Справа № 296/7552/23
Головуючий у 1-й інстанції: Шкиря В.М.
Суддя-доповідач: Моніч Б.С.
08 травня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Моніча Б.С.
суддів: Кузьмишина В.М. Залімського І. Г.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 07 листопада 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
07.08.2023 позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати постанову Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції по справі про адміністративне правопорушення серії ДП18 №002683 від 29.07.2023 про накладення на нього адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 126 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.
Позивач обґрунтував свій позов тим, що зазначену постанову вважає незаконною, оскільки він рухався на автомобілі з дотриманням Правил дорожнього руху, а відповідачем не були з'ясовані і не доведені обставини, які б свідчили про наявність в його діях проступку, за який законом встановлено адміністративну відповідальність. На думку позивача, правових підстав зупиняти його автомобіль та вимагати документи на автомобіль та посвідчення водія у інспектора поліції не було.
ІІ. ЗМІСТ РІШЕНННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 07 листопада 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Скасовано постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ДП18 №002683 від 29.07.2023 про накладення адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 126 КУпАП на ОСОБА_1 у вигляді штрафу в розмірі 425 грн., провадження у справі закрито.
ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
29.07.2024 о 00 год. 15 хв. ОСОБА_1 в м. Житомирі по вул. Київська, 112, керував транспортним засобом AUDI А6 з номерним знаком НОМЕР_1 під час дії комендантської години та був зупинений працівниками патрульної поліції.
Постановою серії ДП18 № 002683 від 29.07.2023 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП та на нього накладено стягнення у вигяді штрафу на суму 425,00 грн.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що 29.07.2023 о 00:15 год. ОСОБА_1 в м. Житомирі по вул. Київська, 112, керував транспортним засобом AUDI А6 з номерним знаком НОМЕР_1 під час дії комендантської години та не пред'явив посвідчення водія відповідної категорії та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чим порушив пункти 2.1 а, 2.1 б ПДР, відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Вважаючи, що у працівників поліції не було правових підстав для його зупинки, а відтак і не було підстав для перевірки документів, що свідчить про протиправність оскаржуваної постанови, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.
IV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено правомірність зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 29.07.2023 о 00-15 годині, оскільки самої дії комендантської години не достатньо для зупинки ТЗ, необхідно мати підстави для цього, які визначені в п.10 Порядку № 1456. Отже, поліцейський не мав законних підстав вимагати пред'явити посвідчення водія відповідної категорії та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.
V. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело, на його переконання, до невірного вирішення справи.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначив, що законодавством визначена відповідальність не тільки за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документу на транспортний засіб, а також поліса обов'язкового страхування, але й за відмову пред'явити такі документи.
Апелянт вказав, що позивач, керуючи транспортним засобом у комендантську годину, порушив перебування у певний період доби на вулиці без спеціально виданої перепустки, тому поліцейські мали законне право реалізувати свої повноваження шляхом зупинки транспортного засобу та висування вимоги до водія щодо пред'явлення документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, якими в даному випадку є посвідчення водія відповідної категорії та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.
Оскільки позивач на законну вимогу поліцейського, який його зупинив, відмовився пред'являти документи зазначені у п. 2.1 ПДР, оскаржувана постанова є законною та обґрунтованою.
Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав.
VI. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), а також, надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Положеннями частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Відповідно до статті 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
В силу положень статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (ч.ч.1-3, 5-6 ст.121, ст.ст.121-1, 121-2, ч.1-3 ст.122, ч.1 ст.123, ст.ст.124-1-126,) тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07 листопада 2015 року та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за №1408/27853 (далі - Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127,статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України від 30.06.1993 року № 3353-XII "Про дорожній рух" встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (зі змінами та доповненнями).
Відповідно до п.1.1. Правил дорожнього руху визначено, що ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Частиною 5 статті 14 Закону України "Про дорожній рух" визначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Згідно із ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Із оскаржуваної постанови слідує, що позивач порушив ч.1 ст.126 КУпАП, яка передбачає відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка").
