження № 22-ц/807/823/24
09 травня 2024 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:
головуючого Онищенка Е.А.
суддів: Бєлки В.Ю.,
Трофимової Д.А.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Універсал Банк» в особі представника Македона Олександра Андрійовича на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 29 січня 2024 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг Monobank, -
У листопаді 2023 року представник позивача адвокат Павленко С.В. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість 41422,90 гривні, яка складається із загального залишку заборгованості за наданим кредитом (за тілом кредиту).
Позов обґрунтовує тим, що 29.08.2018 відповідачка звернулася до банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг. На підставі укладеного договору відповідачка отримала кредит у розмірі 50000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту. Позивачем умови кредитного договору були виконані в повному обсязі. Відповідачка не надала своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом та відсотками, у зв'язку з чим виникла заборгованість по сплаті кредиту (тілом кредиту) у сумі 41422,90 гривні.
Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 29 січня 2024 року відмовлено в задоволенні позовних вимог.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду АТ «Універсал Банк» в особі представника Македона О.А. 28.02.2024 року подало апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом неповно з'ясовані всі обставини справи, та посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції зробив помилковий висновок про відсутність підстав для стягнення з відповідача суми заборгованості по кредиту.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч.13 ст.7, ч.2 ст.369 ЦПК України, оскільки ціна позову менша розміру ста мінімальних заробітних плат.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
За приписами ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог.
Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції.
Судом встановлено, що 29.08.2018 ОСОБА_1 звернулася до Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг, в якій зазначено, що підписанням договору підтвердила ознайомлення з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту та отримав їх примірник у мобільному додатку.
Згідно з довідкою про розмір встановленого кредитного ліміту його розмір становить 50000 гривень.
На підтвердження факту укладення кредитного договору позивач також надав витяг з Умов і правил обслуговування в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» при наданні банківських послуг щодо продуктів (Мonobank) з Тарифами.
Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості заборгованість відповідачки за вказаним договором станом на 08.08.2023 становить 41422,90 гривні, яка складається з заборгованості за тілом кредиту.
Відповідачем не заперечувався факт користування грошовими коштами позивача.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому
позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
Колегія суддів вважає, що АТ «Універсал Банк» виконало свої зобов'язання за вказаним кредитним договором про надання банківських послуг, а саме, відкрив на ім'я відповідача картковий рахунок, видав платіжну картку із встановленим лімітом, яку використовував відповідач протягом строку користування нею, що надає підстави для звернення до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості.
Суд при розгляді справи застосовує правовий зміст норм, які регулюють загальні умови, строки виконання зобов'язань учасниками цивільних правовідносин, правові наслідки їх порушень, зокрема, у відносинах щодо позики, а саме, ст. 207, 509, 525-527, 599, 610, 611, 625, 1048-1050, 1054, 1056-1 ЦК України. Крім того, на дані правовідносини, поширюються положення про договір (ст. 626-629, 631 ЦК України). Зокрема, ч.1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За приписами ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, судом враховується позиція Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 03.07.2019 у цивільній справі №342/180/17, пр. 14-131цс19.
Відповідно до ч.1,2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Із прийняттям Закону України Про електронну комерцію № 675-VIII від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У статті 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини 3 статті 11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (частина 6 статті 11 вказаного Закону). Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII.
За змістом статті 12 вказаного Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року N 1023-XII "Про захист прав споживачів" (далі - Закон N 1023-XII).
Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону N 1023-ХІІ споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів", прийняті 09 квітня 1985 року N 39/248 на 106-му пленарному
засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.
Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року N 543/96-В "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 11 липня 2013 року у справі N 1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно- правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду у свої постанові від 03.07.2019 № 342/180/17-ц зауважила, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Надані позивачем Правила надання банківських послуг АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).
На підставі зазначеного, колегія суддів дійшла висновку, що наявні правові підстави на стягнення заборгованості з відповідача на користь позивача.
Проте, колегія суддів не погоджується з встановленим позивачем розміром заборгованості.
Як вбачається з матеріалів справи, в анкеті - заяві позичальника від 29.08.2018 року не зазначено розмір відсотків, які ОСОБА_1 мала сплачувати, позивачем, таким чином не
доведено, що ОСОБА_1 була повідомлена про розмір базової процентної ставки по кредиту.
