Справа № 464/1115/24
пр.№ 2/464/739/24
08.05.2024 року м.Львів
Сихівський районний суд м.Львова
в складі: головуючого - судді Борачка М.В.,
секретар судового засідання Дзьобан Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Концерн Хлібпром», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_2 , ПрАТ «Страхова компанія «Універсальна» про відшкодування шкоди, -
адвокат Кульчицький Олександр Сергійович діючи в інтересах ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом в якому просить стягнути з Приватного акціонерного товариства «Концерн Хлібпром» на користь ОСОБА_1 93466,32 грн. матеріальної шкоди заподіяної внаслідок пошкодження транспортного засобу, а також судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 16.11.2023 о 08:30 год. за адресою: м.Львів, вул. О.Ковча відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «ГАЗ 33021 СПГ» д.н.з. НОМЕР_1 , що застрахований в ПрАТ «СК «Універсальна», під керуванням ОСОБА_2 , та автомобіля марки «Citroen C5» д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , про що складено Європротокол. Винуватцем вказаної ДТП є ОСОБА_2 , що підтверджується даним Європротоколом. Внаслідок ДТП автомобіль позивача зазнав механічних пошкоджень. Згідно Звіту №ФД-0297 від 27.12.2023 про оцінку вартості відновлювального ремонту КТЗ, вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача становить 139920,04 грн. Позивач звернувся до ПрАТ «СК «Універсальна» із заявою про виплату страхового відшкодування на підставі, якої ПрАТ «СК «Універсальна» здійснило виплату страхового відшкодування у розмірі 46453,72 грн. з врахуванням фізичного зносу та за мінусом франшизи, розмір якої становить 2600 грн. Однак, реальні матеріальні збитки, які зазнав позивач не відшкодовані в повному обсязі. Оскільки транспортний засіб марки «ГАЗ 33021 СПГ» д.н.з. НОМЕР_1 належить на праві власності відповідачу, ОСОБА_2 під час ДТП керував транспортним засобом в силу трудових відносин з відповідачем. Відтак, позивач вважає, що з відповідача підлягає стягненню матеріальна шкода заподіяна внаслідок пошкодження транспортного засобу в розмірі 93466,32 грн.
Ухвалою судді від 19.02.2024 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків такого.
Ухвалою судді від 22.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження.
26.03.2024 від представника відповідача надійшов відзив у якому вона просить відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що на час вчинення ДТП цивільно-правова відповідальність, пов'язана з експлуатацією автомобіля марки «ГАЗ 33021 СПГ» д.н.з. НОМЕР_1 була застрахована у ПрАТ «СК «Універсальна». Згідно полісу страхова сума на одного потерпілого за шкоду заподіяну майну, встановлена у розмірі 160000 грн. Таким чином, зважаючи на те, що розмір завданої шкоди не перевищує ліміт відповідальності страховика, на ПРАТ «Концерн Хлібпром» не може бути покладено обов'язку з відшкодування шкоди в розмірі різниці між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Позивач у судове засідання не з'явився, 16.04.2024 від його представника надійшла заява, в якій вона просить судовий розгляд справи проводити без її участі та участі позивача, позовні вимоги підтримує повністю.
У судове засідання представник відповідача не з'явилася, 30.04.2024 подала заяву, у якій просить судовий розгляд справи проводити без її участі.
Третя особа та представник третьої особи в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином повідомлялися про час та місце розгляду справи.
У зв'язку з неявкою сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Судом встановлено, що 16.11.2023 о 08:30 год. у м. Львові на вулиці О.Ковча відбулася дорожньо-транспортна пригода, за участю належного позивачу на праві власності автомобіля марки «Citroen C5» д.н.з. НОМЕР_2 , та автомобіля марки «ГАЗ 33021 СПГ» д.н.з. НОМЕР_1 , який перебував під керуванням ОСОБА_2 та належить відповідачу на праві власності, внаслідок якої транспортному засобу позивача було завдано механічні пошкодження.
На час вчинення ДТП ОСОБА_2 працював у відповідача ПрАТ «Концерн Хлібпром» на посаді водія.
У зв'язку із визнанням вини водієм автомобіля марки «ГАЗ 33021 СПГ» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_2 , останній та позивач заповнили бланк Повідомлення про Дорожньо-транспортну пригоду (Європротокол).
За змістом цього документа, а також наявного у матеріалах справи Полісу №ЕР-215558199 цивільна правова відповідальність відповідача застрахована у ПрАТ «СК «Універсальна» (строк дії полісу: з 06.08.2023 до 05.08.2024), розмір франшизи 2600 грн. У свою чергу, на дату ДТП цивільно-правова відповідальність позивача була застрахована у ПрАТ «СК «Граве Україна» за Полісом №АР/6457440 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Судом встановлено, що станом на 16.11.2023 вартість відновлювального ремонту транспортного засобу марки «Citroen C5» д.н.з. НОМЕР_2 становила 139920,04 грн. (включаючи ПДВ на матеріали фарбування та запасні частини), вартість відновлювального ремонту КТЗ з урахуванням коефіцієнта зносу дорівнювала 70797,03 грн. (включаючи ПДВ на матеріали фарбування та запасні частини). При цьому коефіцієнт фізичного зносу пошкодженого автомобіля становив 0,7.
Вказане підтверджується наявними у матеріалах справи Звітом №ФД-0297 про оцінку вартості відновлювального ремонту з урахуванням зносу пошкодженого колісного транспортного засобу від 27.12.2023, який складено суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_3 на замовленняОСОБА_1 , а також ремонтною калькуляцією №197 від 27.12.2023.
За результатами заяви позивача від 20.11.2023 ПрАТ «Страхова компанія «Універсальна» здійснило виплату позивачу страхового відшкодування за вирахування франшизи (2600 грн.) у розмірі 46453,72 грн.
Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно із частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відтак відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов'язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.
Статтями 28, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу. При цьому у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 9 постанови від 27 березня 1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).
Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року в справі №359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.
Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.
Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням.
Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.
За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).
Так, відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15, підтриманої Верховним Судом у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі №686/17155/15-ц, правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці.
Також, у Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 року №61-9547св18 зазначено, що системний аналіз ст.ст.1992, 1994 ЦК України дає підстави для висновку, що фактичний розмір шкоди, яка підлягає відшкодуванню потерпілому включає як реальну вартість пошкодженого майна, так і витрати потерпілого на виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (відновлювальний ремонт транспортного засобу).
Частиною першою статті 1172 ЦК України визначено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Відповідно до роз'яснень, викладених в п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ по позовах про відшкодування шкоди" під власником джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична чи особа громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки на підставі права власності, оперативного чи керування на інших підставах (договір оренди, довіреності і т.п.). Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки з зв'язку з трудовими відносинами з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).
Отже відповідальність юридичної або фізичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків.
При цьому під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків розуміється виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов'язків працівника.
Як встановлено судом, на момент ДТП 16.11.2023 ОСОБА_2 виконував трудові обов'язки та керував автомобілем марки «ГАЗ 33021 СПГ» д.н.з. НОМЕР_1 згідно подорожнього листа. Вказане підтверджується листом ПрАТ «Концерн Хлібпром» від 13 березня 2024 року.
Оскільки вартість майнового збитку, завданого ОСОБА_1 пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини ОСОБА_2 під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків, перевищує вартість відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням коефіцієнта зносу, то із роботодавця ПрАТ «Концерн Хлібпром», на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди (вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу без врахування коефіцієнта зносу) та вартістю відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта зносу.
Визначаючи розмір відшкодування майнової шкоди, який підлягає стягненню із ПрАТ «Концерн Хлібпром» на користь позивача суд бере до уваги наступне.
Так, згідно звіту №ФД-0297 вартість відновлювального ремонту транспортного засобу марки «Citroen C5» д.н.з. НОМЕР_2 становила 139920,04 грн. (включаючи ПДВ на матеріали фарбування та запасні частини).
Згідно абз.2 п.36.2 ст.36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.
У постанові від 19 вересня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду висловив такі правові висновки: всі операції з надання послуг із страхування, в тому числі пов'язані компенсацією страховиком збитків, понесених потерпілим при настанні страхового випадку, не є об'єктом оподаткування ПДВ. В зв'язку з цим, за загальним правилом, як при визначенні розміру страхових платежів, так і при визначенні розміру матеріального збитку чи страхової виплати, що підлягає до відшкодування страхувальнику чи безпосередньо потерпілій особі, ПДВ не нараховується, окремим рядком не виділяється і страховики не є платниками ПДВ по таких операціях. У разі, якщо страхові суми спрямовуються безпосередньо на придбання у платника ПДВ послуг з ремонту, заміщення, відтворення застрахованого об'єкта чи товарно-матеріальних цінностей, що мають бути використані в процесі його ремонту (запчастини та інші витратні матеріали тощо), то розрахунок суми виплат на таке придбання здійснюється з урахуванням сум ПДВ, які включаються до вартості й виділяються окремим рядком у розрахункових документах. Зазначені зобов'язання виникають лише внаслідок фактичного надання послуги з проведення такого ремонту за умови, що виконавець цієї послуги є платником ПДВ. У випадку непроведення фактичного ремонту транспортного засобу, податкові зобов'язання не виникають.
Доказів проведення фактичного ремонту пошкодженого автомобіля позивачем не подано.
Таким чином, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу марки «Citroen C5» д.н.з. НОМЕР_2 без ПДВ становить 116600,03 грн.
Згідно абз.2 п.12.1 ст.12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.
Відтак, враховуючи встановлені судом обставини, суд вважає правильним стягнути з відповідача ПрАТ «Концерн Хлібпром» різницю між сумою вартості відновлювального ремонту (без ПДВ) та вартістю відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта зносу з врахуванням розміру франшизи, тобто у розмірі 48403 грн. (116600,03 грн. - (70797,03 грн. (вартість відновлювального ремонту КТЗ з урахуванням коефіцієнта зносу) - 2600 грн. (франшиза)).
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, враховую наступне.
Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема належить надання професійної правничої допомоги.
Згідно з ч.2 ст.137 цього Кодексу за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При цьому, за приписами частини 3 наведеної статті, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Тобто, витрати на правничу допомогу відшкодовуються лише у тому випадку, якщо правова допомога реально надавалася у справі тими особами, які одержали за це плату.
Відповідно до ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до ч.8 ст.141 цього Кодексу розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Так, позивач просить стягнути з відповідача на його користь понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8500 грн.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано договір про надання правової допомоги від 18.01.2024, укладений між адвокатським бюро «Аліни Макух» та ОСОБА_1 , згідно якого вартість однієї витраченої години правової допомоги становить 1000 грн; акт-розрахунок від 17.04.2024, згідно якого адвокатом затрачено 5 год. 30 хв. на надання правової допомоги позивачу, і вартість правової допомоги становить 5500 грн.
Крім того, подано ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВС №1255079, укладений між ОСОБА_1 та адвокатським бюро «Кульчицький та партнери», а також квитанцію про оплату за підготовку позову у розмірі 3000 грн. Однак договору про надання правової допомоги та акту виконаних робіт не надано.
Разом з тим, враховуючи складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг та витрачений адвокатами час, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, з врахуванням того, що позов задоволено частково, суд вважає за необхідне зменшити розмір їх та стягнути з ПрАТ «Концерн Хлібпром» на користь позивача витрати на правничу допомогу у сумі 3000 гривень.
Крім того, у відповідності до ч.1 та ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір у сумі 1211,20 грн., що підтверджено квитанцією №3025-7950-7776-6998, яка міститься у матеріалах справи. Таким чином, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 627,28 грн. Крім того, позивачем понесено судові витрати за проведення експертизи у розмірі 2500 грн., що підтверджено квитанцією №32ВА-М9К9-А211-СВ4В від 27.12.2023. Відтак, з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати за проведення експертизи у розмірі 1294,75 грн., решта витрат покласти на позивача.
Керуючись ст.ст.2, 10, 12, 133, 139, 141, 247, 258, 259, 263-265, 274-279, 280-282 ЦПК України, суд, -
позов задовольнити частково.
Стягнути із Приватного акціонерного товариства в користь ОСОБА_1 48403 грн. завданих збитків, 3000,00 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу, 1294,75 грн. витрат на проведення експертизи та 627,28 грн. судового збору, а всього 53325(п'ятдесят три тисячі триста двадцять п'ять) грн. 03 коп.
Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, у такому разі суд підписує рішення без його проголошення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Концерн Хлібпром», ЄДРПОУ - 05511001, адреса місцезнаходження: м.Львів, вул. Хлібна, 2.
Повне судове рішення складено 08 травня 2024 року, що є датою його ухвалення, постановленого за відсутності учасників справи, відповідно до ч.5 ст.268 ЦПК України.
Головуючий Борачок М.В.