про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі
08 травня 2024 року м. ДніпроСправа № 360/471/24
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Пляшкова К.О., перевіривши матеріали адміністративного позову адвоката Пупиніна Олександра Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Національної поліції в Сумській області (місцезнаходження: 40000, Сумська область, місто Суми, вулиця Герасима Кондратьєва, будинок 23) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
До Луганського окружного адміністративного суду 06 травня 2024 року надійшов адміністративний позов адвоката Пупиніна Олександра Миколайовича (далі - представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Національної поліції в Сумській області (далі - відповідач, ГУНП в Сумській області) з такими позовними вимогами:
1) визнати противоправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані додаткової відпустки із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2015 рік у кількості 14 діб, за 2020 рік у кількості 14 діб, за 2022 рік у кількості 14 діб, за 2023 рік у кількості 14 діб, за 2024 рік у кількості 14 діб, загальною кількістю 70 діб;
2) зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані додаткової відпустки із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2015 рік у кількості 14 діб, за 2020 рік у кількості 14 діб, за 2022 рік у кількості 14 діб, за 2023 рік у кількості 14 діб, за 2024 рік у кількості 14 діб, загальною кількістю 70 діб;
3) стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУНП в Сумській області судові витрати на правничу допомогу в сумі 2850,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач з 30 квітня 1999 року по 06 листопада 2015 року проходив службу в органах внутрішніх справ, а з 07 листопада 2015 року по 15 квітня 2024 року - в Національній поліції України, а саме, в період з 07 листопада 2015 року по 30 червня 2022 року позивач проходив службу в ГУНП в Луганській області, в період з 01 липня 2022 року по 15 квітня 2024 року - в ГУНП в Сумській області, звільнений зі служби в поліції відповідно до пункту 2 (за станом здоров'я (через хворобу) - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» згідно з наказом ГУНП в Сумській області від 11 квітня 2024 року № 149 о/с. У цьому наказі також визначено періоди, вид та тривалість невикористаних позивачем відпусток, за які позивачу буде здійснена виплата грошової компенсації. Невикористані позивачем додаткові відпустки із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за спірний період до наказу про звільнення не включені.
Представник позивача звернувся із адвокатськими запитами до ГУНП в Луганській області, ГУНП в Сумській області та ліквідаційної комісії ГУМВС України у Луганській області про отримання інформації щодо невикористаних позивачем під час проходження служби відпусток та за виплатою позивачу компенсації за всі дні невикористаних ним відпусток.
У відповідь на запит представником позивача отримано лист ГУНП в Сумській області від 30 квітня 2024 року № 12/П-31аз, з якого встановлено, що позивачем не використовувались додаткові відпустки із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2015 рік у кількості 14 діб, за 2020 рік у кількості 14 діб, за 2022 рік у кількості 14 діб, за 2023 рік у кількості 14 діб, за 2024 рік у кількості 14 діб, загальною кількістю 70 діб. У виплаті грошової компенсації за невикористані дні вказаної відпустки відмовлено з тих мотивів, що відпустка учаснику бойових дій передбачена статтею 16-2 розділу ІІІ Закону України «Про відпустки», тому вона не належить до категорії щорічних відпусток і на неї не поширюються норми, що стосуються щорічних відпусток, та законодавство не передбачає можливості заміни відпустки учасника бойових дій грошовою компенсацією.
Представник позивача вважає таку бездіяльність відповідача протиправною та зауважує, що Законом України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII) та Порядком та умовами виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 за № 669/28799 (далі - Порядок № 260), відсутнє правове врегулювання питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки, тому при вирішенні вказаного спору підлягають застосуванню приписи Кодексу законів про працю України і Закону України від 15.11.1996 № 504/96-ВР «Про відпустки» (далі - Закон № 504/96-ВР). Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 504/96-ВР і частини першої статті 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Отже, у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки.
Згідно з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 14 квітня 2021 року у справі № 620/1487/20, від 29 квітня 2021 року у справі № 200/602/20-а, від 26 травня 2021 року у справі № 360/1362/20, від 31 травня 2021 року у справі 200/13348/19-а, від 31 травня 2021 року у справі № 200/13837/19-а, у випадку звільнення поліцейського - учасника бойових дій, йому виплачується компенсація за всі невикористані ним дні відпустки, у тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону № 504/96-ВР та статтею 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551- ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон № 3551- ХІІ). Положення Закону № 3551- ХІІ не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки.
Вищевказаний висновок щодо грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки із збереженням заробітної плати як учаснику бойових дій, узгоджується з правовою позицією, що викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року в зразковій справі № 620/4218/18.
Крім того представник позивача зауважив, що грошова компенсація за неневикористані дні додаткової відпустки із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій відповідно до статті 116 КЗпП України мала бути виплачена позивачу у день звільнення зі служби в поліції.
Відповідно до частини другої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Зазначена позовна заява відповідає вимогам статей 160, 161, 172 КАС України, підстав для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі не встановлено, тому вважаю за необхідне відкрити провадження у цій справі.
Частинами першою, другою та третьою статті 12 КАС України визначено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Частиною третьою статті 257 КАС України встановлено, що при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно з частиною першою статті 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Частиною п'ятою статті 262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Таким чином, виходячи з наведених в статті 257 КАС України критеріїв, з огляду на предмет спору в даній справі, з урахуванням вимог статей 259, 260, 262 КАС України, а також відсутності доказів, що позивач є службовою особою, яка у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займає відповідальне та особливо відповідальне становище, суддя вважає за необхідне здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Керуючись статтями 5, 77, 160, 168, 171, 257, 260-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі.
Справа розглядатиметься за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Запропонувати відповідачу надати до суду за допомогою підсистеми (модулю) «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, з використанням власного електронного підпису, протягом 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі:
- відзив на позовну заяву разом зі всіма доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем, та доказами, що підтверджують надіслання (надання) позивачу копії відзиву та доданих до нього документів.
Роз'яснити відповідачу, що відповідно до частини четвертої статті 159 КАС України неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Встановити строк для подання на офіційну електрону адресу суду або за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, з використанням власного електронного підпису, відповіді на відзив та заперечення протягом 5 днів з дня одержання відзиву (відповіді на відзив).
Справа розглядатиметься суддею Пляшкова К.О. одноособово.
Повідомити сторони про можливість реєстрації в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС) - «Електронний суд» для отримання процесуальних документів в електронному вигляді та інформації по даній справі на офіційному вебпорталі «Судова влада України».
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України http://court.gov.ua/fair/sud1270/.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадку відкриття провадження у справі з порушенням правил підсудності.
СуддяК.О. Пляшкова