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року 1306.
За пунктом 1.3. Правил дорожнього руху України учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 1.9).
У розділі 2 ПДР України закріплено обов'язки і права водіїв механічних транспортних засобів.
Так, зокрема, відповідно до пункту 2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
За приписами пункту 2.4 ПДР України на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені у пункті 2.1ПДР України.
Аналогічні положення закріплені законодавцем також у статті 16 Закону України "Про дорожній рух" 3353-XII, а саме: водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Виходячи з наведених вище правових норм, колегія суддів зазначає, що право органів Національної поліції перевіряти наявність зазначених у п.2.1 ПДР України документів, кореспондується із обов'язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред'явити такі документи.
А саме, водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (стаття 16 Закону України "Про дорожній рух").
Частина перша статті 126 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка") у вигляді накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вказана норма є імперативною та встановлює відповідальність за відсутність при собі або не пред'явлення для перевірки відповідних документів, а відтак, є самостійним складом адміністративного правопорушення.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 25.09.2019 в адміністративній справі №127/19283/17, притягнення позивача до відповідальності та накладення стягнення за частиною 1 статті 126 КУпАП є обґрунтованим, навіть коли факт невиконання вимог ПДР не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
Колегією суддів встановлено, що позивач не заперечує факт керування ним транспортним засобом о 00 год 15 хв під час дії комендантської години в м. Житомирі по вул. Київська, 112 та непред'явлення ним під час зупинки на вимогу поліцейського посвідчення водія відповідної категорії та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.
Разом з цим позивач зазначає, що вважає відповідну вимогу поліцейського незаконною, оскільки останній не мав передбачених законодавством підстав для зупинки його транспортного засобу. Наголошує, що жодного порушення ПДР він не вчиняв.
Надаючи оцінку доводам позивача, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
На підставі Указів Президента України з 05-30 год., 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан.
Порядок встановлення особливого режиму в'їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 №1455 (далі Порядок №1455), яким визначено процедуру встановлення таких заходів особливого режиму, а також руху транспортних засобів в Україні або її окремих місцевостях, де введено воєнний стан (далі - особливий режим), що здійснюються військовим командуванням разом з військовими адміністраціями (у разі їх утворення) самостійно або із залученням органів виконавчої влади. Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування.
Відповідно до рішення ради оборони Житомирської області від 23 вересня 2022 року "Про забезпечення заходів здійснення правового режиму воєнного стану", з 26 вересня 2022 року в усіх населених пунктах Житомирської області встановлено комендантську годину із 24:00 до 05:00.
Визначення терміну комендантська година міститься у пункті 5 частини першої статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", а саме: це заборона перебування у певний період доби на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчень.
Правове регулювання впровадження комендантської години регламентується наступними нормативно-правовими актами: Закон України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 року, Постанова Кабінету Міністрів України від 08.07.2020 № 573 "Питання запровадження та здійснення деяких заходів правового режиму воєнного стану" (далі Постанова №573), Постанова Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2021 р. №1455 "Про затвердження порядку встановлення особливого режиму в'їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан" (далі Постанова №1455).
На території, де запроваджено комендантську годину, забороняється у визначений період доби: перебування на вулицях та в інших громадських місцях осіб без виданих перепусток; пересування на транспортних засобах.
