02 травня 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/2012/24
Кіровоградський окружний адміністративний суду у складі судді Черниш О.А.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
відповідач-1: Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (25009, м. Кропивницький, вул. Соборна, 7-А, код ЄДРПОУ 20632802)
відповідач-2: Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368)
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Позов мотивувала тим, що з жовтня 2018 року їй призначено пенсію по інвалідності. У січні 2024 року вона звернулася до ГУ ПФУ в Кіровоградській області із заявою про переведення її на пенсію по інвалідності державного службовця на умовах Закону України "Про державну службу". Проте ГУ ПФУ в м. Києві прийняло рішення №935230113801 від 01.02.2024 року, яким відмовило у переведенні на таку пенсію. Позивачка не погоджується з цим рішенням та стверджує, що оскільки вона є особою з інвалідністю ІІ групи, має стаж на посаді державної служби понад 10 років, перед зверненням за призначенням пенсії працювала на посаді, робота на якій зараховується до державної служби, інвалідність отримала, перебуваючи на посаді державного службовця, тому вона має право на призначення пенсії по інвалідності державного службовця. З цих підстав позивачка просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення №935230113801 від 01.02.2024 року про відмову у переведенні її на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області перевести з 26.01.2024 року її на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про державну службу" та здійснити нарахування й виплату призначеної їй пенсії в розмірі 60 % суми заробітної плати, зазначеної у довідках від 25.01.2024 №19 та №20, виданих Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області, з врахуванням виплачених сум.
Ухвалою судді від 04.04.2024 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Від відповідачів до суду надійшли відзиви на позовну заяву із запереченнями проти позову, які мотивовані тим, що починаючи з 01.05.2016 року державним службовцям за нормами Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ призначаються лише пенсії за віком. Оскільки позивачка не досягла пенсійного віку, визначеного статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", тому вона не має права на призначення пенсії державного службовця. З цих підстав просили суд у задоволенні позову відмовити.
Розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження, суд установив такі обставини та дійшов до таких висновків.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з грудня 2001 року працювала в Устинівському районному суді Кіровоградської області на посадах помічника голови суду та керівника апарату суду, які належать до посад державної служби.
Відповідно до довідки МСЕК позивачці з 13.10.2017 року встановлено ІІ групу інвалідності.
У листопаді 2017 року позивачка, продовжуючи працювати, звернулася за призначенням пенсії у зв'язку із встановленням їй інвалідності.
Протоколом Долинського об'єднаного УПФУ в Кіровоградській області №301 від 09.11.2017 року позивачці з 03.10.2017 року призначена пенсія по інвалідності, з огляду на наявність у неї необхідного страхового стажу, передбаченого статтею 32 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
У січні 2024 року позивачка, звільнившись 25.01.2024 року з посади керівника апарату Устинівського районного суду Кіровоградської області, звернулася до ГУ ПФУ в Кіровоградській області із заявою про переведення її на пенсію по інвалідності на підставі Закону України "Про державну службу".
До заяви ОСОБА_1 додала довідки про заробітну плату, видані ТУ ДСА в Кіровоградській області, а саме:
- №19 від 25.01.2024 року про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років),
- №21 від 25.01.2024 року про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією),
- №20 від 25.01.2024 року про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби.
Вказана заява прийнята, зареєстрована 26.01.2024 року за №239 та за принципом екстериторіальності спрямована для розгляду до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
За результатами розгляду заяви ГУ ПФУ в м. Києві прийняло рішення №935230113801 від 01.02.2024 року "Про пенсійне забезпечення гр. ОСОБА_1 ". Цим рішенням відмовлено позивачці у переведенні на пенсію по інвалідності згідно Закону України "Про державну службу", оскільки цим законом не передбачено призначення пенсії по інвалідності, а позивачка не досягла пенсійного віку, визначеного статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Позивачка, не погодившись з таким рішенням, звернулася до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір, суд дійшов до таких висновків.
Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з пунктами 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу, визначав Закон України "Про державну службу" №3723-XII від 16.12.1993 року (надалі - Закон України "Про державну службу" №3723-XII), який був введений у дію з 28.12.1993 року та втратив чинність частково 01.05.2016 року.
З 01.05.2016 року набрав чинності новий Закон України "Про державну службу" №889-VIII від 10.12.2015 року (надалі - Закон України "Про державну службу" №889-VIII).
У статті 1 Законі України "Про державну службу" №889-VIII визначено, що державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо, реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.
Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - держаний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.
Згідно зі статтею 90 Закону України "Про державну службу" №889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
У розділі ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу" №889-VIII передбачено таке:
2. Визнати таким, що втратив чинність, Закон України "Про державну службу" №3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
10. Державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
12. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, за наявності в особи станом на 01.05.2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Частиною 1 статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII установлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Згідно з частиною 8 статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII визначення заробітної плати для обчислення пенсій державним службовцям здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частин 9, 10, 12 статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених частиною першою цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", особам, визнаним інвалідами I або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів I або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно до цього Закону призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби.
Якщо зазначені особи повертаються на державну службу, виплата пенсії по інвалідності припиняється на період до звільнення з роботи або досягнення ними граничного віку перебування на державній службі.
Якщо інваліду I або II групи було встановлено III групу інвалідності, то в разі наступного визнання його інвалідом I або II групи право на отримання раніше призначеної пенсії на умовах, передбачених цим Законом, поновлюється з дня встановлення I або II групи інвалідності за умови, якщо після припинення виплати пенсії минуло не більше п'яти років. У такому самому порядку визначається право на отримання пенсії по інвалідності на умовах, передбачених цим Законом, особам, яким така пенсія не була призначена у зв'язку з продовженням перебування зазначених осіб на державній службі.
Постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб" від 14.09.2016 року №622 затверджено Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб (надалі - Порядок №622), який містить такі норми:
1. Пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
2. Згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII "Про державну службу" на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 р. № 3723-XII "Про державну службу" (далі - Закон) мають право особи, які на день набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII "Про державну службу":
- мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України;
- займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України.
3. Право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням стажу державної служби, передбаченого пунктом 2 цього Порядку, якщо до набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII "Про державну службу" не призначалася пенсія відповідно до Закону, мають:
- чоловіки, які досягли віку 62 роки. До досягнення зазначеного віку право на призначення пенсії мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 61 рік - які народилися по 31 грудня 1954 р.; 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 р. по 31 грудня 1955 р.
- жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
3-1. Державні службовці, які на день набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII "Про державну службу" займали посади державної служби та які пенсію, призначену відповідно до Закону, не отримували з дати призначення до дня набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII "Про державну службу", мають право на обчислення пенсії на умовах цього Порядку після звільнення з посади державної служби.
4. Пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. При цьому:
- посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби);
- розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв починаючи з 1 травня 2016 року. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на 60. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні;
- у разі коли в осіб, зазначених в пункті 2 цього Порядку, станом на дату звернення немає 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією починаючи з 1 травня 2016 р., середньомісячна сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за наявні місяці роботи починаючи з 1 травня 2016 р. на кількість таких місяців. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні. При цьому для державних службовців, які звернулися за призначенням пенсії у травні 2016 р., а також для осіб, які не працювали починаючи з 1 травня 2016 р. на посадах державної служби, сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається з розрахунку таких виплат за травень 2016 р. як за повний місяць;
- матеріальна допомога та виплати, які нараховуються за період, що перевищує календарний місяць, враховуються в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді.
За бажанням осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і які на момент виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір зазначених в абзацах третьому - п'ятому цього пункту виплат визначається в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, але не раніше травня 2016 р., за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі.
5. Форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Мінсоцполітики.
Суд установив, що з 03.12.2001 року, на момент набрання чинності Законом України "Про державну службу" №889-VIII і до 25.01.2024 року позивачка працювала на посаді державного службовця. У період перебування на державній службі вона визнано особою з інвалідністю II групи.
За даними, наявними у реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, періоди роботи позивачки в Устинівському районному суді Кіровоградської області з грудня 2001 року по січень 2024 року обліковані за кодом ЗДС037А1, за яким згідно з Довідником кодів підстав для обліку стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства, враховується стаж державних службовців, які досягли встановленого законодавством України пенсійного віку, в період роботи на державній службі, за наявності загального трудового стажу - для чоловіків не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років.
Таким чином, оскільки ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи, має стаж на посаді державної служби понад 20 років, перед зверненням за призначенням пенсії працювала на посаді, віднесеній до посад державних службовців, суд дійшов до висновку, що вона має право на призначення пенсії по інвалідності згідно зі статтею 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ, а тому наявні правові підстави для переведення позивачки з пенсії по інвалідності, призначеної їй відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на пенсію державного службовця по інвалідності ІІ групи відповідно до Закону України "Про державну службу" № 3723-XII.
Такий висновок узгоджується із правовою позицією, наведеною у постанові Верховного Суду від 13.02.2019 року у зразковій справі №822/524/18 (Пз/9901/23/18) щодо переведення з пенсії по інвалідності на пенсію державного службовця.
Суд вважає, що рішення відповідача-2 №935230113801 від 01.02.2024 року про відмову у переведенні позивачки на пенсію по інвалідності державного службовця прийнято необґрунтовано та нерозсудливо, що призвело до порушення права позивачки на отримання пенсії. Отже, таке рішення підлягає скасуванню як протиправне.
Згідно з частиною 3 статті 245 КАС України у разі скасування індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Для відновлення права позивачки на належне пенсійне забезпечення суд зобов'язує відповідача-2 призначити ОСОБА_1 пенсію по інвалідності державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ за її заявою від 26.01.2024 року, врахувавши надані нею довідки про заробітну плату.
Щодо вимог до відповідача-1, то суд відмовляє у їх задоволенні, оскільки суд не встановив вчинення з боку цього суб'єкта владних повноважень управлінських дій щодо позивачки, які б вплинули на її права чи обов'язки і стосувалися визначення її стажу, розміру заробітку чи суми пенсії.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи на задоволення позову, на користь позивачки слід стягнути витрати на сплату судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-2, який прийняв незаконне рішення.
Керуючись статтями 9, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 263, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві №935230113801 від 01.02.2024 року "Про пенсійне забезпечення гр. ОСОБА_1 ".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_1 пенсію по інвалідності державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" за її заявою від 26.01.2024 року, врахувавши довідки про заробітну плату, видані 25.01.2024 року ТУ ДСА в Кіровоградській області.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати на сплату судового збору в сумі 1211,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду О.А. ЧЕРНИШ