Справа № 456/4947/23
Провадження № 2/456/212/2024
(заочне)
27 березня 2024 року місто Стрий
Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Шрамка Р. Т. ,
з участю секретаря: Сімонової-Мацигін А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Стрию справу №456/4947/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Органу опіки та піклування Стрийської міської ради про позбавлення батьківських прав, -
встановив:
Позивач звернулась до суду із позовом про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , відносно малолітньої дочки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 28 квітня 2012 року у відділі державної реєстрації актів цивільного стану по м. Стрию Стрийського міськрайонного управління юстиції Львівської області ОСОБА_4 зареєструвала шлюб з ОСОБА_5 , актовий запис № 496. Після укладення шлюбу відповідач змінив своє прізвище ОСОБА_6 на прізвище дружини ОСОБА_7 .
Від цього шлюбу у них народилась дочка ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_2 .
17липня 2015 року згідно рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області № 456/1400/15 між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 був розірваний шлюб.
Після розірвання шлюбу дочка залишилась на утриманні позивача та проживає разом з нею.
Згідно рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області відповідач зобов'язаний сплачувати аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини в розмірі 1/4 частини від всіх видів його заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно розрахунку заборгованості по аліментах ВП НОМЕР_2 від 20 вересня 2023 року надану Стрийським відділом державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції за боржником ОСОБА_2 нараховано заборгованість по сплаті аліментів станом на 20.09.2023 року в сумі - 3 863,92 грн.
З липня 2015 року відповідач ОСОБА_2 проживає окремо від сім'ї та веде аморальний спосіб життя. Відповідач не цікавиться життям та здоров'ям своєї дитини, не знає в якій школі та в якому класі навчається його дитина, не цікавиться інтересами своєї дитини, школу ніколи не відвідує, що підтверджується довідкою №207 від 19.09.2023 виданою Стрийським ліцеєм «Гімназія імені Андрея Шептицького» року та довідкою №59 від 19.09.2023 року виданою закладом дошкільної освіти №12 комбінованого типу.
03 листопада 2016 року Стрийським міськрайонним судом Львівської області у справі №456/4498/15 було винесено вирок, у якому визнано ОСОБА_2 винним у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, ч.2 ст. 345 КК України, ч.І ст. 263 КК України та засуджено до 8 (восьми) років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Після звільнення з місць позбавлення волі відповідач ОСОБА_2 не став на шлях виправдання та продовжує торгувати наркотиками в наслідок чого відносно відповідача відкрите нове кримінальне провадження та справа по обвинуваченні ОСОБА_2 за ст. ст. 27, 307, 308, 318, 321, 306 ККУ перебуває на розгляді в Рівненському районному суді Рівненської області, справа № 570/125/22, провадження №1-кп/570/211/2022, ЄРДР №12020180180000848.
Своїми незаконними діями відповідач надає негативний приклад своїй неповнолітній дочці та наражає її на небезпеку. З липня 2015 року відповідач самоусунувся від виконання батьківських обов'язків по вихованню дитини та на протязі восьми років з дитиною та з позивачем не спілкується, з дитиною не бачиться, не хоче її утримувати та жодних зв'язків не підтримує.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Служба у справах дітей виконавчого комітету Стрийської міської ради Львівської області, у запропоновані судом строк та порядку письмових пояснень на позовну заяву з її участю як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні цієї позивачки, до ОСОБА_2 , про позбавлення батьківських прав, не подала.
В судовому засіданні представник третьої особи - головний спеціаліст ОСОБА_8 , позовні вимоги ОСОБА_1 , про позбавлення батьківських прав підтримала у повному обсязі, просила такі задовольнити з підстав, що викладені у пред'явленому позові. Додатково вказала, що така позиція сформована та відображається у висновку про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_2 , затвердженим рішенням виконавчого комітету Стрийської міської ради Львівської області від 28.11.2023 року за №519 «Про затвердження висновку про доцільність позбавлення батьківських прав».
Відповідач ОСОБА_2 , у запропоновані судом строк та порядку відзиву на позовну заяву, не подав, свою позицію у цій справі із обґрунтуванням такої відповідними доказами не навів.
Інших заяв чи клопотань від сторін та інших учасників цієї справи, котрі б перешкоджали судовому розгляду цієї справи по суті, і котрі б залишалися невирішеними у визначеному чинним ЦПК України порядку, до суду не надходило.
Вчинені судом процесуальні дії у справі та постановлені ухвали.
Оскільки відповідачем у вищевказаній позовній заяві зазначена фізична особа, який не має статусу підприємця, то суддею, на виконання вимог ч. 6 ст. 187 ЦПК України, 12.10.2023 року було вжито заходів для отримання інформації про зареєстроване місце проживання/перебування такої фізичної особи - відповідача ОСОБА_2 ..
Ухвалою судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області Шрамко Р.Т., від 12.10.2023 року вищевказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 18.01.2024 року підготовче провадження у справі закрито та призначено її судовий розгляд по суті у судовому засіданні на 19.02.2024 року.
Протокольною ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 19.02.2024 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, ухвалено судове засідання відкласти на 27.02.2024 року.
Протокольною ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 19.02.2024 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, ухвалено проводити заочний розгляд цієї справи та ухвалення у ній заочного рішення на підставі статей 280-282 ЦПК України.
Сторони та інші учасники справи кожного разу належно та завчасно повідомлялись судом про місце, дату та час призначених підготовчого та судового засідань по їх справі, про що у справі наявні відповідні письмові підтвердження цьому.
Інші процесуальні дії у цій справі судом не вчинялись, а ухвали не постановлялись.
Розглянувши наявні у суду матеріали справи та давши їм належу оцінку, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Як закріплено у ч. 4 ст. 10 ЦПК України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположих свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка є невід'ємною частиною національного законодавства держави Україна, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
Принцип справедливості судового розгляду в окремих рішеннях Європейського Суду з прав людини трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.
Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За змістом ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судому передбачених цим Кодексом випадках. Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У свою чергую, критерії належності, допустимості, достовірності та достатності доказі регламентовані статтями 77-80 ЦПК України.
Згідно частин 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Дотримуючись вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та виходячи із наведених вище норм цивільного процесуального законодавства, суд, перевіряючи порушення прав позивача ОСОБА_1 , та їх з відповідачем ОСОБА_2 ,, малолітньої дочки ОСОБА_3 , й причетність до такого порушення їх прав вказаного відповідача за пред'явленими позовними вимогами сімейного характеру, встановив наступне.
Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Судом встановлено, що сторони у справі у період з 28.04.2012 року перебували у шлюбі, котрий був розірваний рішенням Стрийського місьрайонного суду Львівської області, ухваленим 17.07.2015 року.
За час перебування у вказаному шлюбі, а саме 14.05.2013 року, у сторін у справі народилася дочка ОСОБА_3 .
04 листопада 2017 року, позивач ОСОБА_4 , зареєструвала шлюб з ОСОБА_9 , та після реєстрації шлюбу змінила прізвище на - ОСОБА_10 .
Сторони у справі є батьками малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується свідоцтвом про її народження серії НОМЕР_1 , виданим 17 травня 2013 року Стрийським відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Стрию Стрийського міськрайонного управління юстиції Львівської області, актовий запис №217.
Згідно довідки про склад сім'ї виданої КП «Управляюча компанія «Комфортний Стрий» від 20.09.2023 №1061, вбачається, що по АДРЕСА_1 , проживає ОСОБА_1 , та її діти ОСОБА_3 , та ОСОБА_11 .
Згідно довідки закладу дошкільної освіти (ясла-садок) №12 комбінованого типу Стрийської міської ради від 19.09.2023 №59, виданої ОСОБА_1 , про те, що її дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 відвідувала заклад дошкільної освіти №12. Вихованням дитини і навчанням дитини займалась тільки мама, бо батько та його мати дитиною не турбувалась, контакту із дошкільним закладом не підтримували, не цікавились її успіхами та проблемами. ОСОБА_12 до садочка приводила мама, забирала. Батько і бабуся в дошкільному вихованні ОСОБА_12 участі не приймали.
Згідно довідки виданої Стрийським ліцеєм «Гімназія імені Андрея Шептицького» Стрийської міської ради Стрийського району Львівської області від 19.09.2023 №207, виданої ОСОБА_1 , матері ОСОБА_3 , яка навчалась з 01.09.2019 по 22.06.2023 у Стрийському ліцеї «Гімназія», про те, що її батько ОСОБА_2 , та його мати контакту зі школою не підтримували, успішністю дитини не цікавились, з вчителями не спілкувались, батьківські збори не відвідували.
Згідно розрахунку заборгованості по аліментах ВП НОМЕР_2 від 20 вересня 2023 року надану Стрийським відділом державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції за боржником ОСОБА_2 нараховано заборгованість по сплаті аліментів станом на 20.09.2023 року в сумі - 3 863,92 грн.
Із Висновку органу опіки та піклування Стрийської міської ради Львівської області про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , відносно дитини ОСОБА_3 , затвердженого рішенням виконавчого комітету Стрийської міської ради Львівської області від 28.11.2023 року за № 519 «Про затвердження висновку про доцільність позбавлення батьківських прав», рекомендовано позбавити відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 батьківських прав відносно малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки зазначений відповідач участі у її вихованні не приймає, морально не підтримує, як і матеріально не забезпечує. При цьому згаданий висновок про доцільність позбавлення зазначеного відповідача батьківських прав ґрунтується на повно зібраних матеріалах проведеної перевірки.
З поміж досліджених матеріалів, допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_13 , та ОСОБА_14 , пояснили, що з позивачем добрі знайомі, є її сусідками. Відповідача з 2010 року не бачили, щоб він приходив до дитини чи цікавився її вихованням, життям.
Релевантні норми та джерела права, а також роз'яснення, котрі застосовує суд при ухваленні даного рішення, та мотиви їх застосування.