Відповідно до Постанови №1455 патрулям на території, де запроваджено комендантську годину та встановлено спеціальний режим світломаскування, в установленому законодавством порядку надано право: затримувати і доставляти в органи або підрозділи Національної поліції осіб, які вчинили або вчиняють правопорушення; перевіряти в осіб документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а для іноземців та осіб без громадянства додатково документи, що підтверджують законність перебування на території України, а також перепустки; у разі відсутності документів затримувати відповідних осіб, а також за потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, які ними перевозяться; вилучати в осіб предмети, які є знаряддям, засобом або предметом правопорушення; тимчасово обмежувати або забороняти перебування та пересування на вулицях та дорогах, окремих ділянках місцевості та в інших громадських місцях; виводити осіб з окремих ділянок місцевості та об'єктів, евакуйовувати транспортні засоби; входити/проникати на територію та у приміщення, що належать особам, під час припинення кримінального правопорушення та в разі переслідування осіб, які підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення, якщо зволікання може створити реальну загрозу життю чи здоров'ю осіб; використовувати із службовою метою засоби зв'язку і транспортні засоби, що належать особам (за їх згодою), підприємствам, установам і організаціям для запобігання вчиненню кримінального правопорушення, переслідування та затримання осіб, або для доставки до лікувальних закладів осіб, які потребують медичної допомоги; застосовувати, відповідно до законодавства, заходи фізичного впливу, зброю і спеціальні засоби.
Судова колегія зазначає, що в умовах воєнного стану на територіях, де введено комендантську годину, потрібно неухильно дотримуватися встановлених обмежень та заборон.
В свою чергу, постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 №1456 затверджено Порядок перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану (далі Порядок перевірки документів).
Положеннями вказаного Порядку визначено правову основу перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян, якою є, окрім іншого, Кодекс України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до п. 5 Порядку перевірки документів право на проведення перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян надано відповідним уповноваженим особам Національної поліції, СБУ, Національної гвардії, Держприкордонслужби, ДМС, Держмитслужби та Збройних Сил, які визначені в наказі коменданта.
Уповноважена особа має право зупиняти транспортні засоби в разі, зокрема: порушення особою відповідних заборон, введених на території, де запроваджено правовий режим воєнного стану.
Відповідно до п.п. 7 та 8 Порядку перевірки документів уповноважена особа має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, у разі порушення особою відповідних заборон, введених на території, де запроваджено правовий режим воєнного стану.
У разі ж відсутності в особи документів, передбачених пунктом 7 цього Порядку, уповноважена особа затримує таку особу для її встановлення на строк, передбачений Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Як встановлено зі змісту оскаржуваної постанови, зупинка транспортного засобу під керуванням позивача мала місце 29.07.2023 о 00:15 год. в м. Житомирі по вул. Київська, 112
Тобто, враховуючи факт запровадження на території Житомирської області комендантської години з 24:00 год. до 05:00 год та наявність у вказаний проміжок часу у працівників поліції права на зупинку транспортних засобів та відповідно перевірки документів, судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність відповідачем наявності законних підстав для зупинки транспортного засобу позивача та вважає, що зупинка транспортного засобу працівниками поліції з метою перевірки документів водія та його автомобіля була правомірною.
Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Враховуючи наведене при притягненні особи до відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП слід довести, що особа керувала транспортним засобом та не мала при собі або не пред'явила поліцейському на його вимогу для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб.
Колегія суддів акцентує увагу на тому, що сам позивач не заперечує того, що не пред'явив на місці зупинки транспортного засобу на вимогу поліцейського та під час розгляду справи про адміністративне правопорушення посвідчення водія відповідної категорії та реєстраційного документа на транспортний засіб.
Таким чином, позивачем не дотримано вказаних вимог законодавства, що свідчить про наявність підстав для притягнення останнього до адміністративної відповідальності.
Відповідачем доведено правомірність своїх дій щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності, в той час, як позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених позовних вимог, оскільки сама незгода з інкримінованим правопорушенням не є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та звільнення від адміністративної відповідальності.
За встановлених у справі обставин, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова винесена відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені КУпАП, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо та своєчасно, зміст постанови відповідає вимогам ст. ст. 283-284 КУпАП, а адміністративне стягнення накладено в межах санкції вказаної статті.
Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
VII. ВИСНОВКИ СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно пункту 4 частини 1 статті 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, доводи апеляційної скарги спростовують висновки рішення суду, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції задовольнити .
Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 07 листопада 2023 року скасувати.
Прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Моніч Б.С.
Судді Кузьмишин В.М. Залімський І. Г.