Дата документу 07.05.2024
Справа № 334/656/24
Провадження № 2/334/1611/24
07 травня 2024 року Ленінський районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючого судді Фетісова М.В., за участю секретаря судового засідання Засько О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Запоріжжі у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,
за участю представника відповідача ОСОБА_3 адвоката Мосіної О.В.,
встановив:
представник позивача ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в якому просить стягнути солідарно зі співвідповідачів на користь позивача заборгованість за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання за період з 01.01.2016 по 31.12.2023 в сумі 59 492,54 гривні.
В обґрунтування позову зазначила, що співвідповідачі є споживачами послуг, які Концерн «МТМ» надає у квартиру АДРЕСА_1 . Позивачем за вказаною адресою за період з 01.01.2016 по 31.12.2023 були надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання. Співвідповідачі за вказаний період нарахування за надані послуги неналежним чином виконували свої зобов'язання, а тому сума заборгованості становить 59 492,54 гривні.
Співвідповідач ОСОБА_1 подав відзив на позов, в якому зазначив, що позов не визнає частково. Позовна заява подана до суду 25.01.2024. Вимоги в період з 01.01.2016 до 24.01.2021 знаходяться за межами позовної давності. Співвідповідачка, яка є власницею 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 , у ній не проживає. З 2008 року житлово-комунальні послуги не сплачує. Він також не сплачував за комунальні послуги у зв'язку із скрутним матеріальним становищем, оскільки з 24.02.2024 знаходиться в лавах ЗСУ. Не заперечує проти стягнення заборгованості за період з 25.01.2021 до 01.01.2024 в сумі 26 610,24 гривень.
Співвідповідачка ОСОБА_2 відзив на позов не подала.
Представник позивача подала заяву із запереченнями на заяву про застосування строків позовної давності, яку суд сприймає як відповідь на відзив, в яких зазначила, що в період з 01.01.2016 по 31.12.2023 співвідповідачі здійснювали платежі: в лютому 2016 року - 1 247,01 гривень, квітні 2016 року - 823,75 гривні, травні 2016 року 79,58 гривень, червні 2016 року - 32,39 гривні, липні 2016 року - 194,11 гривні, серпні 2016 року - 131,29 гривня, вересні 2016 року - 81,84 гривня, грудні 2016 року - 444 гривні, березні 2017 року - 1 277,58 гривень, липні 2018 року - 568,82 гривень, червні 2019 року - 1 480,84 гривень, липні 2019 року - 583,65 гривні, січні 2021 року - 1 348,90 гривень. Здійснення співвідповідачами вказаних платежів є підставою для переривання перебігу позовної давності. З 12.03.2020 до 30.06.2023 на всій території України встановлено карантин у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби. З 24.02.2022 на території України діє воєнний стан. Таким чином позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Представник співвідповідача ОСОБА_1 адвокат Мосіна О.В. подала письмові пояснення на позовну заяву, які суд не бере до уваги, оскільки при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених ЦПК України, якими є позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву, що передбачено статтею 174 ЦПК України.
Ухвалою про перегляд заочного рішення від 27.03.2024 задоволена заява представника співвідповідача ОСОБА_5 про перегляд заочного рішення, скасоване заочне рішення від 16.02.2024, розгляд справи призначений у спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явилася. В позовній заяві та запереченні на заяву про застосування строків позовної давності просила розглянути справу без її участі. Позов підтримала.
Співвідповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явились. Причини неявки суду не повідомили. Заяви про розгляд справи без їх участі не подали.
Представник співвідповідача ОСОБА_1 адвокат Мосіна О.В. в судовому засіданні просила частково задовольнити позов з урахуванням обставин, викладених у відзиві.
Заслухавши пояснення представника співвідповідача ОСОБА_1 адвоката Мосіної О.В., дослідивши заяви по суті спору та письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до витягів з реєстру територіальної громади міста Запоріжжя від 25.01.2024 співвідповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживають за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до Довідки щодо заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води та розрахунку суми позову по особовому рахунку № НОМЕР_1 , відкритого на ім'я ОСОБА_1 , споживачем послуг, які Концерн «Міські теплові мережі» надає за адресою: АДРЕСА_1 , є співвідповідач ОСОБА_1 . Заборгованість перед Концерном за наданими за вказаною адресою послугами за період з 01.01.2016 по 31.12.2023 склала 59 492,54 гривні.
