ЄУН: 336/453/24
Провадження №: 2/336/1271/2024
09.05.24
іменем України
09 травня 2024 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд Запорізької області у складі: головуючого судді Петренко Л.В., за участі секретаря судового засідання Нагорних О.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду, у порядку загального позовного провадження, цивільну справу №336/453/24 (провадження 2/336/1271/24) за позовною заявою ОСОБА_1 до Територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійний вимог на предмет спору: П'ята Запорізька державна нотаріальна контора,
про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування,-
за участі:
позивача - ОСОБА_1
представника позивача - ОСОБА_2
встановив:
16 січня 2024 року до суду звернулась ОСОБА_1 з позовною заявою до Територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійний вимог на предмет спору: П'ята Запорізька державна нотаріальна контора про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування. В позовній заяві позивач просить встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , після смерті матері - ОСОБА_4 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_2 та визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Запоріжжя право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що її бабі ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на праві приватної власності належав житловий будинок АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого 17 серпня 1977 року державним нотаріусом Степаненко Л.Х. Будинок було зареєстровано в Запорізькому БТІ.
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 . Після її смерті відкрилась спадщина на житловий будинок АДРЕСА_1 .
При житті ОСОБА_4 заповідала все своє майно єдиному сину (її батьку) ОСОБА_3 . Інших спадкоємців після смерті баби не залишилось.
ОСОБА_3 , який після розлучення з її матір'ю в 1997 році переїхав жити до своєї матері ОСОБА_4 . З того часу він проживав разом зі своєю матір'ю, доглядав її до смерті, поховав матір та продовжував проживати у спадковому будинку після смерті своєї матері, утримував будинок, ремонтував, сплачував комунальні послуги, користувався земельною ділянкою, користувався речами, предметами домашнього вжитку покійної та зберігав документи на спадковий будинок. Таким чином, ОСОБА_3 фактично прийняв спадщину після своєї померлої матері ОСОБА_4 шляхом володіння та користування спадковим майном.
ІНФОРМАЦІЯ_1 її батько ОСОБА_3 помер.
У встановлений законом строк вона звернулась до П'ятої Запорізької державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті її батька ОСОБА_3 , але державним нотаріусом їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті її батька, оскільки право власності на спадковий будинок не було оформлено за її батьком.
У зв'язку з тим, що її батько фактично прийняв спадщину після смерті своєї матері, але за життя не оформив своїх спадкових прав на майно вона не має можливості оформити спадщину після смерті батька та отримати свідоцтво про право на спадщину.
Вказані обставини позбавили її в повній мірі володіти, користуватися, розпоряджатися спадковим майном з приводу чого вона змушена звернутися до суду з позовом про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування.
Крім того, позивач разом з позовною заявою надав клопотання про витребування доказів з П'ятої запорізької державної нотаріальної контори спадкову справу після смерті ОСОБА_4 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_2 та спадкову справу після смерті ОСОБА_3 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільна справа розподілена та передана судді Петренко Л.В.
22 січня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до Територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, місце третя особа: П'ята Запорізька державна нотаріальна контора, про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування залишено без руху та надано п'ять днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків, зазначених в ухвалі.
31 січня 2024 року до суду від позивача надійшла позовна заява (уточнена). Недоліки позовної заяви усунуто частково.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду Запорізької області від 02 лютого 2024 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі № 336/453/24 (провадження 2/336/1271/24). Призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання з повідомленням учасників справи. Витребувано з П'ятої запорізької державної нотаріальної контори інформацію щодо відкриття спадкової справи після померлої ОСОБА_4 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_2 та спадкову справу після смерті ОСОБА_3 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 .
19 лютого 2024 року до суду від П'ятої запорізької державної нотаріальної контори надійшло повідомлення, в якому зазначено, що спадкова справа після ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 не заводилась, що підтверджується Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру від 04.07.2023 року №73060733.
Крім того, 19 лютого 2024 року до суду від П'ятої запорізької державної нотаріальної контори надійшла копія спадкової справи №427/2023, яка заведена П'ятою запорізькою державною нотаріальною конторою 04 липня 2023 року до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .
Відповідно до ухвали Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 05 березня 2024 року закрито підготовче провадження на призначено справу до судового розгляду по суті. Клопотання позивача про виклик і допит свідків, - задоволено. У судове засідання викликано свідків: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .
Встановлено порядок дослідження доказів: заслухати вступне слово учасників справи, допитати свідків, дослідити письмові докази.
Позивач та його представник в судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити з підстав наведених у позовній заяві.
Представник Запорізької міської ради в судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання належним чином повідомлений. Представник відповідача надав заяву про розгляд справи за відсутності представника Запорізької міської ради, при вирішенні справи покладається на розсуд суду.
Представник П'ятої Запорізької державної нотаріальна контора в судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання належним чином повідомлений, надав заяву про розгляд справи без участі представника.
Свідок ОСОБА_6 суду повідомила, що добре знає сім'ю ОСОБА_8 , яка проживала за адресою: АДРЕСА_1 . За вказаною адресою проживали ОСОБА_4 , її чоловік ОСОБА_9 та їх син ОСОБА_3 . В ОСОБА_4 інших дітей не було, ОСОБА_10 був єдиним сином.
Після укладення шлюбу ОСОБА_3 з дружиною переїхали від батьків на інше місце проживання. Після розірвання шлюбу у 1997 році ОСОБА_3 переїхав проживати до своєї матері ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 без реєстрації місця проживання. У зв'язку з тим, що мати була похилого віку, син доглядав її та поховав. Після смерті матері ОСОБА_3 продовжував проживати в будинку який належав його матері, ремонтував, замінив вікна, труби водопостачання, кришу будинку, паркан, обробляв земельну ділянку та сплачував комунальні послуги. ОСОБА_3 проживав у будинку до своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Свідок ОСОБА_5 надала аналогічні пояснення.
Свідок ОСОБА_7 пояснила, що за адресою: АДРЕСА_1 , проживали ОСОБА_4 , її чоловік ОСОБА_9 та їх син ОСОБА_3 . В ОСОБА_4 інших дітей не було, ОСОБА_10 був єдиним сином.
Вона уклала шлюб з ОСОБА_3 , після чого вони переїхали в квартиру, яка розташована в АДРЕСА_2 . Після розірвання шлюбу у 1997 році ОСОБА_3 переїхав проживати до своєї матері ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 без реєстрації місця проживання. У зв'язку з тим, що мати була похилого віку, син доглядав її та поховав. Після смерті матері ОСОБА_3 продовжував проживати в будинку який належав його матері, ремонтував, замінив вікна, труби водопостачання, кришу будинку, паркан, обробляв земельну ділянку та сплачував комунальні послуги. ОСОБА_3 проживав у будинку до своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Суд, заслухав вступне слово учасників справи, допитав заявлених позивачем свідків, дослідив матеріали справи, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 3 статті 12 ЦПК України та частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до положень статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 82 роки померла ОСОБА_4 , про що Запорізьким міським відділом реєстрації актів громадянського стану Запорізького обласного управління юстиції 31 жовтня 2001 року зроблено запис № 9614, причиною смерті зазначено старість та видано свідоцтво про смерть, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 та повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть № 00040369604 від 04 липня 2023 року.
ОСОБА_4 на праві приватної власності належав житловий будинок АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом виданим 17 серпня 1977 року державним нотаріусом П'ятої запорізької державної нотаріальної контори Степаненко Л.Х. та технічною документацією на житловий будинок.
Вказаний будинок було зареєстровано в Запорізькому БТІ за ОСОБА_4 , про що внесений запис в реєстрову книгу № 118 за № 17577 від 05 вересня 1977 року.
За життя ОСОБА_4 склала на випадок своєї смерті заповіт від 19 грудня1980 року, відповідно до якого, все належне їй майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що їй буде їй належати на день смерті і на що вона за законом матиме право, вона заповідала - ОСОБА_3 .
Заповіт посвідчено державним нотаріусом П'ятої Запорізької державної нотаріальної контори Ніколаєвською Л.Б. Заповіт підписано ОСОБА_4 в присутності нотаріуса. Особу заповідача встановлено, дієздатність перевірена. Заповіт зареєстровано в реєстрі за № 1-6359.
