вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"25" квітня 2024 р. Справа № 911/189/24
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональна газова компанія", 01010, місто Київ, вулиця Острозьких Князів, будинок 32/2
до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз", 08150, Київська область, місто Боярка, вулиця Шевченка Т., будинок 178
про стягнення 364 823, 46 грн за договором № 07/082-135/19-АДС від 30.09.2019
суддя Н.Г. Шевчук
секретар судового засідання М.Г. Байдрелова
за участю:
представника позивача - Дороніна О.М.;
представника вiдповiдача - Широкопояс О.В.
суть спору:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Регіональна газова компанія" звернулося до Господарського суду Київської області через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" з позовом до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз" про стягнення 364 823, 46 грн заборгованості, з яких: 316 800, 00 грн основна заборгованість, 37 441, 20 грн пеня, 3 396, 73 грн 3 % річних та 7 185, 53 інфляційні втрати.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 07/082-135/19-АДС від 30.09.2019 щодо здійснення розрахунку за надане у вересні-жовтні 2023 року право використання програмними продуктами: "Автоматизована система керування аварійно-диспетчерською службою" та "Оперативна диспетчерська", що підтверджується актами від 30.09.2023 № РЕЯ73001717 та від 31.10.2023 № РЕЯ73001927.
Господарський суд Київської області ухвалою від 25.01.2024 відкрив провадження у справі № 911/189/24 за правилами загального позовного провадження; призначив підготовче засідання на 22.02.2024; встановив відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач скористався правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України та 12.02.2024 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" направив відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Заперечення відповідача зводяться до того, що послуги за актами від 30.09.2023 № РЕЯ73001717 та від 31.10.2023 № РЕЯ73001927 у спірний період йому фактично не надавались, про що свідчить їх не підписання з його богу, відтак відповідач стверджує, що в нього не виник обов'язок зі сплати таких послуг, а також відсутні підстави для застосування штрафних санкцій за порушення зобов'язань передбачених умовами договору. Також відповідач посилається на те, що укладений між сторонами договір № 07/082-135/19-АДС від 30.09.2019 є таким, що частково не відповідає вимогам закону, оскільки пункт 5.2. договору передбачає відповідальність лише для відповідача, що порушує засади добросовісності, розумності та справедливості, а тому має бути визнаний судом недійсним.
20 лютого 2024 року від позивача через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" до Господарського суду Київської області надійшла відповідь на відзив, в якій останній наводить власні спростування на доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву та просить задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональна газова компанія" у повному обсязі. При цьому позивачем зазначено, що відзив подано відповідачем із пропуском строку встановленого судом для його подання, у зв'язку із чим він не підлягає прийняттю судом до розгляду.
Відповідачем 28.02.2024 було подано заяву про поновлення строку для подачі відзиву на позовну заяву, яка обґрунтована поважними причинами пропуску такого строку.
Натомість суд зазначає, що ухвалою про відкриття провадження у справі від 25.01.2024 відповідачу було встановлено 15-денний термін з дня вручення даної ухвали для подання відзиву, яку (ухвалу) відповідач отримав 25.01.2024 о 17:24 год в його електронному кабінеті в підсистемі ЄСІТС, що підтверджується повідомленням про доставку процесуального документа до електронного кабінету особи.
З урахуванням положень частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України, які передбачають, що якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення, відповідач ухвалу суду про відкриття провадження у справі № 911/189/24 в електронній формі отримав 26.01.2024.
Враховуючи, що ухвала суду від 25.01.2024 про відкриття провадження у справі вручена відповідачу 26.01.2024 (+ 15 днів), відтак строк на подання відзиву сплив 12.02.2024 включно (оскільки 10.02.2024 та 11.02.2024 - вихідні дні), що і було виконано відповідачем.
Згідно з частиною першою та четвертою статті 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Враховуючи викладене, відповідач подав до суду відзив на позовну заяву у встановлений судом строк.
