08 травня 2024 року м. Дніпросправа № 280/10665/23
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Шальєвої В.А.
суддів: Сафронової С.В., Чепурнова Д.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24 січня 2024 року (суддя Новікова І.В.) в справі № 280/10665/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - ГУ ПФУ) про визнання протиправними дій з неврахування трудового стажу за період роботи з 20 жовтня 1990 року по 21 квітня 1991 року, з 10 березня 1995 року по 06 квітня 1997 року до страхового стажу, зобов'язання зарахувати до страхового стажу періоди роботи з 20 жовтня 1990 року по 21 квітня 1991 року (механік Верхоянський ДРСУ) та з 10 березня 1995 року по 06 квітня 1997 року (водій КФУ ОСОБА_2 ).
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 24 січня 2024 року позов задоволено, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області при неврахуванні трудового стажу за періоди роботи з 20 жовтня 1990 року по 21 квітня 1991 року та 10 березня 1995 року по 06 квітня 1997 року до загального стажу ОСОБА_1 ; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 20 жовтня 1990 року по 21 квітня 1991 року (механік Верхоянский ДРСУ) та 10 березня 1995 року по 06 квітня 1997 року (водій КФХ ОСОБА_2 ), а також провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з 09 листопада 2023 року з урахуванням зазначеного стажу.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2024 року виправлена описка у тексті рішення в частині зазначення прізвища, ім'я та по батькові позивача, правильним вважати « ОСОБА_1 » у відповідних відмінниках.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Звертає увагу, що спірні періоди не зараховано до страхового стажу, оскільки дата звільнення дописана чорнилами іншого кольору (період з 20 жовтня 1990 року по 21 квітня 1991 року) та відсутній наказ та дата наказу про звільнення (період з 10 березня 1995 року по 06 квітня 1997 року). Для зарахування цих періодів позивачу рекомендовано надати довідки щодо періоду роботи, чого позивачем не надано.
Крім того, із заявою про перерахунок пенсії встановленого зразка та необхідними документами позивач не звертався, а питання перерахунку пенсії є виключною компетенцією відповідача. Суд першої інстанції вийшов за межі позовних, зобов'язавши відповідача провести перерахунок та виплату пенсії.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв'язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить до висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що з 09 листопада 2023 року позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Під час призначення пенсії позивачу до загального страхового стажу не зараховано періоди роботи з 20 жовтня 1990 року по 21 квітня 1991 року (механік Верхоянский ДРСУ) та з 10 березня 1995 року по 06 квітня 1997 року (водій КФХ ОСОБА_2 ).
Суд першої інстанції вважав, що не зарахування до страхового стажу позивача періоду з 20 жовтня 1990 року по 21 квітня 1991 року у зв'язку з тим, що дата звільнення внесена чорнилами іншого кольору, є проявом надмірного формалізму з боку органу Пенсійного фонду та не ґрунтується на положеннях чинного законодавства України.
Щодо відсутності у трудовій книжці позивача за період роботи з 10 березня 1995 року по 06 квітня 1997 року запису про наказ та дату наказу на звільнення суд першої інстанції вказав, що позивач не може нести відповідальність за правильність заповнення його трудової книжки роботодавцем. Судом першої інстанції зауважено, що на записі про звільнення наявна печатка роботодавця, що підтверджує внесення ним такого запису.
Ці обставини слугували підставою для задоволення вимог в частині протиправності не зарахування до страхового стажу зазначених періодів.
З метою повного захисту прав та законних інтересів позивача суд першої інстанції вважав за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати відповідача у зв'язку із зарахуванням спірних періодів трудового стажу провести позивачу перерахунок та виплату пенсії з 09 листопада 2023 року.
Здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд визнає приведені висновки обґрунтованими, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в ГУ ПФУ з 09 листопада 2023 року, отримує пенсію за віком, призначену за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (як учасник бойових дій).
За розрахунками відповідача страховий стаж позивача складає 28 років 07 років 12 днів.
До страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи з 20 жовтня 1990 року по 21 квітня 1991 року (механік Верхоянський ДРСУ) та з 10 березня 1995 року по 06 квітня 1997 року (водій КФХ ОСОБА_2 ).
