Справа № 620/12002/23 Суддя (судді) першої інстанції: Лариса ЖИТНЯК
07 травня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Файдюка В.В.,
суддів: Кобаля М.І.,
Мєзєнцева Є.І.,
При секретарі: Масловській К.І.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Чернігівської митниці на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2023 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чернігівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -
ОСОБА_1 (позивач) звернулась до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Чернігівської митниці (далі - відповідач), в якому просила суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості від 18.07.2023 №UA102000/2023/00017/2.
В обґрунтування заявлених позовних вимог вказано, що при розмитненні товару декларантом було подано усі необхідні документи, що передбачені законом, на підтвердження митної вартості транспортного засобу та обрано основний метод визначення митної вартості. Проте відповідач, жодним чином не обгрунтовуючи свої дії, витребував у позивача додаткові документи, не враховуючи, що подані до митного оформлення документи розбіжностей не містили. Незважаючи на протиправні дії відповідача, позивач надав експортну декларацію, а також довідку про транспортні витрати, проте відповідач виніс оскаржуване рішення, визначивши митну вартість товару за резервним методом.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2023 року позов задоволено повністю.
Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не навів доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Позаяк, позивачем до митного оформлення було надано договір комісії, зовнішньоекономічний контракт від 14.02.2020, свідоцтво про реєстрацію автотранспортного засобу; договір купівлі-продажу, експортну декларацію, декларацію походження, акт огляду транспортного засобу; документ, що підтверджує вартість перевезення.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, митниця подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Скаргу мотивовано тим, що що суд першої інстанції безпідставно врахував, як доказ по справі неофіційний переклад Договору купівлі-продажу від 19.06.2023. Апелянт зазначає, з переліку обов'язкових документів, які підтверджують митну вартість товару, позивач надав до митного оформлення лише договір купівлі- продажу від 19.06.2023, відповідно до якого і було заявлено фактурну вартість автомобіля на рівні 700 євро. Щодо договорукупівлі-продажу від 19.06.2023 року зазначає, що на ньому відсутня печатка покупця, у зв'язку з чим у митного органу виникли сумніви щодо дійсності даного договору.
Крім того, вказує, що згідно з п. 5 ч. 10 ст. 58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України. Однак, жодним пунктом контракту та договору купівлі-продажу від 19.06.2023 року не визначено, що включає в себе ціна товару.
Відповідно до ч. 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п.3 ч.1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Приймаючи до уваги, що в суді першої інстанції справа розглядалась в порядку спрощеного провадження, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача не обґрунтована та не підлягає задоволенню.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 12.07.2023 до відділу митного оформлення «Центральний» митного поста «Чернігів» (далі - ВМО «Центральний») уповноваженою позивачем на декларування особою (далі - декларант) до митного оформлення була подана митна декларація (далі - МД) ІМ40ДЕ № 23UA102170003283U4 та задекларовано товар «Легковий автомобіль, що був у користуванні, марка HONDA; модель CR-V, ідентифікаційний номер (VIN): НОМЕР_1 ; рік виготовлення - 2008; модельний рік - 2008; тип двигуна - бензиновий; потужність двигуна 110кВт; робочий об'єм 1997см3.», відправник - TONU SUKIJAINEN, адреса - Естонія, Harjumaa, Laane-Hariu, padisekula, Padisekeskua 4-2 Registrationcode: 38201010233 Tallin , ESTONIA, отримувач та декларант - ОСОБА_1 , паспорт НОМЕР_2 , вид. 24.01.2018,7410, ідентифікаційний код фізичної особи НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .
Під час перевірки даної МД посадовою особою митниці було виявлено помилки, допущені декларантом щодо визначення та зазначення в МД країни походження задекларованого товару та невірного застосування преференційного режиму, а також помилки при заповнені граф 25, 26, 31. У зв'язку з чим митним органом було відмовлено позивачу в оформленні митної декларації №23UA102170003283U4 та складено картку відмови №UA102170/2023/000090 від 12.07.2023.
13.07.2023 до ВМО «Центральний» на вищезазначений товар було подано нову МД ІМ40ДЕ №23UA102170003317U6 з врахуванням помилок зазначених в картці відмови.
