Справа № 442/3764/24
Провадження №3/442/1081/2024
Іменем України
09 травня 2024 року суддя Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області Курус Р.І., розглянувши матеріали, які надійшли з Військової частини НОМЕР_1 про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ,
за ч. 3 ст. 172-20 КпАП України,-
ОСОБА_1 проходить військову службу за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 .
06.05.2024 о 17.30 год. було виявлено, що ст.. лейтенант ОСОБА_1 , зявився на території військової частини в нетверезому стані (в стані алкогольного сп'яніння 0,92%) і виконував обов'язки військової служби в нетверезому стані в умовах особливого періоду.
Правопорушник свою провину у вчиненому визнав повністю. Пояснив, що дане порушення було допущено в силу морального занепокоєння, сімейних обставин. Щиросердечно розкаюється у вчиненому, обіцяє більше не вчиняти подібного. У випадку визнання його винним, просить розстрочити йому стягнення на кілька платежів.
Вислухавши пояснення правопорушника, перевіривши матеріали справи, суд доходить наступного висновку.
Відповідно до ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно зі ст. 280 КУпАП, орган /посадова особа/ при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Об'єктивна сторона правопорушення це сукупність ознак, що характеризують зовнішню сторону складу правопорушення, тобто об'єктивні ознаки зовнішнього прояву правопорушення й об'єктивних умов його здійснення. Обов'язковими ознаками об'єктивної сторони правопорушення є наявність діяння (суспільно небезпечного або шкідливого), причинний зв'язок, наслідки (суспільно небезпечні або шкідливі) діяння. Крім того, серед ознак об'єктивної сторони порушення є місце та час його вчинення.
Диспозицією ч. 3 ст. 172-20 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об'єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, або виконання ними обов'язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, а також відмову таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, або в умовах особливого періоду.
Так, частинами 1 та 2 ст. 266 КУпАП передбачено, що військовозобов'язані та резервісти під час проходження зборів, а також військовослужбовці Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов'язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.
Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення НОМЕР_1 №26 від 07.05.2024; доповіддю т.в.о. начальника тилу-заступника начальника логістики майора ОСОБА_2 від 07.05.2024, пояснюючими від 07.05.2024 капітана ОСОБА_3 , ст. солдата ОСОБА_4 , ст. лейтенанта ОСОБА_1 .
Факт перебування військовослужбовця ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння встановлений актом медичного обстеження для встановлення алкогольного сп'яніння від 06.05.2024.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд визнає докази, які були дослідженні в ході судового розгляду справи достовірними, оскільки вони узгоджуються між собою з урахуванням всіх обставин справи, допустимими, оскільки вони отримані та досліджені в законний спосіб, та належними, оскільки вони стосуються подій, що сталися 06 травня 2024 року та ставляться в провину ОСОБА_1 .
Вищевказані докази, поза розумним сумнівом доводять, наявність в діях ОСОБА_1 складу військового адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.172-20 КУпАП
Відповідно до ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Положеннями ст. 33 КУпАП передбачено, що при накладені стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.
При визначенні виду та розміру адміністративного стягнення, беру до уваги характер вчиненого правопорушення; дані про особу ОСОБА_1 ; його пояснення; принципи справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, яке має бути адекватним характеру вчинених дій, та приходжу до переконання, що до ОСОБА_1 слід застосувати стягнення у виді штрафу, в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень. Саме таке покарання буде необхідним і достатнім, сприятиме можливій зміні поведінки винної особи та відповідального ставлення до своїх вчинків і їх наслідків.
Підстави для застосування іншого, більш м'якого або суворого стягнення, відсутні.
Разом з тим, зважаючи на клопотання ОСОБА_1 розстрочити сплату штрафу з огляду на його матеріальне становище, вважаю за можливе розстрочити сплату штрафу на 4 місяці шляхом сплати ним щомісячних платежів.
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», з правопорушника, на якого накладено адміністративне стягнення, слід стягнути судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Керуючись ст. ст. 283, 284 КУпАП, -
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.172-20 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу, в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.
Розстрочити ОСОБА_1 оплату штрафу у розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень у дохід держави, строком на 4 (десять) місяців зі сплатою штрафу рівними частинами: по 4250 (чотири тисячі двісті п'ятдесят) гривень, щомісяця, із сплатою кожного платежу до 25 числа кожного місяця, починаючи з травня 2024 року.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605,60 грн. в дохід держави .
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови до Львівського апеляційного суду через Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області.
Постанова вступає в законну силу після закінчення строку на її оскарження та підлягає пред'явленню до виконання протягом трьох місяців.
Суддя Курус Р.І.