Справа № 309/3841/17
07.05.2024 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участі секретаря: ОСОБА_4 ,
учасників судового розгляду: прокурора - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 11-кп/4806/82/24 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Хустського районного суду Закарпатської області від 11 жовтня 2023 рокувідносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , освіта середня, одруженого, не працюючого, раніше судимого 21 червня 2017 року Хустським районним судом Закарпатської області за ч. 1 ст. 296 КК України до одного року обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання строком на 1 рік,
- обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 126 - 1, ч. 3 ст. 185, ч.ч. 1, 2 ст. 289 КК України,
Вироком Хустського районного суду Закарпатської області від 11 жовтня 2023 року, ОСОБА_6 , визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.
ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.
ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126- 1 КК України та призначено йому покарання у виді арешту на строк 6 (шість) місяців.
На підставі ст. 70 КК України призначено ОСОБА_6 остаточне покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
На підставі ст. 71 КК України за сукупності вироків до даного покарання частково приєднано не відбуте покарання за вироком Хустського районного суду від 21.06.2017 року - два місяці обмеження волі, який відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 72 КК України відповідає одному місяцю позбавлення волі, і остаточно до відбуття засудженому ОСОБА_6 призначено покарання у вигляді 5 (п'яти) років і одного місяця позбавлення волі.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_6 рахується з моменту затримання - з 07.11.2020 року.
Обраний запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_6 до вступу вироку в законну силу залишити тримання під вартою.
Речові докази по справі - пусту пляшку з під пива «Перша Броварня» ємністю 0,650 л., фрагмент акцизної марки на горілчані вироби, пусту пачку сигарет «Philip Morris RED», які приєднані до матеріалів справи відповідно до постанови слідчого від 7 грудня 2017 року, і які відповідно до розписки знаходяться на зберіганні у ОСОБА_6 - ухвалено знищити.
Речові докази по справі - чоловічу кепку, яка була поміщена до спеціального пакету №ЕХРТ0209599, два чорних волосся, поміщені до паперового конверту, зазначені в постановах слідчого СВ Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області від 25.11.2020 року, - ухвалено знищити.
Речові докази по справі - автомобіль марки «Mercedes-Benz», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , автомобіль марки ВАЗ 2107 державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 - ухвалено повернути потерпілому ОСОБА_8 .
Речовий доказ - DVD диск із відеозаписом вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення від 06.11.2020 року - ухвалено залишити при матеріалах справи.
Згідно з вироком, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень за таких обставин.
ОСОБА_6 6 грудня 2017 року близько 23 год., діючи з прямим умислом на таємне викрадення чужого майна, з корисливою метою, видавивши дерев'яну фанеру на правій частині вікна у підсобному приміщенні , яке розташоване з тильної сторони будинку АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_9 , і використовується ним як сховище. Після цього умисно, таємно проник правою рукою в дане приміщення, де з дерев'яної полиці біля вікна, з під утеплювача білого кольору викрав 10 купюр номіналом по 200 грн., чим спричинив потерпілому ОСОБА_9 матеріальну шкоду на загальну суму 2000 грн.
Крім того, 07.11.2020 року приблизно о 18:30 год., ОСОБА_6 , знаходячись в стані алкогольного сп'яніння та маючи намір на незаконне заволодіння транспортним засобом, знаходячись на території продовольчої бази ПП « ОСОБА_8 », що по АДРЕСА_3 , незаконно заволодів з автомобільної стоянки, вантажним автомобілем марки «Mercedes-Benz», державний реєстраційний номерний знак якого НОМЕР_1 , що належав ПП « ОСОБА_8 », на правах приватної власності, після чого керуючи вказаним автомобілем, по АДРЕСА_4 , не справився з керуванням та допустив зіткнення з електричною опорою, таким чином пошкодив вказаний автомобіль, який після скоєння дорожньо-транспортної пригоди повернув на стоянку ПП « ОСОБА_8 »
В подальшому, не припиняючи свої злочинні дії, 07.11.2020 року, приблизно о 22:30 год., ОСОБА_6 , знаходячись в стані алкогольного сп'яніння та маючи намір на незаконне заволодіння транспортним засобом, повторно знаходячись на території продовольчої бази ПП « ОСОБА_8 », що по АДРЕСА_3 , незаконно заволодів з автомобільної стоянки, автомобілем марки ВАЗ 2107 державний реєстраційний номерний знак якого НОМЕР_2 , що належав ПП « ОСОБА_8 », на правах приватної власності, після чого керуючи вказаним автомобілем, по вул. Вітровій в м. Хуст був затриманий працівниками СРПП №2 Хустського ВП ГУНП в Закарпатській області.