В матеріалах спадкової справи міститься заповіт.
Заповіт є чинним, не скасований, не змінений, що підтверджується інформаційною довідкою зі спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори), яка наявна в матеріалах спадкової справи та копія якої міститься в матеріалах даної справи.
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є сином ОСОБА_9 та ОСОБА_11 , актовий запис № 279 від 26 березня 1949 року, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 та повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 00041272284 від 06 вересня 2023 року.
04 грудня 1952 року ОСОБА_9 та ОСОБА_11 уклали шлюб, який зареєстровано Жовтневим відділом державної реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління, актовий запис № 1784. Після реєстрації шлюбу прізвища чоловіка та дружини ОСОБА_8 , що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб № 00041272226 від 06 вересня 2023 року.
З наведений вище документів слідує, що ОСОБА_3 є сином померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 .
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 в період з 21 травня 1966 року по 31 жовтня 2001 року (померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ), що підтверджується відомостями департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради.
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , в період з 05 квітня 1985 року по 24 квітня 2015 року, що підтверджується відомостями департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради.
13 березня 1997 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_7 розірвано, про що відділом реєстрації актів громадянського стану Шевченківської районної адміністрації м. Запоріжжя в книзі реєстрації актів про розірвання шлюбу зроблено актовий запис № 161. Прізвище після розірвання шлюбу ОСОБА_8 , що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 від 13 березня 1997 року.
Після розірвання шлюбу у 1997 році ОСОБА_3 переїхав проживати до своєї матері ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 без реєстрації місця проживання.
У зв'язку з тим, що мати була похилого віку, син доглядав її та поховав. Після смерті матері ОСОБА_3 продовжував проживати в будинку який належав його матері, ремонтував, замінив вікна, труби водопостачання, кришу будинку, паркан, обробляв земельну ділянку та сплачував комунальні послуги. ОСОБА_3 проживав у бидинку до своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується актом № 1 складним головою, заступником та секретарем квартального комітету № 121 с. Леваневського.
Викладені в акті обставини узгоджуються і з поясненнями допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .
Вказані свідки підтвердили, що ОСОБА_3 проживав з матір'ю ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 без реєстрації місця проживання, в період з 1997 року по 07 лютого 2023 року. Він доглядав її та поховав. Після смерті матері ОСОБА_3 продовжував проживати в будинку який належав його матері, ремонтував, замінив вікна, труби водопостачання, кришу будинку, паркан, обробляв земельну ділянку та сплачував комунальні послуги. Інших дітей у ОСОБА_4 не було.
Так, ОСОБА_3 проживав з матір'ю ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 без реєстрації місця проживання, в період з 1997 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 . Після її смерті відкрилась спадщина на житловий будинок АДРЕСА_1 .
ОСОБА_3 є сином померлої та спадкоємцем першої черги по закону.
За життя ОСОБА_4 склала на випадок своєї смерті заповіт від 19 грудня 1980 року, відповідно до якого, все належне їй майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що їй буде їй належати на день смерті і на що вона за законом матиме право, вона заповідала - ОСОБА_3 .
Заповіт є чинним, не скасований, не змінений, що підтверджується інформаційною довідкою зі спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори), яка наявна в матеріалах спадкової справи та копія якої міститься в матеріалах даної справи.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року N 7 «Про судову практику в справах про спадкування», відносини спадкування регулюються правилами Цивільного кодексу України, якщо спадщина відкрилась не раніше 1 січня 2004 року.
У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК УРСР), у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.
Враховуючи, що відкриття спадщини відбулося у 2001 році, до спадкових правовідносин застосовуються положення ЦК УРСР, який діяв на момент відкриття та прийняття спадщини.
Відповідно до ст. 525 ЦК УРСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 526 ЦК УРСР місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця (стаття 17 цього Кодексу), а якщо воно невідоме, - місцезнаходження майна або його основної частини.
Відповідно до ст. 524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.
