79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
01.05.2024 Справа № 914/3492/23
м. Львів
Господарський суд Львівської області у складі судді Ростислава Матвіїва за участю секретаря судового засідання Ігоря Стадника розглянув матеріали
за позовом: Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро», м. Київ,
до відповідача 1: Приватного підприємства «Агрофірма «Стимул», м. Львів,
до відповідача 2: ОСОБА_1 , м. Токмак, Запорізька область,
до відповідача 3: ОСОБА_2 , м. Токмак, Запорізька область,
предмет позову: солідарне стягнення 3 501 273,84 грн,
підстава позову: порушення умов кредитного договору від 16.11.2021,
за участю представників:
позивача: Ковриженко Сергій Олександрович (в режимі відеоконференції),
відповідача 1: Курдюков Вячеслав Миколайович , Джіоєв Давид Гурамович (заступник керівника),
відповідача 2: Курдюков Вячеслав Миколайович ,
відповідача 3: Курдюков Вячеслав Миколайович .
1. ПРОЦЕС
1.1. Господарським судом Львівської області 28.11.2023 отримано позовну заяву Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» до Приватного підприємства «Агрофірма «Стимул», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про солідарне стягнення 3 501 273,84 грн.
1.2. Ухвалою суду від 05.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Ухвалою суду від 06.12.2023 задоволено заяву позивача про забезпечення позову.
1.3. Відводів складу суду сторонами не заявлено.
1.4. Ухвалою суду від 24.01.2024 витребувано з власної ініціативи у Міністерства соціальної політики України відомості з Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб: ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про фактичне місце проживання особи на дату звернення; про адресу, за якою із внутрішньо переміщеною особою може вестися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції, та номер телефону.
1.5. У судовому засіданні 28.02.2024 закрито підготовче провадження у справі та призначено її до розгляду по суті.
1.6. Ухвалою суду від 17.04.2024 задоволено частково клопотання Приватного підприємства "Агрофірма "Стимул", ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про скасування заходів забезпечення позову у справі: скасовано заходи забезпечення позову в частині накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на всіх рахунках у всіх банківських або інших фінансово-кредитних установах ОСОБА_1 і ОСОБА_2 .
1.7. У судовому засіданні 01.05.2024 за участю представників сторін проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
2. СУТЬ СПОРУ ТА ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ СТОРІН
2.1. Позивач стверджує, що 17.11.2021 в межах кредитної лінії надав відповідачу 1 кредит в розмірі 3 044 000,00 грн зі строком повернення 24.03.2023. На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 16.11.2021 між банком та ОСОБА_1 (відповідно до договору - поручитель 1, відповідно до обставин справи - відповідач 2) укладеного договір поруки. Крім цього, окремий договір поруки укладено і з ОСОБА_2 (відповідно до договору - поручитель 2, відповідно до обставин справи - відповідач 2).
2.2. Відповідач 1 здійснював часткову оплату відсотків за кредитним договором, однак усі зобов'язання не виконав у повному обсязі, у зв'язку з чим порушив умови кредитного договору. Тому банк направляв вимоги як до боржника, так і до поручителів, однак, зазначені вимоги так і залишились без виконання.
2.3. За розрахунками позивача станом на 27.03.2023 заборгованість відповідача 1 за кредитним договором становить у сумі 3 501 273,84 грн, яка складається з залишку нарахованих строкових відсотків по ставці ФРП - 373 042,62 грн, залишок простроченого кредиту - 3 044 000,00 грн, залишок прострочених відсотків - 84 231,22 грн.
2.4. Відповідач 1 подав відзив на позовну заяву, стверджує, що надані позивачем письмові докази не відповідають вимогам належності, допустимості та достовірності.
2.5. Відповідач 2 відзиву на позовну заяву не подав.
2.6. Відповідач 3 відзиву на позовну заяву не подав.
3. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ІЗ МАТЕРІАЛІВ СПРАВИ
3.1. Акціонерне товариство «Банк Кредит Дніпро» як банк і Приватне підприємство «Агрофірма «Стимул» як позичальник, від імені якого діє ОСОБА_2 , уклали 16.11.2021 кредитний договір № 161121-КЛН на суму 3 044 000,00 грн з кінцевим строком повернення - 24.03.2023 включно, якщо тільки інший строк не буде встановлено додатковою угодою або іншими умовами договору.
