Справа № 645/7198/23
Провадження № 2/243/853/2024
02 травня 2024 року
Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Воронкова Д.В.,
за участю секретаря Каліберди А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, діючи на підставі наказу голови суду № 29 «Про впровадження дистанційної роботи Слов'янського міськрайонного суду Донецької області» від 10.05.2022, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У березні 2023 року за підсудністю з Комінтернівського районного суду м. Харкова до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області надійшла вказана позовна заява. В обґрунтування позовної заяви зазначено, що 18.08.2021 між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем укладено кредитний договір № 4633973, за умовами якого відповідач отримав кредитні кошти у розмірі 10 000 грн строком на 30 днів до 17.09.2021 зі сплатою відсотків. ТОВ «Авентус Україна» свої зобов'язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало кредит у розмірі 10000 грн. шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача.
25.05.2022 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» було укладено договір факторингу, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору право грошової вимоги за кредитним договором.
Позивач зазначає, що заборгованість відповідача по кредитному договору перед позивачем не сплачена і складає - 10000 грн. тіло кредиту, 22800 грн. нараховані проценти, а всього 32800 грн. У зв'язку з чим просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» заборгованість за кредитним договором в розмірі 32800 грн, інфляційні втрати - 10200,80 грн, три відсотки річних - 1954,52 грн та понесені судові витрати, у тому числі витрати на правову допомогу у розмірі 10000 грн.
В судове засідання представник позивача не з'явився, в позовній заяві зазначив про розгляд справи за його відсутності, проти винесення заочного рішення не заперечував.
Відповідач, будучи повідомленим про час і місце судового розгляду шляхом розміщення оголошення на офіційному сайті суду, в судове засідання двічі не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, заяв про перенесення судового розгляду не надав.
В зв'язку зазначеним, суд, відповідно до ст. 280 ЦПК України, дійшов до висновку про можливість ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.
Судом встановлено, що 18.08.2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено електронний договір №4633973 про надання споживчого кредиту.
Відповідно до п.п. 1.3, 1.4 договору сума кредиту складає 10000 грн, строк кредиту 30днів.
ТОВ «Авентус Україна» свої зобов'язання перед відповідачем за кредитним договором виконав та надав кредит у розмірі 10000 грн.
25.05.2022 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» було укладено договір факторингу №25-05/2022, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору право грошової вимоги за кредитним договором №3615440. Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №№25-05/2022 від 25.05.2022 року заборгованість ОСОБА_1 за договором № 3615440 становить: залишок за основним зобов'язанням ( тіло кредиту) 10000 грн, залишок по відсотках 22800 грн., загальна сума заборгованості 32800 грн.
В позові ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» просить стягнути з відповідача на свою користь 32800 грн. суму заборгованості по кредиту, інфляційні втрати - 10200,80 грн, три відсотки річних - 1954,52 грн, а також судові витрати, з яких 2147,20 грн. судовий збір та 10 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Наданий позивачем розрахунок відповідачем не оспорюється.
Згідно зі ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ч.3 ст.11 ЗаконуУкраїни«Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Згідно з ч.6 ст.11ЗаконуУкраїни «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;заповнення формуляра заяви (форми)про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ст.12 ЗаконуУкраїни«Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 1 ст.546 та ст.549 ЦК України виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання (п. 3 ч. 1ст. 611ЦК України).
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як встановлено судом, позивач свої зобов'язання виконав належним чином, надав відповідачу кредитні кошти.
У порушення умов кредитно договору свої зобов'язання відповідач ОСОБА_1 своєчасно не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість, яку необхідно стягнути з відповідача.
На підставі вищевикладеного, враховуючи, що відповідач не виконував свої зобов'язання за кредитним договором, укладеним між сторонами, суд приходить до висновку, що право позивача порушене і підлягає захисту. Сума заборгованості 32800 грн., інфляційні втрати - 10200,80 грн, три відсотки річних - 1954,52 грн, підлягають стягненню з відповідача.
Вирішуючи питання про судові витрати, суд звертає увагу на те, що частиною 1 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивач просив суд стягнути з відповідача, понесені ним витрати в сумі 10 000 грн. на професійну правничу (правову) допомогу.
Як вбачається з матеріалів справи, понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу, пов'язані з розглядом даної справи, підтверджуються наданими копіями: договір про надання правової допомоги № 10/07-2023 від 10.07.2023 року; звіт про надання правової допомоги від 12.12.2023 згідно Договору № 10/07-2023 від 10.07.2023; рахунок на оплату по замовленню № 1539/11/12 від 11.12.2023 року; платіжну інструкцію № 2083 від 12.12.2023 року; свідоцтво ОСОБА_2 про право на заняття адвокатською діяльністю, ордер про надання правової допомоги від 12.12.2023 між ОСОБА_2 та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна».
Відповідно до частин першої - шостої ст. 137 ЦК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).
Клопотань про зменшення витрат на оплату правничої допомоги від відповідача не надійшло. Отже враховуючи, що позивачем надано докази витрат на правову допомогу, суд вважає, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути зазначені витрати в сумі 10 000 грн.
Крім того, відповідно до ч. 1, 2 ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 147,20 грн.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 264, 265, 273,280-284 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» в рахунок відшкодування заборгованості за кредитним договором № 4633973 від 18.08.2021 року у розмірі 32800 грн., інфляційні втрати - 10200,80 грн, три відсотки річних - 1954,52 грн, судовий збір в розмірі 2 147 грн, витрати на правничу допомогу в сумі 10 000 грн, всього 57102 (п'ятдесят сім тисяч сто дві) грн 32 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
На рішення суду позивачем може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а відповідачем, в такий же строк з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення виготовлений 06.05.2024.
Суддя Слов'янського
міськрайонного суду
Донецької області Д.В. Воронков