01 травня 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/1854/24
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді В.В. НАУМЕНКА, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до відповідача: Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (вул. Соборна, буд. 7а, м. Кропивницький, 25009, ЄДРПОУ 20632802)
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії
Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:
1) визнати бездіяльність Головного Управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо не нарахування та невиплаті компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків нарахованої та невиплаченої пенсії за період з 01.12.2019 по день фактичної виплати донарахованої та не виплаченої частини пенсії - протиправною;
2) зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати нарахованої та невиплаченої пенсії за період з 01.12.2019 по день фактичної виплати донарахованої та не виплаченої частини пенсії згідно із Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».
Позов обґрунтовано тим, що відповідачем протиправно не нарахована та не виплачена компенсація втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати з 01.12.2019 року, на яку він має право.
Ухвалою від 01.04.2024 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.10).
Від представника відповідача через канцелярію суду надійшов відзив, в якому останній заперечував проти задоволення позовних вимог, вказавши про те, що у зв'язку з тим, що позивачу не було нараховані суми пенсії, позовна вимога про нарахування компенсації втрати частини доходів не повинна підлягати задоволенню. Також, доводячи правомірність своїх дій, головне управління зазначає на порушення позивачем норм статті 122 КАС України, адже позивач просить провести перерахунок пенсії з 01.12.2019, проте, вказаний позов подано до суду лише 27.03.2024, що свідчить про порушення строків звернення до суду (а.с. 13-41).
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, ОСОБА_1 з 28.02.2005 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та отримує пенсію за вислугою років в розмірі 67% грошового забезпечення (а.с. 23-24).
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30.06.2021 року у справі №340/2542/21 визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо не проведення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Кіровоградській області» від 23.04.2021р. №8134 та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області провести з 01.12.2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Кіровоградській області» від 23.04.2021р. № 8134 "Про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій" за аналогічною посадою, та виплатити різницю між фактично отриманими та належними до сплати сумами пенсії.
Вказане рішення суду набрало законної сили 30.11.2021 року.
Позивач стверджує, що відповідачем протиправно не нараховано та не виплачено компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати з 01.12.2019. При цьому, позивач зазначає, що йому здійснено перерахунок пенсії починаючи з 01.12.2019 у відповідності до Закону України від 23.12.2015 №900-VIII «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей», статей 51,63 Закону №2262-ХП, постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018.
Тобто, предметом спору, переданого на вирішення адміністративного суду, є наявність протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Вирішуючи спір, суд виходить з того, що спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-III (далі по тексту - Закон № 2050-III).
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
З метою реалізації Закону № 2050-III Кабінет Міністрів України постановою від 21 лютого 2001 року №159 від затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати.
За приписами пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 5 КАС України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Таким чином, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом вже порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим та наявним, станом на день звернення до суду.
Порушення вимог закону рішенням, діями, чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов'язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи бездіяльністю. Вирішуючи спір, суд має пересвідчитись у наявності у особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
ЄСПЛ у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України»).
Відповідно до статті 7 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.
Відповідальність власника або уповноваженого ним органу (особи) за несвоєчасну виплату доходів визначається відповідно до законодавства.
Аналогічна за змістом норми викладена у пункті 8 Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінет Міністрів України постановою від 21 лютого 2001 року №159.
Заява від 11.01.2024 року, що міститься в матеріалах справи, стосувалась питання нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати пенсії з 01.07.2021 року (а.с. 3).
Відповідач у відповідь на таку заяву поінформував позивача листом від 15.01.2024 року про відсутність заборгованості, а оскільки за період з 01.01.2019 року по 30.06.2021 року виплата донарахованих сум відповідно до постанови КМУ №103 від 21.02.2018 року проводилась частинами щомісячно, підстави для виплати компенсації відсутні (а.с.4)
Отже, в даному випадку, для отримання компенсації позивач мав би звернутись із відповідною заявою про нарахування компенсації втрати частини доходів на несвоєчасно нараховану пенсію саме з 01.12.2019 року, натомість на день звернення до суду з цим позовом, позивач не звертався до відповідача з такою заявою.
Тобто, спір що цих правовідносин станом на день звернення до суду відсутній.
Звернення до суду є способом захисту не наявних суб'єктивних прав, а лише порушених суб'єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах, а тому встановлена судом відсутність порушеного права та з огляду на передчасність звернення до суду є підставою для відмови у задоволенні позову.
Така правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 07.02.2019 року у справі №144/1883/15-а, від 01.07.2019 року у справі № 460/1019/16-а, від 08.11.2019 року у справі №157/1231/15-а, від 23.09.2020 року у справі №809/295/17, від 12.05.2021 року у справі №640/11938/20.
Принагідно суд зауважує, що не надає правової оцінки наявності самого права на отримання компенсації, з огляду на те, що такий аналіз є передчасним.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність порушеного права позивача, а відтак, адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А згідно частини 1 статті 90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку що адміністративний позов є необґрунтованими і задоволенню не підлягає.
Щодо судового збору, то відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, оскільки у задоволенні позову відмовлено, сплачений позивачем судовий збір поверненню не підлягає.
Керуючись статтями 77, 139, 246, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Судові витрати вважати фактично понесеними.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими статтями.293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду В.В. НАУМЕНКО