Справа №757/36795/23-ц Головуючий у 1 інстанції: Литвинова І.В.
Провадження №22-ц/824/7926/2024 Суддя-доповідач: Гаращенко Д.Р.
07 травня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Гаращенка Д.Р.
суддів Олійника В.І., Сушко Л.П.
при секретарі Василенку Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 14 грудня 2023 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики,-
Короткий зміст обставин справи
В серпні 2023 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики..
Просила стягнути з відповідачів у солідарному порядку суму позики у розмірі 55 000, 00 доларів США, суму відсотків за користування позикою у розмірі 10 450, 00 доларів США, що становить еквівалент у розмірі 2 393 414, 87 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач надала відповідачеві ОСОБА_1 , за згоди його дружини ОСОБА_3 , у борг 55 000, 00 доларів США, з щомісячною виплатою відсотків 550, 00 доларів США. Так, з листопада 2017 року по грудень включно 2021 року відсотки сплачувалися, а з січня 2022 року і до моменту звернення до суду виплата відсотків не здійснювалася. Враховуючи систематичну невиплату відсотків, позивачем було прийнято рішення про повернення відповідачем суми позики у повному обсязі - 55 000, 00 доларів США, про що повідомила ОСОБА_4 за два місяці з визначенням дати повернення - 31 травня 2023 року.
Однак відповідач не повернув ні суми позики, ні відсотків за користування нею.
З врахуванням відсотків за користування позикою 10 450, 00 доларів США (щомісячно 550, 00 доларів США за період з 01 січня 2022 року по 31 липня 2023 року) заборгованість за вказаним договором позики складає 65 450, 00 доларів США.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 14 грудня 2023 року позовні вимоги у справі ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 ОСОБА_1 та ОСОБА_3 суму позики у розмірі 55 000, 00 доларів США, суму відсотків за користування позикою у розмірі 10 450, 00 доларів США.
Стягнуто з ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 6 978, 40 грн.
Стягнуто з ОСОБА_3 суму судового збору у розмірі 6 978, 40 грн.
Суд першої інстанції дійшов до висновку, що доказів відсутності своєї вини відповідач суду не надав, тому вимоги позивача є доводи сторони відповідача не спростовують встановлених судом фактичних обставин, позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню у повному обсязі.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погоджуючись із рішенням Печерського районного суду міста Києва від 14 грудня 2023 року, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Просила скасувати рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Вважає рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального права та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції вважав доведеними факти, які фактично не доведені належним , відповідно до закону або договору, засобами доказування, стосується факту повідомлення боржника збоку кредитора про настання строку платежу нібито за допомогою месенджеру, проте такий доказ як скриншот з телефонного екрану неналежним, оскільки він не доводить факт отримання боржником вимоги про повернення борг.
Вказує, що судом першої інстанції застосовані норми цивільного права, які передбачають відповідальність за порушення договірних обов?язків щодо сплати відсотків за користування позикою, проте договір позики (розписка) не передбачає сплату відсотків за користування позикою в розмірі 1 відсоток щомісячно, що було доведено належним чином.
Зазначає, що позивач подав позов без достатніх правових підстав, оскільки не виконав передбачену розпискою обов?язкову дії щодо письмового попередження позичальника про повернення залишку боргу та не дотримався двох місячного терміну, який наданий позичальнику для повернення боргу. Тобто, строк повернення не наступив, що свідчить про відсутність у позичальника права на стягнення всієї суми залишку боргу.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Учасники процесу не скористались свої правом по наданню відзиву
Позиція учасників справи, які з'явилися в судове засідання
В судовому засіданні адвокат Якібчук В.І. представник ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовільнити.
Інші учасники процесу в судове засіданні не з'явились повідомлялись належним чином.
ОСОБА_2 направила на адресу суду заяву з проханням розглядати справу у її відсутності.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судом встановлено, що 23 жовтня 2017 року ОСОБА_1 , за згоди дружини ОСОБА_3 , отримано у борг від ОСОБА_2 грошову суму у розмірі 55 000, 00 доларів США, на умовах від повернення, платності і строковості: сплатою з 25-го до 1-го числа щомісяця 1 % за користування коштами (550, 00 доларів США) з конвертацією у євро, згідно з курсом валют на день виплати. Позикодавець має право витребувати всю суму грошових коштів за два місяці /а. с. 12/.
З листопада 2017 року по грудень 2021 року включно позичальник сплачував позикодавцеві суму 1 % в розмірі обумовлених 550, 00 доларів США /а. с. 15-18/.
30 березня 2023 року ОСОБА_2 засобами телефонного зв'язку звернулася до ОСОБА_1 з вимогою про повернення грошових коштів по розписці від 23 жовтня 2017 року у розмірі 55 000, 00 доларів США 31 травня 2023 року /а. с. 13/.
З врахуванням відсотків за користування позикою за період з 01 січня 2022 року по 31 липня 2023 року (19 місяців х 550, 00 доларів США) у розмірі 10 450, 00 доларів США, загальна сума заборгованості за вказаним договором позики складає 65 450, 00 доларів США.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
У статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
Згідно статті 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема примусове виконання обов'язку в натурі.
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Тлумачення статей 1046 та 1047 ЦК України свідчить, що по своїй суті розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видає боржник (позичальник) кредитору (позикодавцю) за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.
Такий же висновок зроблений Верховним Судом України у постанові від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1967цс15 та постанові від 18 січня 2017 року в справі № 6-2789цс16.
Тлумачення частини другої статті 1047 ЦК України дозволяє зробити висновок, що розписка не є формою договору, а може лише підтверджувати укладення договору позики.
По своїй суті розписка позичальника є тільки замінником письмової форми договору позики, оскільки вона підписується тільки позичальником.
Згідно абзацу 1 частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Щодо дослідження оригіналу доказу розписки.
Відповідно до ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
При пред'явленні позову позивач згідно ч.5 ст. 177 ЦПК України зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). Ці докази він збирає сам у позасудовому порядку.
Спосіб отримання доказу фактично оцінюється судом зі слів суб'єкта доказування.
Якщо доказ викликає у суду сумнів, то доцільно перевірити порядок його отримання шляхом звернення до органу чи особи, яка його видавала.
Відповідно до ч. 2 ст. 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Докази є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
Доказами у цивільному процесі можуть бути:
1. письмові, речові та електронні доказами;
2. висновки експертів;
3. показаннями свідків.
Письмові докази - це будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви.
Ст. 84 ЦПК України передбачає ряд вимог, щодо забезпечення доказів, а саме: учасник справи лише у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
Таке клопотання повинно бути подане разом або з позовною заявою, або із відзивом на позовну заяву. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
Тобто у разі якщо відповідач має певний сумнів у поданому позивачем доказу, то він має право заявити клопотання про витребування оригіналу доказу.
Колегія суддів зазначає, що в судовій практиці поширеними є випадки подання доказів отриманих з порушенням порядку їх отримання. Зокрема, це подання суду листів, звукозаписів телефонних розмов, отриманих з порушенням таємниці листування та телефонних розмов, фотографій, зроблених без згоди особи, яка на ній зображена, тобто без отримання офіційного дозволу фотографувати її тощо.
З боку відповідачів не було подано до суду заяви про визнання розписки недопустимим доказом.
Встановивши, що розписка від 23.10.2017 підтверджує не лише укладення договору позики, а й отримання відповідачами грошових коштів в борг і не повернення отриманої грошової суми, суд першої інстанції зробив правильний висновок про задоволення позову.
Матеріалами справи встановлено, що відповідач визнав те, що сплачував позивачеві по 550, 00 доларів США щомісяця, вважаючи, що такими частинами повертає суму позики у розмірі 55 000, 00 доларів США, а на письмову вимогу протягом двох місяців з дати отримання такої вимоги повинен повернути залишок боргу, який, на його переконання, вже становить 27 500, 00 доларів США.
Колегія суддів відхиляє аргумент апеляційної скарги проте, що позивачем не було пред'явлено вимоги про повернення суми боргу.
У постанові Верховного Суду України від 28 листопада 2011 року у справі № 3-127гс11 зроблено висновок, що «оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову. Обмеження заявників у праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову за відсутності доказів попереднього їх звернення до продавця з вимогами, оформленими в інший спосіб, ніж позов (відмінними від нього), фактично буде призводити до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту».
Звернення позивача до суду з позовом колегія суддів вважає вимогою щодо повернення грошей.
Як встановлено із змісту розписки від 23 жовтня 2017 року, з 25-го до 1-го числа позичальник взяв на себе зобов'язання повернути отриманий від позивачки боргу у сумі 55000 доларів США і щомісяця сплачувати 1 % за користування коштами, що складає 550, 00 доларів США, з конвертацією у євро, згідно з курсом валют на день виплати.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 1049 Цивільного кодексу України).
Таким чином на думку колегії суддів суд першої інстанції встановив справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа і зробив відповідні висновки правові висновки.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції повністю відповідає зазначеній статті.
Доводи апеляційної скарги позивача не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення, та фактично зводяться до незгоди позивача з висновками суду. При цьому, докази та обставини, на які посилається позивач у апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні були дотримані норми матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції правильно визначено характер спірних правовідносин, встановлено обсяг прав та обов'язків сторін, застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що склались між сторонами, надано повну, всебічну та об'єктивну оцінку наявним у справі доказам, як кожному окремо, так і у їх сукупності та взаємозв'язку.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Інші доводи апеляційної скарги спростовуються висновками колегії суддів та на рішення суду першої інстанції не впливають.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи, дана належна правова оцінка доказам, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 375, 383, 384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 14 грудня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 08 травня 2024 року.
Головуючий Д.Р. Гаращенко
Судді В.І. Олійник
Л.П. Сушко