3.2. Додатком № 2 до кредитного договору сторони погодили графік зниження ліміту і позичальник зобов'язався повернути загальну суму кредиту в такі строки: 24.02.2023 в сумі 1 500 000,00 грн, 24.03.2023 в сумі 1 544 000,00 грн.
3.3. У той же день, 16.11.2021, між тими ж сторонами укладено додаткову угоду про умови кредитування в рамках програми «Доступні кредити 5-7-9 %», підписанням якої клієнт підтвердив, що він обізнаний з умовами Програми, зобов'язується їх дотримуватися та нести відповідальність за їх невиконання.
3.4. Відповідно до додаткової угоди кредит в рамках Програми надається на рефінансування заборгованості клієнта за кредитом, наданим банком (банками) України. Максимальний строк кредитування в рамках Програми становить 5 років з дати укладення договору. Максимальна сума кредитування - 50 млн. грн. Максимальний розмір базової процентної ставки не може бути більшим за 30 %.
3.5. Водночас п. 3.2.1 додаткової угоди визначено, що за користування кредитом клієнт сплачує частину процентів, що розраховується за компенсаційною ставкою, яка становить 3 % річних.
3.6. Відповідно до меморіального ордера № 14262 від 17.11.2021 та відповідно до банківської виписки по особовому рахунку від 21.11.2023 Приватне підприємство «Агрофірма «Стимул» отримало 3 044 000,00 грн кредитних коштів. Згідно з цією ж випискою 27.02.2023 на прострочення винесено 1 500 00,00 грн і на 27.03.2023 - 1 544 000,00 грн.
3.7. Відповідач 1 здійснював часткові оплати в рахунок погашення кредиту, на підтвердження чого позивач подав платіжні доручення та меморіальні ордери:
- платіжне доручення від 06.12.2021 на суму 3 502,68 грн - сплата процентів по кредиту,
- від 05.01.2022 на суму 7 755,94 грн - сплата процентів по кредиту,
- від 07.02.2022 в сумі 7 755,95 грн - сплата процентів по кредиту,
- від 08.03.2022 в сумі 7 005,37 грн - сплата процентів по кредиту,
- меморіальний ордер від 15.04.2022 в сумі 7 755,95 грн - погашення нарахованих відсотків,
- меморіальний ордер від 19.05.2022 в сумі 7 505,76 грн - погашення нарахованих відсотків,
- меморіальний ордер від 02.08.2022 в сумі 31 256,46 грн - коригуюча проводка за липень 2022, перенесення на відповідний рахунок обліку (% ФРП), нараховані проценти по кредиту за період 01.07.2022 по 31.07.2022,
- меморіальний ордер від 10.12.2021 в сумі 12 924,91 грн - погашення нарахованих відсотків (компенсація від Фонду РП),
- меморіальний ордер від 10.01.2022 в сумі 28 619,44 грн - погашення нарахованих відсотків (компенсація від Фонду РП),
- меморіальний ордер від 10.02.2022 в сумі 16 436,00 грн - погашення нарахованих відсотків (компенсація від Фонду РП),
- меморіальний ордер від 27.05.2022 в сумі 31 002,10 грн - погашення нарахованих відсотків (компенсація від Фонду РП),
- меморіальний ордер від 01.06.2022 в сумі 8 999,32 грн - погашення нарахованих відсотків (компенсація від Фонду РП),
- меморіальний ордер від 07.06.2022 в сумі 20 365,37 грн - погашення нарахованих відсотків (компенсація від Фонду РП),
- меморіальний ордер від 29.08.2022 в сумі 9 288,19 грн - погашення нарахованих відсотків (компенсація від Фонду РП),
- меморіальний ордер від 29.08.2022 в сумі 28 471,82 грн - погашення нарахованих відсотків (компенсація від Фонду РП), тобто на загальну суму 197 388,79 грн, з яких 156 107,15 грн компенсація від Фонду РП і 41 281,64 грн сплата процентів по договору.
3.8. Відповідно до виписки за період 16.11.2021 - 27.03.2023 по рахунку Приватного підприємства «Агрофірма «Стимул» 17.11.2021 надано кредитні кошти в сумі 3 044 000,00 грн, 27.02.2023 винесено на прострочення заборгованість в сумі 1 500 000,00 грн, а 27.03.2023 - 1 544 000,00 грн, тому на 27.03.2023 вихідний залишок становить 3 044 000,00 грн.
