27 лютого 2024 року місто Київ
справа № 753/13058/21
апеляційне провадження № 22-ц/824/834/2024
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача - Головачова Я.В.,
суддів: Нежури В.А., Невідомої Т.О.,
за участю секретаря судового засідання: Осінчук Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва у складі судді Мицик Ю.С. від 1 серпня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "УНІКА", про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
У червні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 28 березня 2021 року відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю належного йому на праві власності автомобіля марки Volvo, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , та автомобіля марки Volkswagen, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 .
Зазначена дорожньо-транспортна пригода сталася з вини ОСОБА_1 , який постановою Дарницького районного суду міста Києва від 23 квітня 2021 року визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.
Відповідно до звіту про оцінку з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 24 травня 2021 року № 136_21 FO, складеного ТОВ "Агенція "Експертиза та оцінка", вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу транспортного засобу Volvo, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить 391 654 грн. 64 коп.; ринкова вартість автомобіля на дату пошкодження - 350 053 грн.
Страховиком відповідача - ПрАТ "СК "Уніка" виплачено страхове відшкодування в межах ліміту відшкодування - 128 000 грн (130 000 грн - 2 000 (франшиза)).
Посилаючись на викладене, позивач просив суд стягнути з відповідача майнову шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 220 053 грн (350 053 грн - 128 000 - 2 000), франшизу в розмірі 2 000 грн, витрати на проведення автотоварознавчого дослідження у розмірі 2 800 грн та моральну шкоду в розмірі 10 000 грн.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 1 серпня 2023 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 майнову шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 220 053 грн, моральну шкоду в розмірі 5 000 грн, а також судові витрати в сумі 6 913 грн 77 коп.
Ухвалюючи рішення, суд виходив із того, що згідно висновку судової транспортно-товарознавчої експертизи, проведеної експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, від 24 березня 2023 року № 5924/23-54 вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу Volvo, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , станом на 28 березня 2021 року, становить 402 306 грн 49 коп.; вартість автомобіля до настання дорожньо-транспортної пригоди станом на 28 березня 2021 року становила 612 293 грн 56 коп.; ринкова вартість пошкодженого транспортного засобу після дорожньо-транспортної пригоди - 209 987 грн 07 коп. Отже, автомобіль позивача не був фізично знищеним, оскільки вартість відновлювального ремонту не перевищувала вартість автомобіля до настання дорожньо-транспортної пригоди, а тому відповідач повинен відшкодувати різницю між матеріальним збитком та страховою виплатою в сумі 274 306 грн 49 коп. (402 306 грн 49 коп. - 128 000 грн.), однак сума підлягає до задоволення в межах позовних вимог - 220 053 грн, франшиза - 2 000 грн та моральна шкода в сумі 5 000 грн.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову в розмірі франшизи - 2 000 грн. Скаржник зазначає, що визначення розміру майнової шкоди проводилось виключно на підставі висновку судової експертизи, яка є недопустимим доказом, оскільки призначена на стадії розгляду справи по суті, а не в підготовчому судовому засіданні, без відповідного обґрунтування. Суд безпідставно взяв до уваги висновок судової транспортно-товарознавчої експертизи, не вказав причини неприйняття інших наявних в матеріалах справи висновків, не врахував, що автомобіль було відчужено за 14 499 грн, позивач погодився з визнанням свого автомобіля фізично знищеним і в даному випадку при вирішенні питання про відшкодування шкоди слід було керуватися статтею 30 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", а не статтями 1192, 1194 ЦК України. Позивач не довів завдання йому моральної шкоди, а тому визначена судом сума є нічим необґрунтованою.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 зазначає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Сторона відповідача під час призначення судової транспортно-товарознавчої експертизине заперечувала проти цього і визнала необхідність її
проведення, зокрема, подала через канцелярію суду клопотання з переліком питань, які пропонують поставити на вирішення експерта.
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 в суді апеляційної інстанції підтримала апеляційну скаргу з наведених в ній підстав.
ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 заперечували проти задоволення апеляційної скарги та просили залишити рішення суду першої інстанції без змін.
