08 травня 2024 року справа №360/666/23
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г., Компанієць І.Д., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2023 року (головуючий суддя І інстанції Петросян К.Є), складеного в повному обсязі 23 серпня 2023 року у м. Дніпро, у справі № 360/666/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить:
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 03.02.2019 включно відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078;
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення у розмірі 3967,56 грн на місяць у загальній сумі 44135,43 грн за період з 01.03.2018 по 03.02.2019 включно відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2023 року позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 03.02.2019 включно відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення 4119,58 грн на місяць у загальній сумі 45756,74 грн за період з 01.03.2018 по 03.02.2019 включно відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
З таким рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач, звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та відмовити у задоволені позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що індексація грошового забезпечення за спірний період самостійно та на виконання рішень суду відповідачем виплачена у повному обсязі.
Сторони в судове засідання не викликались, про дату та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином.
Апеляційним судом витребувано у Луганського окружного адміністративного суду справу, однак листом суд першої інстанції повідомив, що справу в паперовому вигляді не формувалась. Також повідомлено, що всі документи експортовано в комп'ютерну програму «Діловодство спеціалізованого суду».
Відтак, апеляційний суд вважає за можливе здійснити апеляційний перегляд за документами, наявними в підсистемі «Електронний суд».
Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , є учасником бойових дій, відповідно до посвідчення серії НОМЕР_3 від 30.04.2015.
Позивач проходив військову службу в Державній прикордонній службі України з 29.12.2014 та наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 01 лютого 2019 року №36-ОС, позивача звільнено з військової служби в запас наказом начальника загону від 03 січня 2019 року №2-ос за пп. "а" (у зв'язку із закінченням строку контракту) п. 2 ч.5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" та виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 03.02.2019.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 29.03.2021 у справі №360/532/21, яке набрало законної сили 01.07.2021, адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 по 03.02.2019 включно; зобов'язано військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок і доплату індексації грошового забезпечення на користь ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 по 03.02.2019 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з 01.12.2015 по 28.02.2018 - січень 2008 року, а в період з 01.03.2018 по 03.02.2019 - березень 2018 року, з урахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
Постановою державного виконавця від 29.10.2021 виконавче провадження №66988037 з примусового виконання виконавчого листа № 360/532/21, виданого 12.08.2021 Луганським окружним адміністративним судом про зобов'язання військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок і доплату індексації грошового забезпечення на користь ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 по 03.02.2019 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з 01.12.2015 по 28.02.2018 - січень 2008 року, а в період з 01.03.2018 по 03.02.2019 - березень 2018 року, з урахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, закінчено, оскільки рішення суду виконано фактично у повному обсязі.
Відповідно до довідки - розрахунку індексації №291-М від 15.07.2023 позивачу нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення за період за період з 01.12.2015 по 03.02.2019 із застосуванням базового місяця січень 2008 року та за період з 01.03.2018 по 03.02.2019 з урахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 у розмірі 96793,78 грн. (24243,12 грн - у січні 2021 року, 72468,06 грн - у серпні 2021 року).
Відповідно до розрахункового листа за серпень 2021 року від 15.07.2023 №292-М, позивачу перерахована індексація грошового забезпечення в сумі 58336,79 грн (без ПДФО 13044,25 та військового збору 1087,02 грн).
Згідно з розрахунком індексації №290-М від 15.07.2023, який надано відповідачем, з урахуванням абзацу 4 пункту 5 ПКМУ від 17.07.2003 № 1078 вбачається, що грошове забезпечення позивача станом на 28.02.2018 становило 5056,75 грн (посадовий оклад - 645,00 грн, оклад за військове звання - 55,00 грн, надбавка за вислугу років - 167,50 грн, преміювання - 3225,00 грн, набавка за ОУС - ризик для життя - 96,75 грн, надбавка ОПЗ (ВОВЗ) -867,50 грн), а станом на 01.03.2018 - 8350,80 грн (посадовий оклад - 2820,00 грн, оклад за військове звання - 880,00 грн, надбавка за вислугу років - 1295,00 грн, преміювання - 3355,80 грн). Згідно вказаної довідки різниця грошового забезпечення станом на 01.03.2018 складає 3294,05 грн, сума індексації - 4258,72 грн, фіксована індексація - 964,70 грн.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, що полягає у не виплаті на користь позивача індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 03.02.2019 - 3967,56 грн на місяць в загальній сумі 44135,43 грн, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Приймаючи спірне рішення та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ненарахування та невиплата позивачу індексації грошового забезпечення свідчить про порушення відповідачем вимог діючого законодавства та зобов'язав виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за спірний період у відповідних сумах.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції погоджує висновки суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» № 1282-ХІІ (далі - Закон № 1282-ХІІ) індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Відповідно до ст. 3 цього Закону індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (ст. 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»). Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Відповідно до ст. 5 Закону № 1282-ХІІ підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Відповідно до ст. 6 Закону № 1282-ХІІ у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок №1078).
Згідно із пунктом 1-1 Порядку № 1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 №491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення". Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
У той же час, Порядок № 1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу «поточної» та «індексації-різниці».
Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної.
У разі виникнення спору щодо індексації грошових доходів, коло обставин, які є істотними для справи; факти, що підлягають встановленню; характер спірних правовідносин; матеріальний закон, який їх регулює, - залежать від виду індексації, з приводу якої існує спір.
Щодо поточної індексації, то право працівника на її отримання виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 1 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку №1078).
Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 2, 5 пункт 4 Порядку № 1078).
Нарахування позивачу поточної індексації у період проходження ним служби з 1 березня 2018 року по 03 лютого 2019 року не є спірним.
Щодо «фіксованої» суми індексації, то слід зазначити, що Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» і Порядок № 1078 такого поняття не містять.
Цей термін фігурував у Додатку 4 до Порядку № 1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13 червня 2012 року № 526, де були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.
Проте постановою Уряду № 1013 від 9 грудня 2015 року цей Додаток був викладений у новій редакції і з 1 грудня 2015 року у цьому Додатку, як і в цілому Порядку № 1078, поняття фіксованої суми індексації не вказується.
З 1 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 у редакціях, які застосовувалися з 1 грудня 2015 року до 1 квітня 2021 року, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не) нараховується, а саме:
- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);
- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).
Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.
Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає суду підстави зробити висновок, що нарахування й виплата суми індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов'язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
З урахуванням того, що 1 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку №1078, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 23 березня 2023 року по справі № 400/3826/21, від 29 березня 2023 року по справі № 380/5493/21, від 6 квітня 2023 року по справі № 420/11424/21, від 20 квітня 2023 року по справі № 320/8554/21, від 06 липня 2023 року по справі № 560/6682/22.
З досліджених судом матеріалів справи вбачається, що, відповідач не нараховував і не виплачував позивачу індексацію - різницю у спірний період.
З огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 позивач (військовослужбовець) має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.
Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
Отже, для правильного вирішення спору, необхідно підтвердити чи спростувати доводи позивача про те, що він має право на отримання щомісячної індексації-різниці за період з 1 березня 2018 року по 03 лютого 2019 року і, що це право порушив відповідач.
Верховний Суд у вищезазначених справах дійшов висновку, що для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування суд повинен встановити:
- розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А);
- суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б);
- чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.
В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078).
Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку № 1078).
Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
Як уже було зазначено, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).
Відповідно до архівної відомості № 4 з січня по грудень 2018 року грошове забезпечення позивача становило:
лютий 2018 року : посадовий оклад - 645,00 грн; оклад за військове звання - 55,00 грн; надбавка за вислугу років - 167,50 грн; матеріальна допомога - 645,00 грн; преміювання - 3225,00 грн; винагорода ПКМУ 889 - 3001,05 грн; винагорода за бойове чергування - 32,25 грн; надбавка за КХ (компенсація харчування) - 70,48 грн; надбавка за особливі умови службу - 96,75 грн; надбавка за виконання особливо важливих завдань - 867,50 грн; винагорода 2 (лінія) - 4500,00 грн;
березень 2018 року: посадовий оклад - 2820,00 грн; оклад за військове звання - 880,00 грн; надбавка за вислугу років - 1295,00 грн; допомога на оздоровлення - 5056,75 грн; преміювання - 3355,80 грн; щомісячна додаткова грошова винагорода - 50,57 грн; винагорода за бойове чергування - 32,25 грн; надбавка за КХ (компенсація харчування)- 222,50 грн; винагорода 2 (лінія) - 4500,00 грн.
Згідно з розрахунком індексації №290-М від 15.07.2023 з урахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови КМУ від 17.07.2003 № 1078 вбачається, що грошове забезпечення позивача станом на 28.02.2018 становило 5056,75 грн (посадовий оклад - 645,00 грн, оклад за військове звання - 55,00 грн, надбавка за вислугу років - 167,50 грн, преміювання - 3225,00 грн, набавка за ОУС - ризик для життя - 96,75 грн, надбавка ОПЗ (ВОВЗ) -867,50 грн), а станом на 01.03.2018 - 8350,80 грн (посадовий оклад - 2820,00 грн, оклад за військове звання - 880,00 грн, надбавка за вислугу років - 1295,00 грн, преміювання - 3355,80 грн).
Згідно вказаної довідки різниця грошового забезпечення станом на 01.03.2018 складає 3294,05 грн, сума індексації - 4258,72 грн, фіксована індексація - 964,70 грн.
Позивачем та відповідачем надано різні розрахунки щодо визначення складових грошового забезпечення позивача та відповідно загальної суми грошового забезпечення.
Відповідач обраховує грошове забезпечення включаючи: посадовий оклад; оклад за військове звання; надбавку за вислугу років; преміювання; надбавку за ОУС - ризик для життя; надбавку ОПЗ (ВОВЗ).
Тоді як позивач обраховує грошове забезпечення включаючи: посадовий оклад; оклад за військове звання; надбавку за вислугу років; преміювання; щомісячну додаткову грошову винагороду; винагороду за бойове чергування; надбавку за компенсацію харчування; надбавку за особливі умови служби; надбавку за виконання особливо важливих завдань.