У графі 22 митної декларації № 23UA102170003317U6 декларантом було заявлено фактурну вартість 700 Євро, на підставі договору б/н від 19.06.2023, який зазначено в графі 44 МД за кодом 0830.
Митну вартість автомобіля було заявлено за основним методом (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) на рівні 707,20 EUR відповідно до умов поставки CPT PL Chelm.
На підставі ч.1 ст.54 МКУ посадовою особою митниці здійснено перевірку достовірності інформації, що наведена в поданих до митного оформлення документах.
Проведеною перевіркою встановлено:
Відповідно до пп.5.1 п.5 контракту на поставку/продаж товару від 19.06.2023 №EE-19-01/PL кошти за товар мають бути сплачені після підписання контракту. Крім того, до митного оформлення було надано ще один договір продажу від 19.06.2023, згідно якого покупець (ФОП ОСОБА_2 ) зобов'язується прийняти автомобіль та сплатити вартість покупки. Але, серед наданих до митного оформлення документів в порушення п. 4 ч. 2 ст. 53 МКУ відсутні платіжні (або банківські) документи, що підтверджують факт оплати коштів (підтвердження ціни, що фактично сплачена) за оцінюваний транспортний засіб покупцем (чеки, що свідчать про оплату задекларованої суми вартості) та які можна було б ідентифікувати з цією поставкою автомобіля;
Договір продажу від 19.06.2023 не містить печатки покупця. У графі 44 МД від 13.07.2023 №23UA102170003317U6 його вказано під кодом 0380 як рахунок- фактура (інвойс), хоча цей документ являється договором;
Відповідно до пп. 3.1 п. 3 контракту на поставку/продаж товару від 19.06.2023 №EE-19-01/PL продавець продає покупцю товар на умовах CPT - PL Chelm. Жодним пунктом цього контракту та договору продажу від 19.06.2023 не визначено, що включає в себе ціна товару, а саме: витрати на транспортування автомобіля з Естонії до Chelm (Польща), оскільки в МД від 13.07.2023 №23UA102170003317U6 в графі 15 країною відправлення вказано саме Естонію. Подальша поставка автомобіля з Польщі до України здійснюється власним коштом покупця (ФОП ОСОБА_2 ). До митного оформлення надано розрахунок витрат на транспортування автомобіля з Chelm (Польща) до митного переходу Зосим - Устилуг, але понесені витрати на доставку документально непідтверджені: відсутні чеки, які підтвердили б вартість пального в Польщі.
Відповідно до пп.2.2 п.2 контракту на поставку/продаж товару від 19.06.2023 №EE-19-01/PL товар продається бувшим у користуванні, має ряд технічних та косметичних дефектів. Під час митного огляду було встановлено, що автомобіль має подряпини лакофарбового покриття, сліди корозії та ржі (акт митного огляду від 12.07.2023 №23UA102170003283U4). Решту суттєвих дефектів та їх ступінь може встановити лише експерт. Крім того, за результатами митного огляду встановлено, що автомобіль має газобалонне обладнання, наявність якого в товаросупровідних документах не вказано. До митного оформлення, також, заявлено не було. Наявність газобалонного обладнання безпосередньо впливає на вартість автомобіля. До митного оформлення також заявлено не було.
Враховуючи розбіжності в документах, які можуть свідчити про викривлення дійсної вартості оцінюваного автомобіля, декларанту було запропоновано надати наступні додаткові документи:
копію митної декларації країни відправлення (для підтвердження його задекларованої вартості та умов поставки);
банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваних товарів (для підтвердження ціни автомобіля, оскільки згідно з контрактом на поставку/продаж товару від 19.06.2023 №EE-19-01/PL кошти за нього повинні бути сплачені після підписання цього контракту, а згідно з договором продажу від 19.06.2023 - після прийняття автомобіля. В такому разі платіжний документ є документом, що підтверджує митну вартість товарів, і подається разом із митною декларацією);
підтверджені документально витрати на транспортування (відсутні чеки, які підтвердили б вартість пального в Польщі, ціна якого вказана декларантом при розрахунку витрат на транспортування); висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями (відповідно до проведеного митного огляду автомобіль має подряпини лакофарбового покриття, сліди корозії та ржі. Крім того, згідно з контрактом на поставку/продаж товару від 19.06.2023 №EE-19-01/PL автомобіль має ряд технічних та косметичних дефектів, ступінь яких може встановити лише експерт, а у разі їх наявності, визначити вартість відновлювального ремонту).
