Заводський районний суд м. Запоріжжя
Справа № 332/928/24
Провадження №: 2/332/1238/24
08 травня 2024 р. м. Запоріжжя
Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді: Ретинської Ю.І.,
за участю секретаря: Божко В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Попова Катерина Романівна, до Приватного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. Кузьміна» про стягнення моральної шкоди, спричиненої внаслідок професійного захворювання, -
Встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. Кузьміна» про стягнення моральної шкоди, спричиненої внаслідок професійного захворювання в розмірі 60 000,00 грн без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та військового збору.
В обґрунтування своїх доводів позивач зазначає, що він має загальний стаж 19 років 09 місяців, з яких в шкідливих умовах - 18 років 09 місяців, а саме: з 14.01.2005 р. по 12.08.2015 р. - учень різальника (різальник гарячого цеху) прокатного цеху ПрАТ «Дніпроспецсталь»; з 14.08.2015 р. по 03.04.2016 р. - укладальник-пакувальник цеху холодної прокатки ПАТ «Запоріжсталь»; з 04.04.2016 р. по 30.04.2018 р. стропальник цеху холодної прокатки ПАТ «Запоріжсталь»; з 01.03.2018 р. по 13.09.2023 р. - бригадир на обробленні, сортуванні, прийманні, здаванні, пакетуванні та пакуванні металу й готової продукції холодної прокатки ПАТ «Запоріжсталь». Згідно Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 26 грудня 2023 року, ОСОБА_1 працював у відповідача в умовах впливу шкідливих виробничих факторів. Відповідно Висновку ЛЕК ДУ «ІНСТИТУТ МЕДИЦИНИ ПРАЦІ ІМЕНІ Ю.І. КУНДІЄВА НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ» від 29.11.2023 року (протокол №47/1137) про наявність (відсутність) хронічного професійного захворювання (отруєння) позивачу було встановлено: хронічна радилукопатія шийна С6,С7 праворуч та попереково-крижова L5, S1 праворуч в стадії затихаючого загострення з помірним статико-динамічними порушеннями, м'язово-тонічним та больовим синдромами; хронічна двобічна сенсоневральна (нейросенсорна) приглухуватість третього ступеня (з помірним зниженням слуху) - за класифікацією ОСОБА_2 і ОСОБА_3 ; хронічний бронхіт ІІ ст., фаза затихаючого загострення, дифузний пневмосклероз, ЛН ІІ ст (другої ст.). Довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги від 05.02.2024 позивачу встановлено 55% втрати професійної працездатності та встановлена третя група інвалідності з наступною датою переогляду 26.01.2026. На підставі викладеного позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь кошти в якості відшкодування моральної шкоди в розмірі 60000,00 грн без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та військового збору.
Представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву, в якій просить зменшити суму відшкодування моральної шкоди, спричиненої внаслідок професійного захворювання, що підлягає стягненню з ПрАТ «Дніпроспецсталь» на користь позивача до суми 20000,00 гривень. Свою позицію відповідач обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 був повідомлений підприємством про умови праці, про наявність важких та шкідливих і виробничих факторів та можливі наслідки на здоров'я, щорічно проходив медичні огляди з метою визначення можливості за станом здоров'я працювати у вказаних умовах праці. Крім того, позивач отримував додаткові пільги та компенсацію, а саме призначення пенсії на пільгових умовах. Позивачем не надано доказів щодо зміни в організації свого життя, прикладання додаткових зусиль, наявності у нього моральної шкоди у зв'язку з цим, наявність встановленого у позивача професійного захворювання не є беззаперечним доказом наявності моральної шкоди.
У судове засідання, повідомлений належним чином позивач, не з'явився. Представник позивача адвокат Попова К.Р. подала заяву про розгляд справи у її відсутності та відсутності позивача. Позовні вимоги просили задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явилася. На адресу суду надійшла заява про розгляд справи у її відсутності. На позиції, висловленій у Відзиві, наполягає.
