09 травня 2024 року
м. Київ
справа № 225/5571/19
провадження № 51 - 2436 ск 24
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу прокурора на вирок Дніпровського апеляційного суду від 06 лютого 2024 року щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ,
встановив:
Як вбачається з наявної в Єдиному державному реєстрі судових рішень інформації, за вироком Дзержинського міського суду Донецької області від 21 квітня 2021 року ОСОБА_4 засуджено: за ч. 1 ст. 185 КК до покарання у виді арешту строком на 3 місяці; за ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки; за ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки; за ч. 2 ст. 187 КК до покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років із конфіскацією всього майна, що є його власністю.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років, із конфіскацією всього майна, що є його власністю.
ОСОБА_5 засуджено за ч. 2 ст. 187 КК до покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років із конфіскацією всього майна, що є його власністю.
На підставі ст. 71 КК до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднано не відбуте покарання за вироком Дзержинського міського суду Донецької області від 26 квітня 2019 року та за сукупністю вироків призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років 3 місяців із конфіскацією всього майна, що є його власністю.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 06 лютого 2024 року скасовано вирок місцевого суду в частині засудження ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 185 КК та звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК та кримінальне провадження в цій частині закрито.
Рішенням Дніпровського апеляційного суду від 06 лютого 2024 року вирок місцевого суду скасовано в частині призначеного покарання.
ОСОБА_4 засуджено: за ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки; за ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки; за ч. 2 ст. 187 КК до покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років із конфіскацією всього майна, що є його власністю.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років 6 місяців, із конфіскацією всього майна, що є його власністю.
ОСОБА_5 засуджено за ч. 2 ст. 187 КК до покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років із конфіскацією всього майна, що є його власністю.
На підставі ст. 71 КК, за сукупністю вироків, шляхом часткового складання покарань за цим вироком та вироком Дзержинського міського суду Донецької області від 26 квітня 2019 року, остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років 6 місяців із конфіскацією всього майна, що є його власністю. В решті вирок місцевого суду залишено без зміни.
У касаційній скарзі прокурор порушує питання про перегляд зазначеного судового рішення у касаційному порядку.
Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 КПК, колегія суддів дійшла висновку, що скаргу подано без додержання вимог зазначеної статті.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК касаційна скарга повинна містити обґрунтування заявлених скаржником вимог із зазначенням того, в чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК), неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК) чи невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК).
Посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судового рішення, особа, яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судового рішення, і які, на її думку, були допущені судами при винесенні судових рішень, навести конкретні аргументи в обґрунтування кожної позиції.
При цьому слід враховувати, що відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Однак, усупереч наведеним положенням процесуального закону, прокурор указуючи на допущені, на його думку, судом апеляційної інстанцій порушення, не обґрунтовує, як ці порушення вплинули на законність та обґрунтованість зазначеного судового рішення, і чому їх слід відносити до підстав для скасування касаційним судом постановленого щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_5 судового рішення, згідно з ч. 1 ст. 438 КПК та з огляду на положення статей 370, 404, 412, 413, 420 цього Кодексу.
Враховуючи, що касаційна скарга не відповідає вимогам, передбаченим ст. 427 КПК, колегія суддів вважає за необхідне на підставі ч. 1 ст. 429 КПК залишити скаргу без руху та встановити строк для усунення допущених недоліків.
Керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, Верховний Суд
постановив:
Залишити касаційну скаргу прокурора без руху і встановити семиденний строк із дня отримання ухвали на усунення зазначених у ній недоліків.
У разі невиконання викладених в ухвалі вимог касаційну скаргу буде повернуто скаржникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_6