07 травня 2024 року м. Дніпросправа № 340/8732/23
Суддя І інстанції Брегей Р.І.
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),
суддів: Сафронової С.В., Коршуна А.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційні скарги ОСОБА_1 , Академії Державної пенітенціарної служби
на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року у справі за адміністративним позовом Академії Державної пенітенціарної служби до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Міністерство юстиції України про стягнення витрат на утримання в навчальному закладі, -
Академія Державної пенітенціарної служби звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому просила:
- стягнути з ОСОБА_1 НОМЕР_1 на користь Академії Державної пенітенціарної служби (код ЄДРПОУ: 08571788 ІВАN, UA408201720313241001201007942 банк: ДПСУ м. Київ МФО 820172) витрати пов'язані з утриманням його в Академії Державної пенітенціарної служби в сумі 162040 грн. 13 коп. (Сто шістдесят дві тисячі сорок грн. 13 коп.)
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року задоволено позов частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 до спеціального фонду Державного бюджету України кошти за утримання у навчальному закладі Міністерства юстиції України у сумі 66095,17 грн.
Відмовлено у задоволенні позову в іншій частині вимог.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати в частині стягнення з ОСОБА_1 66095,17 гривень та ухвалити нове судове рішення, яким у позові Академії Державної пенітенціарної служби відмовити у повному обсязі.
Апеляційна скарга фактично обґрунтована відсутністю підстав для стягнення з відповідача витрат, пов'язаних з утриманням її в Академії Державної пенітенціарної служби, з огляду на повторне працевлаштування її у поліції, що в силу положень п.9 «Порядку відшкодування особам витрат, пов'язаних з їх утримання у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських» затвердженого постановою КМУ №261 від 12.04.2017 року є підставою для припинення стягнення сум таких витрат.
Разом з тим, Академія Державної пенітенціарної служби також не погодилась із прийнятим судом першої інстанції рішенням та подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просило скасувати його в частині відмови у задоволенні позову і ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування своєї апеляційної скарги, позивача посилається на помилковість висновків суду першої інстанції в частині відсутності підстав для стягнення з відповідача сум грошового забезпечення, яке вона отримувала у період навчання в Академії Державної пенітенціарної служби. За переконанням позивача, зазначені кошти відносяться до витрат, пов'язаних з утриманням особи в навчальному закладі, а тому підлягають відшкодуванню з боку позивача.
В письмовому відзиві на апеляційну скаргу Міністерство юстиції України просило у задоволенні апеляційної скарги відповідача відмовити, рішення суду скасувати в частині відмови у задоволенні позову та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Академії Державної пенітенціарної служби, а в іншій частині залишити без змін рішення суду першої інстанції.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга Академії Державної пенітенціарної служби підлягає задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідно до наказу Академії Державної пенітенціарної служби №349/ОД від 20 липня 2019 року, ОСОБА_1 з 18 серпня 2019 року зарахована курсантом 1-го курсу денної форми здобуття освіти за спеціальністю «правоохоронна діяльність» за кошти державного (регіонального) бюджету (а.с.14-16).
31 січня 2020 року між Академією Державної пенітенціарної служби, Північно-Східним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції та ОСОБА_1 укладено контракт №643 про здобуття освіти у закладах вищої освіти, які здійснюють підготовку фахівців для потреб Міністерства юстиції України (а.с.17-19).
Відповідно до наказу Академії Державної пенітенціарної служби №280/ОС від 15 червня 2023 року, ОСОБА_1 здобула ступінь вищої освіти бакалавра в галузі знань 26 «Цивільна безпека» за спеціальністю 262 «Правоохоронна діяльність» (а.с.20).
16 червня 2023 року Державна установа «Надержинщинська виправна колонія (№65)» прийняла наказ №95/ОС-23, яким лейтенанта внутрішньої служби ОСОБА_1 призначено на посаду психолога відділу по роботі з персоналом (а.с.22).
Згідно із наказом Державної установи «Надержинщинська виправна колонія (№65)» №125/ОС-23 від 03 серпня 2023 року, на підставі рапорта ОСОБА_1 , відповідача звільнено зі служби за власним бажанням.
