КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ
Справа №642/6294/21
Провадження № 2/552/228/24
02.05.2024 року Київський районний суд м. Полтави у складі:
Головуючого судді - Турченко Т.В.,
При секретарі - Цимбалюк І.О.,
за участю адвокатів -Склярук Т.Я., Нестеренко С.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференцзв'язку в місті Полтава в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання квартири об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та визнання права власності на частку квартири після смерті чоловіка, -
20 вересня 2021 року позивач ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до відповідача ОСОБА_2 про визнання квартири об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та визнання права власності на частку квартири після смерті чоловіка, мотивуючи свій позов тим, що з 01.02.1992 року вона, ОСОБА_1 , перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 . Вона проживала однією сім'єю разом з ним, вони були пов'язані спільним побутом, вели спільне господарство, мали єдиний сімейний бюджет, взаємні права і обов'язки подружжя, здійснювали витрати в інтересах сім'ї (придбавали речі, необхідні в побуті, одяг, продукти харчування, витрачали кошти на оздоровлення, подарунки). 17.08.1993 року у період шлюбу ними за спільні кошти було придбано двохкімнатну квартиру, житловою площею 27,4 кв.м, загальною площею 52,1 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . Дана квартира була оформлена на її чоловіка, ОСОБА_3 , на підставі договору довічного утримання, посвідченого 17.08.1993 року державним нотаріусом Другої Харківської державної нотаріальної контори Мороз Г.І. (нова назва Друга Харківська міська державна нотаріальна контора), реєстровий номер 1-8608. Проте, в зв'язку з тим, що квартира була придбана у період шлюбу, вона вважається сумісною власністю подружжя. Згідно договору ОСОБА_4 , 1909 року народження, ОСОБА_5 , 1913 року народження передали у власність ОСОБА_3 належну їм на праві особистої власності в рівних частках кожному квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до пункту 4, пункту 5 договору ОСОБА_3 зобов'язався довічно повністю утримувати ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , забезпечуючи їх харчуванням, доглядом, необхідною допомогою та зберігши їх безкоштовне довічне утримання в даній квартирі. Вартість матеріального забезпечення (харчування, одягу, догляду та необхідної допомоги) визначена сторонами в сумі сім тисяч в місяць на кожного. 15.11.1994 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було розірвано, про що Дзержинським відділом РАГС м.Харкова в Книзі реєстрації актів про розірвання шлюбу зроблено запис №1008, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серія НОМЕР_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її колишній чоловік ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживав та був зареєстрований на день смерті за адресою: АДРЕСА_1 . Після його смерті відкрилася спадщина, в тому числі і на квартиру АДРЕСА_1 . Дана квартира є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя - померлого ОСОБА_3 та колишньої дружини ОСОБА_1 , оскільки була придбана у період зареєстрованого шлюбу за їхні спільні сімейні кошти на ім'я її чоловіка - померлого ОСОБА_3 , на підставі договору довічного утримання, посвідченого 17.08.1993 року Другою Харківською державною нотаріальною конторою, реєстровий номер 1-8608. Оскільки матеріальне забезпечення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 здійснювалось її чоловіком ОСОБА_3 разом з нею, ОСОБА_1 , за рахунок заощаджень з їхнього єдиного сімейного бюджету, то тому на підставі ст.60 СК України, вона, ОСОБА_1 , має право на частину спірної квартири. Їхній шлюб був зареєстрований 01 лютого 1992 року, а розірваний 15 листопада 1994 року. У квітні 2021 року їй зателефонувала відповідач по справі ОСОБА_2 , яка повідомила, що вона, як друга дружина померлого ОСОБА_3 , є його єдиним спадкоємцем першої черги за законом та має намір оформити на себе все спадкове майно. Крім того, вона запропонувала їй піти разом з нею до нотаріуса та написати заяву про відмову від своєї частки у спадковому майні, пообіцявши при цьому, що всі фінансові витрати вона візьме на себе. 05.05.2021 року вона, ОСОБА_1 , звернулася до державного нотаріуса Другої Харківської міської державної нотаріальної контори Дейніс В.В. за видачею свідоцтва про право власності згідно ст.60 СК України після смерті ОСОБА_3 , як його колишня дружина. 05.05.2021 року державний нотаріус направив лист №990/02-14 «щодо виділу права власності» ОСОБА_2 , в якому просив її надати правовстановлюючі документи на квартиру АДРЕСА_1 до Другої Харківської державної нотаріальної контори для видачі свідоцтва про право власності на частку квартири, так як всі правовстановлюючі документи на вказану квартиру залишились у відповідача. Спадкоємцем ОСОБА_2 так і не було подано на протязі 14 днів з дня отримання цього листа, тобто 10.05.2021 року до Другої Харківської міської державної нотаріальної контори необхідні відомості та оригінали документів, які підтверджують право власності на спадкове майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_3 . 07.06.2021 року вона звернулась до державного нотаріуса Другої Харківської міської державної нотаріальної контори Дейніс В.В. з письмовою заявою про видачу їй свідоцтва про право власності на частину спадкового майна згідно ст.60 СК України після колишнього чоловіка ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 . Проте постановою державного нотаріуса Другої Харківської міської державної нотаріальної контори Дейніс В.В. від 07.06.2021 року за №1261/02-31 їй було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії у зв'язку з відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів щодо належності майна спадкодавцю. Тому вона змушена була звернутись до суду за захистом своїх порушених прав. Просила суд визнати квартиру АДРЕСА_1 об'єктом права спільної сумісної власності подружжя - ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 . Визнати за ОСОБА_1 право власності на частку у спільному сумісному майні подружжя - частину квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Ленінського районного суду м.Харкова від 18.11.2021 року відкрито провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання квартири об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та визнання права власності на частку квартири після смерті чоловіка. Розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 16 грудня 2021 року о 12 годині 30 хвилин у приміщенні Ленінського районного суду м.Харкова (а.с.41).
