08 травня 2024 р.Справа № 520/22039/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Калиновського В.А.,
Суддів: Кононенко З.О. , Мінаєвої О.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення по справі за апеляційними скаргами Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, Харківської міської ради на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.11.2023 по справі № 520/22039/23
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Харківської міської ради
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06.11.2023 задоволено позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, третя особа - Харківська міська рада про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
На зазначене рішення Харківською міською радою, Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області подано апеляційні скарги.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 07.03.2024 апеляційні скарги Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, Харківської міської ради - залишено без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.11.2023 по справі № 520/22039/23 - залишено без змін.
До Другого апеляційного адміністративного суду надійшла заява від позивача про ухвалення додаткового рішення про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Харківській області на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у сумі 50 000 грн. та за геодезичний висновок у сумі 35 000 грн.
До вказаної заяви було додано докази понесених позивачем судових витрат в суді апеляційної інстанції, а саме: копія ордеру серії АС №1057746 від 25.04.2023, копія свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю серія ВЛ№ 1406 від 07.10.2022, копія адвокатської угоди від 02.01.2024, копія договору про виконання геодезичних вишукувань № 4/24 від 13.02.2024, копія платіжної інструкції Р24АРЗ2492926804D0119, копія платіжної інструкції 0.0.3474948283.1.
Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області подано заперечення, в якому просив відмовити в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.
Перевіривши доводи заяви про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу та заперечень щодо заявлених витрат на правову допомогу та пов'язаних з проведенням експертизи, колегія суддів суду встановила таке.
Верховний Суд у постанові від 20 грудня 2019 року у справі № 240/6150/18, ухваленої у складі об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду, здійснив комплексний аналіз статей 132, 134, 244, 252 Кодексу адміністративного судочинства (далі також - КАС України) і висловив правову позицію про те, що судове рішення має містити відповіді на всі заявлені позивачем (третьою особою) вимоги, зазначити у разі потреби їх розмір, а також вирішити питання про негайне виконання та про судові витрати (вимога повноти рішення). Процесуальний інститут додаткового рішення дозволяє виправляти помилки суду, спричинені недотриманням цієї вимоги. Таким чином, питання розподілу судових витрат та способу виконання судового рішення, у разі вирішення питання про право, є обов'язком суду, що вирішується за результатами розгляду справи в залежності від того, яке рішення приймається судом. Додатковими судовими рішеннями є додаткове рішення, додаткова постанова чи додаткова ухвала, якими вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази (для рішень, постанов) або вирішені не всі клопотання (для ухвал). Крім того, додаткові рішення можуть прийматися, якщо судом при ухваленні основного судового рішення не визначено способу його виконання або не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення є невід'ємною складовою основного судового рішення.
У постанові від 19 березня 2020 року у справі № 640/6209/19 Верховний Суд також зазначав, що за загальним правилом, питання розподілу судових витрат вирішується судом у судовому рішенні, яким закінчується розгляд справи. Разом з тим, КАС України передбачені випадки, коли суд може вирішити питання розподілу судових витрат після ухвалення рішення по суті позовних вимог, а саме: 1) якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат (частина третя статті 143); 2) у випадку постановлення ухвали про закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду або ухвалення рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням суд вирішує питання про розподіл судових витрат не пізніше десяти днів з дня ухвалення відповідного судового рішення, за умови подання учасником справи відповідної заяви і доказів, які підтверджують розмір судових витрат (частина шоста статті 143); 3) якщо це питання не було вирішено (пункт 3 частини першої статті 252). Таким чином, у випадку, якщо суд при ухваленні судового рішення по суті спору з певних причин не вирішив питання про судові витрати, або відкладення вирішення цього питання було ініційовано стороною у справі, таке питання підлягає вирішенню шляхом ухвалення судом додаткового судового рішення в порядку, визначеному статтею 252 КАС України.
Згідно зі ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Правила розподілу судових витрат між сторонами встановлені статтею 139 КАС і відрізняються між собою залежно від суб'єктного складу осіб, які беруть участь у справі, та наслідків розгляду справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Частиною восьмою статті 262 КАС України передбачено, що при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
З огляду на викладене, у цій справі на стадії розгляду справи у суді апеляційної інстанції дебати, як частина судового розгляду, не передбачені.
Таким чином сторони мали подати докази, що підтверджують розмір понесених ними судових витрат до закінчення розгляду справи, виходячи з приписів частини третьої статті 143 КАС України, що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в ухвалі від 23.12.2021 у справі № 640/10796/19.
Обов'язок подання до закінчення судових дебатів (до закінчення розгляду справи, у випадку її розгляду в порядку спрощеного або письмового провадження) доказів на підтвердження розміру понесених стороною судових витрат, або заяви про те, що докази розміру судових витрат будуть надані після ухвалення судового рішення та протягом п'яти днів після закінчення розгляду справи, прямо визначений у ч.7 ст.139, ч.3 ст.143 КАС України.
Зазначене узгоджується з висновками, викладеним Верховним Судом у постанові від 16.06.2022 у справі №380/3999/21, який підлягає врахуванню судом.
У постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 17 березня 2020 року у справі № 520/8309/18 викладено правову позицію, відповідно до якої, враховуючи положення статей 134 та 139 КАС України, сторона має право на відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката за умови подання нею до суду заяви про відшкодування таких судових витрат, яка подана до судових дебатів у справі, подання доказів таких витрат (детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, здійснені ним витрати, необхідних для надання правничої допомоги, тощо) до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду у справі.
Також законодавцем визначено процесуальний наслідок незаявлення до закінчення судових дебатів (до закінчення розгляду справи, у випадку її розгляду в порядку спрощеного або письмового провадження), що докази витрат на правничу допомогу будуть подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення, або подання доказів таких витрат із пропуском п'ятиденного строку з момент у винесення рішення у справі. У такому випадку суд відмовляє у задоволенні заяви про винесення додаткового судового рішення без розгляду.
Порядок розгляду заяви про ухвалення додаткового судового рішення визначено ст. 252 КАС України.
За приписами ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення якщо, зокрема судом не вирішено питання про судові витрати.
Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу (частина 4 ст. 252 КАС України). Додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені (ч. 5 ст.252 КАС України).
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ані станом на дату винесення рішення судом першої інстанції у справі 06 листопада 2023 року, ані станом на дату ухвалення постанови судом апеляційної інстанції 07 березня 2024 року матеріали справи не містили жодних доказів на підтвердження понесених витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката та за геодезичний висновок.
Із заявою про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції та витрат на за геодезичний висновок позивач звернувся засобами поштового зв'язку лише 29.03.2024, тобто вже після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суд звертає увагу, що позивач не робив жодних заяв про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу та за геодезичний висновок. Не зазначив про це і в поданому до суду відзиві на апеляційну скаргу.
За таких обставин підстави щодо проведення розподілу судових витрат у суді апеляційної інстанції, за заявою ОСОБА_1 , як позивача у цій справі, відсутні.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні заяви позивача про ухвалення додаткового рішення.
Відповідно до ч. 4 ст. 252 КАС України про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.
Керуючись ст.ст. 132, 134, 139, 243, 252, 321, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України , суд -
У задоволені заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення відмовити.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі безпосередньо до Верхового Суду.
Головуючий суддя Калиновський В.А.
Судді Кононенко З.О. Мінаєва О.М.