Іменем України
07 травня 2024 рокум. ДніпроСправа № 360/292/24
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Качанок О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом представника позивача - Дяченка Олексія Володимировича в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов представника позивача - Дяченка Олексія Володимировича в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (далі - відповідач), в якому позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування індексації грошового забезпечення до складу грошового забезпечення при обчисленні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні за 25 років;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплатити на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні за 25 років з урахуванням індексації-різниці грошового забезпечення 2420,80 грн, виплаченої на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 04.09.2023 у справі № 360/725/23 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.
Позовну заяву обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 з 19.04.2017 по 23.06.2018 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
23.06.2018 позивача відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 23.06.2018 № 331-ОС звільнено з військової служби у зв'язку із закінченням строку контракту.
Позивачу відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 23.06.2018 № 331-ОС виплачено одноразову допомогу при звільненні за 25 календарних років військової служби, виходячи з місячного грошового забезпечення станом на 23.06.2018.
Проте, при звільненні з військової служби позивачу не було виплачено індексацію грошового забезпечення.
У зв'язку з цим позивач 09.09.2021 звернувся із заявою до відповідача з проханням її виплатити та надати відомості про виплачене грошове забезпечення. Відповідачем зазначено, що будь-якої заборгованості немає. Для вирішення вказаного спору позивач звернувся до суду.
Після вирішення спору в судовому порядку, відповідачем на виконання рішення суду виплачено на користь позивача індексацію грошового забезпечення.
Після виплати індексації позивачу стало відомо, що відповідач при обрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби за 25 років, передбаченої частиною 2 статті 15 Закону України від 20.12.1991 № 2011- XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» протиправно не врахував індексацію до складу грошового забезпечення, з якого обраховано допомогу.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду.
Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, про що 16.04.2024 надав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначив таке.
Позивач проходив військову службу в лавах Державної прикордонної служби України та наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 13.06.2018 № 285-ос звільнений з військової служби у запас, з правом носіння військової форми одягу.
Наказом начальника загону від 22.06.2018 № 331-ОС «По особовому складу» позивач виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 04.02.2022 у справі № 360/7902/21 зобов'язано відповідача провести нарахування і виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 19 квітня 2017 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням базового місяця січень 2008 року та з урахуванням раніше виплачених сум та нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 23 червня 2018 року у фіксованому розмірі, обрахованому відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення».
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 04.09.2023 у справі № 360/725/23, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 31.01.2024, зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь позивача індексацію-різницю грошового забезпечення 2420,80 грн на місяць у загальній сумі 9118,35 грн за період з 01.03.2018 по 23.06.2018 включно відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.
На виконання вказаного рішення суду, згідно з платіжним дорученням № 1123 від 23.02.2024, розрахунковим листом за лютий 2024 року позивачу 25.02.2024 виплачена індексація-різниця у сумі 8981,57 грн.
У наказі від 22.06.2018 № 331-ОС «По особовому складу», яким виключено позивача зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, визначено нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 50% грошового забезпечення за повних 25 календарних років.
Згідно з розрахунковим листом за червень 2018 року від 13.04.2024 розмір одноразової грошової допомоги при звільненні склав 205625,63 грн.
Одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби розрахована наступним чином: 16450,05 грн - грошове забезпечення (посадовий оклад - 5920,00 грн; оклад за військове звання - 1410,00 грн; надбавка за вислугу років - 3665,00 грн; таємність - 592,00 грн; преміювання - 1480,00 грн; надбавка за кваліфікацію - 414,40 грн; надбавка ОПЗ (ВОВЗ) - 2968,65 грн) за останній місяць, без урахування додаткових винагород)/2*25 (календарних років) = 205625,63 грн.
Відповідач зазначив, що обрахування одноразової грошової допомоги при звільненні здійснюється з суми нарахованого та виплаченого місячного грошового забезпечення повного відслуженого місяця при звільненні.
Станом на день звільнення позивачу не виплачувалась індексація грошового забезпечення, оскільки з урахуванням базового місяця березень 2018 року індексація грошового забезпечення належала до виплати у грудні 2018 року.
Лише зі зміною судової практики на початку 2023 року, зокрема визначення поняття «індексація - різниця» та яким чином вона розраховується, позивачу за рішенням суду була виплачена остання.
Відповідач зазначив, що за відсутності у виплаченому грошовому забезпеченні у травні 2018 року як складової нарахованої та виплаченої суми індексації грошового забезпечення, відсутні підстави для обчислення одноразової грошової допомоги при звільненні із врахуванням вказаної суми індексації.
Окрім того, одноразова грошова допомога при звільненні розраховується з місячного грошового забезпечення, а індексація грошового забезпечення входить до складу грошового забезпечення.
Ухвалою суду від 29.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд встановив такі обставини справи.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , є учасником бойових дій, що підтверджується паспортом громадянина України, довідкою про реєстрацію місця проживання та посвідченням серії НОМЕР_3 .
Згідно з витягом з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 упраління Державної прикордонної служби України від 20.04.2017 № 229-ос «По особовому складу» підполковника ОСОБА_1 - заступника начальника інженерно-технічного відділу, який прибув для подальшого проходження служби з ІНФОРМАЦІЯ_5 , зараховано до списків особового складу загону та всіх видів забезпечення з 19 квітня 2017 року.
Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 упраління Державної прикордонної служби України від 22.06.2018 № 331-ОС «По особовому складу» ОСОБА_1 , звільненого з військової служби в запас наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 від 13.06.2018 № 285-ос за підпунктом «а» (у зв'язку із закінченням строку контракту) частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» з урахуванням підпункту «ї» (які в особливий період (крім проведення мобілізації та введення воєнного стану) проходять військову службу за контрактом і строк контракту яких закінчився, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу, крім випадків, визначених абзацом другим частиною третьою статті 23, пункту 1 частини восьмої статті 26 Закону та підпункту «б» частини другої статті 26 Закону у запас, з правом носіння військової форми, виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення та зараховано на службу у військовому оперативному резерві першої черги.
Також вказаним наказом визначено виплатити позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 25 календарних років служби.
Позивачу виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 205625,23 грн, що обчислена з таких складових: посадовий оклад - 5920,00 грн, оклад за військове звання - 1410,00 грн, надбавка за вислугу років - 3665,00 грн, надбавка за роботу з таємними відомостями - 592,00 грн, премія - 1480,00 грн, надбавка за кваліфікацію - 414,40 грн, надбавка за особливості проходження служби - 2968,65 грн, що підтверджується розрахунковим листом за червень 2018 року та особистою карткою грошового забезпечення за 2018 рік.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 04.09.2023 у справі № 360/725/23, яке залишено без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 31.01.2024, визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 23.06.2018 включно відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078. Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення 2420,80 грн на місяць у загальній сумі 9118,35 грн, за період з 01.03.2018 по 23.06.2018 включно відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.
На виконання вказаного судового рішення відповідачем виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення в сумі 8981,57 грн (з урахуванням утримань із загальної суми (9118,35 грн) в розмірі 136,78 грн).
Спірним у даній справі є питання врахування до розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні індексації грошового забезпечення позивача. При цьому відповідачем не заперечується, що індексація грошового забезпечення до розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні позивача не була включена.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовані вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до статті 2 Закону № 2011-XII, ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
Частиною 1 статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (частина 2 статті 9 Закону № 2011-XII).
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина 3 статті 9 Закону № 2011-XII).
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 15 Закону № 2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, виплачується одноразова грошова допомога в таких розмірах: 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги 10 календарних років і більше - які звільняються з військової служби у зв'язку із закінченням строку контракту.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03.07.1991 № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282-XII).
Статтею 1 Закону № 1282-XII встановлено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 (далі - Порядок № 1078).
Відповідно до пункту 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Суд зазначає, що відповідно до законодавчого визначення індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, яка спрямована на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Враховуючи те, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, суд доходить висновку, що механізм індексації має універсальний характер.
У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.
Суд керується тим, що індексація має спеціальний статус виплати у формі відшкодування знецінення грошових доходів громадян, зокрема, пенсії, стипендії; оплати праці (грошового забезпечення), які мають систематичний характер, а тому, індексація є невід'ємною складовою частиною грошового забезпечення.
Також при вирішенні питання щодо індексації слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема, Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення.
Враховуючи, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні, що забезпечує дотримання прав осіб, звільнених з військової служби, як складової конституційного права на соціальний захист.
В постанові Верховного Суду від 10 травня 2019 року у справі № 820/5285/17 у подібних спірних правовідносинах вказано, що «… чинним законодавством України, яке регулює соціальне та пенсійне забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, передбачено єдине поняття грошового забезпечення військовослужбовців відповідно до якого вираховуються і пенсійні виплати, і розмір одноразової грошової допомоги при звільненні.
Враховуючи вищенаведені правові норми та встановлене судовим рішенням права позивача на включення щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовця, яку він отримував під час проходження служби, та індексації до складу грошового забезпечення, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку щодо правомірності висновку судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог.».
Разом з тим, стосовно питання включення індексації до розміру одноразової грошової допомоги, Верховний Суд у постанові від 26 січня 2022 року по справі № 520/8887/2020 вказав на таке: «Субсидіарне застосування норм права, що регулюють спірні правовідносини, дає підстави для правового висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг.
Правова позиція стосовно систематичного та постійного характеру виплати індексації наведена у постановах Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі №638/9697/17, від 30 грудня 2020 року у справі №359/8843/16-а.
Таким чином, висновки судів попередніх інстанцій про те, що індексація є складовою місячного грошового забезпечення військовослужбовця і повинна включатися до розрахунку грошової допомоги при звільненні, є правильними і обґрунтованими.».
Отже, з наведених висновків, індексація входить до складу грошового забезпечення, з якого нараховується й грошова допомога при звільненні.
При цьому враховуючи, що в даному випадку позивачу виплачено індексацію грошового забезпечення на виконання судового рішення, суд дійшов висновку, що у відповідача виник обов'язок щодо перерахунку грошової допомоги при звільненні з урахуванням виплаченої індексації грошового забезпечення, який ним не виконано.
Стосовно позовних вимог про одночасну компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, суд зазначає таке.
Відповідно до підпункту 171.1 пункту 171 статті 171 Податкового кодексу України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.
Пунктом 168.5 статті 168 Податкового кодексу України визначено, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, а також визначених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» членами сім'ї, батьками, утриманцями загиблого (померлого) військовослужбовця, у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.
Постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44 затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (далі - Порядок № 44).
Відповідно до пункту 2 Порядку № 44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Згідно з пунктом 3 Порядку № 44 виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».
Пунктом 4 Порядку № 44 визначено, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 5 Порядку № 44 грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Верховний Суд у постанові від 22.06.2018 у справі № 812/1048/17 зазначив, що механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, передбачає виплату такої компенсації у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб за місцем одержання грошового забезпечення одночасно з виплатою грошового забезпечення.
Крім того, у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 по справі № 815/5826/16 вказано: «Щодо позовних вимог щодо виплати позивачу в повному обсязі грошової компенсації суми податку з доходів фізичних осіб, яка буде утримана з компенсації за неотримане речове майно, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що оскільки з позивачем не проведено повного розрахунку за матеріальним забезпеченням, позовні вимоги в цій частині є передчасними».
У постанові від 28.11.2023 по справі № 420/18163/21 Верховний Суд вказав, що аналіз наведених положень Порядку № 44 дає підстави для висновку, що виплата щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримується з грошового забезпечення, здійснюється за умови виплати грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат. Наведене означає, що Порядком № 44 передбачено виплату грошової компенсації лише при виплаті грошового забезпечення, з якого утримуються відповідні податки.
Отже, після набрання рішенням у даній справі законної сили на відповідача покладається безумовний обов'язок його виконання.
Разом з тим на відповідача, як податкового агента, законом покладено кореспондуючий обов'язок утримати відповідні суми податків та зборів із одночасною компенсацією такої суми позивачу.
У цьому контексті, право на захист є самостійним суб'єктивним правом, яке з'являється у власника прав лише в момент їх порушення або оспорювання.
Відтак, захист порушених прав, свобод та інтересів особи є похідним, тобто передбачає наявність встановленого факту їх порушень, при цьому суд не здійснює превентивного захисту.
Тож у суду відсутні наразі підстави зобов'язувати відповідача здійснити виплату вищевказаної компенсації, оскільки відповідний обов'язок виникає одночасно з виплатою нарахованого грошового забезпечення, тобто у майбутньому, отже відповідні вимоги є передчасними.
Що стосується обраного позивачем способу захисту порушених прав, то суд зауважує, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи характер спірних правовідносин, зміст позовних вимог, встановлені обставини справи та вищенаведені висновки суду, необхідно вказати, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо нездійснення перерахунку та виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням індексації грошового забезпечення, виплаченої на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 04.09.2023 у справі № 360/725/23.
За таких обставин суд зазначає, що належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача буде прийняття рішення про:
- визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо нездійснення перерахунку та виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням індексації грошового забезпечення, виплаченої на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 04.09.2023 у справі № 360/725/23;
- зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням індексації грошового забезпечення, виплаченої на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 04.09.2023 у справі № 360/725/23 та раніше виплачених сум.
Щодо інших обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, суд вважає за необхідне зауважити, що у пункті 25 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» зазначено, що суд зобов'язаний надавати відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
З урахуванням зазначеного суд не надає оцінку іншим доводам сторін, оскільки вищевикладені факти та обставини є безумовною підставою для висновків суду про протиправність бездіяльності відповідача, а інші доводи не мають суттєвого впливу на рішення суду за результатами вирішення цього спору.
Таким чином, виходячи з системного аналізу вищенаведених норм законодавства та встановлених обставин справи, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог.
Питання про розподіл судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнений.
Керуючись статтями 2, 9, 72, 77, 90, 94, 139, 241-246, 250, 255, 262, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов представника позивача - Дяченка Олексія Володимировича в інтересах ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (ідентифікаційний код: НОМЕР_4 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням індексації грошового забезпечення, виплаченої на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 04.09.2023 у справі № 360/725/23.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням індексації грошового забезпечення, виплаченої на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 04.09.2023 у справі № 360/725/23 та раніше виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення суду складено 07.05.2024.
Суддя О.М. Качанок