ПрАТ "СК "Уніка" в судове засідання не з'явилося про дату, час і місце розгляду справи повідомлено належним чином. З урахуванням положень частини 2 статті 372 ЦПК України його неявка не перешкоджає розгляду справи.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом установлено, що 28 березня 2021 року ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Volkswagen, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , по проспекту Миколи Бажана у місті Києві, при зміні напрямку руху, не переконався у безпечності маневру, в результаті чого допустив зіткнення з автомобілем Volvo S60, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , що спричинило пошкодження транспортних засобів, чим порушив пункт 2.3б, 10.1 ПДР України.
Постановою Дарницького районного суду міста Києва від 23 квітня 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та притягнуто до адміністративної відповідальності.
Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілю Volvo, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого був ОСОБА_2 , завдано механічних пошкоджень.
Відповідно до звіту про оцінку з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 24 травня 2021 року № 136_21_FO, складеного оцінювачем ТОВ "Агенція "Експертиза та оцінка" ОСОБА_5 , вартість відновлювального ремонту автомобіля Volvo S60, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , визначена за витратним підходом, склала 555 911 грн 04 коп.; вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу, визначена за витратним підходом, склала 391 654 грн 64 коп.; ринкова вартість автомобіля, визначена за порівняльним підходом, склала на дату пошкодження - 350 053 грн (том І а.с. 12-57).
Згідно страхового акту/наказу № 00416625, складеного страховиком ОСОБА_1 - ПрАТ "СК "Уніка" від 29 квітня 2021 року вартість відновлювального ремонту автомобіля Volvo S60, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить 318 872 грн 30 коп.; вартість автомобіля на момент пошкодження - 305 636 грн; вартість автомобіля у пошкодженому стані - 120 000 грн; вартість матеріального збитку - 185 636 грн (том І а.с. 99).
ПрАТ "СК "Уніка", у якій була застрахована цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 , виплатила ОСОБА_2 суму страхового відшкодування в розмірі 128 000 грн ( 130 000 грн (страхова сума) - 2 000 грн (франшиза)).
21 жовтня 2021 року автомобіль Volvo S60, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , відчужено за ціною 14 499 грн (том І а.с. 108-110).
Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи у цивільній справі, складеного експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз О. Єрмоленком, від 24 березня 2023 року № 5924/23-54 вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Volvo, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 28 березня 2021 року, станом та в цінах на вказану дату, дорівнювала 402 306 грн 49 коп. (в т.ч. ПДВ); ринкова вартість автомобіля до настання дорожньо-транспортної пригоди, станом на 28 березня 2021 року, дорівнювала 612 293 грн 56 коп.; ринкова вартість автомобіля після дорожньо-транспортної пригоди - 209 987 грн. 07 коп. (том І а.с. 212-226).
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Статтею 22 ЦК України передбачено, що реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Відповідно до частини 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до частини 2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
У разі якщо шкода завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, то її відшкодування відбувається на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини 1 статті 1188 ЦК України).
Тобто у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
За змістом статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Звертаючись до суду з позовом про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, ОСОБА_2 посилався на те, що згідно звіту про оцінку матеріального збитку вартість відновлювального ремонту автомобіля Volvo, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , перевищує вартість автомобіля до
пошкодження (є фізично знищеним), а тому на підставі статті 30 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" з відповідача підлягає стягненню різниця між його вартістю до пошкодження та страховою виплатою.
Порядок відшкодування шкоди, пов'язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", який згідно зі статтею 8 ЦК України (аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду.
Тобто транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. У разі якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди. Якщо ж транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди та витратам з евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди (стаття 30 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").
Разом з тим, після проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи від 24 березня 2023 року № 5924/23-54, судом встановлено, що витрати на ремонт автомобіля Volvo, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , не перевищують його вартості до настання дорожньо-транспортної пригоди.