01 вересня 2023 року Академія Державної пенітенціарної служби надіслала відповідачу повідомлення про зобов'язання відшкодувати витрати, пов'язанні з утриманням в навчальному закладі, упродовж 30 діб (а.с.25-26).
05 вересня 2023 року ОСОБА_1 отримала повідомлення (а.с.27).
Упродовж місяця відповідач не сплатила кошти.
13 жовтня 2023 року Державної пенітенціарної служби звернулася з позовом до суду (а.с.29).
Витрати на навчання склали 162040,13 грн. (а.с.24).
До них увійшли: грошове забезпечення (95944,96 грн.); продовольче забезпечення (38126,30 грн.); медичне забезпечення (2284,40 грн.); речове забезпечення (10609,75 грн.); вартість комунальних послуг і спожитих енергоносіїв (15074,72 грн.) (а.с.24).
В свою чергу, 06 листопада 2023 року відповідач прийнята на службу до поліції на підставі заяви від 27 жовтня того ж року (а.с.73).
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженого рішення виходить з наступного.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про державну кримінально-виконавчу службу України», на Державну кримінально-виконавчу службу України покладається завдання щодо здійснення державної політики у сфері виконання кримінальних покарань.
Згідно із ч. 1 ст. 6 Закону України «Про державну кримінально-виконавчу службу України», державна кримінально-виконавча служба України відповідно до закону здійснює правозастосовні та правоохоронні функції і складається з центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, його територіальних органів управління, кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров'я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України.
Відповідно до п. 1 ч. 8 ст. 14 Закону України «Про державну кримінально-виконавчу службу України», трудові відносини працівників кримінально-виконавчої служби регулюються законодавством про працю, державну службу та укладеними трудовими договорами (контрактами).
На спеціалістів Державної кримінально-виконавчої служби України, які не мають спеціальних звань, поширюється дія Закону України «Про державну службу». Віднесення посад цих спеціалістів до відповідних категорій посад державних службовців проводиться Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 5 ст. 23 Закону України «Про державну кримінально-виконавчу службу України», на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України «Про Національну поліцію», а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.
Регулювання трудових правовідносин у процесі проходження служби, порядок застосування дисциплінарних стягнень та процедура звільнення працівників кримінально-виконавчої служби регулюється спеціальним Законом України «Про Національну поліцію».
Відповідно до ч. 2 ст. 74 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що підготовка фахівців за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, проводиться на підставі контракту про здобуття освіти, який укладається між навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчається.
Особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі пп. 2, пп. 4 ч. 1 ст.77 цього Закону, а також поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі пп. 2, пп. 4 ч. ст. 77 цього Закону, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (ч. 4 ст. 74 Закону України «Про Національну поліцію»).
Відповідно до п.1.3 Статуту Академії державної пенітенціарної служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 21.11.2016р. №3290/5, академія є самоврядним та автономним вищим навчальним закладом зі специфічними умовами навчання, який є державною установою, фінансується за рахунок коштів державного бюджету і віднесено до сфери управління центрального органу виконавчої влади - Міністерства юстиції України.
Також, відповідно до пункту 2 Указу Президента України № 77/96 від 23.01.1996 «Про заходи щодо реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів» вищі навчальні заклади України здійснюють підготовку спеціалістів: за рахунок коштів Державного бюджету України, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів - за державним замовленням; за рахунок коштів відповідних юридичних та фізичних осіб - для роботи у недержавному секторі народного господарства; за рахунок власних коштів особи - для роботи у державному і недержавному секторі народного господарства (за бажанням). Установлено, що особи, які навчаються за рахунок державних коштів, укладають з адміністрацією вищого навчального закладу угоду, за якою вони зобов'язуються після закінчення навчання та одержання відповідної кваліфікації працювати в державному секторі народного господарства не менше ніж три роки. У разі відмови працювати в державному секторі народного господарства випускники відшкодовують в установленому порядку до державного бюджету повну вартість навчання.
