29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"10" квітня 2024 р. Справа № 924/51/24
м. Хмельницький
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заярнюка І.В. за участю секретаря судового засідання Виноградова Б.С., розглянувши матеріали справи
за позовом Заступника керівника Хмельницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати функції у спірних правовідносинах Миролюбненської сільської ради, с. Миролюбне, Хмельницького району
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ КАРД" м. Луцьк, Волинської області
про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів в сумі 20 873,50 грн.
За участю представників сторін:
від позивача - не з'явився
від відповідача - не з'явився
від прокуратури - Приступа В.І. - згідно посвідчення №072550
Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 10.04.2024р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Процесуальні дії по справі.
встановив: 08.01.2024р. на адресу Господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява Заступника керівника Хмельницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати функції у спірних правовідносинах Миролюбненської сільської ради, с. Миролюбне, Хмельницького району до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ КАРД" м. Луцьк, Волинської області про визнання недійсними додаткових угод №1 від 23.06.2021р., №2 від 02.08.2021р., №3 від 19.11.2021р. до договору №040420-21/04/2021-ШК423 від 21.04.2021р. укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ КАРД" та Миролюбненською сільською радою та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ КАРД" коштів в сумі 20 873,50 грн., надмірно сплачених за договором №040420-21/04/2021-ШК423 від 21.04.2021р.
Відповідно до витягу з протоколу розподілу судової справи здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи та визначено до розгляду судді Заярнюк І.В.
Ухвалою суду від 09.01.2024р. відкрито провадження у справі №924/51/24 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 10:30 год. 01.02.2024р.
У підготовчому засіданні 01.02.2024р. постановлено ухвалу, занесену до протоколу судового засідання, про продовження строку підготовчого провадження у справі на 30 днів та оголошення перерви до 12:30 год. 28.02.2024р.
У підготовчому засіданні 28.02.2024р. постановлено ухвалу, занесену до протоколу судового засідання, про відмову у задоволенні клопотання відповідача про передачу справи за територіальною підсудністю та оголошення перерви до 11:30 21.03.2024р.
У підготовчому засіданні 21.03.2024р. суд постановив ухвалу, із занесенням до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до слухання по суті на 10 год. 30 хв. „10" квітня 2024р.
Виклад позицій учасників судового процесу.
В обґрунтування позову посилається на те, що упродовж березня-квітня 2021 року Миролюбненською сільською радою проведено закупівлю (№UA-2021-03-22-006164-а) товару за кодом класифікації ДК 021:2015:09130000-9: Нафта і дистиляти, за результатами якої 21.04.2021р. із переможцем ТОВ "ВЕСТ КАРД" укладено договір № 040420-21 /04/2021-ШК423 про закупівлю товарів за державні кошти.
Відповідно до умов Договору, Учасник зобов'язується протягом 2021 року поставляти Замовникові товари, зазначені в Специфікації, а Замовник - прийняти і оплатити такі товари, (пп. 1.1 пункту 1 Договору). Згідно п.3.1 Договору, загальна сума Договору становить - 456 500,00 гривень (у т.ч. ПДВ - 76 083,33 гривні). Згідно специфікації (додаток №1 до Договору) кількість товару становить: 5000 л - бензину А-92 та 12 000 л - дизельного палива, ціна за 1 л бензину А-92 становить 26,50 гривні, за 1 л дизельного палива - 27,00 гривні.
Укладенню Договору передувало рішення Уповноваженої особи Миролюбненської сільської ради, оформлене протоколом №17 від 08.04.2021р. Зазначеним рішенням визнано переможцем торгів ТОВ "ВЕСТ КАРД".
Згідно п.10.1 Договору, останній набирає чинності з дати підписання і діє до 31.12.2021, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
У подальшому, 23.06.2021р. між сторонами укладено додаткову угоду №1 до Договору, якою внесено зміни до його істотних умов. Зокрема, зміни внесено до п.3.1 Договору, згідно яких загальна вартість цього Договору становить 456 461,00 гривня (зменшено суму договору на 39 грн), а також додатку №1 «Специфікація» до Договору, згідно яких сторонами узгоджено ціну на товар, що становить: ціна за товар, який був поставлений з 21.04.2021р. по 23.06.2021р. складає: за 1л бензину А-92, який поставлений в обсязі 1000 л становить 26,50 грн на суму 26 500 гривень, ціна за 1 л дизельного палива, яке поставлено в обсязі 2500 л становить 27,00 грн на суму 67 500 гривень; ціна на товар, який буде поставлений із 18.03.2021 по 31.12.2021р. становить: за 1л бензину А-92 в обсязі 3910 л становить 27,10 грн, ціна за 1 л дизельного палива, яке підлягає поставці у обсязі 9500 л становить 27,00 гривень.
Прокурор зазначив, що додатковою угодою №1 від 23.06.2021р. збільшено ціну за 1 л бензину А-92 (з 26,50 грн. до 27,10 грн. на 2,26%), а загальний обсяг поставки бензину А-92 зменшився - з 5000 л до 4910 л ( на 90 л).
02.08.2021р. між сторонами укладено додаткову угоду №2 до Договору, якою внесено зміни до істотних умов договору №040420- 21/04/2021-ШК423 від 21.04.2021р..
Зокрема, зміни внесено до п.3.1 Договору, згідно яких загальна вартість цього Договору становить 456 381,05 гривень (зменшено суму договору на 79,95 грн), а також додатку №1 "Специфікація" до Договору, згідно яких сторонами узгоджено ціну на товар, що становить: ціна за товар, який був поставлений з 21.04.2021 по 02.08.2021 складає: за 1л бензину А-92, який поставлений в обсязі 1000 л становить 26,50 грн. на суму 26 500 гривень; за 1л бензину А-92, який поставлений в обсязі 500 л становить грн. на суму 13 550 гривень; ціна за 1 л дизельного палива, яке поставлено в обсязі 2500 л становить 27,00 грн на суму 67 500 гривейь; ціна на товар, який буде поставлений із 03.08.2021р. по 31.12.2021р. становить: за 1л бензину А-92 в обсязі 3305 л становить 27,95 грн; ціна за 1 л дизельного палива, яке підлягає поставці у обсязі 9245 л становить 27,74 гривень.
Прокурор зазначив, що додатковою угодою №2 від 02.08.2021р. збільшено ціну за 1 л бензину А-92 (з 27,10 грн до 27,95 грн або ще на 3,14%), збільшено ціну за 1 л дизельного палива (з 27,00 грн до 27,74 грн або на 2,74%), а обсяг поставки бензину А-92 зменшився - з 4910 л до 4805 л (на 105 л), обсяг поставки дизельного палива зменшився - з 12 000 л до 11 745 л (на 255 л).
19.11.2021р. між сторонами укладено додаткову угоду №3 до Договору, якою внесено зміни до істотних умов договору №040420- 21/04/2021-ШК423 від 21.04.2021р.
Зокрема, зміни внесено до п.3.1 Договору, згідно яких загальна вартість цього Договору становить 456 293,50 гривень (зменшено суму договору на 87,55 грн.), а також додатку №1 «Специфікація» до Договору, згідно яких сторонами узгоджено ціну на товар, що становить: ціна за товар, який був поставлений з 21.04.2021 по 19.11.2021 складає: за 1л бензину А-92, який поставлений в обсязі 1000 л становить 26;50 грн. на суму 26 500 гривень; за 1л: бензину А-92, який поставлений в обсязі 500 л становить 27,10 грн. на суму 13 550 гривень; за 1л бензину А-92, який поставлений в обсязі 2700 л становить 27,95 грн. на суму 75 465 гривень; ціна за 1 л дизельного палива, яке поставлено в обсязі 2500 л становить 27,00 грн. на суму 67 500 гривень; ціна за 1 л дизельного палива, яке поставлено в обсязі 5000 л становить 27,74 грн. на суму 138 700 гривень. Ціна на товар, який поставлений із 19.11.2021р. по 31.12.2021р. становить: за 1л бензину А-92 в обсязі 570 л становить 29,44 грн.; ціна за 1 л дизельного палива, яке підлягає поставці у обсязі 3945 л становить 29,86 гривень.
Прокурор зазначив, що додатковою угодою №3 від 19.11.2021р. збільшено ціну за 1 л бензину А-92 (з 27,95 грн. до 29,44 грн. на 5,33%), збільшено ціну за 1 л дизельного палива (з 27,74 грн до 29,86 грн на 7,64%), а обсяг поставки бензину А-92 зменшився - з 4805 л до 4770 л., обсяг поставки дизельного палива зменшився з 11 745 л до 11 445 л.
На думку прокурора, у порівняні із цінами, узгоджених сторонами згідно умов первісного Договору (26,50 грн/л бензину А-92 та 27,00 грн/л дизельного палива), ціну за одиницю кожного товару згідно вказаних додаткових угод збільшено більш на 10 % що суперечить вимогам ст.41 Закону України "Про публічні'закупівлі"
Прокурор також зазначив, що відповідачем в порушення ст. 526, 530, 629 ЦК України допущено неналежне виконання умов договору №040420-21/04/2021-ШК423 від 21.04.2021р., як наслідок Миролюбненською сільською радою безпідставно перераховано кошти у сумі 20 873,50 грн.
Відповідач у відзиві на позов від 21.01.2024р. зазначив, що укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки. За змістом ст. 712 Цивільного кодексу України та ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідач зазначає, що 23.06.2021р. між ТОВ "ВЕСТ КАРД" та Миролюбненською сільською радою на підставі п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» була укладена додаткова угода №1 до Договору, згідно якої сторони збільшили ціну товару за одиницю (літр): бензину А-92 з 26,50 грн. (з ПДВ) до 27,10 грн.(з ПДВ). Додатковою угодою №1 сторонами збільшено ціну на бензин А-92 - на 2,26% (0,60 грн./л.), тобто в межах 10%. При цьому, загальна сума Договору не збільшилась.
02.08.2021р. між ТОВ "ВЕСТ КАРД" та Миролюбненською сільською радою на підставі п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» була укладена додаткова угода №2 до Договору, згідно якої сторони збільшили ціну товару за одиницю (літр): бензину А-92 з 27,10 грн. (з ПДВ) до 27,95 грн.(з ПДВ), дизельне паливо з 27,00 грн.(з ПДВ) до 27,74 грн.(з ПДВ). Додатковою угодою №2 сторонами збільшено ціну на бензин А-92 - на 3,13% (0,85 грн./л.), на дизельне паливо на 2.74% (0,74 грн./л.), тобто в межах 10%. При цьому, загальна сума Договору не збільшилась.
19.11.2021р. між ТОВ "ВЕСТ КАРД" та Миролюбненською сільською радою на підставі п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» була укладена додаткова угода №3 до Договору, згідно якої сторони збільшили ціну товару за одиницю (літр): бензину А-92 з 27,95 грн.(з ПДВ) до 29,44 грн.(з ПДВ), дизельне паливо з 27,74 грн. (з ПДВ) до 29,86 грн.(з ПДВ). Додатковою угодою №3 сторонами збільшено ціну на бензин А-92 - на 5,33% (1,49 грн./л.), на дизельне паливо на 7.64% (2,12 грн./л.), тобто в межах 10%. При цьому, загальна сума Договору не збільшилась.
Відповідач вважає, що ціна за одиницю товару Оскаржуваними додатковими угодами збільшувалась до 10 відсотків, при цьому, загальна сума Договору, визначена в п.3.1. договору, не збільшилась.
Також відповідач зазначає, що підстави для стягнення з коштів на ч. 1 ст. 670 ЦК України відсутні.
Прокурор в судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог, заперечував проти задоволення заяви про залишення позову без розгляду.
Судом враховується, що положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
При цьому, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема, "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.
При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Застосовуючи відповідно до ст. 3 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
В свою чергу, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема, складність справи та поведінка заявників.
Частинами ч. ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні від 03.04.2008р. у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Ст. 202 ГПК України передбачає, що суд може розглядати справу за відсутності учасника справи, якщо його було належно повідомлено, проте, він не повідомив про причин неявки або така неявка є повторною.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Враховуючи розумність строків розгляду судового спору, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст.165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
21.04.2021р. між Миролюбненською сільською радою (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ КАРД" (постачальник) укладено договір про закупівлю товарів №040420-21/04/2021-ШК423.
Згідно з п. 1.1 договору постачальник зобов'язується у 2021р. році поставляти замовникові товари, зазначені в специфікації, а замовник - прийняти і оплатити такі товари.
За п. 1.2. договору найменування товару - код ДК 021:2015 - 09130000-9 "Нафта і дистиляти" (бензин А-92, дизельне паливо) Кількість товарів: згідно зі специфікацією (додаток №1).
Відповідно до п. 1.3 договору обсяги закупівлі товарів можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків.
За умовами п. 3.1 договору загальна вартість цього договору становить: 456 500,00 грн., у тому числі ПДВ - 76 083.33грн.
У п. 4.1 договору передбачено, що розрахунок за Товар (партію Товару) Замовник здійснює протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту підписання видаткової накладної.
Згідно з п. 4.2 договору ціна за одиницю товару вказана в специфікації може бути збільшена не більш як на 10 відсотків у разі коливання ціпи такого товару на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в пункті 3.1 договору.
Строк поставки товару: до 31.12.2021р. (п. 5.1 договору).
Відповідно до п. 5.2 договору місце поставки товарів: за місцезнаходженням АЗС Учасника на території м. Старокостянтинів, Хмельницького району, Хмельницької області.
Згідно з п. 10.1 договору, цей договір набирає чинності з дати підписання і діє до 31.12.2021р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх обов'язків.
За умовами п. 11.3 договору основні умови цього договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків передбачених діючим законодавством.
Згідно з п. 11.6 договору зміна істотних умов може здійснюватися за згодою сторін у випадках, які передбачені ч.4 ст.36 Закону України "Про публічні закупівлі", про що укладається додаткова угода із подальшим оприлюдненням таких змін відповідно до вимог ст. 10 Закону України "Про публічні закупівлі".
Пунктом 12.1 визначено, що додатком №1 є специфікація товару. Додаток до договору є його невід'ємною частиною.
Договір підписаний між сторонами та скріплений відтисками їх печаток.
Між сторонами підписано специфікацію на закупівлю код ДК 021:2015 - 09130000-9 "Нафта і дистиляти" (бензин А-92, дизельне паливо), загальна вартість тендерної пропозиції становить 456 500,00 грн. з ПДВ з яких: 132 500,00 грн. за бензин марки А-92 в кількості 5000 л. (вартість 1 л. - 26,50 грн. з ПДВ) та 324 000,00 грн. за дизельне паливо в кількості 12 000 л. (вартість 1 л. - 27,00 грн. з ПДВ).
23.06.2021р. сторони уклали додаткову угоду №1 до договору про закупівлю, згідно якої вирішили: відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", сторони вирішили Пункт 3.1, Договору №040420-21/04/2021-ШК423 викласти у наступній редакції: 3.1. Сума цього Договору становить: 456 461,00 грн. У матеріалах справи наявна специфікація на суму 456 461,00 грн.
02.08.2021р. сторони уклали додаткову угоду №2 до договору про закупівлю, згідно якої вирішили: відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", сторони вирішили Пункт 3.1, Договору №040420-21/04/2021-ШК423 викласти у наступній редакції:3.1. Сума цього Договору становить: 456 381,05 грн. У матеріалах справи наявна специфікація на суму 456 381,05 грн.
19.11.2021р. сторони уклали додаткову угоду №3 до договору про закупівлю, згідно якої вирішили: відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", сторони вирішили Пункт 3.1, Договору №040420-21/04/2021-ШК423 викласти у наступній редакції: 3.1. Сума цього Договору становить: 456 293,50 грн. У матеріалах справи наявна специфікація на суму 456 293,50 грн.
Відповідач передав, а позивач прийняв та оплатив пальне, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними та платіжними дорученнями.
У матеріалах справи наявні звіти про результати проведення процедури закупівлі UA-2021-03-22-006164-а.
Відповідно до листів №738/2022 від 21.09.2022, №142 від 14.02.2023, №1114 від 07.11.2023р. Миролюбненською сільської радою заходи щодо визнання недійсними додаткових угод №№1,2,3 до Договору №040420-21/04/2021-ШК423 про закупівлю товарів за державні кошти, стягнення надміру сплачених коштів у розумні строки не вживалися та не будуть вживатися.
Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, судом прийнято до уваги наступне:
У відповідності до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно з ч. 3 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (ч.4 ст. 53 ГПК України).
Відповідно до статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Також прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 912/2385/18 від 26.05.2020р.
Заступник керівника Хмельницької окружної прокуратури звернувся до суду в інтересах держави в особі органу уповноваженого здійснювати функції у спірних правовідносинах - Миролюбненської сільської ради.
Прокурор зазначає, що внаслідок укладення додаткової угоди №1 від 23.06.2021р., №2 від 02.08.2021р., №3 від 19.11.2021р., були внесені зміни до договору №040420-21/04/2021-ШК423 від 21.04.2021р. шляхом викладення в новій редакції додатку до договору "Специфікація", внаслідок чого безпідставно збільшено ціну за одиницю товару, та поставлено меншу кількість товару за вказаний період, що не відповідає вимогам тендерної документації та є порушенням принципів процедури закупівлі.
Вказане порушує економічні інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів внаслідок завдання шкоди у вигляді незаконних витрат бюджетних коштів, а дотримання у цій сфері суспільних відносин законодавства становить суспільний інтерес.
Отже, суд приходить до висновку, що захист такого інтересу відповідає функціям прокурора.
Крім того, використання бюджетних коштів з порушенням вимог законодавства підриває матеріальну і фінансову основу системи бюджетного фінансування, що в свою чергу завдає шкоду інтересам держави.
Звернення прокурора до суду з вказаною позовною заявою має важливе значення для зміцнення правопорядку в сфері здійснення публічних закупівель і захисту економічної конкуренції та додержання всіма учасниками цих суспільних відносин принципу законності (ст. 68 Конституції України).
Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про публічні закупівлі" замовниками є суб'єкти, визначені згідно із статтею 2 цього Закону, які здійснюють закупівлі товарів, робіт і послуг відповідно до цього Закону.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про публічні закупівлі" до замовників, які здійснюють закупівлі відповідно до цього Закону, належать, зокрема юридичні особи, які є підприємствами, установами, організаціями (крім тих, які визначені у пунктах 1 і 2 цієї частини) та їх об'єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі, за наявності однієї з таких ознак: юридична особа є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів; органи державної влади чи органи місцевого самоврядування або інші замовники володіють більшістю голосів у вищому органі управління юридичної особи; у статутному капіталі юридичної особи державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків.
За приписами ч. 2 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.
Згідно зі ст. 18-1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.
Так, Миролюбненська сільська рада є розпорядником бюджетних коштів, яка уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення видатків бюджету та зобов'язана ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави у бюджетній сфері та у сфері публічних закупівель.
Замовником товару (бензину та дизельного палива) при здійсненні процедури закупівлі, стороною договору №040420-21/04/2021-ШК423 про закупівлю товарів від 21.04.2021р. та одержувачем бюджетних коштів є Миролюбненська сільська рада.
Вказана закупівля здійснювалась за бюджетні кошти, розпорядником яких була Миролюбненська сільська рада.
У постанові Верховного Суду від 08.02.2019р. у справі №915/20/18 зазначено, що інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також й у захисті прав та свобод місцевого самоврядування, яке не має загальнодержавного характеру, але спрямоване на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 914/225/18.
При поданні цього позову прокурор не замінює позивача та не є його альтернативою, а виконує субсидіарну роль, щоб інтереси держави, які в цьому випадку збігаються із публічним інтересом, не були незахищені. Участь прокурора в цій справі, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, є виправданою, не порушує справедливого балансу та зумовлена не тільки захистом державного, але й публічного інтересу, який полягає у захисті прав великої кількості громадян.
За таких обставин заступник керівника Хмельницької окружної прокуратури правомірно визначив Миролюбненську сільську раду позивачами у цій справі.
Аналогічна позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2022р. у справі № 924/674/21.
Посилання відповідача на висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 06.07.2021р. у справі №911/2169/20, згідно з яким заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом третім частини третьої статті 23 Закону, має застосовуватись з урахуванням положень абзацу першого частини третьої цієї статті, який передбачає, що суб'єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб'єктом владних повноважень, незалежно від наявності статусу юридичної особи, суд до уваги не приймає, оскільки у складі учасників справи, яка розглядається (№924/564/22), немає державного підприємства, а позовні вимоги обґрунтовані неналежним розпорядженням бюджетними коштами, а не коштами комунального підприємства, тобто, позов подано в інтересах саме територіальної громади, а не конкретної юридичної особи державної або комунальної форми власності. У спірних правовідносинах, визначення прокурором позивачами декількох розпорядників бюджетних коштів різних рівнів, не спростовує обставин подання прокурором позову саме в інтересах територіальної громади, а не конкретного органу чи юридичної особи, незалежно від того на користь кого саме стягується спірна сума.
Підставою реалізації прокурором представницьких функцій стала усвідомлена пасивна поведінка позивачів, які після виявлення порушень законодавства мали право звернутись до суду щодо захисту порушених інтересів.
Суд встановив, що після звернення прокурора до Миролюбненської сільської ради листом повідомила, що нею не вжилися заходи претензійно-позовного характеру.
Отже, позивач протягом розумного строку самостійно не звернулися до суду з позовом в інтересах держави, що є достатнім аргументом для підтвердження їх бездіяльності та достатньою підставою для звернення прокурора до суду із позовом в інтересах держави.
Зважаючи на викладене та з огляду на те, що прокурор у позовній заяві навів підставу для представництва інтересів держави, обґрунтував, у чому полягає порушення цих інтересів, та визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, суд дійшов висновку, що прокурор підтвердив підстави для представництва інтересів держави у цій справі та обґрунтовано звернувся до суду в інтересах держави в особі Миролюбненської сільської ради.
Правові та економічні засади закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об'єднаних територіальних громад визначає Закон України "Про публічні закупівлі".
Метою вказаного закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
У ст. 1 Закону України "Про публічні закупівлі" зазначено, що договір про закупівлю - це господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.
Договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (ч. 1 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі").
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Як вже зазначалось, між Миролюбненською сільською радою (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ КАРД" (постачальник) 21.04.2021р. укладено договір про закупівлю №040420-21/04/2021-ШК423, згідно з п. 1.1 якого постачальник зобов'язався у 2021р. році поставляти замовникові товари, зазначені в специфікації, а замовник - прийняти і оплатити такі товари. У відповідності до п. 1.2 договору найменування товару - код ДК 021:2015 - 09130000-9 "Нафта і дистиляти" (09132000-3 "Бензин"(бензин А-92), 09134200-9 "Дизельне паливо").
Між сторонами підписано додаткові угоди №1 від 23.06.2021р., №2 від 02.08.2021р., №3 від 19.11.2021р. до договору, відповідно до п. 3 якої викладено в новій редакції специфікацію.
Прокурор просить визнати вказані додаткові угоди недійсним, вважаючи, що вони не відповідають вимогам законодавства.
Судом враховується, що згідно з ч. 2 ст. 16 ЦК України, ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.
Відповідно до п. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну припинення цивільних прав та обов'язків. Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (ч.4 ст. 202 ЦК України).
Статтею 203 ЦК України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Загальні підстави недійсності правочину встановлені ст. 215 ЦК України. Так, згідно з ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч.ч.2, 3 ст. 215 ЦК України).
Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 18.06.2021р. у справі №927/491/19 висловив правову позицію, що закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.
Відповідно до ст. 652 ЦК України в разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Тобто, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим.
Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%. Інше тлумачення відповідної норми Закону України "Про публічні закупівлі" нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів.
Обмеження 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначену в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).
Водночас, внесення таких змін до договору про закупівлю повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином, зокрема відповідно до умов договору. Частиною 1 ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Закон України "Про публічні закупівлі" не містить виключень з цього правила.
Отже, зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку, що обґрунтоване і документально підтверджене постачальником; ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2022р. у справі 924/674/21, від 19.07.2022р. у справі № 927/568/21).
Коливання ціни на ринку повинно розцінюватися саме після підписання договору, оскільки ч.5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" урегульовано саме зміну істотних умов у разі виникнення такого явища після підписання договору та до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі.
Тобто, внесення змін до договору є правомірним лише у випадку документального підтвердження коливання ціни на товар у період з моменту укладення договору до моменту укладення додаткової угоди.
При цьому, існування обставин, які є підставою для зміни ціни товару, повинні бути доведені належними та допустимими доказами, та такі коливання ціни товару на ринку повинні бути наявні саме на момент внесення таких змін.
В ході судового розгляду відповідач не подав, а матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження наявності законних підстав для внесення змін до договору в частині збільшення ціни за одиницю товару.
Таким чином, сторонами не підтверджено законності дій щодо зміни істотних умов договору про закупівлю після його підписання та до виконання сторонами в повному обсязі.
Відповідно до ст. 5 Закону України "Про публічні закупівлі" закупівлі здійснюються за такими принципами: 1) добросовісна конкуренція серед учасників; 2) максимальна економія, ефективність та пропорційність; 3) відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; 4) недискримінація учасників та рівне ставлення до них; 5) об'єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі; 6) запобігання корупційним діям і зловживанням.
Верховний Суд у постанові від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18 наголосив, що укладення додаткових угод до договору щодо зміни ціни на товар за відсутності підстав для цього, визначених Законом, тим самим спотворює результати торгів та нівелює економію, яку було отримано під час підписання договору. Можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 3 Закону України "Про публічні закупівлі".
Встановлюючи наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання правочину недійсним на момент його укладення, суд констатує, що оспорювані додаткові угоди №1 від 23.06.2021р., №2 від 02.08.2021р., №3 від 19.11.2021р., суперечать п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", принципам максимальної економії, ефективності та пропорційності закупівель, встановлених ст. 5 Закону України "Про публічні закупівлі", та доходить до висновку про наявність підстав для визнання його недійсним відповідно до ст. ст. 203, 215 ЦК України.
Додатково суд зазначає, що статтею 43 Закону України "Про публічні закупівлі" у чинній редакції, якою встановлено підстави нікчемності договору про закупівлю, не передбачено серед правових підстав нікчемності договору порушення сторонами вимог ч. 5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі". Вказане свідчить про те, що у новій редакції Закону України "Про публічні закупівлі" порушення ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" не є законодавчо встановленою підставою нікчемності правочину.
За таких обставин, висновки Верховного Суду у складі Об'єднаної Палати Касаційного господарського суду щодо застосування норм права про нікчемність правочину, викладені у постанові від 18.06.2021р. у справі №927/491/19, до спірних правовідносин не застосовуються, у зв'язку із зміною правової норми, яка регулює вказані правовідносини.
Враховуючи викладене, позовні вимоги щодо визнання недійсними додаткових угод №1 від 23.06.2021р., №2 від 02.08.2021р., №3 від 19.11.2021р. до договору №040420-10/08/2021-ШК517 про закупівлю товарів від 21.04.2021р. в частині збільшення ціни за одиницю товару є належним і допустимим способом захисту інтересів держави внаслідок укладення незаконних правочинів.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача коштів в сумі 20 873,50 грн., перерахованих за товар, який не був отриманий відповідно до умов договору, судом враховується таке.
Відповідно до ст. 669 ЦК України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.
За приписами ч. 1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Отже, обов'язок з повернення грошової суми, сплаченої за кількість товару, який не був поставлений позивачу, врегульований нормами Глави 54 ЦК України "Купівля-продаж".
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної Палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021р. у справі № 927/491/19.
Як вбачається із наявних в матеріалах справи доказів, після підписання додаткових угод №1 від 23.06.2021р., №2 від 02.08.2021р., №3 від 19.11.2021р., відповідач отримав кошти у сумі 20 873,50 грн. за товар, однак не здійснив поставку останнього. За таких обставин прокурор правомірно в межах максимально можливого розміру заявив до стягнення 20 873,50 грн., тому дані кошти підлягають стягненню з відповідача на підставі ч. 1 ст. 670 ЦК України.
Статтею 2 ГПК України унормовано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1. ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Частиною 1 ст. 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Враховуючи вищевказане, наведені вище положення ГПК України, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 20, 24, 27, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240-242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити.
Визнати недійсними додаткові угоди №1 від 23.06.2021р., №2 від 02.08.2021р., №3 від 19.11.2021р., до договору №040420-21/04/2021-ШК423 від 21.04.2021р. про закупівлю товарів за державні кошти, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ КАРД" та Миролюбненською сільською радою.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ КАРД" (43023, м. Луцьк, вул. Єршова, 1, код ЄДРПОУ 43603592) на користь Миролюбненської сільської ради (с. Миролюбне, вул. Володимира Яневича, 18, Хмельницької обл., 31160, код ЄДРПОУ 04405366) грошові кошти в розмірі 20 873,50 грн. (двадцить тисяч вісімсот сімдесят три гривні 50 коп.).
Видати наказ
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ КАРД" (43023, м. Луцьк, вул. Єршова, 1, код ЄДРПОУ 43603592) на користь Хмельницької обласної прокуратури (29005, м. Хмельницький, провулок Військоматський, 3, код ЄДРПОУ 02911102) 10 736,00 грн. (десять тисяч сімсот тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на оплату судового збору.
Видати наказ
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).
Апеляційна скарга подається до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України, з урахуванням пп. 17.5 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повний текст рішення складений та підписаний 22.04.2024р.
Суддя І.В. Заярнюк
Віддрук. 1 прим.:
1 - до справи;
2- Хмельницькій обласній прокуратурі - secretariat@khmel.gp.gov.ua
3 - Хмельницькій окружній прокуратурі - khm_oprok@khmel.gp.gov.ua
4- Миролюбненській сільській раді - mir-s-rada@ukr.net
5 - ТОВ "ВЕСТ КАРД" - tov.westkard@gmail.com.