27 лютого 2024 року відповідач через систему "Електронний суд" подав до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких доводи відповідача зводяться до заперечень щодо факту надання саме послуг за договором № 07/082-135/19-АДС від 30.09.2019, оскільки правочин не передбачає надання послуг. Відповідач стверджує, що предметом договору № 07/082-135/19-АДС від 30.09.2019 є майнові права інтелектуальної власності - право на використання програмного продукту, а не надання послуг, у зв'язку із чим надані позивачем акти надання послуг (№ РЕЯ73001717, № РЕЯ73001927) не можуть бути належними та допустимими доказами у справі на підтвердження виконання позивачем умов договору, предметом якого є право користування програмним продуктом.
Разом із запереченнями на відповідь на відзив відповідачем подано клопотання про призначення у справі експертизи електронних комунікацій, на вирішення якої останній просив поставити такі питання: встановити чи було фактичне надання послуг (права доступу до програмних продуктів) автоматизованою системою керування аварійно-диспетчерською службою, оперативною диспетчерською АТ "Київоблгаз" за період вересень, жовтень 2023 року?; встановити чи мав АТ "Київоблгаз" фактичний доступ до керування аварійно-диспетчерською службою, оперативною диспетчерською у вересні, жовтні 2023 року?; встановити чи знаходились в робочому стані автоматизована система керування аварійно-диспетчерською службою, оперативна диспетчерська у вересні, жовтні 2023 року?
Позивач заперечив проти призначення судової експертизи, про що зазначив у поданій через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" 29.02.2024 заяві. Позивач зазначив, що з урахуванням предмета та підстав позову у цій справі, поставлені на вирішення експертизи питання не стосуються предмета доказування у справі, а встановлення фактичних обставин, зокрема, щодо підтвердження факту надання послуг за договором, може бути самостійно здійснено судом без потреби у спеціальних знаннях та на підставі належних та допустимих доказів, що наявні у матеріалах справи (первинних документів). Позивач зауважив, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях, без яких неможливо встановити обставини справи, тобто, у тому разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Однак, у даному випадку, з огляду на наявні у матеріалах справи докази, надані позивачем, та відсутність будь-якої вмотивованої відмови відповідача від прийняття актів приймання-передачі послуг за договором під час їх надання у спірному періоді, відсутність претензій та зауважень у відповідача до доступу до програмного продукту, забезпеченого протягом вересня-жовтня 2023 року, та/або надання відповідачем іншого доказу на підтвердження власних тверджень, свідчить про не доведення АТ "ОГС "Київоблгаз" необхідності у призначенні судової експертизи. Що стосується питань, поставлених на вирішення експертизи, а саме: встановити чи мав АТ "Київоблгаз" фактичний доступ до програмного забезпечення і чи знаходились в робочому стані автоматизована система керування аварійно-диспетчерською службою та оперативна диспетчерська у спірний період, то такі питання взагалі не можуть бути віднесені до компетенції судового експерта в комунікаційній галузі, оскільки стосуються вчинення (або не вчинення) певних фізичних дій відповідальними працівниками АТ "ОГС "Київоблгаз", на які позивач впливати не міг. Зазначені обставини в сукупності свідчать, що відповідач не довів підстав для призначення судової експертизи, водночас позивач вважає, що таке клопотання спрямоване виключно на затягування відповідачем розгляду справи.
28 лютого 2024 року через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз" надійшла зустрічна позовна заява б/н від 28.02.2024 з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональна газова компанія", яку суд ухвалою від 01.03.2024 повернув заявнику на підставі частин першої та шостої статті 180 Господарського процесуального кодексу України.
29 лютого 2024 року через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" позивач подав суду письмові пояснення на доводи відповідача, викладені в запереченнях на відповідь на відзив.
В підготовчому судовому засіданні 29.02.2024 представник відповідача підтримала подане 27.02.2024 клопотання про призначення судової експертизи у справі, натомість представник позивача заперечила проти його задоволення. Розглянувши клопотання відповідача та заперечення позивача разом з матеріалами справи в їх сукупності, суд ухвалою занесеною до протоколу судового засідання залишив клопотання про призначення судової експертизи без задоволення, з підстав того, що відповідач просить поставити на вирішення судової експертизи питання, вирішення яких віднесено до компетенції суду, а оцінка наявних в матеріалах справи доказів не потребує спеціальних знань, а отже відсутні підстави для задоволення вказаного клопотання. В підготовчому судовому засіданні було оголошено перерву до 14.03.2024.
