ЄУНСС: 453/349/24
НП: 1-кп/453/129/24
іменем України
09 травня 2024 року місто Сколе
Сколівський районний суд Львівської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
найменування об'єднаного судового провадження:
-кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024141300000002 від 01.01.2024 року;
-кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024142300000026 від 01.03.2024 року;
-кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024142300000045 від 29.04.2024 року;
відомості про особу обвинуваченого, що мають значення для справи:
обвинувачений ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , уродженець м. Зерноград Ростовської області російської федерації, житель АДРЕСА_1 , зареєстрований по АДРЕСА_2 , росіянин, громадянин України, з середньою спеціальною освітою, одружений, має на утриманні одну неповнолітню дитину, депутатом та/чи адвокатом/нотаріусом не являється, не працює, встановленими законодавством України пільгами не користується, на диспансерних обліках у лікарів нарколога та психіатра КНП Сколівської міської ради «Сколівська центральна лікарня» не перебуває, раніше притягався до кримінальної відповідальності, проте в силу ст. 89 КК України вважається не судимим;
Закон України про кримінальну відповідальність, що передбачає кримінальні правопорушення, у вчиненні котрих обвинувачується особа: ст. 126-1 та ст. 390-1 КК України;
сторони кримінальних проваджень та інші учасники об'єднаного судового провадження: з боку сторони обвинувачення - прокурорка Сколівського відділу Стрийської окружної прокуратури ОСОБА_4 та потерпіла ОСОБА_5 ; сторона захисту - обвинувачений ОСОБА_3 ;
розглянувши три обвинувальні акти у кримінальних провадженнях у даному об'єднаному судовому провадженні, у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань приміщення суду, що по вул. Д. Галицького, 8, за участі вищевказаних сторін кримінальних проваджень та інших учасників об'єднаного судового провадження, -
Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
Обвинувачений ОСОБА_3 в порушення вимог ст. 28 Конституції України, згідно з котрою кожен має право на повагу до його гідності, а також в порушення вимог Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», умисно та безпричинно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний та протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки та свідомо бажаючи їх настання, у період з 29.07.2023 року по 27.08.2023 року, перебуваючи за зареєстрованим місцем свого проживання, що по АДРЕСА_1 , систематично вчиняв відносно своєї дружини ОСОБА_5 психологічне насильство, котре виразилось у словесних образах, погрозах, висловлюваннях нецензурною лайкою, приниженні, що призвело до психічних страждань останньої, а також погіршило якість її життя, зокрема спричинило емоційну напруженість, втому та негативні переживання. Так, обвинувачений ОСОБА_3 протягом року неодноразово притягався до адміністративної відповідальності за вчинення насильства у сім'ї, тобто вчиняв адміністративні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, за що постановами суддів Сколівського районного суду Львівської області від 19.10.2023 року в об'єднаній справі за єдиним унікальним номером 453/1316/23 та номером провадження 3/453/779/23, котра 31.10.2023 року набрала законної сили, від 15.11.2023 року в об'єднаній справі за єдиним унікальним номером 453/1478/23 та номером провадження 3/453/921/23, котра 28.11.2023 року набрала законної сили, щоразу був підданий адміністративному стягненню. Незважаючи на такі заходи реагування, обвинувачений ОСОБА_3 правильних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став, а, продовжуючи свої умисні протиправні дії, спрямовані на вчинення домашнього насильства, він 12.12.2023 року близько 16:00 год., перебуваючи за зареєстрованим місцем свого проживання, що по АДРЕСА_1 , висловлювався щодо своєї дружини ОСОБА_5 нецензурною лайкою, гучно кричав, погрожував їй фізичною розправою, кидав у неї стільцем та ножами, тим самим вчинив домашнє насильство психологічного характеру щодо останньої, й це призвело до її психічних страждань. У результаті таких своїх умисних протиправних дій, котрі полягали у систематичному вчиненні психологічного насильства щодо своєї дружини ОСОБА_5 , в останньої погіршилася якість життя, було принижено її честь та гідність, це викликало в неї побоювання за свою безпеку, спричинило емоційну невпевненість та нездатність захистити себе.
Він же, будучи особою, відносно якого на підставі рішення Сколівського районного суду Львівської області від 21.12.2023 року у справі за єдиним унікальним номером 453/2084/23 та номером окремого провадження 2-о/453/59/23, котре 21.12.2023 року набрало законної сили та підлягало негайному виконанню, видано обмежувальний припис строком на шість місяців про заборону вести телефонні переговори з потерпілою ОСОБА_5 або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб, про розшук потерпілої ОСОБА_5 , якщо вона за власним бажанням перебуває у невідомому місці, особисто чи через третіх осіб, про переслідування потерпілої ОСОБА_5 та у будь-який спосіб спілкування з нею, будучи при цьому ознайомленим з вищевказаним судовим рішенням та про наслідки порушення встановлених у ньому обмежень, діючи умисно та протиправно, в порушення встановлених заборон та всупереч вимогам ч. 4 ст. 350-6 ЦПК України, 03.02.2024 року близько 04:30 год., перебуваючи в одній із кімнат житлового будинку, що по АДРЕСА_1 , особисто контактував з потерпілою ОСОБА_5 та вчинив із нею словесний конфлікт, в ході котрого виражався нецензурною лайкою, погрожував їй фізичною розправою, тобто не виконав вимоги обмежувального припису, виданого на підставі вищевказаного судового рішення.
Він же, будучи особою, відносно якого на підставі рішення Сколівського районного суду Львівської області від 21.12.2023 року у справі за єдиним унікальним номером 453/2084/23 та номером окремого провадження 2-о/453/59/23, котре 21.12.2023 року набрало законної сили та підлягало негайному виконанню, видано обмежувальний припис строком на шість місяців про заборону вести телефонні переговори з потерпілою ОСОБА_5 або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб, про розшук потерпілої ОСОБА_5 , якщо вона за власним бажанням перебуває у невідомому місці, особисто чи через третіх осіб, про переслідування потерпілої ОСОБА_5 та у будь-який спосіб спілкування з нею, будучи при цьому ознайомленим з вищевказаним судовим рішенням та про наслідки порушення встановлених у ньому обмежень, діючи умисно та протиправно, в порушення встановлених заборон та всупереч вимогам ч. 4 ст. 350-6 ЦПК України, 09.04.2024 року близько 16:00 год., перебуваючи в одній із кімнат житлового будинку, що по АДРЕСА_1 , особисто контактував з потерпілою ОСОБА_5 та вчинив із нею словесний конфлікт, в ході котрого, з-поміж інших дій, виражався нецензурною лайкою, погрожував їй фізичною розправою, тобто не виконав вимоги обмежувального припису, виданого на підставі вищевказаного судового рішення.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 , після роз'яснення йому змісту ч. 3 ст. 349 КПК України та переконання суду у відсутності сумнівів щодо добровільності його позиції, вину визнав повністю та підтвердив наведені в усіх трьох обвинувальних актах обставини. Зокрема вказав, що дійсно у період з липня 2023 року за зареєстрованим місцем свого проживання, що по АДРЕСА_1 , де він проживає разом із дружиною ОСОБА_5 та їх неповнолітньою дитиною, систематично вчиняв щодо своєї дружини ОСОБА_5 дії психологічного характеру, а саме голосно кричав, погрожував їй фізичною розправою, висловлювався нецензурною лайкою тощо, так як не міг контролювати себе під час сварок з останньою. Підтвердив, що його неодноразово було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, однак він належного значення цьому не надав. Він усвідомлює, що такі його дії є нічим іншим, як домашнім насильством щодо своєї дружини ОСОБА_5 , й це завдало останній шкоди її психологічному здоров'ю. Востаннє такі події мали місце 09.04.2024 року по обіді за вказаним місцем проживання, тоді ж він вдруге порушив виданий на підставі судового рішення щодо нього обмежувальний припис та, не контролюючи себе, знову голосно кричав, погрожував дружині ОСОБА_5 фізичною розправою, висловлювався нецензурною лайкою, а, потім, ще й побив її. На даний час він розуміє значення своїх дій, обіцяє виправитись, а тому при обранні йому остаточної міри покарання покладається на розсуд суду, однак просить його суворо не карати.
У судовому засіданні потерпіла ОСОБА_5 повністю підтвердила наведені в оусіх трьох бвинувальних актах відносно ОСОБА_3 за ст. 126-1 та за ст. 390-1 КК України обставини, а також заподіяння останнім упродовж липня 2023 року - лютого 2024 року внаслідок систематичного вчинення домашнього насильства шкоди її психологічному здоров'ю та емоційному стану, вона постійно у вказаний період перебувала у депресивному стані, й цьому не зміг запобігти навіть виданий на підставі судового рішення щодо чоловіка ОСОБА_3 обмежувальний припис. Проте, станом на сьогодні, вона пробачила чоловікові ОСОБА_3 , просила його суворо не карати.
Визначений обсяг доказів, котрі підлягають дослідженню, та встановлений порядок їх дослідження.
Після роз'яснення обвинуваченому ОСОБА_3 суті обвинувачення, який винним себе у скоєнні пред'явлених йому обвинувачень за ст. 126-1 та за ст. 390-1 КК України визнав повністю, суд визначив обсяг доказів, котрі будуть досліджуватися, та встановив порядок їх обмеженого дослідження, визначений ч. 3 ст. 349 КПК України, оскільки присутні у залі судових засідань сторони кримінальних проваджень та інші учасники об'єднаного судового провадження проти цього не заперечували, а обставини вчинення інкримінованих обвинуваченому ОСОБА_3 кримінальних правопорушень, передбачених ст. 126-1 та ст. 390-1 КК України, ніким не оспорюються.
Статті (частини статей) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачають відповідальність за кримінальні правопорушення, винним у вчиненні котрих визнається обвинувачений.
Суд вважає, що у діях обвинуваченого ОСОБА_3 наявний склад кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, і суд також вважає, що дії зазначеного обвинуваченого вірно кваліфіковані за вказаною статтею чинного на час його скоєння КК України, як домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення психологічного насильства щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, що призвело до психологічних страждань потерпілої особи.
У його ж діях двічі наявні склади кримінального правопорушення, передбаченого ст. 390-1 КК України, і суд також вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_3 вірно кваліфіковані за вказаною статтею чинного на час їх скоєння КК України, як умисне невиконання обмежувального припису особою, щодо якої такі заходи застосовані судом.
Обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.
Пом'якшуючою вину обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень обставиною, передбаченою у ст. 66 КК України, при обранні йому міри покарання суд вбачає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень.
Обтяжуючими вину обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень обставинами, передбаченими у ст. 67 КК України, при обранні йому міри покарання суд вбачає вчинення злочинів особою повторно, вчинення кримінальних правопорушень щодо подружжя.
Мотиви призначення остаточного покарання.
При визначенні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень та сукупність усіх обставин, що їх характеризують, зокрема умисну форму вини та мотиви кримінальних правопорушень, спосіб вчинення кожного з кримінальних правопорушень, а також особу зазначеного обвинуваченого. Так, обвинувачений ОСОБА_3 свою провину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень визнав повністю, покаявся у скоєному. Обвинувачений ОСОБА_3 посередньо характеризується за зареєстрованим місцем проживання, ніде не працевлаштований, на диспансерних обліках у лікарів нарколога та психіатра КНП Сколівської міської ради «Сколівська центральна лікарня» не перебуває, він раніше вже притягався до кримінальної відповідальності, проте в силу ст. 89 КК України вважається не судимим.
З урахуванням наведених обставин, суд, під час вирішення питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , виходячи з положень ст. 65 КК України, вважає за доцільне призначити його у межах, установлених санкціями ст. 126-1 та ст. 390-1 КК України, - у вигляді позбавлення волі на строк один рік та обмеження волі на строк один рік відповідно, погодившись таким чином з позицією сторони обвинувачення у цьому об'єднаному судовому провадженні, після чого остаточно призначити йому покарання із застосуванням положень ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим. Одночасно суд вважає за можливе та доцільне застосувати до обвинуваченого ОСОБА_3 положення ст. 75 КК України, тобто звільнити його від остаточно призначеного покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням та покласти на нього обов'язки, визначені у ст. 76 КК України як обов'язкові, без покладення на нього обов'язків, передбачених у ст. 91-1 цього Кодексу, як додаткових. Підстав для застосування положень ст. 69 КК України при призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 остаточного покарання суд не вбачає.
З огляду на вказане, враховуючи ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_3 кримінальних правопорушень, сукупність встановлених даних про його особу, остаточну міру покарання у вигляді позбавлення волі на строк один рік із звільненням його від такого покарання з випробувальним терміном, суд вважає такою, що відповідає призначеному покаранню, є необхідною і достатньою для виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Вирішення інших питань, необхідних при ухваленні вироку.
Питання доцільності застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу суд не розглядає з огляду на відсутність з цього питання відповідного клопотання прокурорки Сколівського відділу Стрийської окружної прокуратури ОСОБА_4 , та у світлі того, що відповідно до статей 22, 26 КПК України, суд розглядає тільки ті питання, які винесені на такий розгляд сторонами кримінального провадження.
Цивільний позов у даному об'єднаному судовому провадженні потерпілою ОСОБА_5 до обвинуваченого ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної внаслідок кримінальних правопорушень, не пред'являвся.
Судові витрати на залучення експертів та інші витрати у даному об'єднаному судовому провадженні відсутні.
Суд, у відповідності до ст. 100 КПК України, вважає за необхідне вирішити долю речового доказу - DVD-R-диску з відеозаписом з нагрудної камери поліцейського № 1769, на котру 03.02.2024 року здійснювалась фіксація місця події - місця проживання потерпілої ОСОБА_5 , що по АДРЕСА_1 , - у спосіб залишення такого доказу при матеріалах даного об'єднаного судового провадження.
Керуючись статтями 2, 7, 100, 349, 351, 353, 358, 368-371, 373-374, 376, 392-395 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, і призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.
Його ж визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 390-1 КК України, і призначити йому покарання у вигляді обмеження волі на строк 1 (один) рік.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України остаточне покарання засудженому ОСОБА_3 за сукупністю вказаних вище кримінальних правопорушень, призначити шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, - у вигляді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.
На підставі частин 2, 3 ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_3 від відбування остаточно призначеного покарання у вигляді позбавлення волі на строк 1 (один) рік з випробуванням, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов'язки.
На підставі ч. 1 ст. 76 КК України зобов'язати засудженого ОСОБА_3 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи та/або навчання.
Рішення щодо запобіжного заходу.
Жоден із визначних чинним КПК України запобіжних заходів щодо засудженого ОСОБА_3 до дати набрання даним вироком суду законної сили не застосовувати.
Рішення щодо речових доказів і документів.
Визнаний в одному з кримінальних проваджень речовим доказом DVD-R-диск з відеозаписом з нагрудної камери поліцейського № 1769, на котру 03.02.2024 року здійснювалась фіксація місця події - місця проживання потерпілої ОСОБА_5 , що по АДРЕСА_1 , - залишити при матеріалах даного об'єднаного судового провадження.
Строк і порядок набрання вироком законної сили та його оскарження.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений протягом тридцяти днів з моменту його проголошення до Львівського апеляційного суду через Сколівський районний суд Львівської області
Поряд з цим, вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, котрі ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження котрих було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.
Порядок отримання копії вироку.
Копію вироку негайно, після його проголошення, вручити засудженому ОСОБА_3 та прокурорці Сколівського відділу Стрийської окружної прокуратури ОСОБА_4 , а потерпілій ОСОБА_5 , - на її відповідне прохання про це.
Вирок проголошено прилюдно 09 травня 2024 року, негайно після виходу суду з нарадчої кімнати.
Суддя ОСОБА_6