1 УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИСправа № 335/2715/24 1-кс/335/1870/2024
06 травня 2024 року м. Запоріжжя
Слідчий суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Запорізькій області капітана поліції ОСОБА_3 , погоджене з прокурором відділу Запорізької обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному проваджені № 12023080000000396 від 17.07.2023,
01.05.2024 слідчий поштою подав слідчому судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя клопотанням про арешт майна, в обґрунтування якого зазначив наступне.
Слідчим управлінням ГУНП в Запорізькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023080000000396 від 17.07.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203-2 КК України за фактом незаконної організації та функціонування на території м. Запоріжжя закладів з надання послуг доступу до азартних ігор без відповідної ліцензії на здійснення вказаного виду діяльності.
Відповідно до п. 1 ст. 1 ЗУ «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор» № 768-IX в редакції від 31.12.2023 (далі за текстом - Закон), азартна гра - це будь-яка гра, умовою участі в якій є внесення гравцем ставки, що дає право на отримання виграшу (призу), імовірність отримання і розмір якого повністю або частково залежать від випадковості, а також знань і майстерності гравця.
Згідно п. 1 ст. 38 Закону встановлено, що організація та проведення азартних ігор на гральних автоматах дозволяється виключно в залах гральних автоматів, у спеціальних гральних зонах, на підставі ліцензії на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор на гральних автоматах та ліцензій на кожен гральний автомат відповідно до цього Закону.
Так, згідно рапорту відділу протидії кіберзлочинам в Запорізькій області Департаменту кіберполіції Національної поліції України встановлено, що на території м. Запоріжжя діє група осіб, яка діючи з метою незаконного збагачення шляхом здійснення господарської діяльності і отримання доходу від зайняття гральним бізнесом, в порушення ЗУ «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор» № 768-IX в редакції від 31.12.2023, який зобов'язує власника здійснити обов'язкове ліцензування провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор, організували відкриття у нежитлових приміщеннях на території міста гральних залів, в яких встановили ігрові автомати та персональні комп'ютери, за допомогою яких надають громадянам можливість грати в азартні ігри. В подальшому соціально нестабільні верстви населення, а саме азартні громадяни міста відвідують зазначені приміщення та програють там великі суми грошових коштів, доводячи свої сім'ї до відчаю у скрутні часи військового стану на території України.
Відповідно до наявної інформації гра в азартні ігри організована учасниками злочину в тому числі через створені в мережі Інтернет веб-сайти « ІНФОРМАЦІЯ_1 », « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та « ІНФОРМАЦІЯ_3 », доступ до яких здійснюється через комп'ютерне обладнання ігрових залів, що розташовані у нежитлових приміщеннях на території м. Запоріжжя.
Під час досудового слідства встановлено, що до вчинення вказаного кримінального правопорушення в частині організації діяльності вищевказаних гральних закладів, в яких надаються послуги доступу до азартних ігор, може бути причетний громадянин ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та фактично мешкає за адресою:
АДРЕСА_2 .
Так, 30.04.2024, у період часу з 05 год. 35 хв. до 06 год. 36 хв., на підставі ухвали слідчого судді Орджонікідзевського районного суду від 22.04.2024 слідчим СВ ВП № 3 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_6 проведено обшук за місцем мешкання ОСОБА_5 , а саме в приміщенні квартири за адресою: АДРЕСА_2 . Під час обшуку вказаного приміщення квартири виявлено та вилучено мобільний телефон ОСОБА_5 , який перебував у користуванні останнього та використовувався останнім для спілкування з іншими особами, причетними до вчинення вищевказаного злочину та який має значення для встановлення інших обставин вчинення кримінального правопорушення.
На теперішній час є підстави вважати, що вказаний мобільний телефон зберіг на собі сліди вчинення кримінального правопорушення та може містити інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Вказаний речовий доказ підлягає ретельному огляду у вказаному провадженні, в тому числі із залученням спеціалістів в галузі комп'ютерно-технічних та інших досліджень.
Вилучення вказаного майна, окрім іншого, забезпечить проведення у кримінальному провадженні відповідних слідчих дій, які необхідні для встановлення всіх обставин вчиненого злочину та забезпечення притягнення до кримінальної відповідальності осіб, винних у його вчиненні.
З огляду на викладене, з метою збереження речових доказів та запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, зникнення, перетворення, відчуження вилученого під час обшуку майна, слідчий просить накласти на нього арешт.
Слідчий в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву, в якій клопотання підтримав та просив розглядати його за відсутності слідчого.
Власник вилученого майна ОСОБА_5 повідомлений про дату, час та місце розгляду клопотання шляхом вручення судової повістки, що підтверджується розпискою про отримання повістки про виклик до суду, в судове засідання не з'явився. Причин неявки суду не повідомив, з клопотанням про відкладення розгляду клопотання до суду не звертався.
У відповідності до ч. 4 ст. 107 КПК України, розгляд клопотання слідчого проведено без фіксації судового процесу.
Вивчивши клопотання слідчого, дослідивши додані до нього матеріали, слідчий суддя доходить наступних висновків.
Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна (ч. 2 ст. 131 КПК України). Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження (ч. 1 ст. 131 КПК України).
При застосуванні будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження має бути забезпечено дотримання прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню (ст. 3 КПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Частиною 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
З метою забезпечення збереження речових доказів арешт може бути накладений на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України (абз. 1 ч. 3 ст. 170 КПК України).
Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна (ч. 10 ст. 170 КПК України).
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування приведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна (ч. 11 ст. 170 КПК України).
Відповідно до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу), а також розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Вирішуючи питання про застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, у кожному випадку розгляду відповідних клопотань слідчий суддя повинен: перевіряти наявність об'єктивної необхідності та виправданість такого втручання у права і свободи особи; з'ясовувати можливість досягнення мети, на яку посилається ініціатор клопотання, без застосування цих заходів; враховувати, що обов'язок довести наявність трьох необхідних складових для їх застосування (частина третя статті 132 КПК України) покладається на слідчого та/або прокурора; взяти до уваги розумність та співрозмірність обмеження прав власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
З матеріалів, доданих слідчим до клопотання, вбачається, що слідчими СУ ГУНП в Запорізькій області здійснюється досудове розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203-2 КК України, відомості про яке внесені до ЄРДР 17.07.2023 за № 12023080000000396.
Ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18.04.2024 надано дозвіл на обшук квартири АДРЕСА_3 з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання грального обладнання (в тому числі гральних автоматів, персональних комп'ютерів, моніторів, клавіатур, іншого приладдя, за допомогою якого надається доступ до азартних ігор), документальних та електронних носів інформації, комп'ютерної техніки та документів на їх придбання, електронних носіїв інформації, на яких можуть міститься файли (ключі) доступу до сайтів, на яких здійснюється доступ до азартних ігор, відеозаписів з камер відеоспостереження, чорнових записів, зокрема записів щодо обставин та правил вчинення гри, списків та інформації щодо гравців і проведені ними ігри, засобів зв'язку (мобільних телефонів), за допомогою яких спілкуються особи, причетні до вчинення кримінального правопорушення, сім-карток, банківських карток, грошових коштів, набутих кримінально протиправним шляхом, договорів оренди приміщень, обладнання, договорів надання послуг з доступу до мережі Інтернет, договорів з постачальниками комунальних послуг, а також інших речей і документів, що можуть містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Аналіз відомостей, внесених в ЄРДР, фактичних обставин кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203-2 КК України, викладених у клопотанні слідчого, рапортах старшого інспектора ВПК в Запорізькій області ДКП НП України, показань свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , відомостей, наданих Комісією з регулювання азартних ігор та лотерей, відомостей, що містить протокол про результати проведення НСРД, дозволяє дійти висновку, що вилучений слідчим під час обшуку мобільний телефон може містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
З огляду на приписи Кримінального процесуального кодексу України, майно, яке має ознаки речового доказу, може бути вилучено та арештовано незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
На переконання слідчого судді, застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту зазначеного вище майна з метою забезпечення збереження речових доказів є необхідним на даній стадії кримінального провадження і потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права та свободи його власника. Арешт майна сприятиме досягненню дієвості кримінального провадження.
З урахуванням вищевикладеного, клопотання слідчого підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 131, 132, 170, 172, 173, 175, 369, 372 КПК України, слідчий суддя
Клопотання слідчого про арешт майна - задовольнити.
Накласти арешт на майно, вилучене слідчим 30.04.2024 під час проведення обшуку квартири АДРЕСА_3 , а саме на: мобільний телефон марки ZTE, модель Blade L 210 в корпусі чорного кольору, imei1: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 , серійний номер НОМЕР_3 , із забороною відчуження, розпорядження та користування зазначеним майном до скасування такого обмеження у встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України порядку.
Копію ухвали негайно вручити слідчому, прокуророві, власникам майна.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Повний текст ухвали складено 09.05.2024.
Слідчий суддя ОСОБА_1