11 березня 2024 року позивач подав до суду додаткові пояснення, в яких наводить додаткові обґрунтування на спростування тверджень відповідача щодо відсутності реальності надання послуг за договором та долучив відповідні докази на спростування таких тверджень відповідача, у зв'язку із чим просив поновити строк на їх подання.
Господарський суд Київської області ухвалою від 14.03.2024 поновив позивачу строк для подання доказів і долучив їх разом із поясненнями до матеріалів справи, також за результатами судового засідання закрив підготовче провадження у справі № 911/189/24 та призначив розгляд справи по суті на 25.04.2024.
23 квітня 2024 року через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" позивачем подано клопотання про приєднання до матеріалів справи судової практики.
До початку судового засідання 25.04.2024 через систему ЄСІТС "Електронний суд" від позивача надійшла заява в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України, якою позивач повідомив про намір подати докази підтвердження витрат на професійну правничу допомогу.
У судовому засіданні 25.04.2024, закінчивши з'ясування обставин та перевірку їх доказами, суд оголосив про перехід до судових дебатів, по завершенні яких вийшов до нарадчої кімнати. Після виходу з нарадчої кімнати суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані документи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
установив:
30 вересня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Регіональна газова компанія" (далі - Сторона-1) та Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз" (далі - Сторона-2) укладений договір № 07/082-135/19-АДС, відповідно до пункту 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, Сторона-1 надає Стороні-2 право строкового платного користування програмними продуктами в тому числі оновлення, додатки, доповнення та/або розширення функціоналу, а Сторона-2 зобов'язується сплатити за надані права обумовлену цим договором суму.
Пунктом 1.2. Договору визначено програмний продукт, на який передається право користування: "Автоматизована система керування аварійно-диспетчерською службою"; "Оперативна диспетчерська".
Відповідно до пункту 3.1. Договору в редакції Додаткової угоди № ДУ-2/07/082-135/19-АДС від 23.12.2022, у 2023 році за право користування програмними продуктами, наданими за цим Договором, Сторона-2 щомісячно сплачує Стороні-1 кошти в сумі 132 000, 00 (сто тридцять дві тисяч гривень 00 копійок), крім того ПДВ 20 % в сумі 26 400 (двадцять шість тисяч чотириста гривень 00 копійок).
Строк проведення розрахунків - до 25 числа місяця, що передує місяцю надання послуг та користування програмними продуктами.
Пунктом 3.2. Договору визначено, що за підсумками звітного місяця Сторона-1 складає Акт приймання-передачі, який до 7 числа місяця наступного за звітним, надає Стороні-2.
Відповідно до пункту 3.3. Договору Сторона-2 протягом п'яти робочих днів з дня отримання Акту підписує його та повертає один примірник Акту або мотивовану відмову від його підписання на адресу Сторони-1. У випадку ненадання у зазначений строк Стороні-1 підписаного Акту або мотивованої відмови, послуги вважаються наданими належним чином і такими, що підлягають оплаті Стороною-2.
Згідно із пунктом 3.4. Договору підписання Акту приймання-передачі представником Сторони-1 є підтвердженням відсутності претензій з його боку щодо дотримання авторських прав, цілей та способів реалізації Стороною-2 права на користування програмними продуктами.
Порядок формування, обміну та підписання електронних документів визначається сторонами в Додатку № 1 до цього договору (пункт 3.5 Договору).
Згідно із пунктом 4.2. Договору Сторона-1 має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за цим договором.
Сторона-2 на підставі положень пункту 4.3. Договору зобов'язана серед іншого своєчасно та в повному обсязі проводити оплати за цим договором.
