07 травня 2024 року
м. Київ
справа № 175/3509/19
провадження № 61-6115ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,
розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , на ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 30 листопада 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 березня 2024 року за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 01 вересня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Вакуленко Світлана Олександрівна, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Небосенко Олена Анатоліївна, про визнання недійсною довіреності, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, зобов'язання скасувати державну реєстрацію, визнання права власності на нерухоме майно, витребування майна із чужого незаконного володіння,
У вересні 2019 року ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом, в якому просила:
визнати недійсною довіреність, видану 27 січня 2016 року ОСОБА_5 , який діяв від імені ОСОБА_3 на підставі довіреності від 24 квітня 2015 року, ОСОБА_4 про передоручення повноважень бути представником ОСОБА_3, посвідчену 27 січня 2016 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Вакуленко С. О., зареєстровану у реєстрі за № 98;
визнати недійсним договір купівлі-продажу від 09 березня 2016 року щодо відчуження земельної ділянки, площею 0,1405 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1221455400:01:012:0646, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Вакуленко С. О., реєстровий номер 345;
зобов'язати Центр надання адміністративних послуг Дніпровської райдержадміністрації Дніпропетровської області скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно записи про:
а) право власності на спірну земельну ділянку, зареєстроване за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 09 березня 2016 року та на підставі договору про розірвання договору купівлі-продажу земельної ділянки від 05 лютого 2019 року;
б) право власності на житловий будинок (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1508018612214) з господарськими будівлями і спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване за ОСОБА_1 13 березня 3018 року на підставі повідомлення про початок виконання будівельних робіт від 20 лютого 2018 року № ДП 061180510424, та Декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 12 березня 2018 року № ДП 141180710030, виданих відділом державного архітектурно-будівельного контролю Обухівської селищної ради, номер запису про право власності 25270362, та на підставі договору про розірвання 07 лютого 2019 року договору купівлі-продажу житлового будинку від 05 лютого 2019 року;
визнати за ОСОБА_3 право власності на вказаний житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, розташований на земельній ділянці, кадастровий номер 1221455400:01:012:0646, реєстраційний номер 875644112214, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарський будівель і споруд (присадибна ділянка), площа 0,1405 га;
витребувати спірний житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами та земельну ділянку, кадастровий номер 1221455400:01:012:0646, площею 0,1405 га з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 .
Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 01 вересня 2021 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.
Визнано недійсною довіреність, видану 27 січня 2016 року ОСОБА_5 , який діяв від імені ОСОБА_3 на підставі довіреності від 24 квітня 2015 року, ОСОБА_4 про передоручення повноважень бути представником ОСОБА_3, посвідчену 27 січня 2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Вакуленко С. О., зареєстровану в реєстрі за № 98.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 09 березня 2016 року щодо відчуження земельної ділянки, площею 0,1405 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1221455400:01:012:0646, укладений між ОСОБА_4 , який діяв на підставі довіреності від 27 січня 2016 року від імені ОСОБА_3 як продавцем та ОСОБА_1 як покупцем, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Вакуленко С. О., зареєстрований в реєстрі за № 345.
Визнано за ОСОБА_3 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, об'єкт житлової нерухомості загальною площею 290,2 кв. м, житлова площа 70,3 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , розташованого на земельній ділянці, кадастровий номер 1221455400:01:012:0646, реєстраційний номер 875644112214, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарський будівель і споруд (присадибна ділянка), площа 0,1405 га.
Витребувано житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами та земельну ділянку, кадастровий номер 1221455400:01:012:0646, площею 0,1405 га, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 .
В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 травня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишено без задоволення, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 01 вересня 2021 року у частині визнання за ОСОБА_3 права власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , скасовано, в задоволенні позову в цій частині відмовлено. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 05 квітня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 01 вересня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 травня 2022 року в частині витребування земельної ділянки, кадастровий номер 1221455400:01:012:0646, площею 0,1405 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 скасовано. В задоволенні позову в цій частині відмовлено.
В іншій частині рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 01 вересня 2021 року в нескасованій апеляційним судом частині та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 травня 2022 року залишено без змін.
У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 01 вересня 2021 року за нововиявленими обставинами.
Заява обґрунтована тим, що на даний час ОСОБА_1 сталі відомі істотні для справи обставини, що не були встановлені судом першої інстанції та не були і не могли бути йому відомі під час розгляду справи. Зокрема, 21 березня 2023 року в іншій справі № 175/1371/21 відбувся допит потерпілої ОСОБА_3 , яка повідомила, зокрема, що спірний будинок будувався за спільні кошти з чоловіком ОСОБА_6 . Таким чином, позивачка спростувала свою позицію у позовній заяві та повідомила, що вона не є одноосібною власницею житлового будинку по АДРЕСА_1 , на земельній ділянці, кадастровий номер 1221455400:01:012:0646. Позивачка не залучала ОСОБА_6 , як сторону у цій справі, фактично приховавши цю обставину від судів.
Серед іншого, 21 березня 2023 року у справі №175/1371/21, під час допиту ОСОБА_3 , як потерпілої, вона спростувала свою позицію у позовній заяві про те, що не спілкувалась із відповідачем ОСОБА_5 , через що їй нібито не було відомо про укладання оскаржуваного договору купівлі-продажу. Вказане впливає на обрахунок строків позовної давності.
Також заявник висловив сумніви в неупередженості та об'єктивності судді першої інстанції Озерянської Ж. М. під час розгляду його заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.
Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 30 листопада 2023 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 01 вересня 2021 року за нововиявленими обставинами відмовлено.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 14 березня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 30 листопада 2023 року змінено, викладено її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Суд апеляційної інстанції, змінюючи ухвалу місцевого суду, констатував, що вказане судове рішення не містить мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного в заяві ОСОБА_1 .
Водночас, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.
Так, суд апеляційної інстанції врахував, що у справі № 175/3509/19 ухвалено остаточне рішення, справа переглянута судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій, при цьому, Верховний Суд переглянув судові рішення саме за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
Щодо незалучення до участі у справі колишнього чоловіка позивачки - ОСОБА_6 , суд апеляційної інстанції врахував, що зазначена особа померла до подачі у вересні 2019 року позову у цій справі, а саме 07 квітня 2019 року, крім того, позивачка перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6 до червня 2008 року.
Також апеляційний суд вказав, що факт спілкування або його відсутність позивачки з відповідачем ОСОБА_5 не свідчить про обізнаність ОСОБА_3 про укладення спірного договору купівлі-продажу земельної ділянки від 09 червня 2016 року.
Серед іншого, суд апеляційної інстанції не встановив обставин, передбачених статтями 36-37 ЦПК України, які виключають участь судді Озерянської Ж. М. від участі у розгляду заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.
Дніпровський апеляційний суд відхилив як підставу для перегляду рішення суду першої інстанції посилання ОСОБА_1 на скасування наказу Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Дніпро) «Про тимчасове зупинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Вакуленко С.О.» від 20 серпня 2020 року № 624/7, оскільки вказана підстава не була предметом встановлення та перевірки судом першої інстанції, адже така підстава не була зазначена заявником у заяві.
У квітні 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , на ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 30 листопада 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 березня 2024 року.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не врахували покази ОСОБА_3 у справі № 175/1371/21 про те, що спірний будинок був збудований за спільні кошти з ОСОБА_6 , а отже вказану особу не було залучено до участі у справі, а після його смерті - його правонаступників.
Суд апеляційної інстанції долучив до матеріалів справи додаткові докази з порушенням порядку та строків їх подання, а саме копію інформаційної довідки зі спадкового реєстру про заведення спадкової справи після смерті ОСОБА_6 який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Також заявник вважає, що судами не враховано покази ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , дані в межах інших справ, про те, що протягом 2015-2019 років вони спілкувалися, що істотно впливає на обрахунок позовної даності у справі № 175/3509/19.
На переконання заявника, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, що довід про скасування наказу Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Дніпро) «Про тимчасове зупинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Вакуленко С. О.» від 20 серпня 2020 року № 624/7 не є нововиявленою обставиною, оскільки така підстава не була зазначена заявником у заяві. ОСОБА_1 вказує, що про таку обставину повідомила приватний виконавець Вакуленко С. О., яка є учасником справи, у своїх поясненням на заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, а тому вказана обставина могла бути врахована судами як нововиявлена.
Серед іншого, ОСОБА_1 вважає, що відсутність належного обґрунтування ухвали суду першої інстанції за наслідками розгляду його заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами свідчить про об'єктивні сумніви в неупередженості та об'єктивності судді Озерянської Ж. М., крім того яка у 2021 році у межах кримінального провадження № 12019040000000973 розглянула ряд клопотань, зокрема, про відвід слідчих. Крім того, вказане кримінальне провадження стосується обставин складення та посвідчення спірних довіреності та договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки, учасниками якого (кримінального провадження) є ОСОБА_4 та ОСОБА_1 . На переконання заявника, суддя Озерянська Ж. М. мала заявити у справі № 175/3509/19 самовідвід.
Заявник вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалено без урахуванням висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 234/3341/15-ц, від 04 грудня 2019 року у справі № 910/15262/18, від 03 березня 2020 року у справі № 910/6091/19, від 16 жовтня 2020 року у справі № 910/12787/17, від 28 вересня 2021 року у справі № 761/45721/16-ц, від 25 жовтня 2022 року у справі № 607/14378/21.
Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
Із касаційної скарги вбачається, що вона є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновку щодо незаконності та неправильності оскаржуваних судових рішень.
Відповідно до частини першої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Згідно із частиною другою статті 423 ЦПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктами 1, 2 частини другої статті 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі.
Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими учасникам справи, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.
Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду за нововиявленими обставинами судового рішення.
Підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки її учасники не знали про цю обставину та, відповідно, не могли підтвердити її у суді.
Тобто перегляд справи у зв'язку з нововиявленими обставинами спрямований не на усунення судових помилок, а на перегляд судового рішення у вже розглянутій справі з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення такого рішення.
Вказаний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13.
Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 , суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано виходили з того, що наведені заявником обставини, не є нововиявленими обставинами у розумінні статті 423 ЦПК України.
З таким висновком погоджується й Верховний Суд з огляду на таке.
Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.
Отже, для того, щоб відповідні обставини можна було віднести до нововиявлених відповідно до пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України, вони повинні існувати на час розгляду справи, і про них не було і не могло бути відомо особі, яка звертається із заявою.
Довід касаційної скарги, що суди не врахували покази ОСОБА_3 у справі № 175/1371/21 про те, що спірний будинок був збудований за спільні кошти з ОСОБА_6 , а отже вказану особу не було залучено до участі у справі, а після його смерті - його правонаступників, не є нововиявленою обставиною, оскільки шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 розірвано у 2008 році, спірна земельна ділянка придбана позивачкою у 2011 році, при цьому, судами не встановлено, а заявником не вказано про наявність судових рішень про встановлення факту проживання однією сім'єю вказаних осіб після 2008 року та/або 2011 року, встановлення окремого режиму проживання подружжя або повторна реєстрація шлюбу зазначених осіб.
Аргумент заявника, що судами не враховано покази ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , дані в межах інших справ, про те, що протягом 2015-2019 років вони спілкувалися, що істотно впливає на обрахунок позовної даності у справі № 175/3509/19, також не є нововиявленою обставиною, оскільки Верховний Суд у цій справі, переглядаючи судові рішення, відхилив довід касаційної скарги ОСОБА_1 про пропуск позивачкою позовної даності звернення до суду, оскільки судами встановлено, що ОСОБА_3 дізналась про порушення свого права у серпні 2019 року, а до суду з цим позовом звернулась у вересні 2019 року.
Серед іншого Верховний Суд зауважує, що покази свідка, відповідно до пункту 3 частини другої статті 76 ЦПК України, є доказами, які здобуваються, а відповідно набувають юридичної сили з моменту їх надання, а отже такі докази є новими, оскільки не існували на момент ухвалення рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 01 вересня 2021 року.
Довід касаційної скарги, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, що аргумент про скасування наказу Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Дніпро) «Про тимчасове зупинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Вакуленко С. О.» від 20 серпня 2020 року № 624/7 не є нововиявленою обставиною, Верховний Суд визнає безпідставним, оскільки сам заявник вказує, що така підстава не була зазначена ним у заяві, проте, про таку обставину повідомила приватний виконавець Вакуленко С. О., у своїх поясненням на заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.
Тобто про наявність всіх обставин, які заявник вважає нововиявленими, він має зазначити в самій заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, оскільки саме ці обставини та їх належне обґрунтування є підставою для відкриття провадження у справі за заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. Можливість (право) подальшого доповнення заяви іншими обставинами, які заявник вважає нововиявленими, правилами Глави 3 Цивільного процесуального кодексу України не передбачено.
Аргумент касаційної скарги, що суд апеляційної інстанції долучив до матеріалів справи додаткові докази з порушенням порядку та строків їх подання, а саме копію інформаційної довідки зі спадкового реєстру про заведення спадкової справи після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , не має правового значення, оскільки постанова Дніпровського апеляційного суду від 14 березня 2024 року не містить мотивів із посиланням на вказаний доказ.
Обґрунтовуючи довід касаційної скарги про наявність об'єктивних сумнівів в неупередженості та об'єктивності судді Озерянської Ж. М., ОСОБА_1 посилається на відсутність належного обґрунтування ухвали суду першої інстанції за наслідками розгляду його заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, проте, як вбачається зі змісту судового рішення апеляційного суду, Дніпровський апеляційний суд зазначений недолік усунув шляхом часткового задоволення апеляційної скарги ОСОБА_8 та зміни мотивувальної частини ухвали Дніпропетровського апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 листопада 2023 року.
Посилання ОСОБА_1 на наявність підстав для самовідводу судді Озерянської Ж. М. у справі № 175/3509/19, яка у лютому, березні 2021 року у межах кримінального провадження № 12019040000000973, розглянула ряд клопотань, зокрема, про відвід слідчих, вказане кримінальне провадження стосується обставин складення та посвідчення спірних довіреності та договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки, учасниками якого (кримінального провадження) є ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , є безпідставним, оскільки, вбачається, що суддя Озерянська Ж. М. здійснювала розгляд процесуальних клопотань у вказаному кримінальному провадженні на стадії досудового слідства, адже відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, обвинувальний акт стосовно ОСОБА_1 та ОСОБА_4 надійшов Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області 07 квітня 2021 року.
За наведених обставин суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відсутні підстави, які б виключали можливість розгляду заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами судом першої інстанції у складі судді Озерянської Ж.М., що передбачені статтями 36-37 ЦПК України.
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що обставини на які посилається ОСОБА_1 , не є нововиявленими обставинами у розумінні положень статті 423 ЦПК України.
Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не можна розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (справа «Ryabykh v. Russia» (Рябих проти Росії), заява № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-IX).
Касаційна скарга не містить обґрунтованих посилань на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, а зводиться до незгоди заявника з ухваленими судовими рішеннями, законність та обґрунтованість яких доводами касаційної скарги не спростована.
Висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 22 травня 2019 року у справі № 234/3341/15-ц, від 04 грудня 2019 року у справі № 910/15262/18, від 03 березня 2020 року у справі № 910/6091/19, від 16 жовтня 2020 року у справі № 910/12787/17, від 28 вересня 2021 року у справі № 761/45721/16-ц, від 25 жовтня 2022 року у справі № 607/14378/21, на які посилається заявник не суперечать висновках судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі.
Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного судових рішень, оскільки ґрунтуються на незгоді з обставинами, встановленими судами, зводяться до переоцінки доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
Європейський суд з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
З урахуванням наведеного вище, колегія суддів дійшла висновку про те, що правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права, не викликає розумних сумнівів, а касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 30 листопада 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 березня 2024 року є необґрунтованою.
Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , на ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 30 листопада 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 березня 2024 року за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 01 вересня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Вакуленко Світлана Олександрівна, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Небосенко Олена Анатоліївна, про визнання недійсною довіреності, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, зобов'язання скасувати державну реєстрацію, визнання права власності на нерухоме майно, витребування майна із чужого незаконного володіння.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді Н. Ю. Сакара
О. В. Білоконь
О. М. Осіян