Декларантом була надана копія експортної декларації Польщі від 22.06.2023 №23PL301010E0840639, розрахунок витрат на транспортування автомобіля від 10.07.2023 року. Решту документів надано не було, у зв'язку з відмовою декларанта, про що повідомлено листами від 14.07.2023, 17.07.2023 та 18.07.2023.
За результатами розгляду додатково наданих документів встановлено, що:
згідно з копією експортної декларації Польщі задекларований автомобіль 2009 року випуску, а не 2008 як вказано в графі 31 МД від 13.07.2023 №23UA102170003317U6. Поставка автомобіля здійснювалася згідно з договором, номер та дата якого не вказані. Відправником зазначено ОСОБА_3 . Умови поставка відсутні. Митну декларацію країни відправлення (Естонія) не надано; вартість пального в Польщі, вказана в розрахунку витрат на транспортування автомобіля від 10.07.2023, документально не підтверджена. Дані з відкритого доступу в інтернет мережі не можуть підтвердити фактичну ціну пального; переклад документів українською мовою декларантом не надано.
У зв'язку з неподанням декларантом документів згідно з переліком, та відповідно до умов, зазначених у ч.2 і 3 ст.53 МКУ, відсутністю платіжних (або банківських) документів, що підтверджують факт оплати коштів за оцінюваний транспортний засіб покупцем, відсутністю документально підтверджених витрат на транспортування, а також приймаючи до уваги митні оформлення подібних транспортних засобів, здійснені в попередній період (згідно з ціновою базою даних ЄАІС Держмитслужби), відповідач відмовив у застосуванні основного методу визначення митної вартості (за ціною договору).
Митну вартість оцінюваного автомобіля було скориговано відповідно до ст.64 МКУ за резервним методом, відповідно до наявної у митного органу цінової інформації ЄАІС Держмитслужби щодо товарів, митне оформлення яких вже здійснено, - МД від 22.05.2023 №23UA204140003041U6. Митну оцінку ТЗ здійснено із застосуванням резервного методу на рівні 2750 EUR.
Не погоджуючись з рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з позовом.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що пов'язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Митний кодекс України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування, а також регулює правовідносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України.
Відповідно до частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно зі статтею 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК України).
Частиною сьомою статті 257 МК України передбачено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, передбачені частиною восьмою вказаної статті, у тому числі відомості про найменування товару, код товару згідно з УКТ ЗЕД, фактурну вартість товарів, митну вартість товарів та метод її визначення.
Статтями 49 та 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина п'ята статті 58 МК України).
Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).
Згідно з частиною другою статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Частинами четвертою та п'ятою статті 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціною, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, вважається загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, за переліком, що визначений частиною десятою статті 58 МК України, серед яких, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
Згідно зі статтею 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів. При цьому, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (пункт 1 частини п'ятої статті 54 МК України).
Цією ж статтею визначено, що у випадках, встановлених цим Кодексом, митний орган наділений правом письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Відповідно до положень статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У силу положень частини п'ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур» №3018-VI від 15.02.2011, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК).
Відповідно до частини третьої статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою-третьою статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГААТ).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:
1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;
2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;
3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;
4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;
5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;
6) мінімальної митної вартості;
7) довільної чи фіктивної вартості.
Відповідно до частини першої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Частиною другою статті 55 МК України передбачено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;
5) інформацію про:
а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:
у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;
у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;
б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
З аналізу частин першої та другої статті 53 МК України слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа 21-591а15).
Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Тобто умовою, з якою закон пов'язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.
