Справа № 456/725/24
Провадження № 2/456/562/2024
(ЗАОЧНЕ)
29 квітня 2024 року місто Стрий
Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючої судді Гули Л. В. ,
з участю секретаря Петренко Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Стрию цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Акціонерно-комерційний банк «Львів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Стислий виклад позицій сторін.
Позивач АТ «АКБ «Львів» просить стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором № 16100/102/2022 від 25.01.2022 в розмірі 32354,33 грн, яка складається з наступного: 24562,26 грн - сума заборгованості за кредитом; 7792,07 грн - сума заборгованості за відсотками, та судові витрати по справі.
В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що 25.01.2022 між Акціонерним товариством Акціонерно-комерційний банк «Львів» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 16100/102/2022, відповідно до якого банк зобов'язується надати у власність позичальника грошові кошти в розмірі та на умовах, обумовлених кредитним договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти за користування ним. Відповідно до кредитного договору кредит надається у сумі 30000,00 грн з умовою повернення в термін до 24.01.2026 в порядку та відповідно до умов кредитного договору. Згідно з п. 3.2 кредитного договору за користування кредитом позичальник сплачує банку 62,1% річних. Прийняті на себе зобов'язання за кредитним договором банк виконав у повному обсязі, надавши позичальнику кредит на суму, що зазначена в кредитному договорі. Факт отримання кредиту підтверджується меморіальним ордером № 833237 від 25.01.2022. Відповідно до умов кредитного договору позичальник зобов'язаний повернути банку кредит у повному обсязі в порядку і терміни, передбачені кредитним договором та/або додатками до нього. Повернення суми кредиту, сплата нарахованих процентів здійснюється за ануїтетною схемою згідно з Додатком 1, що є невід'ємною частиною кредитного договору. У зв'язку з тим, що відповідачка систематично не виконує взяті на себе зобов'язання за кредитним договором у визначені кредитним договором терміни, позивач, керуючись положеннями ст. 1050 Цивільного кодексу України та умовами кредитного договору, набув право вимоги дострокового повернення кредиту, процентів, комісій та інших платежів за кредитним договором. Відповідачці направлявся лист з вимогою погасити заборгованість за кредитним договором, однак дана вимога залишилась без відповідного реагування з її сторони. Станом на 12.01.2024 заборгованість відповідачки за кредитним договором складає 32354,33 грн, з яких: 24562,26 грн - сума заборгованості за кредитом, 7792,07 грн - сума заборгованості за відсотками, яку в добровільному порядку не погашає, а тому позивач змушений звернутися до суду з даним позовом.
Відповідачка не скористалася правом на подання відзиву.
Інших заяв по суті справи, виключно в яких у силу вимог ч. 1 ст. 174 ЦПК України викладаються вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, не надходило.
Процесуальні рішення, постановлені по справі.
05.02.2024 Акціонерне товариство «Акціонерно-комерційний банк «Львів» звернулося з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 лютого 2024 року головуючим суддею у справі визначено суддю Гулу Л.В. /а.с. 31/
На запит суду щодо доступу до персональних даних відповідачки отримано відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру /а.с. 32/.
Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 22.02.2024 позовну заяву Акціонерного товариства «Акціонерно-комерційний банк «Львів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 11.03.2024. Роз'яснено сторонам їх процесуальні права щодо подачі відзиву та доказів у справі /а.с. 33/.
Ухвалою суду від 11.03.2024 судове засідання відкладено на 03.04.2024 /а.с. 39/.
Ухвалою суду від 03.04.2024 судове засідання відкладено на 29.04.2024 /а.с. 42/.
Розгляд справи по суті відбувся 29.04.2024 без участі сторін.
Заяви та клопотання сторін, узагальнення їх доводів та інші процесуальні дії у справі.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, не заперечує проти проведення судом заочного розгляду справи.
Відповідачка ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомлена про дату, час і місце судового розгляду, повторно на виклик суду не з'явилася, про причину неявки не повідомила, відзив на позов не подала, тому суд відповідно до ст. 280 ЦПК України розглянув справу заочно за її відсутності на підставі наявних у ній доказів.
