Київський апеляційний суд
7 травня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження № 12023100170000219 щодо застосування примусових заходів медичного характеру до
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця с. Широке Василівського району Запорізької області,
громадянина України, що зареєстрований та проживає за адресою:
АДРЕСА_1 , згідно з ст.89 КК України не судимого,
за вчинення суспільно небезпечних діянь, передбачених ч.4 ст.185, ч.2 ст.15 ч.4 ст.185 КК України,
за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 13 лютого 2024 року,
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 13.02.2024 до ОСОБА_7 застосовано примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом за вчинення суспільно небезпечних діянь, передбачених ч.4 ст.185, ч.2 ст.15 ч.4 ст.185 КК України.
В апеляційній скарзі заступник керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_8 просить ухвалу суду першої інстанції змінити в частині юридичної кваліфікації, викладення фактичних обставин вчинення суспільно небезпечних діянь та виключити з її мотивувальної частини твердження про вчинення ОСОБА_7 суспільно небезпечних діянь з корисливих мотивів, бажанням та метою особистого збагачення, умисно.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, зазначає, що неосудною є особа, тобто особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого цим Кодексом, не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. І з огляду на положення ст.ст.23, 24 КК України, якими дається визначення понять "вина" та "умисел", а також теоретичне визначення понять "мотив" і "мета", вказані елементи суб'єктивної сторони складу кримінального правопорушення є ознаками усвідомленої вольової діяльності людини, прояв яких є неможливим у разі порушення психічних функцій, за яких особа не здатна усвідомлювати свої дії та керувати ними.
З висновку судово-психіатричної експертизи № 1269 від 07.12.2023 вбачається, що ОСОБА_7 під час вчинення інкримінованих йому діянь страждав і страждає на шизофренію параноїдну, дефектний стан, під час вчинення інкримінованих йому діянь і в теперішній час не міг і не може усвідомлювати свої дії та керувати ними.
А тому, викладаючи в ухвалі обставини вчинення суспільно небезпечних діянь, визнані доведеними, а саме, що ОСОБА_7 вчинив суспільно небезпечні діяння, переслідуючи корисливі мотиви, бажаючи незаконно збагатитись за рахунок чужого майна, реалізуючи злочинний умисел, тощо, суд неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність та істотно порушив вимоги ст.505 КПК України.
Заслухавши суддю-доповідача; доводи прокурора, який частково підтримав апеляційну скаргу і просив виключити з її мотивувальної частини твердження про елементи суб'єктивної сторони складу суспільно небезпечних діянь; доводи захисника, який підтримав апеляційну скаргу в цій же частині і не вбачав підстав для зміни ухвали в частині юридичної кваліфікації; провівши судові дебати, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що її належить задовольнити частково, з таких підстав.
Як встановив суд, 16 листопада 2023 року близько 6 години 43 хвилин ОСОБА_7 , перебуваючи в торгівельному залі магазину "ЕкоМаркет" ТОВ "ЕКО", розташованому за адресою: м. Київ, пл. Вокзальна, 1, переслідуючи корисливі мотиви та бажаючи незаконно збагатитись за рахунок чужого майна, вирішив таємно викрасти в умовах воєнного стану майно, що належить ТОВ "ЕКО".
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, в умовах воєнного стану, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, умисно, ОСОБА_7 взяв пляшку коньяку "Коблево", напій "Pit Bull X" та дві пляшки пива "Тетерів", пройшов повз зону кас та вийшов з магазину. Після цього ОСОБА_7 залишив місце вчинення кримінального правопорушення, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим завдав ТОВ "ЕКО" матеріальної шкоди на загальну суму 320 гривень 98 копійок.
Крім того, ОСОБА_7 цього ж дня близько 7 години, перебуваючи в торгівельному залі цього ж магазину, переслідуючи корисливі мотиви та бажаючи незаконно збагатитись за рахунок чужого майна, вирішив повторно таємно викрасти в умовах воєнного стану майно, що належить ТОВ "ЕКО".
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на повторне таємне викрадення чужого майна, в умовах воєнного стану, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, умисно, ОСОБА_7 взяв пляшку віскі "Jack Daniel's" та банку ікри лососевої зернистої, пройшов повз зону кас, не розрахувавшись за товар загальною вартістю 1 240 гривень 93 копійки, та був затриманий охоронцем біля виходу з магазину, у зв'язку з чим не довів свій злочинний умисел до кінця з причин, що не залежали від його волі.
Висновки суду першої інстанції про вчинення ОСОБА_7 у стані неосудності суспільно небезпечних діянь, які передбачені за ч.4 ст.185 КК України, - таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого в умовах воєнного стану; та ч.2 ст.15 ч.4 ст.185 КК України, - закінченого замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно, в умовах воєнного стану, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, підтверджуються сукупністю наявних у ньому доказів, і ніким з учасників судового провадження не оспорюються, як і обґрунтованість застосування примусового заходу медичного характеру у виді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом. Тому колегія суддів не переглядає їх відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б могли бути підставою для зміни або скасування ухвали, у тому числі приписів ст.505 КПК України, як про це вказує прокурор, колегія суддів не вбачає.
Разом з тим, доводи прокурора про неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність, яке виразилось у посиланні на наявність у ОСОБА_7 умислу, корисливого мотиву, бажання та мети особистого збагачення при вчиненні суспільно небезпечних діянь, є слушними.
Осудність є однією із загальних ознак суб'єкта злочину, юридичною підставою вини та кримінальної відповідальності. Виходячи з визначених критеріїв, відповідний стан особи характеризується здатністю усвідомлювати значення своїх дій (бездіяльності) і керувати ними.
Неосудна особа позбавлена такої здатності внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. Особа, що вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності, не підлягає кримінальній відповідальності, а може бути піддана за рішенням суду примусовим заходам медичного характеру.
Виходячи з положень ст.ст.23, 24 КК України, умисел є однією з форм вини, яка включає в себе інтелектуальну та вольову ознаки: усвідомлення характеру свого діяння, передбачення його наслідків та бажання чи свідоме допускання їх настання.
Усвідомлення означає розуміння не лише фактичних обставин вчиненого діяння, які стосуються об'єкта, предмета, об'єктивної сторони складу конкретного кримінального правопорушення, а і його негативного соціального значення у виді суспільної небезпеки.
Передбачення є адекватним розумовим уявленням особи про неминучість чи можливість конкретних результатів своєї дії (бездіяльності). Бажання полягає у прагненні досягти чітко визначеної мети і спрямованості волі на її досягнення.
Отже, умисна форма вини передбачає правильне відображення у свідомості суб'єкта як фактичних, так і юридичних ознак злочину, обов'язковою передумовою чого є осудність.
Мотив злочину - це усвідомлене особою внутрішнє спонукання, яке викликає намір діяти певним чином. Мету становить конкретно сформульоване уявлення про бажаний наслідок свого діяння та спрямованість на його досягнення в обраний спосіб.
Мотивованість та цілеспрямованість є ознаками усвідомленої вольової діяльності людини. Прояв таких ознак є неможливим у разі порушень психічних функцій, за яких особа не здатна усвідомлювати характер і значення своїх діянь та керувати ними.
Згідно з висновком судово-психіатричної експертизи № 1269 від 07.12.2023 ОСОБА_7 страждає на шизофренію параноїдну, дефектний стан (F 20.0 за МКХ-10), у зв'язку з чим за своїм психічним станом не може усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_7 в період часу, до якого відноситься діяння, яке йому інкримінується, страждав на шизофренію параноїдну, дефектний стан, не усвідомлював свої дії та не міг керувати ними. ОСОБА_7 за своїм психічним станом на даний час потребує надання психіатричної допомоги - поміщення в спеціальний лікувальний заклад з метою його обов'язкового лікування та запобігання вчинення ним суспільно небезпечних діянь.
З таким станом, який є юридичним критерієм неосудності, несумісні наявність у свідомості чітко сформованого умислу у розумінні ст.24 КК України, а також його інтелектуальної та вольової ознак як елементів суб'єктивної сторони складу кримінального правопорушення.
Тому висновки суду, що ОСОБА_7 , діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою та бажанням особистого збагачення за рахунок чужого майна, вчинив інкриміновані йому суспільно небезпечні діяння, не ґрунтуються на правильному тлумаченні закону України про кримінальну відповідальність, яке б відповідало його точному змісту, що беззаперечно, є свідченням його неправильного застосування.
Колегія суддів звертає увагу, що кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру гарантує захист прав, свобод та законних інтересів осіб з психічними розладами, тому розгляд таких проваджень має спеціальну процедуру.
Зокрема, ст.505 КПК України передбачено, що обставинами, які підлягають доказуванню у такому кримінальному проваджені є: час, місце, спосіб вчинення суспільно небезпечного діяння; вчинення цього суспільно небезпечного діяння цією особою. При цьому також встановлюються й інші обставини, зокрема, інформація про психічні розлади, поведінка, небезпечність особи, характер і розмір завданої шкоди, тощо.
Тобто предмет доказування у кримінальному проваджені щодо застосування примусових заходів медичного характеру має низку особливостей, де не ставиться питання про винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, а йдеться про вчинення певною особою суспільно небезпечного діяння, а умисел та його ознаки є елементами суб'єктивної сторони саме кримінального правопорушення та встановлюються лише щодо осудної особи, на що суд першої інстанцій увагу не звернув.
Згідно з ст.409 КПК України підставою для зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Тому відповідно до вимог ст.ст.408, 413 КПК України неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, тобто неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту, є підставою для зміни ухвали суду першої інстанції шляхом виключення з її мотивувальної частини посилання на наявність у ОСОБА_7 умислу, мотиву і мети, бажання незаконного збагачення за рахунок чужого майна при вчиненні суспільно небезпечних діянь і задоволення в цій частині апеляційної скарги прокурора.
Підстави для зміни ухвали в частині юридичної кваліфікації дій ОСОБА_7 відсутні і, висловлюючи таку апеляційну вимогу, прокурор жодних обґрунтувань з цього приводу не наводить. А тому апеляційна скарга задовольняється частково.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 407 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу заступника керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_8 задовольнити частково.
Ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 13 лютого 2024 року щодо ОСОБА_7 змінити, виключивши з мотивувальної частини посилання на наявність у ОСОБА_7 умислу, мотиву, мети, бажання особистого збагачення при вчиненні суспільно небезпечних діянь, передбачених ч.4 ст.185, ч.2 ст.15 ч.4 ст.185 КК України.
У решті ухвалу залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення.
На ухвалу суду апеляційної інстанції може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3