Відповідно до ст. 548 ЦК Української РСР в редакції 1963 року для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 549 ЦК Української РСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
За змістом ст. 549 ЦК УРСР вбачається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Відповідно до пункту 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» при вирішенні вимог про встановлення факту прийняття спадщини і місця її відкриття суд має керуватися положеннями статей 526 і 549 ЦК УРСР, згідно з якими місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця, а якщо воно невідоме - місце знаходження майна або його основної частини. Діями ж, що свідчать про прийняття спадщини, є фактичний вступ заявника в управління чи володіння спадковим майном у межах шестимісячного строку з дня відкриття спадщини або подання ним протягом цього строку до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяви про її прийняття.
Згідно з п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.06.1983 року «Про практику розгляду судами справ про спадкування» (зі змінами та доповненнями), передбачений ст. 549 Цивільного кодексу України шестимісячний строк для прийняття спадщини може бути продовжений судом за заявою заінтересованої особи при доведеності поважності причин його пропуску. Якщо у вказаний строк позивач вступив в управління або володіння спадковим майном або його частиною, суд з цих підстав вирішує питання про визнання права на спадкове майно, а не про продовження пропущеного строку.
Відповідно до п. 113 Інструкції Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 1994 р. N 18/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 7 липня 1994 р. за N 152/361 (діяла до 13.03.2004 року) свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто таким, які фактично вступили в управління або володіння спадковим майном чи подали заяву в державну нотаріальну контору про прийняття спадщини (ст. 549 Цивільного кодексу). Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця; довідка державної податкової служби, страховика чи іншого органу про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов'язковому страхуванню, квитанція про сплату податку, страхового платежу; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку (квартирі) в період шести місяців після смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном.
Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може бути наявність у спадкоємців ощадної книжки, іменних цінних паперів, квитанції про здані в ломбард речі, свідоцтва про реєстрацію (технічного паспорта, реєстраційного талону) на автотранспортний засіб чи іншу самохідну машину або механізм, державного акта на право приватної власності на землю та інших документів, виданих відповідними органами на ім'я спадкодавця на майно, користування яким можливе лише після належного оформлення прав на нього. Ці документи приймаються державним нотаріусом з урахуванням у кожному випадку всіх конкретних обставин і при відсутності заперечень з боку інших спадкоємців.
Після розірвання шлюбу у 1997 році ОСОБА_3 переїхав проживати до своєї матері ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 без реєстрації місця проживання.
У зв'язку з тим, що мати була похилого віку, син доглядав її та поховав. Після смерті матері ОСОБА_3 продовжував проживати в будинку який належав його матері, ремонтував, замінив вікна, труби водопостачання, кришу будинку, паркан, обробляв земельну ділянку та сплачував комунальні послуги. ОСОБА_3 проживав у бидинку до своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується актом № 1 складним головою, заступником та секретарем квартального комітету № 121 с. Леваневського.
Викладені в акті обставини узгоджуються і з поясненнями допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .
Крім того, вказані свідки підтвердили, що ОСОБА_3 з 1997 року постійно проживав з матір'ю за адресою: АДРЕСА_1 . Після смерті матері ОСОБА_4 він фактично вступив в управління та володіння спадковим майном, оскільки продовжував проживати за вказаною адресою, слідкував за будинком та утримував його в належному стані.
Так, ОСОБА_3 (спадкоємець померлої), проживаючи разом із спадкодавцем ОСОБА_4 , станом на час її смерті, фактично прийняв спадщину та вступив в управління спадковим майном.
Оцінюючи надані докази з огляду на їх допустимість, належність до предмету доказування, їх достовірність, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає доведеним, що ОСОБА_3 на момент смерті матері ОСОБА_4 проживав на території спірного домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .
19 лютого 2024 року до суду від П'ятої запорізької державної нотаріальної контори надійшло повідомлення, в якому зазначено, що спадкова справа після ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 не заводилась, що підтверджується Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру від 04.07.2023 року №73060733.
Інших спадкоємців після смерті ОСОБА_4 не встановлено.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 є сином померлої ОСОБА_4 на момент її смерті проживав у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , а тому він вважається таким, що фактично вступив у володіння спадковим майном, відповідно до вимог ст. 549 ЦК України (1963 року).