На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини та відповідні їм правовідносини, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 має загальний стаж 19 років 09 місяців, з яких в шкідливих умовах - 18 років 09 місяців, а саме: з 14.01.2005 р. по 12.08.2015 р. - учень різальника (різальник гарячого цеху) прокатного цеху ПрАТ «Дніпроспецсталь»; з 14.08.2015 р. по 03.04.2016 р. - укладальник-пакувальник цеху холодної прокатки ПАТ «Запоріжсталь»; з 04.04.2016 р. по 30.04.2018 р. стропальник цеху холодної прокатки ПАТ «Запоріжсталь»; з 01.03.2018 р. по 13.09.2023 р. - бригадир на обробленні, сортуванні, прийманні, здаванні, пакетуванні та пакуванні металу й готової продукції холодної прокатки ПАТ «Запоріжсталь». Звільнений за власним бажанням за статтею 38 КЗпП, що підтверджується копією трудової книжки (а.с. 16-17).
Відповідно Висновку ЛЕК ДУ «ІНСТИТУТ МЕДИЦИНИ ПРАЦІ ІМЕНІ Ю.І. КУНДІЄВА НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ» від 29.11.2023 року (протокол №47/1137) про наявність (відсутність) хронічного професійного захворювання (отруєння) позивачу було встановлено: хронічна радилукопатія шийна С6,С7 праворуч та попереково-крижова L5, S1 праворуч в стадії затихаючого загострення з помірним статико-динамічними порушеннями, м'язово-тонічним та больовим синдромами; хронічна двобічна сенсоневральна (нейросенсорна) приглухуватість третього ступеня (з помірним зниженням слуху) - за класифікацією ОСОБА_2 і ОСОБА_3 ; хронічний бронхіт ІІ ст., фаза затихаючого загострення, дифузний пневмосклероз, ЛН ІІ ст. (другої ст.) (а.с. 21).
Відповідно до Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 26.12.2023, хронічне професійне захворювання виникло внаслідок тривалого стажу роботи Позивача в умовах впливу шкідливих виробничих факторів на ПАТ «Запоріжсталь» (8 років 02 місяця), а також на ПрАТ «Дніпроспецсталь» (10 років 07 місяців). Причиною виникнення отриманих Позивачем професійних захворювань є наявність на його робочих місцях, в тому числі на ПрАТ «Дніпроспецсталь» шкідливих виробничих факторів (перелік яких визначено в пункті 18 Акту та перевищення їх показників по ГДК (а.с. 22-26).
Довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги від 05.02.2024 позивачу встановлено 55% втрати професійної працездатності та встановлена третя група інвалідності з наступною датою переогляду 26.01.2026 р. Згідно з актом, хвороба виникла внаслідок впливу шкідливих виробничих факторів (а.с. 18).
Статтею 43 Конституції України кожному гарантовано право на належні, безпечні і здорові умови праці.
Відповідно до ч. 8 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» відшкодування моральної (немайнової) шкоди потерпілим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їх сімей не є страховою виплатою та здійснюється незалежно від часу настання страхового випадку відповідно до положень Цивільного кодексу України та Кодексу законів про працю України.
Згідно зі ст. 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
Статтею 153 Кодексу Законів про працю України встановлено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноваженого ним органу.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» до професійного захворювання належить захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлюється виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов'язаних з роботою. Перелік професійних захворювань за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, затверджується КМУ.
Статтею 173 КЗпП України передбачено, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Статтею 237-1 КЗпП України передбачається відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди. Відшкодування такої шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відповідно до норм ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральних втрат потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральними втратами потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
При встановленні можливої суми відшкодування в грошовому еквіваленті суд зіставляє глибину моральних страждань і суму заявлених компенсацій. При цьому враховуються: загальні страждання, психологічний і фізичний стан потерпілого, погіршення функціонування його певних органів.
