ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
08.05.2024Справа № 910/5632/24
Суддя Привалов А.І., розглянувши
заяву Фізичної особи-підприємця Супрун Юлії Валеріївни
про забезпечення позову
у справі № 910/5632/24
за позовом Фізичної особи-підприємця Супрун Юлії Валеріївни
до Товариства з обмеженою відповідальністю Стефанія (Stefania Limited Liability Company)
про стягнення 50 000,00 доларів США,
Без виклику представників сторін,
Фізична особа-підприємець Супрун Юлія Валеріївна звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Стефанія (Stefania Limited Liability Company) про стягнення 50 000,00 доларів США.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за Договором позики від 18.03.2024 в частині повернення у визначений договором строк позики у розмірі 50 000,00 доларів США.
Разом з позовною заявою позивач подав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю Стефанія (Stefania Limited Liability Company).
Заява позивача про вжиття заходів забезпечення позову мотивована тим, що у нього на даний час існує достатньо обґрунтоване припущення, що відповідачем можуть вчинятися дії, направлені на унеможливлення в майбутньому виконання рішення суду у даній справі, у разі задоволення позову.
Розглянувши заяву Фізичної особи-підприємця Супрун Юлії Валеріївни про забезпечення позову та проаналізувавши норми господарського процесуального законодавства України, суд відзначає наступне.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (ч. 2 ст. 136 ГПК України).
Положеннями частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Забезпечення позову полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів, є засобом, що призначений гарантувати виконання майбутнього рішення господарського суду та реалізації кожним права на судовий захист.
Заява про забезпечення позову, є обґрунтованою із зазначенням адекватного засобу забезпечення позову, необхідного для забезпечення ефективного захисту.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
При цьому, обов'язок доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст.ст. 73, 74, 76-79. ГПК України, яка передбачає обов'язковість подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник з обраними заявником заходами забезпечення позову.
Відповідно до ст. 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006р. у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року), Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
При вирішення питання щодо вжиття заходів забезпечення позову, суд оцінив, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти та дійшов висновку, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом, зазначеним у заяві позивача, буде мати наслідком збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.
А також враховує правову позицію, викладену у Рішенні Конституційного Суду України від 31 травня 2011 року № 4-рп/2011 щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 376 у взаємозв'язку зі статтями 151, 152, 153 Цивільного процесуального кодексу України, "з метою гарантування виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог у процесуальних законах України передбачено інститут забезпечення позову" (абзац п'ятий пункту 4 мотивувальної частини).
Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Він віднесений до механізму захисту прав і свобод людини, зокрема в судовому порядку, і є гарантією їх захисту та відновлення, а отже, елементом правосуддя. Забезпечення позову стосується всіх стадій судового провадження (підготовка, призначення, розгляд справи, виконання рішення) і є складовою комплексу заходів, спрямованих на охорону публічно-правового та матеріально-правового інтересу в господарському судочинстві, а також однією з гарантій реального виконання можливого позитивного для людини рішення, оскільки надає можливість суду до ухвалення рішення в господарській справі вжити заходів до забезпечення реалізації позовних вимог.
При зверненні із позовом про стягнення грошових коштів саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.10.2022 у справі № 905/446/22 та від 14.12.2022 у справі №922/1369/22.
Окрім того, у пункті 24 постанови Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, Верховним Судом зроблено висновок, що виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов'язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову. При цьому, обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ніш. Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для Позивача додатковою гарантією того, іцо рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та Позивач отримає задоволення своїх вішог. Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матіше безумовну можливість розрахуватись із Позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.06.2022 у справі № 908/2382/21 дійшов висновку про необхідність відступити від висновків щодо застосування, зокрема, статті 137 ГПК України про неможливість накладення арешту на (нерухоме) майно відповідача в порядку забезпечення позову про стягнення коштів, викладених у низці постанов Верховного Суду.
Крім того, подібні висновки про те, що у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на нерухоме майно є належним видом забезпечення позову, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18.
Таким чином, при вирішенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову судом враховується те, що адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Враховуючи наявну можливість здійснити відповідачем розпорядчі дії щодо грошових коштів та майна на користь третіх осіб, оскільки сума позову є досить значною для позивача, є підстави вважати, що при невжитті заходів забезпечення позову виконання рішення буде ускладнено.
З урахуванням наведених вище обставин, а також того, що предметом спору у даній справі є стягнення грошових коштів, суд вважає, що способом забезпечення позову є накладення арешту на грошові кошти та майно відповідача у межах суми заявлених позовних вимог.
Згідно ст. 141 Господарського процесуального кодексу України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).
Проте, в даному випадку суд не вбачає необхідності в зустрічному забезпеченні, оскільки відсутні підстави вважати, що відповідач понесе збитки, у зв'язку із заявою позивача про забезпечення позову.
Відповідно частині 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає, зокрема, вид забезпечення позову і підстави його обрання.
Керуючись ст. 136-140, 234 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Заяву Фізичної особи-підприємця Супрун Юлії Валеріївни задовольнити частково.
2. Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та майно, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю Стефанія (Stefania Limited Liability Company) (реєстраційний номер 2303, юридична адреса: 2 поверх, Регата Офіс Парк, Ліворд 2,Вест Бей Роуд, Гранд Кайман KY1-1006 (2nd Floor, Regatta Office Park, Leeward 2, West Bay Road, Grand Cayman KY1-1006); поштова адреса: АДРЕСА_1 ) у межах суми заявлених позовних вимог у розмірі 50 000,00 доларів США (на дату винесення ухвали еквівалентно 1 964 830,00 грн).
3. В іншій частині вимог відмовити.
Стягувач за ухвалою: Фізична особа-підприємець Супрун Юлія Валеріївна ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).
Боржник за ухвалою: Товариству з обмеженою відповідальністю Стефанія (Stefania Limited Liability Company) (реєстраційний номер 2303, юридична адреса: 2 поверх, Регата Офіс Парк, Ліворд 2,Вест Бей Роуд, Гранд Кайман KY1-1006 (2nd Floor, Regatta Office Park, Leeward 2, West Bay Road, Grand Cayman KY1-1006); поштова адреса: АДРЕСА_1 ).
4. Згідно ч.2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 08.05.2024, підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому чинним законодавством України для виконання судових рішень, та може бути пред'явлена до виконання в передбаченому чинним законодавством порядку до 08.05.2027.
5. Зазначена ухвала з урахуванням п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" має статус виконавчого документа.
6. Дана ухвала може бути оскаржена у порядку, встановленому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Артем Ігорович Привалов