3.9. У виписці також відображено суми нарахованих процентів і сплачених процентів, а саме сплачених: 12 924,91 грн, 28 619,44 грн, 16 436,00 грн, 31 002,10 грн, 8 999,32 грн, 20 365,37 грн, 54 206,16 грн, 9 288,19 грн, 28 417,82 грн, у зв'язку з чим на 27.03.2023 вихідний залишок по рахунку клієнта становить 373 042,62 грн. Ці платежі, крім 54 206,16 грн, відображені в розрахунку позивача, в якому виведено суму боргу 373 042,62 грн.
3.10. У іншій виписці по особовому рахунку Приватного підприємства «Агрофірма «Стимул» відображено також суми нарахованих (156 769,33 грн) і сплачених (72 538,11 грн) відсотків по договору, а також виведено суму непогашених відсотків, які винесені на прострочку і які станом на 27.03.2023 становлять 84 231,22 грн. У виписці відображено також платежі в сумах 3 502,68 грн, 7 755,94 грн, 7 755,95 грн, 7 005,37 грн, сумі 7 755,95 грн, 7 505,76 грн, 31 256,46 грн, на які подано платіжні доручення і меморіальні ордери як з відмітками банку про проведення, так і без таких відміток.
3.11. Крім кредитного договору, 16.11.2021 Акціонерне товариство «Банк Кредит Дніпро» уклало з ОСОБА_1 договір поруки № 161121-П/3 про забезпечення виконання основного зобов'язання 1 (повернення кредиту в розмірі 3 044 000,00 грн) і основного зобов'язання 2 (сплати процентів, комісій, збитків, пені, інших санкцій, існуючи в теперішній час і тих, що можуть виникнути в майбутньому).
3.12. Стосовно забезпечення тих самих зобов'язань 1 і 2 банк уклав договір поруки і з ОСОБА_2 - договір № 161121-П/4 від 16.11.2021.
3.13. Позивач долучив свідоцтво про одруження з ОСОБА_1 з ОСОБА_5 , якій присвоєно прізвище Джіоєва.
3.14. Позивач надіслав відповідачу 1 вимогу про сплату заборгованості від 20.07.2023, у якій вказував про наявність станом на 17.07.2023 заборгованості по кредитному договору від 16.11.2021 в сумі 3 605 353,62 грн, з яких 3 044 000,00 грн залишок простроченого кредиту, 373 042,62 грн нараховані строкові відсотки по ставці ФРП, 188 311,00 грн прострочених відсотків; вимагав сплатити борг до 25.07.2023.
3.15. Вимогу надіслано 21.07.2023 на електронну адресу відповідача 1 ІНФОРМАЦІЯ_1 з електронної пошти Сергія Яцука, начальника Управління по роботі з проблемними активами АТ «Банк Кредит Дніпро».
3.16. Вимогу про сплату такої ж суми боргу у той самий строк - 25.07.2023 позивач адресував поручителям, що вбачається з вимоги від 20.07.2023. Таку вимогу позивач також надіслав на електронну адресу товариства, відповідача 1, 21.07.2023 тим самим листом, описаним в попередньому пункті рішення.
3.17. Позивач звертався повторно до відповідача 1 із вимогою про погашення боргу у строк до 01.08.2023, що підтверджується вимогою від 27.07.2023 і доказами її надіслання засобами поштового зв'язку (опис вкладення в цінний лист, фіскальний чек і поштова накладна від 28.07.2023) на адресу АДРЕСА_1 .
3.18. Повторну вимогу від 27.07.2023, адресовану поручителям позивач надіслав також на адресу товариства у м. Львів, на підтвердження факту надіслання надає опис вкладення в цінний лист, фіскальний чек і поштову накладну від 28.07.2023.
4. ВИСНОВКИ СУДУ
4.1. Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню, з огляду на таке.
4.2. Як встановлено вище, між позивачем і відповідачем 1 виникли правовідносини кредиту внаслідок укладення 16.11.2021 кредитного договору, а між позивачем і відповідачами 2, 3 - внаслідок укладення договорів поруки.
4.3. Відповідно до частин першої та другої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
4.4. За частиною першою статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
4.5. Відповідно до встановлених вище обставин відповідач 1 мав обов'язок повернути позивачу кредит, сплатити проценти за користування кредитом, нараховані відповідно до договору та до додаткової угоди. Заперечення відповідача 1 про те, що він не визнає в повному обсязі позовні вимоги та обставини позову, що подані позивачем докази не відповідають вимогам належності, допустимості і достовірності, є лише суб'єктивними твердженнями сторони, на їх підтвердження і на спростування підстав позову жодним із відповідачів не подано жодного доказу, не заявлено клопотань про витребування доказів чи вжиття заходів забезпечення доказів.
4.6. Згідно з принципами диспозитивності та змагальності сторони вільні у розпорядженні їхніми процесуальними правами (щодо заяв по суті справи, щодо подання зустрічного позову і заявлення інших клопотань), несуть ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням ними процесуальних дій, а суд не має можливості розглянути не ініційовані сторонами питання.
4.7. Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
4.8. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
4.9. Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
4.10. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18). Тобто, обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Таку правову позицію висловив Верховний Суду у постанові від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20.
4.11. Стверджуючи лише на стадії розгляду справи по суті, що договір і додаткову угоду відповідач 1 не підписував, а кредитні кошти не отримував, сторона не подає жодних доказів на підтвердження висловленої позиції та створення більшої вірогідності для його заперечень, ніж доказує позивач. Суду не надано доказів звернень відповідачів до банку, до контролюючих чи до правоохоронних органів щодо факту підробки первинних документів банком і неотримання кредитних коштів відповідачем 1, не підтверджено факту надіслання банку претензій про невиконання ним зобов'язань і ненадання кредитних коштів, за повернення яких поручилися відповідачі 2, 3.
4.12. Зазначення в меморіальному ордері від 17.11.2021 про надання кредитних коштів платником і отримувачем відповідача 1 за обставин, коли видача кредиту підтверджується й іншими первинними доказами - виписками по рахунку, не може підтверджувати позицію відповідача 1 про неотримання ним кредитних коштів.
4.13. Заявлення відповідачем клопотання про витребування оригіналів документів на стадії розгляду справи по суті, коли представники сторін беруть участь в засіданнях в режимі відеоконференції та знаходяться не у Львові, та за обставин відсутності будь-яких інших доказів зі сторони відповідачів, які б вносили сумнів щодо змісту документів, поданих позивачем, і їх невідповідності оригіналам, також не підтверджують заперечень представника відповідачів стосовно неналежності наявних у справі документів. Суд зауважує також, що жодних звернень до банку стосовно отримання копій документів через відсутність таких у відповідача 1, не було і суду про такі не повідомлялося. Натомість до клопотання про залучення до участі у справі третьої особи відповідач долучив копію додаткової угоди, що свідчить про наявність документів у сторони. Також відповідачі не заперечували зазначеного позивачем у додатках до позовної заяви про наявність оригіналів документів у позивача та відповідачів, що було зроблено на вимогу ст. 162 Господарського процесуального кодексу України.
4.14. Крім цього, підставами апеляційного оскарження ухвали суду про вжиття заходів забезпечення позову та заяви про скасування заходів забезпечення позову у цій справі не були обставини неотримання кредитних коштів відповідачем 1 чи неукладення ним кредитного договору з позивачем. Під час розгляду справи заступник керівника підприємства комунікував і звертався із листом до позивача стосовно врегулювання питання по наданому кредиту, про що стверджували представники сторін у двох останніх судових засіданнях.
4.15. Враховуючи зазначене, суд визнає обставину укладення кредитного договору, додаткової угоди до нього та отримання кредитних котів в сумі 3 044 000,00 грн більш вірогідною, а відповідно доведеною позивачем і не спростованою відповідачами.
4.16. Також суд враховує, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором (Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 25.05.2021 року у справі № 554/4300/16-ц).
4.17. Крім цього, відповідач 1 здійснював часткові платежі, зараховані банком в погашення відсотків по кредиту, як це передбачено п. 2.10 кредитного договору, тобто частково виконував умови кредитного договору.
4.18. Так, при погашенні заборгованості перед банком за договором, кошти позичальника спрямовуються на погашення такої заборгованості у наступній черговості:
- на оплату простроченої заборгованості за комісіями, простроченої заборгованості за нарахованими процентами, простроченої суми основного боргу;
- на оплату строкових процентів, строкової суми за основним боргом, строкових комісій;
- на оплату витрат/збитків, згідно з п. 3.4 договору, пені, розмір якої визначається відповідно до п. 8.1 цього договору.
4.19. Відповідно до виписок по особовому рахунку позичальника та розрахунку позивача, в погашення основного розміру кредиту не зараховано жодного платежу. Відповідачі інших доказів сплати, ніж ті, що подані позивачем, не подали, тобто інших оплат не підтвердили. Тому докази незмінності основного розміру кредиту відсутні.
4.20. Як встановлено вище, строк кредитування закінчився 24.03.2023. Тому твердження позивача про прострочення виконання основного зобов'язання в сумі 3 044 000,00 грн є обґрунтованим і позовна вимога в цій частині підлягає задоволенню.
4.21. Щодо позовних вимог про стягнення 84 231,22 грн відсотків, то суд зазначає таке.
4.22. Вказана сума відсотків за користування кредитом відповідно до розрахунку позивача є відсотками за користування кредитними коштами, нарахованими відповідно до кредитного договору за період 16.11.2021 - 27.03.2023 (нараховано 156 769,33 грн, сплачено 72 538,11 грн). Такі суми нарахованих і сплачених відсотків зазначено й у виписках по рахунку, які згідно з позиціями Верховного суду є первинними документами. Однак перевіряючи заявлену до стягнення суму і суму нарахованих відсотків за користування кредитом, суд зауважує, що кінцевим строком повернення кредитних коштів погоджено 24.03.2023 включно.
4.23. Суд звертає увагу на усталені правові підходи стосовно періоду нарахування відсотків за користування кредитом. Так, Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала позицію про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування. Саме такі висновки висловлені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 (провадження № 14-10цс18), від 04.07.2018 (провадження № 14-154цс18), від 31.102.2018 (провадження № 14-318цс18), від 19.05.2020 (провадження № 12-286гс18).
4.24. Тому позивач має право нараховувати відсотки за користування кредитом виключно до закінчення строку кредитування, що відповідає правовій природі відсотків - за користування кредитом. наведене впливає на період, визначений позивачем, і такий має закінчуватись 24.03.2023, а не 27.03.2023.
4.25. Так, кредитним договором визначено, що процентна ставка за користування кредитом у межах строку користування встановлюється фіксована в розмірі 13 % (п. 2.6). Проценти нараховуються банком щомісячно: в останній робочий день поточного місяця, або у день повного погашення заборгованості (достроково або при настанні строку погашення), за методом факт/факт (п. 2.6.1). Проценти підлягають сплаті у валюті відповідно до наданого кредиту та сплачуються позичальником в період з 01 по 10 число (включно) кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані проценти, а в місяці повного погашення заборгованості за кредитом - в день їх нарахування, але в будь-якому випадку не пізніше дати погашення кредиту, вказаної в пп. 2.5.2 цього договору (п. 2.6.2).
4.26. Крім цього, суд враховує, що відносини банку і позичальника регулюються також додатковою угодою № 1, відповідно до якої за користування кредитом клієнт сплачує частину процентів, що розраховується за компенсаційною ставкою, яка становить 3 % річних.
4.27. Тому суд перераховує відсотки за користування кредитом на незмінну суму боргу 3 044 000,00 грн із застосуванням ставки 3 % в межах періоду з 16.11.2021 по 24.03.2023 і отримав суму нарахованих відсотків у розмірі 123 594,74 (494 дні). Відмінусувавши від них суму оплат - 72 538,11 грн, визнану позивачем, залишок становить 51 056,63 грн, а не 84 231,22 грн, як вказує в розрахунку позивач. Відповідно суд визнає обґрунтованим залишок не сплачених відсотків у розмірі 51 056,63 грн, а в стягненні 33 174,59 грн відсотків відмовляє.
4.28. Щодо позовних вимог про стягнення 373 042,62 грн відсотків, то суд зазначає таке.
4.29. Вказана сума відсотків відповідно до розрахунку позивача є відсотками за користування кредитними коштами, нарахованими по ставці ФРП (Фону розвитку підприємництва) за період 30.11.2021 - 27.03.2023 (нараховано 529 149,77 грн, сплачено 156 107,15 грн).