Відповідно до рішення Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 20.12.2010 у справі № 2-310/2010, яке залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 15.03.2011, ОСОБА_6 є власницею 1/2 частки квартири АДРЕСА_2 . Також вказаним рішенням встановлено, що вказана квартира є у спільній сумісній власності ОСОБА_6 та ОСОБА_1 . Тобто співвідповідач ОСОБА_6 є співвласником іншої 1/2 частки квартири.
Частиною четвертою статті 82 ЦПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
05.09.2006 розірваний шлюб між співвласниками квартири, що підтверджується копією рішення Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 20.12.2010 у справі № 2-310/2010 та свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 від 14.05.2009.
Суд встановив, що співвідповідачка ОСОБА_2 та співвласниця квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_6 є однією особою, про що зазначено у відзиві та про що свідчить однакове написання їх ім'я та по батькові.
Згідно з посвідченням серії НОМЕР_3 від 26.06.2023, довідкою ІНФОРМАЦІЯ_1 від 11.05.2022 № НВ/1451/3, довідкою ГУ ПФУ в Запорізькій області від 11.03.2024, листом ГУ ПФУ в Запорізькій області від 25.04.2024 № 7662-6180/Г-02/08-0800/24, повідомленням про надання пільг на оплату житлово-комунальних послуг та випискам по картці співвідповідач ОСОБА_1 з 24.02.2024 призваний на військову службу під час мобілізації в особливий період та направлений на проходження військової служби до військової частини НОМЕР_4 , є учасником бойових дій та щомісяця отримує пільгу на житлово-комунальні послуги, яка нараховується на банківську установу АТ КБ «Приватбанк».
Правовідносини між теплопостачальною організацією та споживачем в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України від 02.06.2005 № 2633-ІV «Про теплопостачання» (далі - Закон № 2633-ІV), Правилами користування тепловою енергією, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 за № 1198, та іншими нормативно-правовими актами України.
В розумінні Закону № 2633-ІV та Правил користування тепловою енергією, споживачем теплової енергії є фізична або юридична особа, що використовує теплову енергію на підставі договору.
Згідно з частиною першою статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до частини першої статті 16 Закону України від 24.06.2004 № 1875-IV «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон № 1875-IV), який діяв до 30.04.2019, порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.
Відповідно до статті 19 Закону № 1875-IV відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України від 09.11.2017 № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон № 2189-VIII), який діє з 01.05.2019, відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
У статті 1 Закону № 1875-IV зазначено, що для цілей цього закону власником є фізична або юридична особа, якій належить право володіння, користування та розпоряджання приміщенням, будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, зареєстроване у встановленому законом порядку, а споживачем - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
Аналогічні норми містить стаття 1 Закону № 2189-VIII.
Відповідно до пункту 22 статті 1 Закону України від 12.05.1991 № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (далі - Закон № 1023-XII) споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Згідно зі статтею 13 Закону № 1875-IV, статтею 5 Закону № 2189-VIII позивач надавав послуги, що за своїм функціональним призначенням є комунальними послугами, а саме - надання послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону № 1875-IV, пункту 5 частини другої статті 7 Закону № 2189-VIII споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Також, частиною четвертою статті 319 ЦПК України передбачено, що власність зобов'язує.
Згідно зі статтею 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
У статтях 19 та 25 Закону України від 02.06.2005 № 2633-IV «Про теплопостачання» (далі - Закон № 2633-IV) зазначено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію і у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії теплопостачальної організації остання має право на стягнення заборгованості.
Відповідно до статті 20 Закону № 2633-ІV споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
На підставі вищевказаних норм права між сторонами встановилися фактичні договірні відносини з приводу надання послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання на підставі відкритого особового рахунку № НОМЕР_1 , за яким проводились нарахування.
Висновки суду узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Верховний Суд України по справі № 6-59цс13 від 30.10.2013, відповідно до якої відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтями 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном, що передбачено статтею 360 ЦК України.
Суд визнає належними доказами наявності та розміру заборгованості довідку щодо заборгованості та розрахунок суми позову, якими підтверджується правильність нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги. При цьому співвідповідачами свій контррозрахунок заборгованості не наданий.
За таких обставин суд дійшов висновку про те, що позов необхідно задовольнити та стягнути зі співвідповідачів заборгованість за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, з постачання теплової енергії та гарячої води за період з 01.01.2016 по 31.12.2023 в сумі 29 746,27 гривень з кожного, що відповідає їх часткам власності у спірній квартирі.
Співвідповідач ОСОБА_1 у відзиві просив застосувати строк позовної давності.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно із приписами статей 260, 261 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.
При цьому норма частини першої статті 261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб'єктивних прав, відтак обов'язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.
Відповідно до статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Верховний Суд у постанові від 23.12.2020 по справі № 127/23910/14-ц дійшов висновку, що правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання. Часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу. При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.
Як видно із наданого позивачем розрахунку заборгованості, співвідповідачі частково сплатили позивачу заборгованість та останній платіж, який перевищує нарахування за надані комунальні послуги, здійснили в липня 2019 року за централізоване опалення в сумі 583,65 гривні, що свідчить про фактичне визнання заборгованості за надані Концерном «МТМ» послуги та відповідно до норм частини першої статті 264 ЦК України - про переривання перебігу строку позовної давності з 01.07.2019.
Отже строк позовної давності сплив 01.07.2022.
Проте відповідно до пункту 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Закон України від 30.03.2020 № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнений пунктом 12, набрав чинності 02.04.2020.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на території України був встановлений карантин.
Дію карантину, встановленого зазначеною постановою, продовжено на всій території України згідно з постановами Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020, № 239 від 25.03.2020, № 291 від 22.04.2020, № 343 від 04.05.2020, № 392 від 20.05.2020, № 500 від 17.06.2020, № 641 від 22.07.2020, № 760 від 26.08.2020, № 956 від 13.10.2020, № 1236 від 09.12.2020, № 104 від 17.02.2021, № 405 від 21.04.2021, № 611 від 16.06.2021, № 855 від 11.08.2021, № 981 від 22.09.2021, № 1336 від 15.12.2021, № 229 від 23.02.2022, № 360 від 27.05.2022, № 928 від 19.08.2022, № 1423 від 23.12.2022, № 383 від 25.04.2023.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 27 червня 2023 року № 651, карантин скасовано.
Крім цьоговідповідно до пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
З 24.02.2022 в України діє воєнний стан, підставами якого є Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затверджений Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX (з наступними змінами).
Таким чином з 01.07.2019 (часу останньої сплати співвідповідачами заборгованості, що перевищує розмір щомісячного платежу за надані комунальні послуги) перервався строк позовної давності та розпочав свій перебіг заново, а з 02.07.2022 до 25.01.2024 її строк продовжений.
Враховуючи вищезазначене, строк позовної давності за позовними вимогами не сплив.
Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тобто зі співвідповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 2 422,40 гривні в рівних частках.
Керуючись статтями 10-13, 76-81, 89, 141, 263-265, 268, 279 ЦПК України, суд
ухвалив:
позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» заборгованість за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, з постачання теплової енергії та гарячої води за період з 01.01.2016 по 31.12.2023 в сумі 29 746 (двадцять дев'ять тисяч сімсот сорок шість) гривень 27 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Концерну «Міські теплові мережі» заборгованість за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, з постачання теплової енергії та гарячої води за період з 01.01.2016 по 31.12.2023 в сумі 29 746 (двадцять дев'ять тисяч сімсот сорок шість) гривень 27 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Концерну «Міські теплові мережі» судовий збір у сумі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок в рівних частках - по 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок з кожного.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Ленінський районний суд міста Запоріжжя. Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.
Повне рішення складене 09 травня 2024 року.
Реквізити учасників справи:
позивач - Концерн «Міські теплові мережі», місцезнаходження: вул. Героїв полку «Азов», буд. 137, м. Запоріжжя, код ЄДРПОУ 32121458,
Співвідповідачі:
- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ;
- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 .
Суддя М.В. Фетісов