У зв'язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу в порядку ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги ст. 6 Європейської конвенції з прав людини, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків, суд вважає, що справу слід вирішити в межах тих доказів, які були отримані в ході судового розгляду, а також на підставі наявних письмових доказів, які містяться у матеріалах справи. Слід зазначити, що дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності судового процесу, оцінивши докази з точки зору належності, допустимості та достатності, суд дійшов висновку, що неявка відповідачки не є перешкодою для розгляду справи, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів про права та взаємовідносини сторін, і позов слід задовольнити, ухваливши заочне рішення.
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Встановлено, що відповідно до кредитного договору № 16100/102/2022 від 25.01.2022, укладеного між АТ АКБ «Львів» та ОСОБА_1 , відповідачка отримала кредит у сумі 30000,00 грн з умовою повернення до 24.01.2026 в порядку та відповідно до умов цього договору (пункт 1.3 договору). Видача кредиту здійснюється одноразово, безготівково на поточний рахунок позичальника (пункт 1.4 договору). Сторони узгодили, що банк має право вимагати дострокового повернення кредиту, процентів, комісії та інших платежів за договором у разі несвоєчасної сплати процентів та/або повернення суми кредиту (пункт 2.3.2 договору). За користування кредитом позичальник сплачує банку фіксовану процентну ставку в розмірі 62,1% (п. 3.2 договору) /а.с. 5-9/.
З розрахунку заборгованості за договором кредиту № 16100/102/2022 від 25.01.2022, укладеним між АТ АКБ «Львів» та ОСОБА_1 , встановлено, що станом на 12.01.2024 заборгованість відповідачки ОСОБА_1 перед банком становить 32354,33 грн, з яких: 24562,26 грн - сума заборгованості за кредитом, 7792,07 грн - сума заборгованості за відсотками /а.с. 4/.
З копії меморіального ордера № 833237 від 25.01.2022 вбачається, що позивач повністю виконав свої зобов'язання за кредитним договором № 16100/102/2022 від 25.01.2022, надавши ОСОБА_1 кредитні кошти в сумі 30000,00 грн /а.с. 10/.
З копії листа-вимоги від 11.01.2023 вбачається, що АТ АКБ «Львів» зверталося до відповідачки з вимогою погасити заборгованість за кредитним договором № 16100/102/2022 від 25.01.2022 /а.с.11/.
Окрім того, наданою позивачем випискою про рух коштів по рахунку відповідачки за період з 25.01.2022 по 12.01.2024 підтверджується рух коштів по її картрахунку, в тому числі отримання та використання кредитних коштів відповідачкою /а.с. 21-26/.
Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх зобов'язань за кредитним договором № 16100/102/2022 від 25.01.2022.
При вирішенні позовних вимог судом підлягають застосуванню наступні норми чинного законодавства.
Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
При вирішенні даного спору суд виходить з того, що між сторонами існували договірні правовідносини, що виникли на підставі кредитного договору на спеціальних умовах.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (сплатити гроші).
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Однак відповідачка даного обов'язку не виконала.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами).
Згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до правового висновку, що викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 в справі № 2-383/2010, ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Застосовані судом вищенаведені норми права регулюють спірні правовідносини та визначають обсяг суб'єктивних прав та юридичних обов'язків, якими наділені сторони в цих правовідносинах.
Оцінка доказів судом та висновки суду за результатами розгляду справи.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України). Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов'язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення (ч. 1 ст. 81 ЦПК України), крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 № 11 роз'яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, котрі мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку усіх доказів.
Таким чином, у справах про невиконання умов будь-яких договорів позивач має довести, що у відповідача є зобов'язання, яке ним не виконано, а відповідач, відповідно, що зобов'язання ним виконано відповідно до умов договору або не виконано не з його вини.
