постанова
ІМЕНЕМ УКРАЇНи
11 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 543/690/18
провадження № 51-1315км22
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
засудженого ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
прокурора ОСОБА_7 ,
потерпілої ОСОБА_8 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Гребінківського районного суду Полтавської області від 14 вересня 2021 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 06 березня 2023 року у кримінальному провадженні № 12018170280000088 за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами обставини
За вироком Гребінківського районного суду Полтавської області від 14 вересня 2021 року, залишеним без змін Полтавським апеляційним судом згідно з ухвалою від 06 березня 2023 року, ОСОБА_5 визнано винуватим та засуджено за ч. 2 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.
Вирішено питання про стягнення процесуальних витрат і долю речових доказів.
Цивільні позови потерпілих задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь:
- ОСОБА_9 9469,4 грн у рахунок відшкодування матеріальної та 100 000 грн на відшкодування моральної шкоди, а також 5000 грн витрат на правову допомогу;
- ОСОБА_8 2555, 47 грн у рахунок відшкодування матеріальної та 100 000 грн на відшкодування моральної шкоди, і 5000 грн витрат на правову допомогу;
- ОСОБА_10 100 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди та 5000 грн витрат на правову допомогу.
Районний суд установив, що ОСОБА_5 16 квітня 2018 року в гаражі на території власного домоволодіння, що на АДРЕСА_1 , на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків умисно завдав потерпілому ОСОБА_11 не менше трьох ударів кулаком в голову та близько п'яти ударів рукою та ногою у взутті по тулубу, чим заподіяв останньому тяжких тілесних ушкоджень від яких він помер.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У поданій касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить скасувати вказані судові рішення через неповноту судового розгляду, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону і закрити кримінальне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Зазначає, що місцевий суд у вироку не обґрунтував своїх висновків і за наявності суперечливих доказів у справі не навів мотивів, з урахуванням яких узяв до уваги одні докази та відхилив інші. При цьому суд прийняв до уваги лише позицію сторони обвинувачення та не врахував позицію сторони захисту, яка обґрунтована відповідними доказами, що пояснюють обставини події та спростовують доводи сторони обвинувачення про винуватість ОСОБА_5 у вчиненні злочину.
Вказує на неконкретність пред'явленого ОСОБА_5 обвинувачення та стверджує, що зазначена у вироку кількість завданих ним ударів потерпілому є неконкретизованою. Зокрема, судом не встановлено скільки саме ударів ОСОБА_5 завдав у голову потерпілому та якою саме рукою, а також не зазначено кількість ударів завданих ним у тулуб потерпілого, в яку саме ділянку та якою саме рукою і ногою. Зазначає, що ані кількість ударів, ані механізм їх нанесення, і навіть сам факт заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень засудженим не підтверджується жодним доказом у провадженні.
Стверджує, що при оцінці доказів судом були взяті до уваги протокол огляду місця події від 17 квітня 2018 року, протоколу обшуку від 17 квітня 2018 року та протокол проведення слідчого експерименту від 18 квітня 2018 року, які здобуті з порушенням визначеного законом порядку, що свідчить про їх недопустимість.
Також недопустимими вважає повідомлення ОСОБА_5 про підозру, протокол його освідування від 18 квітня 2018 року, постанову про проведення освідування від 18 квітня 2018 року та протокол отримання біологічних зразків для експертизи від 18 квітня 2018 року, аргументуючи це тим, що вказані процесуальні документи були складені за результатами проведення слідчих дій під час яких було порушено право засудженого на захист, оскільки адвокат ОСОБА_12 , який здійснював його захист на стадії досудового розслідування, не мав повноважень на заняття адвокатською діяльністю.
Зазначає, що при перегляді вироку суд апеляційної інстанції не усунув вказаних порушень, не дав обґрунтованих відповідей на всі доводи його апеляційної скарги, розглянув справу без участі засудженого та копію судового рішення йому негайно не вручив, чим допустив істотне порушення вимог КПК.
З урахуванням наведеного вважає, що оскаржувані ним вирок та ухвала не відповідають вимогам статей 370, 374 та 419 КПК і підлягають скасуванню.
Позиція учасників у суді касаційної інстанції
Засуджений та захисник підтримали вимоги касаційної скарги.
Прокурор та потерпіла заперечили проти її задоволення і просили залишити оскаржувані судові рішення без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені у касаційних скаргах, колегія суддів (далі - Суд) дійшла висновку про таке.
За правилами ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни касаційним судом судового рішення є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
У касаційній скарзі захисник вказує на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
Між тим, як убачається зі змісту ухвали апеляційного суду, ці обставини були предметом ретельної перевірки цього суду, який у своєму рішенні вказав про відсутність у матеріалах провадження будь-яких даних, які би вказували на допущені порушення вимог кримінального процесуального закону як з боку органу досудового розслідування при збиранні доказів у справі, так і місцевого суду при розгляді кримінального провадження. Тому при перевірці судових рішень колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судом першої інстанції.
Свій висновок про винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення суд першої інстанції у вироку обґрунтував на підставі наданих сторонами та досліджених у судовому засіданні доказів, які цей суд ретельно перевірив і дав їм належну правову оцінку.
Зокрема, місцевий суд дійшов такого висновку на підставі наступних доказів: показань засудженого ОСОБА_5 , потерпілих ОСОБА_13 , ОСОБА_9 , ОСОБА_14 , свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 та експерта ОСОБА_23 ; протоколів: огляду місця події від 17.04.2018 (автомобіля в якому було виявлено тіло потерпілого), обшуку домоволодіння ОСОБА_5 від 17.04.2018, слідчого експерименту з ОСОБА_5 від 18.04.2018, отримання біологічних зразків для проведення експертизи від 18.04.2018; актів судово-медичного обстеження: трупа потерпілого ОСОБА_11 від 17.04.2018 № 103, обстеження ОСОБА_5 на предмет наявності тілесних ушкоджень від 18.04.2018 № 101, судово-психіатричного експерта від 25.05.2018 № 231 та від 01.06.2018 № 239 (згідно з якими у ОСОБА_5 виявлено розлади особистості органічного походження, що не позбавляє його можливості усвідомлювати свої дії та керувати ними); висновках експертиз: судово-медичних від 16.05.2018 № 103-1 та № 103-2 (щодо тілесних ушкоджень виявлених у потерпілого), від 29.05.2018 № 155 (виявлені тілесні ушкодження на руках у ОСОБА_5 виникли унаслідок завдання ударів), комісійної судово-медичної від 13.04.2021 № 32 (відповідно до висновку якої наявні у ОСОБА_5 наслідки раніше перенесених травм не позбавляють його здатності завдавати удари кулаками/руками), судово-імунологічних від 16.05.2018 № 706 та від 23-25.05.2018 № 707-711; ухвали слідчого судді від 18.04.2018 про надання дозволу на обшук домоволодіння ОСОБА_5 та інших доказів у своїй сукупності.
Ці докази зібрані у встановленому законом порядку, є логічними та послідовними, узгоджуються між собою в цілому та в деталях, а тому не викликають сумнівів у їх достовірності.
Не погодившись із вироком захисник подав на нього апеляційну скаргу, доводи якої є аналогічними тим, що наведені ним у касаційній скарзі.
Суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (ч. 1 ст. 409 КПК), що покладає на апеляційний суд певний обов'язок щодо дослідження й оцінки доказів у справі, з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК.
Згідно з положеннями ст. 419 КПК суд апеляційної інстанції зобов'язаний проаналізувати й зіставити з наявними у справі та додатково поданими матеріалами всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, і дати на кожен із них вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права. При залишенні заявлених вимог без задоволення в ухвалі має бути зазначено правові підстави, з яких подану скаргу визнано необґрунтованою.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 404 КПК за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
Як убачається з матеріалів провадження та всупереч доводам сторони захисту в касаційній скарзі, суд апеляційної інстанції розглянув апеляційну скаргу захисника за участю усіх сторін провадження, а саме прокурора, захисника ОСОБА_6 , засудженого ОСОБА_5 та потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_13 і ОСОБА_14 , які оскаржували вирок через м'якість покарання призначеного засудженому та неправильне вирішення цивільних позовів у справі (т. 7, а. к. п. 179-180).
Після оголошення резолютивної частини ухвали апеляційного суду ОСОБА_5 було взято під варту в залі суду через набрання вироком законної сили, що також спростовує доводи касаційної скарги захисника про розгляд провадження в суді апеляційної інстанції без участі засудженого. При цьому будь-яких клопотань від засудженого та інших учасників процесу про їх бажання бути присутніми при оголошенні повного тексту ухвали до суду не надходило, а тому 13 березня 2023 року технічне фіксування не здійснювалось (т. 7, а. к. п. 182).
Крім того, як убачається зі змісту розписки в матеріалах провадження, копію ухвали апеляційного суду ОСОБА_5 отримав 06.03.2023 (т. 7, а. к. п. 193).
Також, усупереч доводам касаційної скарги захисника, суд апеляційної інстанції не допитував потерпілих у порядку ст. 353 КПК та останні надавали в суді лише свої пояснення відповідно до положень ст. 405 КПК.
Безпідставними є твердження захисника в касаційній скарзі про недопустимість протоколу слідчого експерименту, як доказу у кримінальному провадженні, оскільки вказана слідча дія була проведена з дотриманням вимог ст. 240 КПК та з участю захисника ОСОБА_12 , судового експерта і понятих, від яких жодних зауважень щодо порядку її проведення та правильності відображених у протоколі даних не надходило, на що звернули увагу в своїх рішеннях суди першої та апеляційної інстанцій. ОСОБА_5 надавав свої пояснення вільно, без будь-якого примусу чи підказок (т. 4, а. к. п. 90-123а).
Правильність оцінки цього доказу судами обох інстанцій відповідає критеріям визначеним у постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 14 вересня 2020 року (справа № 740/3597/17, провадження № 51-6070кмо19).
Суд апеляційної інстанції обґрунтовано відхилив доводи захисника про недопустимість протоколу обшуку домогосподарства ОСОБА_5 від 17.04.2018 як доказу у справі, оскільки невідкладність проведення цієї слідчої дії була зумовлена обставинами справи, та після його проведення слідчий у порядку статей 234-236 КПК невідкладно звернувся з клопотанням до слідчого судді про надання дозволу на його проведення, яке було задоволено слідчим суддею 18 квітня 2018 року (т. 4, а. к. п. 38а-49, 50-51).
Не відповідають матеріалам провадження і доводи касаційної скарги захисника щодо конкретизації місцевим судом ударів завданих у голову потерпілому.
Як убачається зі змісту вироку, суд установив, що таких ударів було завдано потерпілому не менше трьох. Такого висновку місцевий суд дійшов на підставі висновку судово-медичної експертизи від 16.05.2018 №103-1 та наданих у суді 18.02.2020 пояснень експерта ОСОБА_24
Суперечать матеріалам справи і доводи захисника в касаційній скарзі про порушення права на захист ОСОБА_5 під час досудового розслідування.
Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово зазначав про те, що ефективність захисту не є тотожною досягненню за результатами судового розгляду бажаного для обвинуваченого результату, а полягає у наданні йому належних і достатніх можливостей з використанням власних процесуальних прав та кваліфікованої юридичної допомоги, яка в передбачених законом випадках є обов'язковою, захищатися від обвинувачення в передбачений законом спосіб.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, під час досудового розслідування та судового розгляду інтереси ОСОБА_5 у справі захищали кілька адвокатів.
Спочатку адвокат ОСОБА_12 , який діяв на підставі договору про надання правової допомоги від 17.04.2018 і свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 292, виданого 26.04.2006 на підставі рішення Кваліфікаційної дисциплінарної комісії адвокатури в Чернігівській області, і під час досудового розслідування брав активну участь у слідчих діях (т. 4, а. к. п. 84-89).
28.04.2018 ОСОБА_5 відмовився від послуг цього захисника та просив призначити йому іншого захисника з Центру надання вторинної правової допомоги (т. 4, а. к. п. 132).
Згідно з дорученням Центру з надання вторинної правової допомоги у Полтавській області від 28 квітня 2018 року № 016-0001622 захист інтересів ОСОБА_5 у кримінальному провадженні доручено здійснювати захиснику ОСОБА_25 (т. 4, а. к. п. 133).
Надалі на підставі договору про надання правової допомоги № 17/07-2018 захист інтересів ОСОБА_5 у справі з 17.07.2018 здійснював захисник ОСОБА_6 .
У своїй касаційній скарзі захисник не навів конкретних доводів на обґрунтування того, в чому саме на його думку полягає неналежне надання правової допомоги засудженому з боку адвоката ОСОБА_12 під час досудового розслідування, в якості наданих послуг, його сумлінності чи узгодженості стратегії захисту зі своїм підзахисним.
У той же час, будь-яких порушень права на захист засудженого під час досудового розслідування суд касаційної інстанції при перевірці судових рішень не встановив.
Розгляд кримінального провадження в судах першої та апеляційної інстанцій був проведений повно, всебічно та об'єктивно, з додержанням вимог кримінального процесуального закону і закону України про кримінальну відповідальність, за результатами якого ці суди ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення.
Вирок місцевого суду та ухвала апеляційного суду є належним чином умотивованими та обґрунтованими і за змістом відповідають вимогам статей 370, 374 та 419 КПК.
Під час перевірки оскаржуваних рішень судом касаційної інстанції не встановлено таких істотних порушень вимог кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які можуть бути підставами для їхньої зміни чи скасування, а тому підстав для задоволення касаційної скарги захисника Суд не вбачає.
Керуючись статтями 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд
ухвалив:
Залишити без задоволення касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 .
Вирок Гребінківського районного суду Полтавської області від 14 вересня 2021 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 06 березня 2023 року стосовно ОСОБА_5 залишити без зміни.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
___________________ _____________________ _________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3