Ухвалою Ленінського районного суду м.Харкова від 16.12.2021 року клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено (а.с.63).
Ухвалою Київського районного суду м.Полтави від 02.05.2023 року прийнято цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання квартири об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та визнання права власності на частку квартири після смерті чоловіка до провадження. Розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження. Призначити підготовче засідання на 10 годину 29 червня 2023 року (а.с.90).
Ухвалою Київського районного суду м.Полтави від 26.09.2023 року закрито підготовче провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання квартири об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та визнання права власності на частку квартири після смерті чоловіка. Призначено справу до судового розгляду по суті на 10 годину 30 жовтня 2023 року (а.с.132).
14.12.2023 року від представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Нестеренко С.О. надійшла до суду Заява про застосування строку позовної давності, в якій просив суд застосувати до позовних вимог ОСОБА_1 строк позовної давності (а.с.170).
14.12.2023 року від представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Нестеренко С.О. надійшло Клопотання про прийняття рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження (а.с.172-175).
14.12.2023 року від представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Нестеренко С.О. надійшов Відзив на позовну заяву, в якому просив суд в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити (а.с.178-183).
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 адвокат Склярук Т.Я. позов підтримала. Просила суд задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі, як законні та обґрунтовані.
Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Нестеренко С.О. з позовом не згоден. Просив суд в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити за безпідставністю та застосувати до позовних вимог позивача строк позовної давності.
Представник Другої Харківської міської державної нотаріальної контори в судове засідання не з'явилась, але надала суду лист, в якому просила суд слухати справу у її відсутності (а.с.123).
Суд вважає можливим слухати справу у відсутності представника Другої Харківської міської державної нотаріальної контори.
Суд, заслухавши представника позивача ОСОБА_1 адвоката Склярук Т.Я., представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Нестеренко С.О., допитавши свідка ОСОБА_6 , вивчивши та дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити за безпідставністю.
Судом встановлено, що 01.02.1992 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було зареєстровано шлюб.
Перебуваючи у шлюбі з ОСОБА_1 , 17 серпня 1993 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , ОСОБА_5 було укладено договір довічного утримання, відповідно до якого було передано у особисту власність ОСОБА_3 належну в рівних частках ОСОБА_4 , ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_1 (а.с.78).
Відповідно до умов даного договору ОСОБА_3 взяв на себе зобов'язання особисто довічно в повному обсязі утримувати за власний рахунок ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , забезпечуючи останніх продуктами харчування, доглядом, необхідною допомогою та забезпечуючи останнім право безоплатного вільного користування вищезазначеною квартирою.
15.11.1994 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було розірвано, про що Дзержинським відділом РАГС м.Харкова в книзі реєстрації актів про розірвання шлюбу зроблено запис за №1008, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу Серія НОМЕР_1 (а.с.13).
ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_4 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 (а.с.70 зворот).
Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на спадкове майно, яке складається з квартири АДРЕСА_1 .
З заявою про прийняття спадщини 27.08.2020 року до Другої Харківської міської державної нотаріальної контори звернулась друга дружина ОСОБА_3 ОСОБА_2 (а.с.68).
Також з заявою про прийняття спадщини 07.06.2021 року до Другої Харківської міської державної нотаріальної контори звернулась бувша дружина ОСОБА_3 ОСОБА_1 (а.с.79).