Відтак, рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Перевіряючи обставини та відомості, щодо яких у митного органу виникли сумніви, обґрунтованість причин та підстав витребування додаткових документів, неможливості визначення митної вартості за обраним декларантом методом та поданими і додатково витребуваними документами, судом першої інстанції вірно враховано, що порядок оплати за товар, порядок заповнення платіжних документів та розмір перерахованих коштів взагалі не становлять об'єкт контролю митної вартості, бо жодним чином не впливають на розрахунок митної вартості.
Так, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару, у свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються, у зв'язку із чим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару, суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для і витребування відповідачем додаткових документів у декларанта.
Згідно висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 03.04.2018 у справі №809/322/17 умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв'язку з цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості.
Розбіжності щодо умов оплати товару в документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості, не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів, якщо інші документи в сукупності не викликають сумніву в достовірності задекларованої митної вартості.
Таким чином, судом першої інстанції вірно зазначено, що у випадку оплати за товар готівкою без банківських проводок, позивач позбавлений можливості надати платіжні (або банківські) документи, що підтверджують факт оплати коштів (підтвердження ціни, що фактично сплачена) за оцінюваний транспортний засіб покупцем (чеки, що свідчать про оплату задекларованої суми вартості) та які можна було б ідентифікувати з цією поставкою автомобіля.
Згідно з правовим висновком Верховного Суду в постанові від 13.02.2018 у справі №803/1112/17 ненадання позивачем банківського платіжного доручення не може бути підставою для коригування митної вартості за наявності інших документів.
Так, позивач надав до митного оформлення договір купівлі-продажу від 19.06.2023, відповідно до якого і було заявлено фактурну вартість автомобіля на рівні 700 євро.
Колегія суддів зауважує, що банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару надаються лише у разі сплати рахунку за товар, що передбачає виписування рахунку, як окремого бухгалтерського документу.
Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку продавцем є фізична особа, яка склала правочин у формі договору купівлі-продажу. Факт отримання товару, набуття опосередкованого права власності комісіонером і фактичного набуття права власності за договором комісії підтвердується наданою експорною декларацією та фактом здійсення митного оформлення товару відповідачемю
В договорі купівлі-продажу вказується, що право власності на автомобіль від продавця до покупця переходить після сплати товару за ціною, вказаною в договорі купівлі-продажу, з чого випливає, що товар був сплачений, так як перехід права власності мав місце фактично.
Таким чином, твердження позивача про не надання до митного оформлення рахунку-фактури (інвойс) або рахунку-проформи - є безпідставним, оскільки товар був об'єктом догорору купівлі-продажу.
Крім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 31.05.2019 у справі №804/16553/14, МК України не визначив вид доказів, якими має підтверджуватися розмір витрат на перевезення товару (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові таабо бухгалтерські документи).
З огляду на наведене, довідка про транспорті витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Також, відповідно до п.п. 3.1 п. 3 контракту на поставку/продаж товару від 19.06.2023 №EE-19-01/PL продавець продає покупцю товар на умовах CPT - PL Chelm.
Термін CPT «CarriagePaidTo» (... namedplaceofdestination), або «Фрахт/перевезення оплачені до» (... назва місця призначення), означає, що продавець доставить товар названому ним перевізнику. Крім цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати, пов'язані з перевезенням товару до названого пункту призначення. Таким чином, контрактна ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів і вартості доставки до місця призначення.
Судом першої інстанції вірно зазначено щодо посилань відповідача на те, що договір продажу від 19.06.2023 не містить печатки покупця, останні також є безпідставними, оскільки законодавство не покладає обов'язок на фізичну особу мати будь-які печатки.
Щодо посилання на те, що відповідно до пп.2.2 п.2 контракту на поставку/продаж товару від 19.06.2023 №EE-19-01/PL товар продається бувшим у користуванні, має ряд технічних та косметичних дефектів.
Так, під час митного огляду було встановлено, що автомобіль має подряпини лакофарбового покриття, сліди корозії та ржі (акт митного огляду від 12.07.2023 №23UA102170003283U4). Решту суттєвих дефектів та їх ступінь може встановити лише експерт. Крім того, за результатами митного огляду встановлено, що автомобіль має газобалонне обладнання, наявність якого в товаросупровідних документах не вказано. До митного оформлення, також, заявлено не було. Наявність газобалонного обладнання безпосередньо впливає на вартість автомобіля. До митного оформлення також заявлено не було.