Не зупиняючись на вчиненому ОСОБА_6 , знаходячись по місцю свого проживання за адресою АДРЕСА_5 , умисно, систематично, усвідомлюючи протиправність та караність своїх діянь, на ґрунті неприязних відносин, вчиняв психологічне насильство щодо своєї дружини ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв'язку з чим вона змушена проживати у ОСОБА_11 , що призвело до її психологічних страждань та погіршило якість життя потерпілої.
Зокрема, 24 листопада 2020 року біля 01.00 год., ОСОБА_6 , знаходячись в АДРЕСА_1 вчинив психологічне насильство відносно своєї співмешканки ОСОБА_10 , а саме виражався нецензурними словами у її адресу, за що 27 листопада 2020 року ОСОБА_6 був притягнений Хустським районним судом до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Також, 01 вересня 2020 року біля 20.30 годин ОСОБА_6 , знаходячись за місцем свого проживання в АДРЕСА_1 вчинив психологічне насильство відносно дружини ОСОБА_10 , а саме ображав нецензурними словами, голосно кричав. Крім того, 02 вересня 2020 року біля 21.30 год. ОСОБА_6 знаходячись в АДРЕСА_1 вчинив психологічне насильство відносно дружини ОСОБА_10 , а саме ображав нецензурними словами та голосно кричав, за що 07 вересня 2020 року був притягнений Хустським районним судом до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
Окрім цього, 19 вересня 2020 року біля 17.40 годин громадянин ОСОБА_6 , знаходячись за місцем проживання в АДРЕСА_1 , продовжуючи вчиняти протиправні дії, умисно, усвідомлюючи протиправність карність та суспільну небезпечність своїх дій, а також настання суспільно небезпечних наслідків, не реагуючи на численні звернення потерпілої ОСОБА_10 до правоохоронних органів з приводу вчинення ним домашнього насильства, виражався нецензурними та образливими словами в адресу дружини ОСОБА_10 , схопив за руку та погрожував застосуванням фізичної сили у зв'язку з чим вчинив психологічне насильство в сім'ї, що призвело до психологічних страждань потерпілої та погіршило якість життя потерпілої.
За вказані кримінальні правопорушення вчинені обвинуваченим ОСОБА_6 передбачена кримінальна відповідальність відповідно до ч. 3 ст. 185 КК України, ч. 1, ч. 2 ст. 289 КК України, ст. 126 - 1 КК України.
Не погоджуючись зі вказаним вироком місцевого суду обвинувачений ОСОБА_6 звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій зазначив, що судом першої інстанції не було враховано те, що обвинувачений просив застосувати до нього ст. 69 КК України, оскільки потерпілий до нього жодних претензій не має і просив суворо його не карати та застосувати до обвинуваченого ст. 75 КК України про що подав нотаріально завірене клопотання. Просить суд, оскаржуваний вирок суду скасувати, та призначити йому більш м'яке покарання не пов'язане з позбавленням волі, оскільки його мати хворіє та прикута до ліжка і потребує догляду.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, яка підтримала апеляційну скаргу ОСОБА_6 частково, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Кримінальне провадження розглядається за відсутності обвинуваченого, його захисника, потерпілої сторони, неявка яких, з огляду на положення ст. 405 КПК України, не перешкоджає його розгляду. З матеріалів провадження вбачається, що: повідомлення про час та місце апеляційного розгляду направлено відповідно до вимог законодавства і вони вважаються належним чином повідомленими про час та місце розгляду кримінального провадження; відомостей про поважність причин неявки та заяв про відкладення розгляду кримінального провадження на інший термін від учасників судового процесу не надходило; сторона обвинувачення не заперечувала щодо проведення судового засідання без участі обвинуваченої та її захисника, потерпілої сторони; відповідно до ст. 28 КПК України кримінальне провадження повинно бути розглянуте і процесуальні рішення повинні бути прийняті у розумні строки.
У відповідності з вимогами ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Судове рішення відповідно до положень ст.370 КПК України повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Висновки суду про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення за наведених у вироку обставин та кваліфікація його дій за ст. 126 - 1, ч. 3 ст. 185, ч.ч. 1, 2 ст. 289 КК України в апеляційній скарзі не оспорюються.
Приписами ч. 3 ст. 349 КПК передбачено, що суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
З матеріалів провадження вбачається, що зазначені вимоги кримінального процесуального закону судом першої інстанції належним чином дотримано.
Як свідчить журнал судового засідання від 10.10.2023, суд першої інстанції дотримався вимог, передбачених ч. 3 ст. 349 КПК.
Так, під час розгляду кримінального провадження судом першої інстанції обвинувачений повністю визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, не заперечував фактичних обставин кримінального провадження та кваліфікації своїх дій. При цьому суд переконався у правильному розумінні учасниками провадження змісту обставин злочинів, в яких обвинувачується ОСОБА_6 , у добровільності позиції щодо усвідомлення обвинуваченим цих обставин.
У даному випадку суд, з урахуванням вказаного, а також того, що учасники кримінального провадження, у тому числі і захисник обвинуваченого не заперечували з приводу недоцільності дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, застосував норми ч. 3 ст. 349 КПК.
Місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що обвинувачений вчинив суспільно небезпечні діяння та встановив сукупність усіх передбачених законом ознак складів злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 1, ч. 2 ст. 289, ст. 126-1 КК України.
Щодо призначеного ОСОБА_6 покарання, колегія суддів враховує наступне.
З вироку суду вбачається, що покарання обвинуваченому ОСОБА_6 призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України, з урахуванням тяжкості вчинених кримінальних правопорушень та даних, що характеризують особу обвинуваченого, і таке покарання призначено з дотриманням положень ст.ст. 50, 65, 66-67 КК України є справедливим, достатнім для його виправлення і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Призначаючи ОСОБА_6 покарання, районний суд всебічно врахував дані про особу винного, який не працює, має постійне місце проживання, за яким характеризується посередньо, на спеціальних обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше судимий вироком Хустського районного суду від 21.06.2017 за ч. 1 ст. 296 КК України.
Встановив обставини, які обтяжують покарання, зокрема, вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння та повторно, а до пом'якшуючих обставин відніс щире каяття та активне сприяння у розкритті злочину.
Щодо неврахування позиції потерпілого, котрий жодних претензій до обвинуваченого не має, необхідно зазначити, що Верховний Суд неодноразово зазначав, що позиція потерпілого має бути врахована, однак вона не є вирішальною.
Приписи ст. 69 КК України про призначення винній особі більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, є спеціальними і застосовуються у виключних випадках. Підставами для застосування цієї статті є встановлення не лише наявності кількох пом'якшуючих обставин, а й того факту, що їх наявність істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.
Отже, положення ч. 1 ст. 69 КК України надають повноваження суду у виключних випадках призначити більш м'яке покарання, ніж мінімальне покарання, передбачене законом за відповідний злочин, лише «за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину», тобто якщо певні обставини або сукупність обставин одночасно відповідають двом умовам, визначеним в законі: вони можуть бути визнані такими, що пом'якшують покарання відповідно до частин 1 та/або 2 статті 66 КК України; істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Крім того, ці обставини чи сукупність обставин мають знаходитися в причинному зв'язку з цілями та/або мотивами злочину, поведінкою особи під час вчинення злочину та іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку злочину та/або небезпечність винуватої особи.
Тобто для застосування судом положеньст. 69 КК України повинні бути встановлені виключні обставини, що істотно знижують ступінь тяжкості саме вчиненого кримінального правопорушення. Факт зниження ступеня тяжкості кримінального правопорушення повинен оцінюватися судом з урахуванням індивідуальних особливостей конкретного кримінального провадження. Проте у будь-якому разі встановлені обставини, що пом'якшують покарання, мають настільки істотно знижувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції статті було б явно недоцільним і несправедливим (Постанова ВС від 27 квітня 2021 року - справа №712/4384/20).
Наведені обставини не знижують ступеня тяжкості діянь, вчинених ОСОБА_6 до такої міри, яка є необхідною і достатньою для застосування ст. 69 КК України і призначення покарання, нижчого від найнижчої межі, встановленої в санкціях статей, за які його засуджено.
Вказані обставини судом першої інстанції проаналізовані, їм дана належна оцінка, що знайшло своє відображення у вироці.
Призначене судом остаточне покарання, з урахуванням ч. 1 ст. 70 КК України, ч. 1 ст. 71 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років та 1 місяця відповідає тяжкості кримінальних правопорушень, сприятиме виправленню винного та попередженню вчинення ним нових злочинів, а також не буде становити «особистого надмірного тягаря для особи» та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства й вимогами захисту основоположних прав особи.