Судом встановлено, що 25.01.2022 між Акціонерним товариством Акціонерно-комерційний банк «Львів» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 16100/102/2022, згідно з умовами якого позивач надав відповідачці кредит у сумі 30000,00 грн з умовою повернення до 24.01.2026 в порядку та відповідно до умов цього договору.
Прийняті на себе зобов'язання за кредитним договором позивач виконав у повному обсязі, оскільки 25.01.2022 банк перерахував кредитні кошти у розмірі 30000,00 грн на рахунок ОСОБА_1 , що підтверджується меморіальним ордером № 833237 від 25 січня 2022 року.
Пунктами 3.2 та 3.3 кредитного договору встановлено, що за користування кредитом позичальник сплачує банку фіксовану процентну ставку в розмірі 62,1% річних і загальна вартість кредиту становить 82838,27 грн.
Згідно з пунктами 5.1, 5.2 вказаного кредитного договору позичальник зобов'язаний повернути Банку кредит у повному обсязі в порядку і терміни, передбачені цим договором та/або додатками до нього. Повернення суми кредиту, сплата нарахованих процентів здійснюється за ануїтетною схемою відповідно до Додатку 1 (Платіжного календаря), що є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно з п .2.3.2 вказаного кредитного договору банк має право, зокрема, вимагати дострокового повернення кредиту, процентів, комісій та інших платежів за договором у разі: несвоєчасної сплати процентів та/або неповернення суми кредиту (частини кредиту); наявності обставин, які свідчать про те, що наданий позичальникові кредит не буде повернуто у строки, визначені цим договором.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження позовних вимог подано меморіальний ордер, розрахунок заборгованості, виписку про рух коштів по особовому рахунку відповідачки, в яких відображено всі операції щодо отримання позичальницею ОСОБА_1 кредиту, вичерпну інформацію про отримання коштів позичальницею та наявність заборгованості.
Надані позивачем докази суд визнає належними та допустимими, достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов'язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення заборгованості.
Всупереч вищенаведеному, відповідачкою не подано жодного доказу на спростування розрахунку, поданого позивачем, та неналежного виконання зобов'язань за договором.
Таким чином, судом встановлено, що відповідачка не виконала взятих на себе за кредитним договором зобов'язань, внаслідок чого станом на 12.01.2024 утворилася заборгованість перед банком у сумі 32354,33 грн, з яких: 24562,26 грн - сума заборгованості за кредитом, 7792,07 грн - сума заборгованості за відсотками.
Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви.
Враховуючи, що зазначена заборгованість на даний час залишається непогашеною, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є підставними і такими, що підлягають до задоволення.
Щодо судових витрат.
Крім того, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Так, понесені позивачем документально підтверджені судові витрати, а саме: сплачений судовий збір у розмірі 3028,00 грн, підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 05 вересня 2022 року в справі № 1519/2-5034/11 висловив висновок про застосування норми права та вказав, що для приватного права апріорі є притаманною така засада як розумність. Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм.
Згідно з частиною п'ятою статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
З урахуванням розумності положення частини п'ятої статті 268 ЦПК України слід розуміти таким чином: у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи, суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте у разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це не є порушенням прав сторін.
Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону та правові висновки, датою ухвалення судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 29.04.2024, є та дату, на яку було призначено розгляд справи, 29.04.2024, а датою складення повного тексту судового рішення 06.05.2024.
Керуючись ст. 10, 12, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263, 265, 280-283 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ; паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Стрийським МВ ГУДМС України у Львівській області 16.08.2016; РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства «Акціонерно-комерційний банк «Львів» (79008, місто Львів, вулиця Сербська, 1; к/р 32005100400 в УНБУ у Львівській області; МФО 325268; ЄДРПОУ 09801546) 32354,33 грн (тридцять дві тисячі триста п'ятдесят чотири грн 33 коп.) заборгованості за кредитним договором та 3028,00 грн (три тисячі двадцять вісім грн 00 коп.) судового збору.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачкою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене позивачем до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складено 06 травня 2024 року.
Суддя Л.В.Гула