На адвокатський запит ГУ ПФУ повідомлено, що періоди роботи з 20 жовтня 1990 року по 21 квітня 1991 року та з 10 березня 1995 року по 06 квітня 1997 року не враховані до загального страхового стажу у зв'язку з тим, що в записи трудовій книжці НОМЕР_1 внесені із порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затвердженої наказом Мінпраці від 29 липня 1993 року № 58, а саме: за період роботи з 20 жовтня 1990 року по 21 квітня 1991 року дата звільнення внесена пастою іншого кольору; за період з 10 березня 1995 року по 06 квітня 1997 року відсутній наказ та дата наказу на звільнення. Для зарахування відповідних періодів необхідно надати довідки про факт роботи і перейменування підприємств.
Спірним в цій справі є правомірність не зарахування органом Пенсійного фонду до страхового стажу позивача періодів роботі у зв'язку з внесенням до трудової книжки записів про ці періоди роботи із порушенням встановленого порядку.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно зі статтею 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов'язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
За змістом частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ) встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).
Пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктом 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, (далі - Інструкція №58) встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Відповідно до пункту 1.2 Інструкції № 58 трудові книжки раніше встановленого зразка обміну не підлягають.
За змістом пункту 2.4 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
За положеннями пункту 2.6 Інструкції № 58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Пунктом 2.6 Інструкції № 58 передбачено, що якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м. Києва, держархівом м. Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму.
Відповідно до пункту 4.1 Інструкції № 58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
До 29 липня 2993 року діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях, затверджена наказом Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20 червня 1974 року № 162, якою встановлені аналогічні вимоги до порядку заповнення трудових книжок.
Згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Відтак, обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на роботодавця.
За правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а, від 04 вересня 2018 року у справі № 423/1881/17, певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Отже, суд погоджує висновок суду першої інстанції, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки, а на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Неточність в записах в трудовій книжці та інших документах не може бути підставою для виключення певних періодів роботи з трудового стажу, що дає особі право на призначення пенсії, оскільки працівник не повинен відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.
Відповідно, є цілком обґрунтованим висновок суду першої інстанції про протиправність не зарахування відповідачем до страхового стажу позивача спірних періодів роботи.
З цього питання доводи апелянта зводяться до того, що спірні періоди не зараховані до страхового стажу через недоліки у заповненні трудової книжки, та спростовані приведеними вище висновками суду.
Стосовно доводів апелянта про те, що із заявою про перерахунок пенсії встановленого зразка та необхідними документами позивач не звертався, а питання перерахунку пенсії є виключною компетенцією відповідача; суд першої інстанції вийшов за межі позовних, зобов'язавши відповідача провести перерахунок та виплату пенсії, суд зазначає таке.
Дійсно, позивачем не заявлялись в межах цієї справи позовні вимоги про проведення перерахунку та виплату пенсії з 09 листопада 2023 року з урахуванням зазначеного стажу.
Частиною другою статті 9 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
В цьому випадку, мотивуючи необхідність виходу за межі позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що для повного захисту прав та законних інтересів позивача вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати відповідача у зв'язку із зарахуванням спірних періодів трудового стажу провести позивачу перерахунок та виплату пенсії з 09 листопада 2023 року.
За правовою позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 29 листопада 2021 року у справі №120/313/20-а, у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Суд погоджується із такими висновками суду першої інстанції та вказує на те, що вихід за межі позовних вимог є цілком правомірним з огляду на те, що зарахування спірних періодів до страхового стажу тягне за собою перерахунок пенсії.
При цьому суд звертає увагу на той факт, що відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу позивача спірні періоди, що потягло за собою виплату пенсію у неправильному розмірі, тому відсутність факту звернення позивача із заявою встановленого зразка не позбавляє позивача права на визначення правильного розміру пенсії.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.
Оскільки предметом позову в цій справі є дії (рішення) суб'єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, тобто ця справа є справою незначної складності у розумінні п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених цим пунктом.
Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24 січня 2024 року в справі № 280/10665/23 залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24 січня 2024 року в справі № 280/10665/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 08 травня 2024 року та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.
Повне судове рішення складено 08 травня 2024 року.
Суддя-доповідач В.А. Шальєва
суддя С.В. Сафронова
суддя Д.В. Чепурнов