Отже, відповідач не погоджується з обрахунком позивача в частині включення до складових грошового забезпечення винагороди ПКМУ 889, винагороди за бойове чергування та надбавки за компенсацію харчування.
Відповідно до пунктів 2,4 Порядку № 1078 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового i начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», п. 2 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України 25.06.2018 за № 558, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно п.1.9 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 № 260 (чинної станом на лютий, березень 2018 року), грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується за місцем штатної служби в поточному місяці за минулий.
Отже, до грошового забезпечення військовослужбовця входять посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Як доводи апеляційної скарги відповідач зазначає щодо неможливості зарахування до грошового забезпечення позивача щомісячної додаткової грошової винагороди (винагороди ПКМУ 889), оскільки виплату такої винагороди в лютому 2018 року було здійснено за січень 2018 року, а в березні 2018 року було здійснено за лютий 2018 року. Окрім того, така винагорода з березня 2018 року не нараховувалась та не виплачувалась, оскільки втратила чинність на підставі постанови КМУ № 704.
Колегія суддів вважає неприйнятними вищезазначені доводи апеляційної скарги з огляду на наступне.
Щомісячна додаткова грошова винагорода була передбачена постановою КМУ № 889-2010-п від 22.09.2010 (втратила чинність на підставі Постанови КМ № 704 від 30.08.2017 з урахуванням змін, внесених Постановами КМ № 1052 від 27.12.2017, № 103 від 21.02.2018), та установлювала щомісячну додаткову грошову винагороду: військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил та Морській охороні Державної прикордонної служби, посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил та Сухопутних військ Збройних Сил, посади у військових частинах і підрозділах високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил, і військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) льотного складу Збройних Сил, Національної гвардії та Державної прикордонної служби - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
Тобто, така винагорода належала до щомісячного забезпечення позивача та не носила разового характеру, а тому така винагорода входить до складу грошового забезпечення.
Посилання відповідача на те, що пунктом 8 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02.02.2016 №73 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 лютого 2016 року за №217/28347) встановлено, що винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат, є незмістовними, оскільки індексація-різниця грошового забезпечення не є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення чи іншою одноразовою виплатою.
Отже, щомісячна додаткова грошова винагорода (винагорода ПКМУ 889), в даному випадку, повинна враховуватись до складу грошового забезпечення позивача.
Щодо винагороди за бойове чергування та надбавки за компенсацію харчування, суд погоджується з доводами відповідача щодо не включення таких виплат до складу грошового забезпечення, оскільки такі виплати є одноразовим додатковим забезпеченням та не мають постійного характеру.
Щодо складових грошового забезпечення позивача за лютий, березень 2018 року, судом беруться до уваги такі складові:
лютий 2018 року: посадовий оклад - 645,00 грн; оклад за військове звання - 55,00 грн; надбавка за вислугу років - 167,50 грн; преміювання - 3225,00 грн; винагорода ПКМУ 889 - 3001,05 грн; надбавка за особливі умови службу - 96,75 грн; надбавка за виконання особливо важливих завдань - 867,50 грн; всього: 8057,80 грн.
березень 2018 року: посадовий оклад - 2820,00 грн; оклад за військове звання - 880,00 грн; надбавка за вислугу років - 1295,00 грн; преміювання - 3355,80 грн; щомісячна додаткова грошова винагорода - 50,57 грн; всього: 8401,37 грн.
Отже, у березні 2018 року відбулось збільшення грошового доходу позивача в порівнянні з лютим 2018 року на 343,57 грн.
Для правильного вирішення спірних правовідносин слід також визначити суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року, яка з урахуванням абзацу 5 пункту 4 Порядку № 1078, вираховується у спосіб множення розміру прожиткового мінімум для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділеного на 100 відсотків.
У березні 2018 року прожитковий мінімум складав 1762,00 грн, величина приросту індексу споживчих цін становила 253,30% .
Відповідно до абзацу 5 пункту 4 Порядку №1078 сума індексації за березень 2018 року розраховується як: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 березня 2018 року помножити на величина приросту індексу споживчих цін і поділити на 100 (1762,00 грн * 253,30% /100 = 4463,15 грн).
Відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума належної позивачу індексації в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, а саме: 4463,15 грн - 343,57 грн = 4119,58 грн.
Таким чином, починаючи з березня 2018 року сума індексації з урахуванням абзацу 3, 4, пункту 5 Порядку №1078 має виплачуватися у фіксованому розмірі до моменту наступного підвищення посадового окладу чи до дня звільнення з військової частини.
За період з 01.03.2018 по 03.02.2019 відповідач повинен був нарахувати та виплатити позивачу вказаний вид індексації у розмірі 45756,74 грн (4119,58 грн помножити на 11 місяців служби = 45315,38 + 441,36 грн (147,12*3) за лютий 2019 року - пропорційно відпрацьованому часу).
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
В іншій частині рішення суду не оскаржувалось.
Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2023 року у справі № 360/666/23- залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 08 травня 2024 року.
Судді А.В. Гайдар
Е.Г. Казначеєв
І.Д. Компанієць