Тобто, вказані норми зобов'язують особу, яка навчалася за державним замовленням у вищому навчальному закладі зі специфічними умовами, у разі її звільнення зі служби за власним бажанням протягом трьох років після закінчення навчання, відшкодувати витрати, пов'язані з її утриманням у такому закладі.
Згідно із п. 2.1 Порядку розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України від 16.07.2007 р. № 419/831/240/605/537/219/534, відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищому навчальному закладі, а саме витрат, окрім іншого, на грошове забезпечення, продовольче забезпечення, медичне забезпечення та оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв.
Згідно пунктів 2.3, 3 наведеного вище порядку у разі дострокового розірвання контракту відповідні служби (підрозділи) забезпечення навчального процесу здійснюють остаточний розрахунок фактичних витрат за відповідними видами забезпечення, складають довідки-розрахунки та подають їх до кадрового підрозділу ВНЗ. Період навчання, за який здійснюється відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням, визначається з дня зарахування по день виключення курсанта зі списків особового складу ВНЗ. У наказі про звільнення курсанта сума відшкодування відображається узагальнено та вноситься до книги обліку нестач ВНЗ. Відшкодовані на утримання курсантів кошти враховуються у кошторисних показниках спеціального фонду відповідних центральних органів виконавчої влади як власні надходження навчального закладу та витрати на утримання курсантів.
До того ж, Порядок відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, визначений Постановою Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2017 року №261 (надалі - Порядок №261).
Пунктом 8 Порядку №261 закріплено, що у разі відмови від добровільного відшкодування витрат, а також у разі порушення особою умов договору, укладеного відповідно до пункту 6 цього Порядку, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.
Відповідно до п. 2.1.1 Порядку розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, витратами на грошове забезпечення є отримане курсантом щомісячне грошове забезпечення за весь період навчання, яке визначається з посадового окладу та додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу та надбавки), передбачених чинним законодавством для цієї категорії військовослужбовців. Фактичні дані беруться з розрахункових відомостей та інших передбачених документів, що підтверджують виплату щомісячного грошового забезпечення курсанту.
Витратами на продовольче забезпечення є витрати, пов'язані із забезпеченням курсанта продовольством згідно з нормами харчування, які провадяться на підставі довідки-розрахунку, складеної начальником продовольчої служби (п. 2.1.2 Порядку).
Згідно із п. 2.1.4. Порядку розрахунку витрат витратами на медичне забезпечення є витрати, пов'язані з наданням медичної допомоги, у тому числі стоматологічної, безпосередньо у ВНЗ, та вартість лікування у військових госпіталях.
Відповідно до п. 2.1.6 Порядку розрахунку витрат визначено, що до спожитих курсантом ВНЗ комунальних послуг та енергоносіїв належать тепло, гаряча та холодна вода, водовідведення та електроенергія.
Колегією суддів встановлено, що згідно абзацу 5 пункту 3 розділу ІІ контракту відповідач зобов'язувався у разі дострокового розірвання контракту, а також звільнення зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України протягом трьох років після закінчення навчання відшкодувати Міністерству юстиції України витрати, пов'язані з утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до частини четвертої статті 74 Закону України «Про національну поліцію» в повному обсязі за весь період її фактичного навчання.
Утримання відповідача в Академії Державної пенітенціарної служби здійснювалось шляхом грошового, речового, продовольчого, медичного забезпечення, забезпечення комунальними послугами та енергоносіями.
Отже, особи, які навчаються в Академії Державної пенітенціарної служби, перебувають на повному державному забезпеченні. Кошти, які витрачаються на їх навчання, є державними (бюджетними).
Відповідач під час підписання контракту знав про необхідність відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням в навчальному закладі у разі дострокового розірвання контракту, проте, станом на час розгляду справи вказана заборгованість ним не сплачена.
Виходячи із зазначеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що навчання в Академії курсанта є військовою службою, а грошове утримання не відноситься до витрат пов'язаних із утриманням курсанта у навчальному закладі, оскільки у спірних правовідносинах підлягають застосуванню саме норми Закону України «Про державну кримінально-виконавчу службу України», Закону України «Про Національну поліцію» та Порядку розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, згідно якого відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у ВНЗ, а саме витрат, в тому числі на грошове забезпечення.
При цьому, Верховний Суд у справі №440/2692/20 (постанова від 13 січня 2023 року) висловився щодо застосування пункту 3 Порядку №261 в контексті правовідносин, які є подібними в частині стягнення грошового забезпечення із курсанта Харківського національного університету внутрішніх справ. Суд касаційної інстанції у наведеній справі дійшов висновків, що на спірні правовідносини не поширюється дія положень пункту 1 частини першої статті 1215 Цивільного кодексу України та Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року №260. Суд зазначив, що саме в кошторисі ВНЗ (вищого навчального закладу) МВС передбачаються кошти на виплату грошового забезпечення курсантів ВНЗ МВС, то вказане грошове забезпечення належить до категорії витрат на навчання таких курсантів.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 15 червня 2023 року справа № 520/6532/2020.
Виходячи із зазначеного, колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції, що навчання в Академії курсанта є військовою службою, а грошове утримання не відноситься до витрат пов'язаних із утриманням курсанта у навчальному закладі, оскільки у спірних правовідносинах підлягають застосуванню саме норми Закону України «Про державну кримінально-виконавчу службу України», Закону України «Про Національну поліцію» та Порядку розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, згідно якого відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у ВНЗ, а саме витрат, в тому числі на грошове забезпечення.
Водночас, посилання відповідача на положення п.9 Порядку №261, відповідно до якого, зокрема, стягнення суми витрат припиняється в разі повторного прийняття особи на службу в поліцію є недоречним, з огляду на наступне.
Відповідно до умов укладеного контракту між Академією Державної пенітенціарної служби, Північно-Східним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції та ОСОБА_1 , після закінчення навчання ОСОБА_1 зобов'язана була прибути до місця призначення і приступити до виконання службових обов'язків за відповідною посадою, яку забезпечує замовник - Північно-Східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції.
Як було встановлено з матеріалів справи, після закінчення навчання, відповідач була призначена на посаду психолога відділу по роботі з персоналом Державної установи «Надержинщинська виправна колонія (№65).
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на тому, що укладеним контрактом №643 від 31.01.2020 року не було передбачено можливість призначення відповідача після закінчення навчання на посаду у поліції.
Відтак, факт прийняття ОСОБА_1 на службу до поліції, жодним чином не впливає на виконання покладених на неї зобов'язань, відповідно до умов контракту від 31.01.2020 року №643 в частині відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням у закладі вищої освіти, у зв'язку із звільненням зі служби в Державній кримінально-виконавчій служби України протягом трьох років після закінчення навчання.
Надаючи оцінку всім доводам учасників справи, судова колегія також враховує рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».
Отже, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції прийняте рішення з частковим порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Позивач надав до суду докази, що частково спростовують правомірність рішення суду першої інстанції.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315, п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції вирішив його частково скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог, оскільки судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.
Згідно із ч.6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
При цьому, в силу положень ч.2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Враховуючи відсутність доказів понесених витрат Академією Державної пенітенціарної служби пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Академії Державної пенітенціарної служби - задовольнити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року - скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог Академії Державної пенітенціарної служби до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням у Академії Державної пенітенціарної служби, про стягнення коштів у сумі 95944,96 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким дані позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 НОМЕР_1 на користь Академії Державної пенітенціарної служби (код ЄДРПОУ: 08571788 ІВАN, UA408201720313241001201007942 банк: ДПСУ м. Київ МФО 820172) витрати пов'язані з утриманням її в Академії Державної пенітенціарної служби в сумі 95944 грн. 96 коп. (Дев'яносто п'ять тисяч дев'ятсот сорок чотири грн. 96 коп.)
В іншій частині рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повне судове рішення складено 07 травня 2024 року.
Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов
суддя С.В. Сафронова
суддя А.О. Коршун