Колегія суддів вважає, що ненадання додаткових документів, у тому числі і висновку про якісні та вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за першим методом, якщо подані документи, відповідно до ч.2 ст.53 МК України, підтверджують числові значення усіх складових митної вартості товару.
Таким чином, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції та вважає, що відповідач не навів доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.
Водночас позивачем до митного оформлення було надано договір комісії, зовнішньоекономічний контракт від 14.02.2020, свідоцтво про реєстрацію автотранспортного засобу; договір купівлі-продажу, експортну декларацію, декларацію походження, акт огляду транспортного засобу; документ, що підтверджує вартість перевезення.
Вказане свідчить про недоведеність відповідачем обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості товару за ціною договору, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено, тобто основні документи містили всі необхідні числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації.
Тобто, позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України, а також на вимогу митного органу на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за ціною договору було надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, закріпленого ч.2 ст.53 МК України.
За таких обставин, доводи відповідача про необхідність надання декларантом додаткових документів на підтвердження вказаних відомостей є неправомірним, а коригування митної вартості, заявленої відповідачем, на цій підставі - необґрунтованим.
Крім того, в оскаржуваному рішенні зазначено, що митну вартість скориговано відповідно до ст. 64 МКУ за резервним методом, відповідно до наявної у митного органу цінової інформації ЄАІС Держмитслужби щодо товарів, митне оформлення яких вже здійснено, - МД від 22.05.2023 №23UA204140003041U6. Митну оцінку ТЗ здійснено із застосуванням резервного методу на рівні 2750 EUR.
Однак, рішення про коригування митної вартості не може базуватися лише на інформації ЄІАС Держмитслужби, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних МК України не встановлений. Також слід звернути увагу, що в ЄІАС відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.
Таким чином, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою у використанні першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом, а посилання у рішенні про коригування митної вартості на реквізити раніше оформленої декларації з вищим рівнем митної вартості не може вважатися належним підтвердженням обґрунтованості сумнівів у правильності визначенні позивачем митної вартості, та як наслідок, не може вважатися належним підтвердженням обґрунтованості коригування митної вартості.
Враховуючи, що вказані вище твердження апелянта спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи, а будь-яких доведених підстав для коригування митної вартості товару оскаржуване рішення не містить, суд дійшов висновку, що подані декларантом документи, в даному випадку, слід вважати належними та достатніми для підтвердження та визначення митної вартості товару за ціною договору.
З урахуванням викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у відповідача не було підстав для витребування у декларанта додаткових документів, оскільки сумніви з підстав, викладених у оскаржуваному рішенні, не обґрунтовані у розумінні ст. 53 МК України.
Отже, митна вартість товару була підтверджена позивачем достовірними документами, які містять відомості про складові вартості, визначені на підставі об'єктивних даних, колегія суддів вважає неправомірними висновки відповідача, за наслідками вивчення поданих документів для митного оформлення товарів, про відсутність підстав для застосування першого методу для визначення митної вартості товару.
Інших обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено. Так само й інших юридичних фактів, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, судом не встановлено.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем надані відповідачу для митного оформлення імпортованого товару всі документи, що передбачені ч. 2 статті 53 МК України, які повною мірою ідентифікують оцінюваний товар та містять об'єктивні і достовірні дані, які підтверджують ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджують митну вартість товарів за ціною договору згідно вимог ч.ч. 4, 5 статті 58 МК України.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість прийняття митним органом оскаржуваного рішення та, відповідно, коригування митної вартості товару позивача за другорядним методом, а саме за резервним.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару є необгрунтованим, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права.
Отже при винесення оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 316, 321, 325, 329, 331 КАС України суд,
Апеляційну скаргу Чернігівської митниці - залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2023 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5 статті 328 КАС України.
Повний текст рішення виготовлено 07 травня 2024 року.
Головуючий суддя: В.В. Файдюк
Судді: М.І. Кобаль
Є.І. Мєзєнцев