07.06.2021 року державним нотаріусом Другої Харківської міської державної нотаріальної контори Дейніс В.В. винесено Постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, якою відмовлено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у видачі свідоцтва про право власності після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на частину квартири АДРЕСА_1 , оскільки нею не надано оригінали документів, які посвідчують право власності спадкодавця на вищевказану квартиру (а.с.16-17).
20.09.2021 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 про визнання квартири об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та визнання права власності на частку квартири після смерті чоловіка, оскільки вважає, що дана квартира є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя - померлого ОСОБА_3 та колишньої дружини ОСОБА_1 , так як була придбана у період зареєстрованого шлюбу за їхні спільні кошти на ім'я її чоловіка - померлого ОСОБА_3 , на підставі договору довічного утримання, посвідченого 17.08.1993 року Другою Харківською державною нотаріальною конторою, реєстровий номер 1-8608. Вважає, що матеріальне забезпечення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 здійснювалося її чоловіком ОСОБА_3 разом з нею - ОСОБА_1 за рахунок заощаджень з їхнього єдиного сімейного бюджету і відповідно до статті 60 СК України вона має право на частину спірної квартири.
Заслухавши сторони, допитавши свідка ОСОБА_6 , який суду пояснив, що дуже добре знав ОСОБА_3 , на протязі всього життя перебував з ним у дружніх стосунках, йому відомо, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були родичами ОСОБА_3 , які проживали за адресою: АДРЕСА_1 . Оскільки у подружжя ОСОБА_7 дітей не було, то ними було вирішено належну їм квартиру на підставі договору довічного утримання оформити на ОСОБА_3 . На час укладання договору довічного утримання 17.08.1993 року ОСОБА_3 з ОСОБА_1 не проживав, спільного господарства з нею не вів, спільний бюджет між подружжям був відсутній, проживали сторони за різними адресами. Догляд за подружжям ОСОБА_7 , їх утримання, поховання ОСОБА_3 здійснював сам, за свої кошти, ОСОБА_1 в цьому участі не приймала, вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними, необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Відповідно до ст.425 ЦК УРСР, що діяв на момент укладання та виконання договору, за договором довічного утримання одна сторона, непрацездатною особою за віком або станом здоров'я (відчужувач), передає у власність другій стороні (набувачеві майна) будинок або частину його, взамін чого набувач майна зобов'язується надавати відчужувачеві довічно матеріальне забезпечення в натурі у вигляді житла, харчування, догляду і необхідної допомоги.
Тобто складовими договору довічного утримання, підставами набуття права власності - є дві складові: матеріальне утримання та нематеріальні блага - особистий догляд та необхідна допомога.
В судовому засіданні встановлено і дані обставини підтверджуються матеріалами справи, що на час укладання договору довічного утримання ОСОБА_3 з ОСОБА_1 спільно не проживали, спільного побуту не здійснювали, спільних коштів на виконання договору не витрачали. В матеріалах справи відсутні письмові докази, які б свідчили, що ОСОБА_1 приймала участь в матеріальному забезпеченні, догляді та надавала необхідну допомогу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Відсутні в матеріалах справи докази того, що позивач здійснювала поховання ОСОБА_5 та ОСОБА_8 .
Отже, судом встановлено, що ОСОБА_1 не приймала участі у виконанні договору довічного утримання від 17.08.1993 року, а тому не набула спільного сумісного права власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Крім того, власнику належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном. Договір довічного утримання не передбачає переходу повного права власності, оскільки право користування та розпорядження переходить до сторони, яка утримує, лише після смерті відчуджувача майна.
Так, договір довічного утримання виконувався ОСОБА_3 особисто і за власні кошти до 10.09.1995 року. З 15 листопада 1994 року ОСОБА_3 не перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_4 помер останній власник квартири АДРЕСА_1 , який, як і перший власник ОСОБА_5 , були поховані за участі та за рахунок виключно ОСОБА_3 . Таким чином, тільки з 10.09.1995 року квартира фактично перейшла у власність ОСОБА_3 .
Таким чином, суд приходить до висновку, що на час розірвання шлюбу 15.11.1994 року ОСОБА_3 не набув право власності на спірну квартиру, оскільки ОСОБА_4 був ще живий. Право власності на спірну квартиру у ОСОБА_3 виникло після смерті ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 вже після розірвання шлюбу з ОСОБА_1 , а тому в задоволенні позову необхідно відмовити за безпідставністю позовних вимог останньої.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.3-13, 263-265 ЦПК України, суд,
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання квартири об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та визнання права власності на частку квартири після смерті чоловіка - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 .
відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .
третя особа - Друга Харківська міська державна нотаріальна контора, адреса місця знаходження: м.Харків, вул.Озернська, буд.6.
Повний текст рішення виготовлено 09.05.2024 року.
Головуючий Т.В.Турченко