Однак, з розрахунку заборгованості за договором №б/н від 29.08.2018 року, укладеного між АТ «Універсал Банк» та клієнтом ОСОБА_1 станом на 08.08.2023 року вбачається, що:
-в листопаді 2018 року сплачено відсотків у розмірі 338,59 грн;
-в грудні 2018 року сплачено відсотків у розмірі 263,15 грн;
-в січні 2019 року сплачено відсотків у розмірі 321,21 грн;
-в лютому 2019 року сплачено відсотків у розмірі 325,27 грн;
-в березні 2019 року сплачено відсотків у розмірі 342,40 грн;
-в квітні 2019 року сплачено відсотків у розмірі 407,42 грн;
-в травні 2019 року сплачено відсотків у розмірі 402,63 грн;
-у червні 2019 року сплачено відсотків у розмірі 415,92 грн;
-у липні 2019 року сплачено відсотків у розмірі 416,29 грн;
-у серпні 2019 року сплачено відсотків у розмірі 910,50 грн;
-у вересні 2019 року сплачено відсотків у розмірі 1022,36 грн;
-у жовтні 2019 року сплачено відсотків у розмірі 981,60 грн;
-в листопаді 2019 року сплачено відсотків у розмірі 662,07 грн;
-в грудні 2019 року сплачено відсотків у розмірі 977,16 грн;
-в січні 2020 року сплачено відсотків у розмірі 1039,50 грн;
-в лютому 2020 року сплачено відсотків у розмірі 1106,39 грн;
-в березні 2020 року сплачено відсотків у розмірі 890,91 грн;
-в квітні 2020 року сплачено відсотків у розмірі 399,93 грн;
-в травні 2020 року сплачено відсотків у розмірі 388,29 грн;
-у червні 2020 року сплачено відсотків у розмірі 379,75 грн;
-у липні 2020 року сплачено відсотків у розмірі 355,17 грн;
-у серпні 2020 року сплачено відсотків у розмірі 352,36 грн;
-у вересні 2020 року сплачено відсотків у розмірі 351,54 грн;
-у жовтні 2020 року сплачено відсотків у розмірі 180,75 грн;
-в листопаді 2020 року сплачено відсотків у розмірі 331,70 грн;
-в грудні 2020 року сплачено відсотків у розмірі 322,18 грн;
-в січні 2021 року сплачено відсотків у розмірі 322,80 грн;
-в лютому 2021 року сплачено відсотків у розмірі 322,13 грн;
-в березні 2021 року сплачено відсотків у розмірі 287,39 грн;
-в квітні 2021 року сплачено відсотків у розмірі 315,43 грн;
-в травні 2021 року сплачено відсотків у розмірі 297,72 грн;
-у червні 2021 року сплачено відсотків у розмірі 314,98 грн;
-у липні 2021 року сплачено відсотків у розмірі 309,13 грн;
-у серпні 2021 року сплачено відсотків у розмірі 320,61 грн;
-у вересні 2021 року сплачено відсотків у розмірі 318,27 грн;
-у жовтні 2021 року сплачено відсотків у розмірі 297,63 грн;
-в листопаді 2021 року сплачено відсотків у розмірі 322,19 грн;
-в грудні 2021 року сплачено відсотків у розмірі 306,73 грн;
-в січні 2022 року сплачено відсотків у розмірі 346,08 грн;
-в лютому 2022 року сплачено відсотків у розмірі 497,62 грн;
-в березні 2022 року сплачено відсотків у розмірі 616,94 грн;
-в квітні 2022 року сплачено відсотків у розмірі 841,86 грн;
-в травні 2022 року сплачено відсотків у розмірі 451,59 грн;
-у червні 2022 року сплачено відсотків у розмірі 545,65 грн;
-у липні 2022 року сплачено відсотків у розмірі 534,17 грн;
-у серпні 2022 року сплачено відсотків у розмірі 542,20 грн;
-у вересні 2022 року сплачено відсотків у розмірі 1053,51 грн;
-у жовтні 2022 року сплачено відсотків у розмірі 1046,10 грн;
-в листопаді 2022 року сплачено відсотків у розмірі 1073,84 грн;
-в грудні 2022 року сплачено відсотків у розмірі 1067,42 грн;
-в січні 2023 року сплачено відсотків у розмірі 1128,08 грн;
-в лютому 2023 року сплачено відсотків у розмірі 1136,52 грн;
-в березні 2023 року сплачено відсотків у розмірі 1048,04 грн;
-в квітні 2023 року сплачено відсотків у розмірі 1193,19 грн;
-в травні 2023 року сплачено відсотків у розмірі 1191,30 грн;
-у червні 2023 року сплачено відсотків у розмірі 1268,52 грн.
Разом зазначені списання складають 33 202 гривні 95 копійок.
Враховуючи, відсутність підтвердження того, що процентна ставка була погоджена з відповідачем, та факт того, що позивач не включає до розрахунку, за його ж доводами, відсотки за користування кредитними коштами, стягненню підлягає частина з тіла кредиту, з вирахуванням суми списань за відсотками та складає 41 422,90 грн - 33 202,95 грн = 8 219,95 грн.
Доводи апеляційної скарги зайшли часткове підтвердження під час розгляду колегією суддів матеріалів справи.
Враховуючи встановлені вище обставини справи, невідповідність висновків суду встановленим обставинам справи, порушення судом норм матеріального права, колегія суддів приходить до висновку про те, що доводи апеляційної скарги є частково обґрунтованими, у зв'язку з чим оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення заяви про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг Monobank.
Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог, а тому стягненню на користь Позивача з відповідача підлягають судові витрати в сумі 532 гривні 61 копійка за подання позовної заяви та 798 гривень 92 копійки за подання апеляційної скарги.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах.
Керуючись ст. ст. 279, 368, 369, 374, 376, 381-384ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» в особі представника Македона Олександра Андрійовичазадовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 29 січня 2024 року у цій справі скасувати, прийняти постанову наступного змісту.
Позовні вимоги Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг Monobank задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК заборгованість за кредитним договором від 29.08.2019 року у розмірі 8 219 гривень 95 копійок (вісім тисяч двісті дев'ятнадцять гривень дев'яносто п'ять копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» суму сплаченого судового збору у розмірі 1 331 гривня 53 копійки (одна тисяча триста тридцять одна гривня п'ятдесят три копійки).
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає за винятками, передбаченими частиною 3 статті 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складено 09 травня 2024 року.
Головуючий
Судді: