Справа №463/4004/24
Провадження №1-кс/463/3562/24
07 травня 2024 року слідчий суддя Личаківського районного суду м. Львова ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , слідчого ОСОБА_3 представника заявника адвоката ОСОБА_4 , розглянувши клопотання адвоката ОСОБА_4 , в інтересах ОСОБА_5 про скасування арешту майна,-
Адвокат ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова із клопотанням про скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 10 квітня 2024 року, а саме на:
-посвідчення водія серії НОМЕР_1 ;
-свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 серії НОМЕР_3 , виданого на громадянина ОСОБА_6 ;
-гаманець, у якому знаходяться грошові кошти в розмірі 800 грн.;
-ключі від транспортного засобу;
-ключі від місця проживання.
Клопотання мотивує тим, що в межах кримінального провадження № 42024142400000022 від 25.03.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.368 КК України, під час проведення обшуку було виявлено та вилучено вказане вище майно. Вважає, що необхідність в подальшому арешті на дане майно відпала, оскільки всі необхідні процесуальні дії з даним майном проведено, тому просить клопотання задовольнити.
Представник заявника - адвокат - ОСОБА_4 клопотання підтримав, просив таке задовільнити.
Слідчий ОСОБА_3 проти задоволення клопотання не заперечив.
Вивчивши дане клопотання, оглянувши та перевіривши матеріали клопотання про арешт майна (справа № 463/3050/24, провадження № 1-кс/463/2906/24), вважаю, що таке підлягає до задоволення з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 10 квітня 2024 року у кримінальному провадженні №42024142400000022 від 25.03.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, накладено арешт на зазначене у клопотанні майно.
При цьому, постановою слідчого від 05 квітня 2024 року вказане вище майно визнано речовими доказами.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
За змістом частини 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно п.7 ч.2 ст. 131 КПК України арешт майна являється заходом забезпечення кримінального провадження, який у відповідності до вимог ч. 1 ст. 132 КПК України застосовується на підставі ухвали слідчого судді.
За правилами п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Накладаючи арешт на вище перелічене майно слідчий суддя виходив з того, що таке відповідає ознакам речових доказів, визначеним у статті 98 КПК України та може бути використано як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. З метою унеможливлення втрати речових доказів, вибуття з майна з власності та нанесенню можливих збитків третім особам, а також забезпечення повного, швидкого та неупередженого розслідування було накладено арешт.
Частиною 1 ст. 174 КПК України передбачено, що арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Також при розгляді даної заяви слідчий суддя враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово акцентував увагу на тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).
З огляду на це, цілком очевидним є те, що арешт на зазначене у клопотанні майно, зокрема, навіть якщо для цього слідчим були б наведені правові підстави, не забезпечить «справедливого балансу» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту інтересів осіб у даному кримінальному провадженні, оскільки у разі його накладення позбавлення права володіння, користування та розпорядження майном, аж ніяк не співвідносяться із потребою у забезпеченні збереження речових доказів, які фактично такими не являються, та відомості про які можуть бути зафіксовані у відповідних процесуальних документах (без застосування будь-яких обмежень прав власника), тому слідчий суддя приходить до висновку про задоволення даного клопотання.
Керуючись ст.ст. 170, 174, 237, 303, 306, 307, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя -
ухвалив:
Клопотання адвоката ОСОБА_4 , в інтересах ОСОБА_5 про скасування арешту майна- задовольнити.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 10 квітня 2024 року, у кримінальному провадженні № 42024142400000022 від 25.03.2024, а саме на:
-посвідчення водія серії НОМЕР_1 ;
-свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 серії НОМЕР_3 , виданого на громадянина ОСОБА_6 ;
-гаманець, у якому знаходяться грошові кошти в розмірі 800 грн.;
-ключі від транспортного засобу;
-ключі від місця проживання.
Слідчий суддя ОСОБА_1