ОСОБА_3 фактично прийняв спадщину після смерті своєї матері, але за життя не оформив своїх спадкових прав на майно.
ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 79 років помер ОСОБА_3 , про що Олександрівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 07 лютого 2023 року складено відповідний актовий запис № 276 та видано свідоцтво про смерть, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 та повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть № 00040369248 від 04 липня 2023 року.
Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , та 1/3 частки квартири за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить спадкодавцю на підставі свідоцтва № НОМЕР_5 про право власності на житло від 17 квітня 2001 року.
ОСОБА_3 заповіту не складав.
Після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрилася спадщина.
04 липня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до П'ятої Запорізької державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за законом після померлого батька ОСОБА_3 . Особу ОСОБА_1 встановлено за паспортом громадянина України серії НОМЕР_6 виданого Шевченківським РВ УМВС України в Запорізькій області 29 лютого 1996 року, що підтверджується матеріалами спадкової справи.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є донькою ОСОБА_3 , актовий запис № 2121 від 28 вересня 1974 року, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_7 та повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 00041272284 від 06 вересня 2023 року.
Відповідно до ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається після смерті особи.
Статтями 1216-1218 ЦК визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), спадкування здійснюється за заповітом або за законом, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ч. 1 ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.
Згідно з ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.
ОСОБА_1 у встановлений законом строк подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини за законом після смерті батька.
01 листопада 2023 року державний нотаріус П'ятої Запорізької державної нотаріальної контори видав ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове майно, а саме на 1/3 частку квартири за адресою: АДРЕСА_2 , яка належала спадкодавцю на підставі свідоцтва № НОМЕР_5 про право власності на житло від 17 квітня 2001 року.
Відповідно до постанови від 01 листопада 2023 року № 2837/02-31 державний нотаріус П'ятої Запорізької державної нотаріальної контори відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки право власності на спадковий будинок не було оформлено за її батьком.
У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Відмова нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом порушує право позивача на спадкування та набуття права власності на спірне нерухоме майно в порядку спадкування за законом, за захистом якого вона змушена звернутись до суду, адже в позасудовому порядку їх захистити не можливо.
Згідно зі статтею 392 ЦК України, особа, яка вважає, що її речові права порушені, має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності.
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України).
Статтею 16 ЦК передбачено, що звертаючись до суду позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту.
Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, які виникають у державі, в разі відсутності правовстановлюючого документа юридичний факт набуття нерухомості у власність за зверненням зацікавлених осіб може бути визнаний, а невизнані державою права спадкоємців - захищені в судовому порядку.
Суд встановив, що спір виник в зв'язку з відсутністю умов для оформлення спадщини нотаріально.
Відповідно до положень п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 №7 «Про судову практику у справах про спадкування», вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають тільки у тому випадку, якщо наявні умови для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, а при відмові нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Відмова нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , свідчить про те, що право власності не визнається іншою особою, а тому є підставою для визнання за позивачем права власності на спірний будинок, яке перейшло до неї в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 , який фактично вступив у володіння спадковим майном, відповідно до вимог ст. 549 ЦК України (1963 року).
Позовні вимоги про визнання за позивачем права власності в порядку спадкування за законом на спірний житловий будинок є законними, ґрунтуються на вищезазначених нормах матеріального права, підтверджені належними та допустимими доказами, та підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 7, 12, 13, 76-81, 89, 247, 258-259, 263-265, 268, 273, 353-355 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійний вимог на предмет спору: П'ята Запорізька державна нотаріальна контора, про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування - задовольнити.
Встановити факт прийняття ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадщини після смерті матері ОСОБА_4 яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Повне найменування сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_8 , місце реєстрації: місце реєстрації: АДРЕСА_2 .
Відповідач: Запорізька міська рада, код ЄДРПОУ04053915, місцезнаходження: 69015, Запорізька область, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 206.
Третя особа, яка не заявляє самостійний вимог на предмет спору: П'ята Запорізька державна нотаріальна контора, код ЄДРПОУ 02884150, місцезнаходження: 69071, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Цитрусова, 5.
Дата складання повного судового рішення 09 травня 2024 року.
Суддя: