Справа № 159/910/24
Провадження № 2/159/579/24
09 травня 2024 року м. Ковель
Ковельський міськрайонний суд Волинської області
під головуванням судді Бойчука П.Ю.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу без повідомлення сторін за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), від імені якої діє представник ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), до ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 )про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, -
ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , звернулась в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_4 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 та, відповідно до свідоцтва про народження, її батьками є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
Батьки в офіційному шлюбі не перебували. На даний час дитина проживає з позивачем та перебуває повністю на її утриманні.
На даний час позивач не працює, оскільки здійснює догляд за дитиною відповідно до медичних рекомендацій, а тому не може забезпечити дитині рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку.
Позивач перебуває на обліку в Управлінні соціальної та ветеранської політики виконавчого комітету Ковельської міської ради та є отримувачем державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям.
Відповідач на даний час працює та отримує регулярний дохід, однак, будь-якої допомоги на утримання дитини не надає.
Оскільки, добровільно про сплату аліментів з відповідачем домовитися не вдалося, позивач змушена звертатись до суду.
Обґрунтовуючи вказаними обставинами позовні вимоги, позивач просила суд стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання неповнолітньої дитини - дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття. Крім цього, просила рішення суду в межах суми платежу аліментів за один місяць допустити до негайного виконання.
Ухвалою судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 11.03.2024 року відкрито провадження в цивільній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Крім цього, відповідачу визначено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
У строк, встановлений судом, відповідач відзив на пред'явлений позов не подав.
Таким чином, у зв'язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 8 ст. 178 ЦПК).
Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, тому, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, з'ясувавши обставини справи та дослідивши наявні серед матеріалів справи докази, прийшов до висновку про те, що позов підлягає до повного задоволення.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 05.06.2020 року, Ковельським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), ОСОБА_4 , народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , а її батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .
Неповнолітня дитина проживає з позивачем та перебуває на її утриманні, що не спростовано відповідачем.
Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері (батька).
Відповідно до ст. 180 СК України, обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька. За домовленістю між батьками дитини, той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь в її утриманні, а у разі недосягнення такої згоди кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються за рішенням суду.
Як зазначається позивачем, відповідач працює та має стабільний дохід. Відповідач будь-яких доказів на спростування цієї обставини не подав.
Таким чином, за бажанням позивача, вбачаються підстави для стягнення аліментів з відповідача у частці від його заробітку.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
При цьому, за змістом ст. 141 СК України, батьки мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незважаючи на розірвання шлюбу чи проживання окремо від дитини.
Згідно ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку . Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Аналізуючи зазначені норми закону, суд прийшов до висновку про те, що батьки дитини повинні забезпечити для дитини утримання у розмірі не меншому прожиткового мінімуму на місяць, встановленого на відповідний період для певного віку дитини, як мінімальної гарантії загального рівня забезпеченості повноцінним харчуванням для розвитку організму дитини, збереження її здоров'я та розвитку дитини, а кожен з батьків повинен надати дитині утримання у розмірі не меншому половини цього прожиткового мінімуму щомісячно. Тобто, забезпечення батьками такого прожиткового мінімуму забезпечує мінімальні потреби дитини.
Відповідач має вік 36 років, не подав докази існування обставин, які істотно обмежують його працездатність, докази існування інших утриманців, докази існування інших обставин, що мають істотне значення при визначенні розміру аліментів, що дозволяє зробити висновок про його спроможність сплачувати аліменти на утримання неповнолітньої дитини.
Визначений розмір аліментів в розмірі 1/4 частини усіх доходів щомісячно, на переконання суду, буде об'єктивним та справедливим з врахуванням наведених вище обставин.
За таких обставин, з відповідача слід стягувати на користь позивача аліменти на утримання неповнолітньої дитини в розмірі 1/4 частини усіх доходів щомісячно, починаючи з дня подачі позовної заяви - з 15.02.2024 року і до досягнення дитиною повноліття.
Рішення в частині стягнення аліментів у межах платежу за один місяць, виходячи з мінімального розміру заробітної плати, слід звернути до негайного виконання відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України.
Крім цього, з відповідача слід стягнути судові витрати по справі у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 82, 89, 141, 263, 264, 265, 274-279 ЦПК України, на підставі ст.ст. 141, 180-182, 184, СК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), від імені якої діє представник ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), до ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 )про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, - задовольнити повністю.
Стягувати з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини всього його доходу (заробітку) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі позовної заяви - з 15.02.2024 року до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) в користь держави судовий збір в сумі 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць в сумі 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп. звернути до негайного виконання.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий:П. Ю. БОЙЧУК