4.30. Так, співставляючи умови додаткової угоди з умовами договору, вбачається, що на період дії цієї додаткової угоди до умов щодо розміру процентної ставки, її зміни та розміру процентів, застосовуються положення цієї додаткової угоди, а загальні умови договору застосовуються в частині положень, що не описані в цій додатковій угоді, зокрема, щодо строків сплати процентів, рахунку для сплати, порядку нарахування тощо (п. 3.5 додаткової угоди).
4.31. Додатковою угодою визначено умови компенсації Фондом розвитку підприємництва (ФРП) процентів, сума яких визначається як різниця між сумою нарахованих процентів за кредитом із застосуванням базової процентної ставки та сумою нарахованих процентів за кредитом із застосуванням компенсаційної процентної ставки. Компенсація частини процентів за кредитом, що сплачується Фондом, є державною підтримкою.
4.32. Пунктом 3.1 додаткової угоди встановлено, що процентна ставка за строковою заборгованістю за кредитом упродовж встановленого строку періоду участі клієнта в програмі (базова процентна ставка) встановлюється в розмірі 14,07 %. Індекс UIRD + 7%. Кожного 01 січня, 01 квітня, 01 липня, 01 жовтня банк переглядає та встановлює новий розмір базової ставки у зв'язку зі зміною індексу UIRD.
4.33. Індекс UIRD (Ukrainian Index of Retail Deposit Rates) - український індекс ставок за депозитами фізичних осіб, що розраховується на основі номінальних ставок ринку депозитів фізичних осіб, які оголошуються банками України на строк три місяці.
4.34. Зміна базової ставки не потребує внесення змін до договору.
4.35. Суд зауважує, що позивач визначив періоди дії різних відсоткових ставок, починаючи з 16.11.2021 до 24.03.2023: від 14,07 % до 18,18 %, а з 25.03.2023 - 13,00 %. Відповідно до зазначених вище висновків і судової практики нарахування відсотків за користування кредитом після закінчення строку кредитування є неможливим, тому застосування 13 % з 25.03.2023 є необгрунтованим. Стосовно періоду до 24.03.2023, то вказане збільшення ставки кожного кварталу не відповідає умовам додаткової угоди - індекс UIRD + 7%.
4.36. Крім цього, у розрахунку зазначено відомості стосовно дати, розміру відсотків, розміру сплачених відсотків, однак не зазначено конкретної відсоткової ставки і періоду, а відповідно не відображено арифметичності і послідовності отримання нарахованих відсотків відповідно до умов додаткової угоди. Під час розгляду справи по суті, незважаючи на обговорення в судовому засіданні відсутності відомостей про збільшення відсоткової ставки, представник позивача не заявляв клопотань щодо надання можливості уточнити розрахунок відсотків, не подав деталізованого розрахунку чи пояснень стосовно застосованої конкретної відсоткової ставки.
4.37. Крім цього, у тексті позовної заяви позивач згадує положення п. 2.11 договору про те, що у разі, якщо позичальник своєчасно не поверне суму/частину кредиту/траншу в кінцеву дату погашення або у терміни, встановлені графіком погашення/зниження загальної суми кредиту/ліміту кредитної лінії або інші терміни, встановлені умовами цього договору, або у встановлений згідно п. 2.12. цього договору термін повернення кредиту/траншу, позичальник зобов'язаний сплатити банку проценти за порушення грошового зобов'язання (згідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України) в розмірі 18,0 % (вісімнадцять) процентів річних від суми простроченої заборгованості за кредитом/траншем, що надані в національній валюті України, гривні (UAH), якщо інший розмір не встановлений додатковою угодою на підставі домовленості сторін, при цьому сторони домовились, що у разі зміни розміру в сторону зменшення така угода не укладається.
4.38. Враховуючи строк кредитування до 24.03.2023, то з 25.03.2023 сума неповернутого кредиту є простроченою, тому на суму боргу не підлягають нарахуванню відсотки за користування кредитом, а можуть нараховуватись відсотки за прострочення, передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України і збільшених п. 2.11 договору. Водночас у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення відповідно до пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" цього Кодексу, враховуючи зміни, внесені Законом України від 15.03.2022).
4.39. У розрахунку відсотків ставки у розмірі 18,0 % позивач не відобразив і з розрахунку незрозуміло, чи в період з 24.02.2022 позивач не застосовував збільшений розмір процентів.
4.40. Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
4.41. Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
4.42. Небажання сторони реалізувати її процесуальні права не позбавляє суд обов'язку здійснити справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільної справи з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
4.43. Так, у рішенні у справі «Руіз-Матеос проти Іспанії» (Ruiz-Mateos v. Spain, заява № 12952/87, від 23 червня 1993 року, п. 63) ЄСПЛ зазначив, що принцип рівності сторін (рівних процесуальних можливостей) є одним з проявів справедливого розгляду, який включає фундаментальне право на змагальність розгляду. Зокрема, кожна сторона вправі знати про доводи та докази, представлені іншою стороною, та мати дієву можливість коментувати їх.
4.44. Враховуючи відсутність пояснень позивача з документальним підтвердженням про утворення суми нарахованих відсотків по ставці ФРП, про застосовування конкретного розміру відсоткової ставки у конкретний період, про спосіб збільшення відсоткової ставки з 14,07 % до 18,18 %, суд не визнає суму 373 042,62 грн обґрунтованою. Відсутність таких відомостей позбавляє можливості здійснити контррозрахунок як відповідачами, так і судом. Тому суд доходить висновку, що вказану позовну вимогу позивач не довів і така задоволенню не підлягає.
4.45. Щодо солідарного стягнення заборгованості, суд зазначає таке.
4.46. Договори поруки є укладеними, не оскарженими та не визнані недійсними.
4.47. Відповідно до п. 1.1 договорів поруки поручитель поручається перед банком за виконання боржником основного зобов'язання 1 та основного зобов'язання 2 за основним договором, а саме за кожне з цих зобов'язань окремо. Порукою забезпечуються усі існуючі та майбутні грошові зобов'язання боржника (п. 1.2).
4.48. Основним зобов'язанням 1 є зобов'язання із повернення кредиту - 3 044 000,00 грн, а основним зобов'язанням 2 є зобов'язання зі сплати суми процентів, комісій, відшкодування можливих збитків, сплати пені та інших штрафних санкцій.
4.49. Відповідно до п. 3.1 договорів поруки строк дії поруки визначено 7 років з дня укладення договору, тобто до 16.11.2028. тому відповідно до ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України порука не є припиненою.
4.50. Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов'язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
4.51. Як встановлено вище, із вимогами про допущення прострочення по поверненню кредиту позивач та необхідність сплат боргу почав звертатись до відповідачів в липні 2023 року, а саме 20 і 27 липня. Такі звернення, адресовані поручителям, позивач надсилав на електронну адресу відповідача 1 і на юридичну адресу відповідача у м. Львів.
4.52. Відповідно до п. 12.1 договорів поруки поручитель вважається належним чином письмово повідомленим і таким, що отримав повідомлення / вимоги банку, у разі здійснення банком однієї або кількох дій: вручення повідомлення / вимоги поручителю особисто або представнику; направлення у вигляді SMS повідомлення на номер телефону, вказаний в цьому договорі; передачі рекомендованим листом з описом вкладення та повідомлення про отримання або доставкою кур'єрською службою на адресу, вказану в цьому договорі, або на адресу, повідомлену поручителем пізніше; надіслання на адресу електронної пошти вказану в цьому договорі, або на адресу, повідомлену поручителем пізніше; розміщення інформації на сайті банку (виключно для загальних повідомлень).
4.53. Враховуючи звернення в липні 2023 року, тобто після того, як місто Токмак стало тимчасово окупованим, враховуючи, що відділення Укрпошти в місті Токмак тимчасово не функціонують, то доставка кореспонденції на адреси поручителів була об'єктивно неможливою. Стосовно інших засобі зв'язку, передбачених п. 12.1 договорами поруки, то ні електронних адрес, ні номерів телефонів поручителів у договорах поруки вказано не було.
4.54. Водночас суд зауважує, що договори поруки передбачають право, а не обов'язок, банку звернутися до поручителя з вимогою про виконання зобов'язань, забезпечених порукою (п. 2.1 договорів поруки). Тому враховуючи чинність поруки та необов'язковість попереднього звернення, пред'явлення позову в цій справі в межах строку дії поруки свідчить про реалізацію банком свого права на стягнення заборгованості солідарно, а не лише з позичальника.
4.55. Резюмуючи, суд зазначає, що позовні вимоги про стягнення 3 044 000,00 грн простроченого кредиту та 51 056,63 грн прострочених відсотків за користування кредитними коштами, нарахованих відповідно до кредитного договору, підлягають задоволенню і стягненню з відповідачів солідарно.
4.56. Водночас суд звертає увагу позивача, що поручителі не є солідарними між собою, а є солідарними з позичальником поодинці. Тобто відповідач 2 є солідарним боржником із відповідачем 1, а відповідач 3 є солідарним боржником із відповідачем 1, що має бути відображено в резолютивній частині рішення. Водночас інший стилістичний виклад резолютивної частини рішення не змінює суті позовних вимог, сформульованих позивачем, щодо солідарного стягнення заборгованості із відповідачів у цій справі та не змінює меж позовних вимог. Натомість таке формулювання резолютивної частини узгоджуватиметься із приписами ч. 5 ст. 327 Господарського процесуального кодексу України про те, що якщо судове рішення прийнято на користь декількох позивачів чи проти декількох відповідачів, або якщо виконання повинно бути проведено в різних місцях чи рішенням передбачено вчинення кількох дій, видаються декілька наказів, у яких зазначаються один боржникта один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати судове рішення, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.
4.57. Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що Законом України «Про судовий збір» передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору. Тому за подання позову з майновою вимогою на 3 501 273,84 грн сплаті підлягав судовий збір у 42 015,59 грн (0,8 від 52 519,11 грн).
4.58. Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у разі часткового задоволення позову покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи задоволення позову на 88,4 %, позивачу підлягає відшкодуванню судовий збір у розмірі 37 141,52 грн. Такий покладається на відповідачів порівну - по 12 380,51 грн, оскільки солідарне стягнення суми судових витрат чинним законодавством не передбачене, що відповідає також судовій практиці (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14 вересня 2021 року у справі № 914/159/13). Більше того, відповідно до роз'яснень Пленуму Вищого Господарського Суду України від 21.02.2013 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну.
4.59. Суд також зазначає, що у позовній заяві вказано, що позивач планує витрати на правничу (юридичну допомогу), розмір якої буде визначено з адвокатом додатково з урахуванням вчинених дій. За час розгляду справи заяви про стягнення конкретної суми витрат, як і доказів їх понесення, не подано, заяв про те, що такі будуть подані упродовж п'яти днів після ухвалення рішення, як це передбачено ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, також не подано.
Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 126, 129, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути солідарно з Приватного підприємства «Агрофірма «Стимул» (ідентифікаційний код юридичної особи 32018913, 79049, м. Львів, вул. Скрипника М., 29А, кв. 22) і ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) на користь Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» (ідентифікаційний код юридичної особи 14352406, вул. Жилянська, 32, м. Київ, 01033) 3 044 000,00 грн простроченого кредиту та 51 056,63 грн прострочених відсотків.
3. Стягнути солідарно з Приватного підприємства «Агрофірма «Стимул» (ідентифікаційний код юридичної особи 32018913, 79049, м. Львів, вул. Скрипника М., 29А, кв. 22) і ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) на користь Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» (ідентифікаційний код юридичної особи 14352406, вул. Жилянська, 32, м. Київ, 01033) 3 044 000,00 грн простроченого кредиту та 51 056,63 грн прострочених відсотків.
4. У задоволенні позовної вимоги про стягнення 33 174,59 грн прострочених відсотків і 373 042,62 грн строкових відсотків по ставці Фонду розвитку підприємництва відмовити.
5. Стягнути з Приватного підприємства «Агрофірма «Стимул» (ідентифікаційний код юридичної особи 32018913, 79049, м. Львів, вул. Скрипника М., 29А, кв. 22) на користь Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» (ідентифікаційний код юридичної особи 14352406, вул. Жилянська, 32, м. Київ, 01033) 12 380,51 грн судового збору.
6. Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) на користь Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» (ідентифікаційний код юридичної особи 14352406, юридична адреса: вул. Жилянська, 32, м. Київ, 01033) 12 380,51 грн судового збору.
7. Стягнути з ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) на користь Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» (ідентифікаційний код юридичної особи 14352406, вул. Жилянська, 32, м. Київ, 01033) 12 380,51 грн судового збору.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 09.05.2024.
Суддя Матвіїв Р.І.