Справа № 308/16262/22
01.05.2024 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_4 ,
учасників судового процесу: прокурора відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_5 , захисника - адвоката ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали контрольного провадження у кримінальному провадженні № 11-кп/4806/199/24 за апеляційною скаргою захисника-адвоката ОСОБА_6 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 березня 2024 року,
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 березня 2024 року задоволено клопотання прокурора Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_5 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченої ОСОБА_7 .
Продовжено відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Краматорськ, Донецької області, громадянки України, не заміжньої, з середньою освітою, тимчасово не працюючої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимої вироком Ужгородського міськрайонного суду від 28.07.2022 року за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на п'ять років, на підставі ст. 75 КК України звільнена від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком один рік, обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України ? запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 60 (шістдесят) днів, а саме до 24 травня 2024 року включно.
Розмір застави в сумі 242 240,00 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок гривень 00 коп.) грн. визначений раніше ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 12.02.2024 - залишено без змін.
Роз'яснено, що обвинувачена ОСОБА_7 або заставодавець мають право в будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У разі внесення застави на ОСОБА_7 покладено обов'язки.
З матеріалів контрольного (кримінального) провадження вбачається, що у провадженні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області знаходиться кримінальне провадження, відомості про яке 12.11.2022 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022071030001578 про обвинувачення ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Згідно ухвали судді Ужгородського міськрайонного суду від 22.12.2022 обвинуваченій ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до 17 лютого 2023 року.
Та ухвалами судді Ужгородського міськрайонного суду від 16.02.2023; 13.04.2023; 05.06.2023; 24.07.2023; 14.09.2023; 30.10.2023; 20.12.2023; 12.02.2024 обвинуваченій ОСОБА_7 продовжувався запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Прокурор в судовому засіданні заявив клопотання, яке подав у письмовому вигляді про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання обвинуваченій ОСОБА_7 під вартою до двох місяців у зв'язку із наявними ризиками передбаченими у п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від суду; вчинити спроби незаконно впливати на свідків; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальні правопорушення. Зазначені ним ризики, існували на час обрання запобіжного заходу та не зменшились на час розгляду справи.
В апеляційній скарзі захисник-адвокат ОСОБА_6 , який діє в інтересах обвинуваченої ОСОБА_7 вказує на те, що оскаржувана ухвала суду є незаконною, необґрунтованою та невмотивованою, оскільки прокурор не надав суду належних доказів, які б підтвердили те, що існують хоча б які небудь ризики визначені ст.177 КПК України. Просить суд оскаржувану ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою частково скасувати, а саме в частині розміру застави, постановити нову ухвалу, якою зменшити розмір застави до 35 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 93940 гривень та покласти на підозрювану обов'язки, визначені ст. 194 КПК України.
Інші учасники судового процесу апеляційні скарги не подавали.
Заслухавши суддю-доповідача, захисника-адвоката ОСОБА_6 , який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, думку прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали контрольного провадження, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Апеляційна скарга розглядаються за відсутності обвинуваченої ОСОБА_7 , неявка якої, з огляду на положення ст. 405, 422-1 КПК України, не перешкоджає її розгляду. Приймаючи рішення про розгляд справи за відсутності вищевказаної особи, апеляційний суд бере до уваги те, що в апеляційній скарзі не порушується питання про погіршення становища обвинуваченої і від неї не надходило клопотання про бажання брати участь у розгляді апеляційної скарги.
Перевіркою матеріалів встановлено, що апеляційна скарга захисника-адвоката ОСОБА_6 подана з дотриманням встановленого порядку та строку, передбаченого ст. 395 КПК України.
Доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість судового рішення колегія суддів відхиляє з таких підстав.
У відповідності до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти передбаченим статтею 177 цього Кодексу ризикам, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Висновок суду першої інстанції про продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченої ОСОБА_7 , колегія суддів вважає належним чином умотивованим, викладені в судовому рішенні твердження такими, що ґрунтуються на вимогах закону та узгоджуються з наявними в матеріалах контрольного провадження доказами та обставинами кримінального провадження.
Так, на переконання колегії суддів, при вирішенні питання про продовження щодо обвинуваченої ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги те, що: інкриміноване обвинуваченій кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії тяжкого злочину, і за його вчинення їй загрожує покарання у виді позбавлення волі від п'яти до восьми років; вчинила дане кримінальне правопорушення у період іспитового строку; дані про особу обвинуваченої; її сімейний стан, що кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду по суті; а також, те, що ризики, визначені ст. 177 КПК України, які стали підставою для обрання суддею відносно обвинуваченої ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зменшилися та продовжують існувати.
Всупереч доводів апеляційної скарги, висновок суду першої інстанції про продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченої ОСОБА_7 , відповідає фактичним обставинам справи і такий висновок підтверджується перевіреними судом доказами, яким дана належна оцінка.
Разом із тим, суд першої інстанції дав належну оцінку фактам відсутності обставин, які би перешкоджали триманню обвинуваченої ОСОБА_7 під вартою та необхідності проведення судом процесуальних дій, а також дослідження доказів.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що стороною захисту не надано жодних доказів, що вік та стан здоров'я ОСОБА_7 перешкоджає продовженню дії відносно неї запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
З огляду на вищевказане, доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 про те, що прокурор не надав суду належних доказів, які б підтвердили те, що існують хоча б які небудь ризики визначені ст.177 КПК України, - апеляційний суд відхиляє як такі, що не знайшли свого підтвердження, більш того, місцевим судом обґрунтовано зазначено, чому суд дійшов саме таких висновків і що вони підтверджуються матеріалами кримінального провадження, і з такою мотивацією погоджується і суд апеляційної інстанції.
Вищевказані обставини, на переконання апеляційного суду, свідчать і про обґрунтованість висновків суду першої інстанції про те, що інші, більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, будуть недостатніми для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченої ОСОБА_7 під час судового провадження та запобігання вищевказаних ризиків, які продовжують існувати, при цьому стороною захисту, в свою чергу, не спростована наявність таких. Так, апеляційний суд звертає увагу на те, що стороною захисту фактично не надано жодних доказів, зокрема й даних про особу обвинуваченої, відомостей про наявність у неї міцних соціальних зв'язків, які би давали обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_7 , перебуваючи на волі, не ухилятиметься від суду, не перешкоджатиме кримінальному провадженню іншим чином, і що до неї може бути застосовано більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою.
Крім того, колегія суддів вважає, що, постановляючи ухвалу про продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченої ОСОБА_7 , суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги і положення ст. 182, 183 КПК України, тяжкість кримінального правопорушення, кількість та ступінь ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, так і дані про особу обвинуваченої, її сімейний стан, помірність обраного розміру застави та можливість її внесення, а також з огляду на тривалий час перебування обвинуваченої під вартою без визначення розміру застави, і обґрунтовано визначив розмір застави у межах, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, - 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240,00 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок гривень 00 коп.), який, на переконання колегії суддів, у разі його внесення, буде достатнім для запобігання встановленим у кримінальному провадженні ризикам та забезпечення виконання обвинуваченою своїх процесуальних обов'язків.
Тому, доводи апеляційної скарги про те, що визначений розмір застави є завідомо непомірним для обвинуваченої ОСОБА_7 , апеляційний суд визнає такими, що не впливають на визначений судом першої інстанції розмір.
Відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів бере до уваги і те, що навіть якщо обвинувачена і не має на меті ухилятися від суду, вчиняти інші кримінальні правопорушення, або порушувати процесуальні обов'язки, однак, обставини, за яких вчинене кримінальне правопорушення, його тяжкість та інші наведені вище обставини, у тому числі й дані про особу обвинуваченої, дають обґрунтовані підстави вважати, що такі ризики мають місце, і їх запобіганню буде достатнім лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та визначений судом першої інстанції розмір застави.
При цьому, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги захисника про те, що на повному утриманні обвинуваченої ОСОБА_7 перебуває неповнолітній син, якому 16 років і більше нікого в нього немає - не впливають та не спростовують наявність ризиків, описаних в оскаржуваній ухвалі, що в свою чергу унеможливлює зміну обвинуваченій ОСОБА_7 запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою, або визначення меншого розміру застави.
Тому, на переконання апеляційного суду, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про задоволення клопотання сторони обвинувачення.
Процесуальних порушень, які б могли слугувати підставами для зміни чи скасування ухвали суду першої інстанції, колегією суддів не встановлено.
Узагальнюючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що підстав для задоволення апеляційної скарги, доводи якої не знайшли свого підтвердження і не впливають на висновки суду першої інстанції, немає, а ухвалу суду першої інстанції, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 407 КПК України, як законну та обґрунтовану, необхідно залишити без зміни.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах обвинуваченої ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 грудня 2023 року, якою продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченої ОСОБА_7 , - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді