08 травня 2024 року справа №200/2074/23
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Гайдара А.В. , Компанієць І.Д. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 червня 2023 р. у справі № 200/2074/23 (головуючий І інстанції Чучко В.М.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - відповідач, ГУПФУ), в якій просив:
- визнати протиправними дії щодо відмови в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу” від 10.12.2015 № 889-VIII згідно заяви від 28.04.2023;
- зобов'язати перерахувати пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України “Про державну службу” від 16.12.1993 № 3723-XII, як посадової особи місцевого самоврядування, яка працювала на виборних посадах в органах місцевого самоврядування 8 років і більше, або протягом повних двох і більше скликань, починаючи зі скликання 1990 року, нарахувавши пенсію у розмірі 85 відсотків посадового окладу з урахуванням надбавок та інших виплат, передбачених законом України “Про державну службу” на підставі довідок, виданих Новодонецькою селищною радою від 13.04.2023 №№793/1/02-27 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) та про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш, як 20 років стажу роботи на посадах віднесених до категорій посад державної служби і які на момент виходу на пенсію не займали посади державної служби, перерахувати пенсію з дня звернення 28.04.2023 і виплатити без обмеження граничного розміру пенсії.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 29 червня 2023 року відмовлено у задоволені позову.
Позивач, не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове про задоволення позову, наголошуючи на неповному з'ясуванні судом першої інстанції всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, неправильному застосуванні норм матеріального права.
В обгартування апеляційної скарги зазначено, що 28 квітня 2023 року позивач надав заяву до управління Пенсійного фонду про перерахунок пенсії за віком згідно з Законом України «Про державну службу» на підставі ч. 10 ст. 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» №2493-III (далі - Закон №2493-III) від 07.06.2001 в редакції чинній до 01.10.2017.
Рішення про відмову обґрунтоване тим, що відповідно до ст.21 Закону №2493-III пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування здійснюється відповідно до Закону №1058-IV та станом на 01.05.2016 позивач не працював на посадах державної служби та не набув 20 років стажу державної служби, достатнього для призначення пенсії за віком згідно з Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII.
Скаржник наголошує, що має право на пенсію згідно Закону України «Про державну службу», як посадова особа місцевого самоврядування, яка працювала на виборній посаді в органі місцевого самоврядування 8 років і більше, або протягом повних двох і більше скликань, починаючи зі скликання 1990 року, що передбачено ч.10 ст. 21 Закону України №2493, яка була чинна на момент звільнення з посади, оскільки на час звернення за перерахунком пенсії досяг 62 років та мав більше 35 років страхового стажу, у тому числі на виборній посаді в органі місцевого самоврядування більше 15 років, що відповідає вимогам Законів № 3723-ХІІ та №2493-III (ч.10 ст 21) в редакції, яка була чинною на момент звільнення та до набрання чинності нового Закону № 889-VIII.
Скаржник наголошує на правомірність застосування для перерахунку пенсії частини 10 статті 21 Закону № 2493-III незважаючи на її виключення на підставі Закону № 2148- VIII від 03.10.2017, що підтверджується нормою ст. 22 Конституції України, так як на момент звільнення та прийняття нового Закону України «Про державну службу» норма ч.10 ст.21 Закону №2493-III була чинною та давала право на пенсію державного службовця за умови досягнення 62 років.
Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.
Позивач з 06.02.2013 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
28 квітня 2023 року позивач звернувся до Пенсійного фонду із заявою про перерахунок пенсії за віком згідно з Законом України “Про державну службу” на підставі ч.10 ст.21 Закону України “Про службу в органах місцевого самоврядування” №2493-III від 07.06.2001 в редакції чинній до 01.10.2017.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про відмову в перерахунку пенсії від 03.05.2023 позивачу відмовлено в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу” від 10.12.2015 року №889-VIII згідно заяви від 28.04.2023 року, оскільки станом на 01.05.2016 позивач не працював на посадах державної служби та не набув 20 років стажу державної служби, достатнього для призначення пенсії за віком згідно Закону № 889-VIII.
Як вбачається з трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 : 03.05.1990 позивач обраний головою виконкому Новодонецької селищної ради народних депутатів м. Добропілля; 01.08.1994 обрано головою виконкому Новодонецької селищної ради народних депутатів м. Добропілля; 11.05.1994 прийнята присяга державного службовця; 13.05.1994 присвоєно ранг 9, категорія 5; 19.08.1997 згідно з Законом України “Про місцеве самоврядування в Україні” визнати повноваження селищного голови ОСОБА_1 ; 08.04.1998 обрано Новодонецьким селищним головою, 29.03.1998 згідно ст. 46 і 48 Закону України “Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів”, та ст. 42 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”; 27.09.2001 згідно з Законом України “Про державну службу в органах місцевого самоврядування” присвоїти 9 ранг посадовій особі місцевого самоврядування ОСОБА_1 ; 27.09.2001 прийнято присягу особи місцевого самоврядування; 12.04.2002 обрано Новодонецьким селищним головою, 31.03.2002 року згідно ст. 46, 48 Закону України “Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів”, та ст. 42 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, та присвоєно категорію 5, ранг 9; 12.04.2002 прийнято присягу особи місцевого самоврядування; 12.04.2002 присвоєно категорію 5, ранг 9; 23.05.2005 року присвоєно категорію 4, ранг 8; 17.04.2006 звільнений у зв'язку із закінченням строку повноважень, частина 1 статті 42 Закону України “Про місцеве самоврядування”.
Також, зазначені періоди роботи позивача на державній службі підтверджені довідкою Виконкому Новодонецької селищної ради Краматорського району Донецької області №769/02-27 від 11.04.2023, згідно якої стаж державної служби за ці періоди складає 15 років 11 місяців 15 днів.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
01 травня 2016 року набув чинності Закон України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон № 889-VIII).
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначається Законом № 889-VIII.
Відповідно до статті 90 Закону № 889-VІІІ, який набрав чинності з 01.05.2016, встановлено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Підпунктом 1 пункту 2 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» якого визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про державну службу», крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Зокрема, п. 10, 12 розд. ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Пунктом 2 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016р. № 622, передбачено, що згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII “Про державну службу” на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 р. № 3723-XII “Про державну службу” (далі - Закон) мають право особи, які на день набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII “Про державну службу”:
мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України;
займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України.
Тобто, розділом XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу державної служби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ, але у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Частиною 1 ст. 37 Закону № 3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону № 1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
При цьому, згідно з п. 8 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Статтею 25 Закону №3723, на яку є посилення у пунктах 10-12 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень, визначені класифікація посад державних службовців з першої по сьому категорію, інших прирівняних до них посад не перелічених у цій статті та передбачено, що віднесення до відповідної категорії нових посад державних службовців проводиться Кабінетом Міністрів України за погодженням з відповідним державним органом.
Аналізуючи зазначені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ після 01 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених ч. 1 ст. 37 Закону № 3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VІІІ, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Отже, після 01 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ та мають передбачені ч. 1 ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ вік і страховий стаж.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена Верховним Судом у постановах від 03 липня 2018 року у справі №265/3709/17 та від 19 березня 2019 року у справі № 357/1457/17, від 22 травня 2020 року у справі № 263/9612/16-а, від 17 травня 2021 року у справі № 607/5615/17, від 18.03.2021 у справі № 500/5183/17, від 11.04.2023 у справі № 1.380.2019.003855.
Отже, особи, які на день набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII №889 перебували на посаді державної служби станом на 01 травня 2016 року та мали 10 років стажу державної служби, та особи, які на день набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII №889, мають не менше 20 років стажу на посадах державної служби мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723, при цьому стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Суд зазначає, що дія Закону №3723 поширюється на органи і посадових осіб місцевого самоврядування в частині, що не суперечить Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Закону "Про службу в органах місцевого самоврядування" та іншим законам України, що регулюють діяльність місцевого самоврядування згідно із Законом N 2493-III від 07.06.2001.
Відповідно до п. 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року № 283 (була чинною до 01 травня 2016 року) до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у ст. 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.
Згідно з п. 4 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року № 229, до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування".
За приписами ст. 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" до першої категорії - посади Київського міського голови, голів обласних рад та Севастопольського міського голови; другої категорії - посади Сімферопольського міського голови, міських (міст - обласних центрів) голів; заступників голів обласних рад та Севастопольського міського голови, заступника міського голови - секретаря Київської міської ради; четвертої категорії - посади голів постійних комісій з питань бюджету обласних, Київської та Севастопольської міських рад (у разі коли вони працюють у раді на постійній основі), керівників управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, Севастопольської міської та секретаріату Київської міської рад, секретарів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад, заступників міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) голів з питань діяльності виконавчих органів ради, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів, директорів, перших заступників, заступників директорів департаментів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад, міських (міст районного значення) голів, селищних і сільських голів, посади заступників голів районних рад; п'ятої категорії - керуючих справами виконавчих апаратів
районних рад, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів районних у містах рад, помічників голів, радників (консультантів), спеціалістів, головних бухгалтерів управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, секретаріатів Київської та Севастопольської міських рад, керівників управлінь, відділів та інших виконавчих органів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад та їх заступників, керівників відділів (підвідділів) у складі самостійних управлінь, відділів виконавчих органів міських (міст обласного значення) рад, посади заступників міських (міст районного значення), сільських, селищних голів з питань діяльності виконавчих органів ради, секретарів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад.
Постановою Кабінету Міністрів України від 18 квітня 1994 року №239 "Про віднесення посад працівників місцевих Рад народних депутатів та їх виконавчих комітетів до відповідних категорій посад державних службовців і присвоєння їм рангів державних службовців" посади працівників місцевих Рад народних депутатів та їх виконавчих комітетів відносяться до таких категорій: п'ята категорія - посади заступників голів, керівників секретаріатів районних, районних у містах Рад народних депутатів; перших заступників і заступників голів, керуючих справами (секретарів) виконкомів районних у містах Рад народних депутатів; голів міст районного значення, селищних і сільських голів; заступників керівників управлінь, самостійних відділів обласних, Київської та Севастопольської міських Рад народних депутатів; керівників управлінь, самостійних відділів виконкомів міських Рад ародних депутатів міст обласного підпорядкування та їх заступників; керівників відділів (підвідділів) у складі управлінь, самостійних відділів, секретаріатів обласних, Київської та Севастопольської міських Рад народних депутатів і апаратів виконкомів міських Рад народних депутатів міст обласного підпорядкування; помічників голів, радників, консультантів, спеціалістів апарату обласних, Київської та Севастопольської міських Рад народних депутатів та інші прирівняні до них посади; шоста категорія - посади заступників голів, секретарів виконкомів міських Рад народних депутатів міст районного підпорядкування, селищних і сільських Рад народних депутатів; керівників відділів секретаріатів районних, районних у містах Києві та Севастополі Рад народних депутатів; керівників управлінь, самостійних відділів виконкомів районних у містах Рад народних депутатів; керівників відділів (підвідділів) та їх заступників у складі управлінь, самостійних відділів, апаратів виконкомів районних у містах Рад народних депутатів; радників, консультантів, спеціалістів управлінь, самостійних відділів обласних, Київської та Севастопольської міських Рад народних депутатів; радників, консультантів, спеціалістів виконкомів міських Рад міст обласного підпорядкування, їх управлінь, самостійних відділів та інші прирівняні до них посади.
Ранги сільському, селищному, міському голові, голові районної, районної у місті ради присвоюються за рішенням відповідної ради.
Ця постанова Уряду втратила чинність 26 жовтня 2001 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2001 року №1441 "Про віднесення посад органів місцевого самоврядування до відповідних категорій посад"
Затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2001 року №1441 Порядок віднесення посад працівників місцевих Рад народних депутатів та їх виконавчих комітетів до відповідної категорії посад державних службовців і присвоєння їм рангів державних службовців також передбачав, віднесення посади помічників голів, радників, консультантів, спеціалістів управлінь, відділів, інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст - обласних центрів і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад до шостої категорії.
У період з 03.05.1990 по 17.04.2006 позивач працював на виборних посадах - Новодонецьким селищним головою.
Системний аналіз наведених норм права в контексті конкретних обставин справи дає підстави для висновку, що зазначена посада до 01.05.2016, прирівняна до посад державної служби, а тому вказаний стаж до 01.05.2016 має включатися до стажу державної служби, що дає право на пенсійне забезпечення у порядку, визначеному законодавством України про державну службу.
Аналогічний висновок щодо застосування вищенаведених норм права у подібних правовідносинах викладений у постановах Верховного Суду від 22 листопада 2018 року у справі №500/6640/16, від 10 лютого 2021 року у справі №825/1453/18, від 12 квітня 2021 року у справі №591/3924/16-а.
Позивач був звільнений з відповідної посади 17.04.2006. До набрання чинності Закону № 889, а саме станом на 01.05.2016 позивач не працював на посадах держаної служби або прирівняної до неї.
Отже, на позивача не поширюються положення п. 10 розділу XI Закону 889, оскільки не займав посаду державної служби, а застосовуються положення п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII, що вимагає наявність не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення відповідного віку.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та не заперечується позивачем, відповідний стаж роботи позивача становить 15 років 11 місяців 15 днів, отже позивач не набув права на призначення пенсії у відповідності до приписів наведених норм.
Щодо посилання позивача на наявності стажу служби в органах місцевого самоврядування більше 8 років та досягнення відповідного віку, що надає право на отримання пенсії державного службовця на підставі ч. 10 ст. 21 Закону 2493-III від 07.06.2001 в редакції чинній до 01.10.2017, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч. 7 ст. 21 Закону 2493-III (в редакції станом на 01.05.2016) пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування, які мають стаж служби в органах місцевого самоврядування та/або державної служби не менше 10 років, здійснюється у порядку, визначеному законодавством України про державну службу.
Згідно з ч. 10 ст. 21 Закону 2493-III (в редакції до 01.10.2017) посадовим особам місцевого самоврядування, які працювали на виборних посадах в органах місцевого самоврядування 8 років і більше, або протягом повних двох і більше скликань, починаючи зі скликання 1990 року, за винятком припинення повноважень з причин, визначених статтею 78, пунктами 2, 3, 4 частини першої, частиною другою статті 79 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", пунктами 1, 2, 6 частини першої і пунктом 1 частини другої статті 5 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад", за наявності страхового стажу необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", призначається пенсія відповідно до цього Закону незалежно від того, де вони працювали перед призначенням пенсії. У цих випадках пенсія обчислюється у порядку, передбаченому для державних службовців, із сум заробітної плати, на які нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, за останньою займаною виборною посадою на день призначення пенсії.
На теперішній час діє редакція ч. 7 ст. 21 Закону 2493-III, яка набрала чинності з 01.10.2017, та відповідно до якої пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
При цьому, ч. 10 ст. 21 Закону 2493-III виключена на підставі Закону № 2148-VIII від 03.10.2017 - застосовується з 01.10.2017.
За приписами статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.
Цей принцип, закріплений у частині 1 статті 58 Конституції України, треба розуміти так, що дія акту починається з моменту набрання ним чинності і припиняється з втратою актом чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Отже, на момент звернення позивача до пенсійного органу із заявою діяла ст. 21 Закону 2493-III у редакції, яка визначає, що пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", тобто на загальних підставах.
Таким чином посилання позивача на положення ч. 10 ст. 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» є безпідставними.
За положенням ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Керуючись статями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 червня 2023 р. у справі № 200/2074/23 - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 червня 2023 р. у справі № 200/2074/23 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та не підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне текст судового рішення складено та підписано колегією суддів 08 травня 2024 року.
Суддя-доповідач Е.Г. Казначеєв
Судді І.Д. Компанієць
А.В. Гайдар