Встановлені судом сімейні правовідносини щодо виконання батьківських обов'язків по вихованню та утриманню дітей, регулюються Конституцією України, Сімейним кодексом України (надалі - СК України), Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року з відповідними протоколами до неї та Конвенцією про права дитини 1989 року, котрі є частинами національного законодавства України, а також Законом України «Про охорону дитинства».
Згідно із ст. 51 Конституції України, батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняється державою.
Статтею 5 Протоколу № 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року встановлено, що кожен із подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.
Статтями 18, 27 Конвенції про права дитини 1989 року встановлено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
В силу ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до частин 2, 3 ст. 150 СК України батьки зобов'язані займатися вихованням дитини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини (частини 1, 2 ст. 155 СК України).
Відповідно до ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 47 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Савіни протиУкраїни» (заява № 39948/06), пункт 49 рішення у справі «Хант проти України» (заява № 31111/04).
Втручання у право на повагу до сімейного життя не становить порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, якщо воно здійснене «згідно із законом», відповідає одній чи кільком законним цілям, про якій деться в пункті 2, і, до того ж, є необхідним у демократичному суспільстві для забезпечення цих цілей (пункт 50 згаданого вище рішення Європейського Суду у справі «Хант протии України» (заява № 31111/04). Проте, держава має позитивний обов'язок вживати виважених і послідовних заходів зі сприяння возз'єднанню дітей зі своїми біологічними батьками, дбаючи при досягненні цієї мети про надання їм можливості підтримувати регулярні контакти між собою та якщо це можливо, не допускаючи розлучення братів і сестер (пункт 52 згаданого вище рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Савіни проти України» (заява № 39948/06).
Суд враховує, що процедура, підстави та правові наслідки позбавлення батьківських прав передбачені нормами статей 164-167 чинного СК України. Зокрема, відповідно до положеньст. 164 СК України, батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Як роз'яснюється у пункті 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року за № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Узагальнена оцінка доводів та аргументів, наведених у справі, щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог за результатами розгляду цієї справи.
Узагальнюючи оцінку доводів та аргументів позивачки ОСОБА_1 , наведених у цій справі, суд спершу вважає за необхідне наголосити на тому, що позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов'язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов'язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава до позбавлення батьківських прав можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Разом із тим, не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов'язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин. Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і може мати місце при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, свідомого нехтування ними своїми обов'язками, воно допускається лише у тому випадку, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
Оскільки у судовому засіданні беззаперечно встановлено, що відповідач ОСОБА_2 , як батько протягом тривалого часу не бачиться й не спілкуються із своєю малолітньою дочкою, матеріально її не утримує, заходів до спілкування та турботи не приймає, а вихованням та утриманням вказаної дитини займається позивач, як її матір, то суд переконаний, що така поведінка відповідача аж ніяк не свідчить про його бажання надалі мати та виконувати свої батьківські обов'язки по відношенню до вказаної дитини. При цьому суд також наголошує на тому, що у судовому засіданні не встановлено наявності у вказаного відповідача реальних і об'єктивних перешкод для спілкування, при його бажанні, із своєю малолітньою дочкою. Навпаки встановлено те, що вказаний відповідач не вживав заходів для забезпечення своєї участі у вихованні та спілкуванні з вказаною дитиною, не звертався до органу опіки та піклування чи до суду з вимогами про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення порядку такого спілкування. Такі обставини, на переконання суду, свідчать про небажання відповідача ОСОБА_2 , брати участь у вихованні вказаної дитини і передумов щодо зміни його зазначеної винної поведінки на даному етапі не спостерігається.
Отже, аналізуючи усі зібрані у справі докази та оцінюючи їх у сукупності й взаємозв'язку, суд вважає, що слід позбавити батьківських прав відповідача ОСОБА_2 , який без поважних на те причин не виявляє щодо власної малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківського піклування, свідомо ухиляється від виконання своїх обов'язків по її вихованню, не цікавляться її розвитком, здоров'ям, життям та потребами, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають до задоволення.
Щодо розподілу судових витрат у справі.
Судові витрати у справі, котрі полягають у сплаті позивачем судового збору за пред'явлення позовної заяви до суду із вимогою немайнового характеру у розмірі 1073 грн. 60 коп., з урахуванням відповідної позиції позивача з вказаного приводу, слід залишити за нею, відступивши таким чином від порядку розподілу судових витрат, визначеного у ст. 141 ЦПК України.
Доказів понесення сторонами та учасниками справи інших судових витрат, пов'язаних з її розглядом, окрім як сплати судового збору за пред'явлення позовної заяви до суду, матеріали цієї справи не містять.
Керуючись ст..7, 10, 259, 263-268 ЦПК України, ст.ст..146 СК України суд, -
вирішив:
Позов задоволити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьківських прав відносно неповнолітньої дочки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене позивачем до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а для осіб, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, в цей же строк з дня його отримання.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання ) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.
Повний текст рішення суду виготовлений 05.04.2024.
Суддя Р. Т. Шрамко