Отже, дії ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 289, ч. 2 ст. 289, ст. 126-1 КК України кваліфіковані судом першої інстанції правильно. Призначене покарання відповідає вимогам статей 50, 65 КК, за своїм видом та розміром є необхідним для його виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень.
Таким чином, вирок Хустського районного суду від 11.10.2023 щодо ОСОБА_6 є законним, обґрунтованим та вмотивованим.
Верховною Радою України 23.08.2023 ухвалено Закон України № 3342-ІХ «Про внесення змін до Кримінального, Кримінального процесуального кодексів України та інших законодавчих актів України щодо удосконалення видів кримінальних покарань в умовах воєнного стану» (далі - Закон). Вказані зміни набрали чинності з 28.03.2024.
Законом, зокрема, змінено редакцію ст. 60 КК України, а саме встановлено, що покарання у виді арешту полягає в триманні засудженого військовослужбовця в умовах ізоляції на гауптвахті.
Стаття 126-1. Домашнє насильство
Домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, що призводить до фізичних або психологічних страждань, розладів здоров'я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілої особи, -
карається громадськими роботами на строк від ста п'ятдесяти до двохсот сорока годин або пробаційним наглядом на строк до п'яти років, або обмеженням волі на той самий строк, або позбавленням волі на строк до двох років.
У той же час, на час розгляду в суді апеляційної інстанції наявні підстави для застосування інституту звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності.
Відповідно до статті 49 Кримінального кодексу України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули строки, визначені частиною першою вказаної статті.
Частиною 2 статті 284 КПК України передбачено, що у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності кримінальне провадження закривається судом.
У разі якщо особа, щодо якої передбачене звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, вона, згідно з частиною 5 статті 74 КК України може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 КК України.
Як було встановлено під час розгляду провадження в суді першої інстанції, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185, ч. 1, ч. 2 ст. 289, ст. 126-1 КК України.
Санкція ст. 126-1 КК України передбачає покарання у виді громадських робіт на строк від ста п'ятдесяти до двохсот сорока годин або пробаційного нагляду на строк до п'яти років, або обмеження волі на той самий строк, або позбавлення волі на строк до двох років.
Відповідно до частини 4 статті 12 КК України передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п'яти років, є нетяжким злочином.
Пунктом 2 ст. 49 КК України визначено, що у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років, строк для звільнення особи від кримінальної відповідальності становить три роки.
Таким чином, у даному випадку 19.09.2020 року обвинуваченим ОСОБА_6 вчинено нетяжкий злочин, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.
Однак, ч. 3 ст. 49 КК України передбачає, що перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.
У даному випадку 19.09.2020 року обвинуваченим ОСОБА_6 вчинено кримінальне правопорушення, передбачене ст. 126-1 КК, тобто нетяжкий злочин, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.
Поряд з цим, у відповідності до ч. 3 ст. 49 КК України, перебіг давності перервався, оскільки 07.11.2020, тобто до закінчення зазначеного у частині першій цієї статті строку, ОСОБА_6 вчинив новий злочин, передбачений ч. 1 ст. 289, ч. 2 ст. 289 КК України.
Таким чином, трирічний строк притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_6 необхідно обчислювати від 07.11.2020, який станом на день апеляційного розгляду минув (07.11.2023), у зв'язку з чим на даний час закінчився трирічний строк давності, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України.
Відповідно п. 2 ч. 1 ст. 407 Кримінального процесуального кодексу України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити вирок.
Суд апеляційної інстанції змінює вирок у випадках, якщо така зміна вироку не погіршує становища обвинуваченого (п. 4 ч. 1 ст. 408 Кримінального процесуального кодексу України).
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що оскаржуваний вирок слід змінити в частині обвинувачення ОСОБА_6 за ст. 126-1 КК України та звільнити його від покарання за ст. 126-1 цього Кодексу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України.
У решті вирок залишити без змін.
Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 - задовольнити частково.
Вирок Хустського районного суду Закарпатської області від 11жовтня 2023 рокувідносно обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 126 - 1, ч. 3 ст. 185, ч.ч. 1, 2 ст. 289 КК України, змінити.
Призначити ОСОБА_12 за ст. 126-1 КК Українипокарання у виді сто п'ятдесят (150) громадських робіт.
На підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України звільнити ОСОБА_6 від покарання за ст. 126-1 КК України у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
У решті вирок залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду протягом трьох місяців із дня її проголошення.
Судді