465/4141/23
1-кп/465/741/24
судового засідання
09.05.2024 року Франківський районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судових засідань: ОСОБА_2 ,
прокурора: ОСОБА_3 ,
обвинуваченого: ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого - адвоката: ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові клопотання прокурора Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області ОСОБА_3 про продовження у кримінальному провадженні № 12023141370000177 від 03.03.2023 року строку застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Львова, громадянину України, неодруженому, працюючому прийомщиком у компанії «Український експрес», зареєстрованому та проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимому,
обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст.185 КК України, -
У провадженні Франківського районного суду м. Львова перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023141370000177 від 03.03.2023 року, про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст.185 КК України.
Прокурором заявлено клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку дії обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів із можливістю внесення альтернативної застави - 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки ризики, що існували на момент обрання і продовження строку запобіжного заходу обвинуваченому не відпали. Окрім того, ОСОБА_4 вироком Франківського районного суду м. Львова від 13.04.2017 року визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.185, ч.2 ст.185 КК України та йому призначено покарання на підставі ст.70 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців. На підставі ст.75 КК України засудженого звільнено від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку 1 рік. У подальшому, 26.04.2022 року Залізничним районним судом м. Львова ОСОБА_4 засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді 4 років позбавлення волі і на підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування покарання із встановленням іспитового строку 2 роки (вирок набрав законної сили 26.04.2022 року).
Як зазначає прокурор, з наведеного вище вбачається, що, знаходячись на волі, ОСОБА_4 може вчинити інші кримінальні правопорушення, а також, враховуючи покарання, яке може бути призначене обвинуваченому за вчинення тяжких злочинів, останній може вжити заходів для ухилення від суду, відтак, наявні ризики, передбачені п.п.1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
В судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_5 щодо задоволення клопотання прокурора заперечив, вважаючи, що ризики, передбачені ст.177 КПК України, можуть бути мінімізовані шляхом застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту. Також наголосив, що обвинувачений не має наміру уникати своїх процесуальних обов'язків, а також вчиняти будь-які кримінальні правопорушення. Тому просив у задоволенні клопотання прокурора відмовити та змінити раніше обраний обвинуваченому ОСОБА_4 вид запобіжного заходу із тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.
Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав позицію свого захисника.
Заслухавши учасників процесу, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини (далі по тексту ЄСПЛ), вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що встановлення небезпеки перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя, слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, вимірюватись суворістю можливого покарання.
Як встановлено судом, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст.185 КК України, які відносяться до тяжких злочинів, за вчинення яких передбачена можливість застосування покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років.
У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 року Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів.
Також у своєму рішенні у справі "W проти Швейцарії" від 26.01.1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Суд наголошує, що сама по собі тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 , у разі визнання його винуватим у вчиненні злочину, не є єдиним критерієм, який враховується при прийнятті рішення про необхідність продовження ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Заслуговують також на увагу доводи прокурора про те, що ОСОБА_4 раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності за аналогічні злочини проти власності, зокрема і за грабіж, обвинувачується у вчинені нових злочинів в період відбування іспитового строку, що в сукупності становить ризик можливого ухилення обвинуваченого від явки до суду, вчинення ним спроб уникнути покарання та здійснити інші кримінальні правопорушення. Також судом встановлено, що на даний час відносно ОСОБА_4 Личаківським районним судом м. Львова розглядаються обвинувальні акти про обвинувачення ОСОБА_4 за ч.4 ст.185 КК України, провадження за якими ще не завершено.
Тому з урахуванням цих обставин в сукупності із тяжкістю злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_4 , слід вважати доведеною прокурором наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
З часу попереднього продовження строку дії запобіжного заходу не виникло у справі нових обставин, які б слугували підставою для висновку про те, що такі ризики зменшились або є неактуальними.
Розглядаючи можливість альтернативних запобіжних заходів, з огляду на вищенаведене, суд вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, тобто, застосування більш м'яких запобіжних заходів до обвинуваченого ОСОБА_4 на даний час неможливе, ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, не зменшилися.
За таких обставин, а також з урахуванням того, що строк дії ухвали Франківського районного суду м. Львова від 13.03.2024 року про продовження застосування до обвинуваченого запобіжного заходу спливає 11.05.2024 року, клопотання прокурора про продовження застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає задоволенню.
Також береться до уваги, що ухвалами Франківського районного суду м. Львова, якими продовжувався строк тримання обвинуваченого під вартою, ОСОБА_4 визначався альтернативний розмір застави у сумі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 107 360 грн. У поданому клопотанні прокурор наполягає на залишені такого розміру без змін.
Суд вважає, що розмір альтернативної застави, який уже визначено судом, відповідає тяжкості злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_4 , а також є релевантним до обставин справи та особи обвинуваченого. При цьому, судом враховується, що застосування альтернативної застави покликане гарантувати належну процесуальну поведінку обвинуваченого і бути здатним мінімізувати наявні у кримінальному провадженні ризики не менш надійно, ніж основний запобіжний захід.
Тому, з урахуванням наведеного, суд вважає за доцільне залишити попередньо визначений судом розмір застави, оскільки даний розмір буде необхідним і достатнім для виконання обвинуваченим своїх обов'язків у разі внесення такої застави, а також не становитиме надмірного тягаря у матеріальному плані.
Відсутні також підстави для зменшення обсягу обов'язків, які покладатимуться на обвинуваченого, в разі внесення застави.
За таких обставин суд вважає, що подане прокурором клопотання є обґрунтованим та підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 197, 199, 331 КПК України, суд -
Клопотання прокурора Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області ОСОБА_3 - задоволити.
Продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк шістдесят днів - до 07 липня 2024 року включно.
Залишити ОСОБА_4 заставу в раніше визначеному розмірі у сумі 107 360 (сто сім тисяч триста шістдесят) грн. 00 коп., яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на спеціальний рахунок - Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, IBAN:UA598201720355219002000000757, ЄДРПОУ 26306742, одержувач: Територіальне управління державної судової адміністрації України в Львівській області.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.
На підставі ст. 194 КПК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 , у разі внесення застави, наступні обов'язки:
- прибувати за викликом суду за першою вимогою, в тому числі у разі виклику за допомогою телефонного зв'язку;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
- утриматися від спілкування із свідками, а також потерпілим у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну.
Визначити 2-місячний строк дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави, з дня її внесення.
Роз'яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному в даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави на розрахунковий рахунок Державної казначейської служби України, має бути наданий уповноваженій службовій особі Львівської установи виконання покарання ( АДРЕСА_2 .
У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_4 , що у разі невиконання покладених на нього обов'язків, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
У задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_5 , підтриманого обвинуваченим ОСОБА_4 , про зміну обвинуваченому раніше обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт - відмовити.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору та направити начальнику Державної установи "Львівська установа виконання покарань № 19" для виконання.
Ухвала в частині продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду на протязі семи днів з дня її проголошення, а обвинуваченим, який утримується під вартою, - з часу вручення копії ухвали.
Суддя ОСОБА_1