Відповідно до пункту 8.1. Договору, цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін, діє з 01.01.2020 по 31.12.2024 включно, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
До договору № 07/082-135/19-АДС між сторонами також підписано Додаток № 1, в якому сторони узгодили порядок формування, обміну та підписання електронних документів, зокрема сторони домовилися, що при виконанні умов Договору будуть здійснювати документообіг в формі електронних документів, для підтвердження описаних в них господарських операцій з використанням системи "М.Е.Doc" (пункт 2.2).
Відповідно до пункту 2.3. Додатку, кожна сторона зобов'язана слідкувати за надходженням Е-документів та своєчасно здійснювати їх приймання, перевірку, підписання з використанням ЕП та повернення іншій Стороні. Сторона-1 здійснює надсилання Е-документа (та вважається стороною-відправником), а Сторона-2 здійснює отримання Е-документа (та вважається стороною-одержувачем).
Пунктами 2.6. та 2.7. Додатку передбачено, що Е-документи (Акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) вважаються прийнятими і набирають чинності у випадку, якщо Сторона-2 протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання не відхилила та не надіслала Стороні-1 мотивованої відмови таких Е-документів. Мотивована відмова надається Стороною-2 через механізм відхилення Е-документа з обов'язковим наданням коментарів про обґрунтовані причини такого відхилення. У разі, якщо протягом 3 (трьох) робочих днів або іншого, передбаченого договором строку, Сторона-1 не отримала від Сторони-2 підписаних ЕП Е-документів (Актів приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), які були підписані ЕП Стороною-1 та надіслані Стороні-2, та якщо Сторона-2 протягом 3 (трьох) робочих днів не надіслала Стороні-1 мотивованої відмови від підписання таких Е-документів, такі Е-документи (Акти приймання передачі виконаних робіт (наданих послуг) вважаються підписаними обома сторонами і набирають чинності.
У відповідності до пункту 2.10 Додатку, Е-документи, які відправлені та підписані сторонами з використанням ЕП (електронного підпису), мають повну юридичну силу, породжують права та обов'язки для сторін, можуть бути представлені до суду в якості належних доказів та визнаються рівнозначними документам, що складаються на паперовому носії. Підтвердження передачі Е-документів (відправлення, отримання, тощо) вважається легітимним підтвердженням фактичного прийому-передачі таких документів уповноваженими особами сторін і не вимагає додаткового доказування.
На виконання умов договору позивач надав відповідачу у вересні - жовтні 2023 року право та послуги, передбачені договором на загальну суму 316 800, 00 грн, що підтверджується актами надання послуг від 30.09.2023 № РЕЯ73001717 на суму 158 400, 00 грн та від 31.10.2023 № РЕЯ73001927 на суму 158 400, 00 грн.
Вказані акти наданих послуг підписані електронним підписом Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональна газова компанія" та містить відмітку про доставку документа контрагенту - Акціонерному товариству "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз" (відповідачу), що підтверджується протоколом руху документа / звіту та пов'язаних з ним повідомлень / квитанцій з системи електронного документообігу "M.E.Doc".
Позивач зазначив, що відповідач вказані акти надання послуг не підписав, мотивовану відмову від їх підписання чи заперечення на них не надав, у зв'язку з чим у відповідності до пункту 3.3. Договору, акти вважаються підписаними, а послуги наданими належним чином і такими, що підлягають оплаті Стороною-2.
Враховуючи неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором в частині здійснення розрахунку за надане у вересні - жовтні 2023 року право користування програмними продуктами: "Автоматизована система керування аварійно-диспетчерською службою"; "Оперативна диспетчерська" у встановлений договором строк, позивач зазначає, що у відповідача виникла заборгованість в розмірі 316 800, 00 грн, що стало підставою для нарахування позивачем відповідачу 37 441, 20 грн пені, 3 396, 73 грн 3 % річних, 7 185, 53 грн інфляційних втрат та звернення з даним позовом до суду.
Натомість відповідач твердить, що йому послуги не надавалися, оскільки предметом договору № 07/082-135/19-АДС від 30.09.2019 є майнові права інтелектуальної власності - право на використання програмного продукту, а не надання послуг.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов таких висновків.
Внаслідок укладення договору № 07/082-135/19-АДС від 30.09.2019 між сторонами відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Судом встановлено, що зазначений вище договір укладено у письмовій формі, підписано і скріплено печатками сторін, погоджено всі умови договору та досягнуто згоди щодо виконання умов останнього.
Згідно із частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).
Згідно із частиною першою статті 420 Цивільного кодексу України, до об'єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать комп'ютерні програми, які за змістом статті 433 Цивільного кодексу України є об'єктами авторського права. Аналогічні положення викладені у статті 6 Закону України "Про авторське право і суміжні права".
Розпоряджання майновими правами на об'єкти авторського права або об'єкти суміжних прав може здійснюватися на підставі, зокрема ліцензійного договору на використання об'єкта авторського права або об'єкта суміжних прав (пункт 2 частини першої статті 1107 Цивільного кодексу України, пункт 4 частини першої статті 48 Закону України "Про авторське право і суміжні права").
У відповідності до частини першої статті 1109 Цивільного кодексу України та частини першої статті 50 Закону України "Про авторське право і суміжні права", за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності визначеним способом (способами) протягом певного строку на певній території, а ліцензіат зобов'язується вносити плату за використання об'єкта, якщо інше не встановлено договором.
Натомість пунктом 2.1. Договору передбачено, що право інтелектуальної власності на програмні продукти, а також право володіння, розпорядження чи власності на програмні продукти, їх примірники, копії тощо не передається.
Таким чином, між сторонами укладено договір, який містить елементи договору про надання послуг.
Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до частини першої статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Правовий аналіз наведених положень Цивільного кодексу України дозволяє дійти висновку про те, що договір надання послуг є двостороннім правочином, за яким обов'язку виконавця з надання певної послуги кореспондує обов'язок замовника з її оплати.
Заперечення відповідача проти позовних вимог з підстав, які зводяться до того, що відповідач заперечує факт надання йому у спірному періоді послуг за актами від 30.09.2023 № РЕЯ73001717 на суму 158 400, 00 грн та від 31.10.2023 № РЕЯ73001927 на суму 158 400, 00 грн, про що свідчить їх не підписання з його богу, а відтак відповідач стверджує, що в нього не виник обов'язок зі сплати таких послуг не приймаються судом до уваги при вирішення даного спору та відхиляється з огляду на те, що умовами договору, а саме пунктом 2.7. Додатку № 1 до договору, передбачені наслідки не підписання відповідачем актів наданих послуг / не надання мотивованої відмови від підписання актів наданих послуг.
Отже, наявними в матеріалах справи доказами (актами від 30.09.2023 № РЕЯ73001717 та від 31.10.2023 № РЕЯ73001927) підтверджується факт надання позивачем відповідачу у вересні - жовтні 2023 року право користування програмними продуктами, за яке відповідач зобов'язаний сплатити обумовлену договором вартість.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами, що встановлено статтею 629 Цивільного кодексу України.
Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Положеннями статті 525 та частини першої статті 526 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до пункту 3.1. Договору в редакції Додаткової угоди № ДУ-2/07/082-135/19-АДС від 23.12.2022, строк проведення розрахунків - до 25 числа місяця, що передує місяцю надання послуг та користування програмними продуктами.
В порушення наведених вище норм закону, а також умов Договору, відповідач свої зобов'язання не виконав.
Станом на час розгляду справи доказів сплати заборгованості у розмірі 316 800, 00 грн від представників сторін не надходило.
Виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з'ясованих та досліджених у ході розгляду даної справи, враховуючи їх вірогідність та взаємозв'язок, у відповідності до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в сумі 316 800, 00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення розрахунку за надане у вересні - жовтні 2023 року право використання програмними продуктами у встановлений договором строк, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню, інфляційні втрати та 3 % річних з прострочених сум грошового зобов'язання.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є порушенням зобов'язання.
Відповідно до частини першої статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У сфері господарювання, згідно з частиною другою статті 217, частиною першою статті 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до пункту 5.2. Договору передбачено, що у разі порушення Стороною-2 строків оплати, визначених розділом 3 цього Договору, Сторона-2 сплачує Стороні-1 пеню у розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу, але не вище подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення.
Згідно статей 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Також, передбачена нормою частини другої статті 625 Цивільного кодексу України сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.
За змістом частини другої статті 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та три проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Відтак, з огляду на те, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, нарахування позивачем пені, 3 % річних та інфляційних втрат є правомірним.
Посилання відповідача на те, що укладений між сторонами у справі договір є таким, що частково не відповідає вимогам законом та має бути визнаний судом недійсним, не приймається судом до уваги при вирішенні цього спору та відхиляється з огляду на таке.
Положеннями статті 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
На час розгляду даної справи, договір № 07/082-135/19-АДС від 30.09.2019, укладений між сторонами у справі є правомірним, протилежного суду не доведено.
Отже, господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Згідно наведених у позовній заяві розрахунків сум пені - 37 441, 20 грн, 3 % річних - 3 396, 73 грн та інфляційних втрат - 7 185, 53 грн, позивачем нараховано та заявлено до стягнення:
1) за зобов'язаннями вересня 2023 року згідно акта № РЕЯ73001717 від 30.09.2023 за період прострочення платежу з 26.08.2023 по 04.01.2024:
- пені у розмірі 21 175, 80 грн;
- 3 % річния у розмірі 1 900, 16 грн;
- інфляційних втрат у розмірі 3 996, 74 грн
2) за зобов'язаннями жовтня 2023 року згідно акта № РЕЯ73001927 від 31.01.2023 за період прострочення платежу з 26.09.2023 по 04.01.2024:
- пені у розмірі 16 265, 40 грн;
- 3 % річния у розмірі 1 496, 57 грн;
- інфляційних втрат у розмірі 3 188, 79 грн.
Перевіривши наведені розрахунки пені та 3 % річних, суд дійшов висновку, що вони є арифметично неправильними.
Суд зауважує, що не бере до уваги наявний в матеріалах позовної заяви "Розрахунок заборгованості" який є додатками до позовної заяви, оскільки такий розрахунок не підписаний уповноваженою особою та окремо від позовної заяви не може вважатися заявою у розумінні статті 161 Господарського процесуального кодексу України, в якій викладаються обставини щодо періодів прострочення, за які нараховані заявлені до стягнення суми пені, 3% річних та інфляційних.
Отже, суд здійснив за допомогою системи "Ліга Закон" перерахунок пені та 3 % річних за заявлений у позовній заяві період та встановив, що сума пені, яка підлягає до стягнення з відповідача становить 35 565, 55 грн, а 3 % річних - 3 033, 18 грн.
Враховуючи викладене, суд відмовляє в частині стягнення пені у сумі 1 875, 65 грн та відсотків річних у сумі 363, 55 грн з огляду на допущені помилки в розрахунку.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 7 185, 53 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
За наведених обставин та правових норм, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову ТОВ "Регіональна газова компанія".
Судовий збір, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог із застосування коефіцієнта визначеного частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір".
Керуючись статтями 129, 232, 233, 238 Господарського процесуального кодексу України суд
вирішив:
1. Задовольнити позовні вимоги частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз" (вул. Шевченка Т., 178, м. Боярка, Фастівський р-н, Київська обл., 08150, код ЄДРПОУ 20578072) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональна газова компанія" (вул. Острозьких Князів, 32/2, м. Київ, 01010, код ЄДРПОУ 37401646) 362 584 (триста шістдесят дві тисячі п'ятсот вісімдесят чотири) грн 26 коп. (з яких: 316 800, 00 грн сума основного боргу; 35 565, 55 грн пеня, 3 033, 18 грн 3 % річних, 7 185, 53 інфляційні втрати) та 4 351 (чотири тисячі триста п'ятдесят одну) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. Відмовити в іншій частині позовних вимог.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Дане рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Н.Г. Шевчук
Повне рішення складено та підписано: 09.05.2024