Як зазначено в п. 4.1. Рішення Конституційного суду України від 27.01.2004 по справі № 1-9/2004, ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.
В ході розгляду справи встановлено, що у зв'язку з професійним захворюванням позивачу заподіяно моральну шкоду, що полягає в тому, що ОСОБА_1 втратив професійну працездатність у загальному розмірі 55%, його визнано особою з інвалідністю третьої групи. Після втрати працездатності у позивача змінилися умови життя, він періодично проходить лікування, повинен докладати додаткових зусиль для організації свого життя.
За таких обставин, з урахуванням вимог ст. 23 ЦК України, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, наявності на робочому місці позивача шкідливих виробничих факторів, тих обставин, що професійне захворювання у ОСОБА_1 пов'язано із роботою в шкідливих та важких умовах на підприємстві відповідача, і що таке захворювання завдало потерпілому моральної шкоди, фізичних і моральних страждань, суд вважає, що позивачу заподіяно моральну шкоду і він має право на її відшкодування.
Суд враховує також і той факт, що позивач звільнився з підприємства не за станом свого здоров'я, а за власним бажанням, а також те, що шкідливий стаж роботи (08 років 02 місяці) припав і на період роботи в ПАТ «Запоріжсталь».
Посилання відповідача на те, що позивач був обізнаний про можливість впливу шкідливих факторів, самостійно та за власним бажанням прийняв рішення про необхідність працювати саме на такому робочому місці, на думку суду, не знімають відповідальності з відповідача за незабезпечення максимально безпечних умов праці та не позбавляють позивача права на отримання відшкодування спричиненої моральної шкоди.
Отримане професійне захворювання спричиняє позивачу як фізичну біль, так і моральні страждання, оскільки і біль і страждання є невід'ємні одне від одного. Моральна шкода, завдана ОСОБА_1 в результаті професійного захворювання, є сукупністю тих моральних переживань, страждань та інших негативних емоцій, які викликані такими психотравмуючими чинниками як фізичні страждання, пов'язані з перенесенням сильного та виснажливого фізичного болю, що пов'язаний із професійним захворюванням, і якого позивач вже ніколи не позбутися, моральні переживання за подальших стан свого здоров'я; переживання, пов'язані з пережитим відчуттям незадоволеності, оскільки своїм часом позивач розпоряджатися в повній мірі не може у зв'язку із необхідністю проходити тривалий курс лікування, приймати ліки; переживання, пов'язані з тим, що позивач не може виконувати свої звичайні повсякденні обов'язки та приділяти необхідну увагу сім'ї.
З урахуванням вищезазначеного, суд вважає за доцільне задовольнити позов частково, стягнувши з відповідача моральну шкоду, спричинену внаслідок професійного захворювання у розмірі 30000,00 грн.
Доводи скарги про необхідність стягнення на відшкодування моральної шкоди з урахуванням податку та збору порушує права працівника та суперечить податкового кодексу, а також правовій позиції Верховного Суду.
Так, Верховний Суд у постанові від 25.07.2018 у справі № 180/683/13-ц визнав незаконним оподаткування суми відшкодування моральної шкоди, стягнутої за рішенням суду, зазначивши, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, підлягають оподаткуванню, крім сум, які за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податків унаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю.
Після змін до пп. 164.2.14 ПКУ згідно Закону № 466-IX, які діють із 23.05.2020 року, до оподаткованого доходу включають дохід у вигляді відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовують на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю.
На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі, передбаченому Законом України «Про судовий збір», пропорційно до розміру задоволених вимог, що складає 605,60 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-
Вирішив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпрспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» (адреса: 69008, м. Запоріжжя, вул. Південне Шосе, 81, код ЄДРПОУ 00186536) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) моральну шкоду, спричинену внаслідок професійного захворювання у розмірі 30000,00 грн.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» (адреса: 69008, м. Запоріжжя, вул. Південне Шосе, 81, код ЄДРПОУ 00186536) в дохід держави судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Суддя Ю.І. Ретинська