За вказаних обставин, суд першої інстанції дійшов логічного та обґрунтованого висновку про те, що автомобіль позивача не був фізично знищеним, оскільки вартість відновлювального ремонту не перевищувала вартість автомобіля до настання дорожньо-транспортної пригоди, а тому відповідач повинен відшкодувати різницю між матеріальним збитком та страховою виплатою на підставі статті 1194 ЦК України в сумі 274 306 грн 49 коп. (402 306 грн 49 коп. - 128 000 грн.). При цьому суд правильно врахував, що майнова шкода підлягає стягненню виключно в межах позовних вимог - 220 053 грн.
Доводи апеляційної скарги про недопустимість висновку судової транспортно-товарознавчої експертизи від 24 березня 2023 року № 5924/23-54 з підстав її проведення на стадії розгляду справи по суті не приймаються судом апеляційної інстанції.
Відповідно до пункту 3 частини 1статті 189 ЦПК України завданнями підготовчого провадження є, зокрема, визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів.
Відповідно до пунктів 5, 7, 8 частини 2статті 197 ЦПК України у підготовчому засіданні суд може роз'яснювати учасникам справи, які обставини входять до предмета
доказування, які докази мають бути подані тим чи іншим учасником справи; з'ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше; вирішує питання про призначення експертизи, виклик у судове засідання експертів, свідків, залучення перекладача, спеціаліста.
За змістом положень статей 102, 103 ЦПК України для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, суд призначає експертизу.
Частиною 1 статті 105 ЦПК України передбачено, що призначення експертизи судом є обов'язковим у разі заявлення клопотання про призначення експертизи обома сторонами.
З матеріалів справи убачається, що судом першої інстанції було задоволено клопотання ОСОБА_2 про призначення судової транспортно-товарознавчої експертизи на стадії розгляду справи по суті.
Суд апеляційної інстанції погоджується з тим, що такого роду клопотання як призначення експертизи у справі, за правилами статті 189 ЦПК України, повинні бути заявлені на стадії підготовчого провадження.
Разом з тим, матеріали справи свідчать, що стороною відповідача визнавалась необхідність проведення судової експертизи у справі, що відображено у письмових поясненнях від 19 грудня 2022 року (том І а.с. 193) та клопотанні від 23 грудня 2022 року у якому представник відповідача запропонувала поставити свої питання на вирішення експерта (том І а.с. 200).
Слід зауважити, що доцільність проведення експертизи була викликана наявністю в матеріалах справи різних звітів про оцінку вартості пошкодженого автомобіля позивача, а тому проведення незалежної судової експертизи відповідало інтересам обох сторін у справі.
Суд має сприяти у вирішенні спору, а тому призначення у справі судової транспортно-товарознавчої експертизи на стадії розгляду справи по суті, не становить порушення таким судом норм процесуального права.
Висновок судової транспортно-товарознавчої експертизи від 24 березня 2023 року № 5924/23-54 є повним та обґрунтованим, суд першої інстанції правильно врахував розмір матеріального збитку і доводи апеляційної скарги цього не спростовують.
Посилання скаржника на неврахування судом тієї обставини, що позивач визнав свій автомобіль фізично знищеним і просив стягнути майнову шкоду на підставі статті 30 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не приймаються колегією суддів, оскільки під час розгляду справи, судом першої інстанції не встановлено фізичне знищення автомобіля позивача, а тому застосуванню підлягають норми ЦК України, що регулюють спірні правовідносини (статті 1187, 1192, 1194).
Суд, з'ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору. Саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.
Доводи апеляційної скарги щодо недоведеності підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди та її розміру також відхиляються судом апеляційної інстанції.
Відповідно до частини 1 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів (пункт 2 частини 2 статті 23 ЦК України); приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (пункт 4 частини 2 статті 23 ЦК України).
Отже, моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання.
Відповідно до частини 3 статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Колегія суддів погоджується, що пошкодження майна позивача спричинило йому незручності та переживання, а тому суд першої інстанції правильно визначив розмір відшкодування моральної шкоди на рівні 5 000 грн.
Ураховуючи встановлені судом обставини, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги
висновків суду не спростовують, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 1 серпня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий
Судді: