07 травня 2024 року № 826/10557/16
Київський окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Перепелиця А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства "Аерофлот-російські авіалінії" до Державної авіаційної служби України про визнання протиправною та скасування постанови,
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось публічне акціонерне товариство "Аерофлот - російські авіалінії" з позовом до Державної авіаційної служби України про визнання протиправною та скасування постанови, в якому просить:
- визнати нечинною та скасувати постанову №6623 про накладення штрафу за правопорушення у галузі цивільної авіації від 13.06.2016.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.07.2016 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено попереднє судове засідання.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.10.2016 зупинено провадження у справі №826/10557/16 за позовом публічного акціонерного товариства "Аерофлот - російські авіалінії" до Державної авіаційної служби України про визнання протиправною та скасування постанови №6623 від 13.06.2016 до набрання законної сили рішенням суду в адміністративній справі №826/10462/14.
На виконання положень п.2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України №2825-ІХ, Окружним адміністративним судом міста Києва скеровано за належністю матеріали справи №826/10557/16 до Київського окружного адміністративного суду.
За результатом автоматизованого розподілу, справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Перепелиці А.М.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.04.2023 адміністративну справу №826/10557/16 прийнято до провадження та зобов'язано сторін повідомити суд про набрання законної сили судовим рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва у справі №826/10462/14.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.07.2023 поновлено провадження у справі №826/10557/16 за позовом публічного акціонерного товариства "Аерофлот-російські авіалінії" до Державної авіаційної служби України про визнання протиправною та скасування постанови. Продовжено розгляд адміністративної справи №826/10557/16за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що під час складення протоколів про порушення не перевірявся факт виконання рейсів, відтак при винесенні постанов не були встановлені та перевірені всі елементи правопорушення, а саме вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками.
На день розгляду справи по суті відповідач не скористався своїм правом, передбаченим статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), щодо надання відзиву на позовну заяву (відзив), інших заяв по суті справи чи клопотань до суду не надходило.
Таким чином, керуючись положеннями частини шостої статті 162 КАС України, суд вважає за можливе вирішити справу за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
Судом встановлено, що спірною постановою від 13.06.2016 №6623 накладено на позивача штраф у сумі 136 000,00 грн за порушення правил та порядку використання повітряного простору України при виконанні рейсу AFL1630 о 15 год. 40 хв. 24.01.2016 без відповідного дозволу та заявки на використання повітряного простору України, що є порушенням статті статті 30 Повітряного кодексу України, пункту 94 та підпунктів 1, 4, 6 пункту 118 постанови Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 №401, що відповідно було зафіксовано шляхом складення протоколу про правопорушення у галузі цивільної авіації від 07.06.2016 №6623.
Не погоджуючись з оскаржуваною постановою, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові основи діяльності в галузі авіації встановлює Повітряний кодекс України від 19.05.2011 №3393-VІ з наступними змінами та доповненнями у відповідній редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі - ПК України/у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Державне регулювання діяльності в галузі авіації та використання повітряного простору України спрямоване на гарантування безпеки авіації, забезпечення інтересів держави, національної безпеки та потреб суспільства і економіки у повітряних перевезеннях та авіаційних роботах.
Відповідно до частини другої статті 4 ПК України державне регулювання діяльності в галузі авіації та використання повітряного простору України полягає у формуванні державної політики та стратегії розвитку, визначенні завдань, функцій, умов діяльності в галузі авіації та використання повітряного простору України, застосуванні заходів безпеки авіації, прийнятті загальнообов'язкових авіаційних правил України, у здійсненні державного контролю за їх виконанням та встановленні відповідальності за їх порушення.
Згідно з пунктом 8 частини першої статті 16 ПК України державні інспектори та особи, уповноважені на проведення перевірок, на підставі службового посвідчення та спеціального завдання на проведення перевірки відповідно до частини шостої цієї статті мають право складати протоколи та розглядати справи про адміністративні правопорушення і застосовувати фінансові санкції.
Процедуру розгляду справ про правопорушення у галузі цивільної авіації, накладення і стягнення штрафів за порушення вимог законодавства на повітряному транспорті визначено у Порядку накладення і стягнення штрафів за порушення вимог законодавства на повітряному транспорті, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 26.12.2011 №637, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.01.2012 за №73/20386 (далі - Порядок №637).
Пунктом 1.2 Порядку №637 визначено, що дія цього Порядку поширюється на суб'єктів авіаційної діяльності у разі здійснення ними правопорушення у галузі цивільної авіації та фізичних осіб у разі здійснення ними адміністративного правопорушення на повітряному транспорті.
Відповідно до пункту 3.1 Порядку №637 справи про правопорушення у галузі цивільної авіації розглядає Державіаслужба України, за результатами розгляду виноситься постанова про накладення штрафу за правопорушення у галузі цивільної авіації (додаток 2) або постанова про закриття провадження у справі про правопорушення у галузі цивільної авіації (додаток 3).
З наведеної норми вбачається, що за результатами розгляду протоколу про правопорушення у галузі цивільної авіації відповідач, як суб'єкт владних повноважень, може прийняти два рішення у вигляді постанов: про накладення штрафу або про закриття провадження у справі.
У силу положень пункту 3.1 Порядку №637 прийняття рішення за результатами розгляду протоколів про правопорушення у галузі цивільної авіації покладається на Державіаслужбу України.
Згідно з частиною першою статті 129 ПК України підставою для розгляду справи про правопорушення в галузі цивільної авіації, які зазначені в статті 127 цього Кодексу, є протокол.
При цьому суд зазначає, що статтею 128 ПК України встановлено, що справи про правопорушення у галузі цивільної авіації розглядаються уповноваженим органом з питань цивільної авіації, за результатами розгляду приймається постанова. Від імені уповноваженого органу з питань цивільної авіації розглядати справи про правопорушення і накладати стягнення мають право керівник уповноваженого органу з питань цивільної авіації та його заступники, державні інспектори та уповноважені на проведення перевірок посадові особи уповноваженого органу з питань цивільної авіації. Державні інспектори та уповноважені на проведення перевірок посадові особи уповноваженого органу з питань цивільної авіації мають право накладати стягнення у розмірі до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Штраф може бути накладено на юридичну особу суб'єкта авіаційної діяльності протягом шести місяців з дня виявлення правопорушення, але не пізніше ніж через три роки з дня його вчинення. У разі вчинення юридичними особами суб'єктами авіаційної діяльності двох або більше правопорушень штрафи накладаються за кожне вчинене правопорушення окремо.
Аналогічні строки накладення на юридичну особу суб'єкта авіаційної діяльності штрафу передбачено і в пункті 3.5 Порядку №637.
Тобто, за своєю суттю, передбачена статтею 128 ПК України фінансова санкція є адміністративно-господарською санкцією, а тому її застосування регулюється нормами глави 27 Господарського кодексу України (далі - ГК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Адміністративно-господарська санкція як захід організаційно-правового або майнового характеру застосовується уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування, а отже, встановлений статтею 250 ГК України строк адміністративно-господарської санкції застосовується при її реалізації.
Згідно з статтею 238 ГК України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Статтею 239 ГК України передбачено, що однією із адміністративно-господарських санкцій може бути адміністративно-господарський штраф, який стягується із господарюючого суб'єкта до державного бюджету за порушення визначених законодавством України правил здійснення господарської діяльності.
Строки застосування адміністративно-господарських санкцій встановлені статтею 250 ГК України, відповідно до частини першої якої адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. Зі змісту цієї статті випливає, що законодавець встановив граничні строки застосування уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарських санкцій до суб'єктів господарювання за порушення зазначеними суб'єктами встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.
Як зазначено вище, статтею 128 ПК України встановлено, що справи про правопорушення у галузі цивільної авіації розглядаються уповноваженим органом з питань цивільної авіації, за результатами розгляду приймається постанова. Від імені уповноваженого органу з питань цивільної авіації розглядати справи про правопорушення і накладати стягнення мають право керівник уповноваженого органу з питань цивільної авіації та його заступники, державні інспектори та уповноважені на проведення перевірок посадові особи уповноваженого органу з питань цивільної авіації. Державні інспектори та уповноважені на проведення перевірок посадові особи уповноваженого органу з питань цивільної авіації мають право накладати стягнення у розмірі до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Штраф може бути накладено на юридичну особу суб'єкта авіаційної діяльності протягом шести місяців з дня виявлення правопорушення, але не пізніше ніж через три роки з дня його вчинення. У разі вчинення юридичними особами суб'єктами авіаційної діяльності двох або більше правопорушень штрафи накладаються за кожне вчинене правопорушення окремо.
Аналогічні строки накладення на юридичну особу суб'єкта авіаційної діяльності штрафу передбачено і в пункті 3.5 Порядку №637.
З системного аналізу викладених норм вбачається, що у наведених нормах фактично містяться два строкові обмеження. Одне з них полягає у тому, що штраф не може бути накладено після спливу трьох років з дня вчинення відповідного порушення юридичною особою суб'єктом авіаційної діяльності, зокрема, порушення порядку використання повітряного простору. У протилежному випадку, невиконання вимог частини третьої статті 128 ПК України та пункту 3.5 Порядку №637 призводить до протиправності рішення про накладення штрафу та, як наслідок його скасування.
Другий обмежувальний строк, встановлений у таких нормах, полягає у тому, що штраф не може бути накладено пізніше шести місяців з дня виявлення уповноваженим органом з питань цивільної авіації відповідного порушення.
Таким чином, другий обмежувальний строк при накладенні штрафу за порушення норм, зокрема, порядку використання повітряного простору полягає у тому, що їх не може бути застосовано пізніше шести місяців із дня виявлення правопорушення.
Аналіз приписів наведеної норми дає підстави для висновку, що при виявленні факту вчинення юридичною особою суб'єктом авіаційної діяльності порушення відповідних норм уповноважений орган з питань цивільної авіації, приймаючи рішення про накладення штрафу, має діяти в межах граничних строків, встановлених частиною третьою статті 128 ПК України та пунктом 3.5 Порядку №637. Закінчення будь-якого зі встановлених зазначеними нормами строків застосування штрафу виключає застосування таких санкцій.
Відтак, проаналізувавши положення норми ПК України та Порядку №637 суд дійшов висновку, що лише дотримання порядку та строків накладення штрафів за правопорушення в галузі цивільної авіації може бути належною підставою для винесення уповноваженим органом з питань цивільної авіації рішення про накладення штрафу.
Предметом розгляду строків винесення спірної постанови не покладено представником позивача в основу мотивів оскарження постанови від 02.08.2016 №7529, суд фіксує складення постанови в строки визначені вказаним вище чинним законодавством.
Щодо твердження представника позивача про відсутність факту порушення правил та порядку використання повітряного простору України, суд зазначає наступне.
Згідно положень частини першої, другої статті 29 ПК України, використання повітряного простору України здійснюється на підставі дозволів, що надаються органами об'єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху відповідно до порядку, визначеного Положенням про використання повітряного простору України, крім випадків, передбачених пунктами 1-5 частини другої статті 24 цього Кодексу. У разі виконання польотів цивільних повітряних суден та літальних апаратів поза межами контрольованого повітряного простору України заявка на використання повітряного простору України не подається, за винятком випадків, зазначених у Положенні про використання повітряного простору України.
За приписами статті 30 ПК України використання повітряного простору України або його окремої частини може бути частково або повністю обмежено уповноваженим органом з питань цивільної авіації та органами об'єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху відповідно до порядку, визначеного Положенням про використання повітряного простору України.
Відповідно до частини першої статті 33 ПК України обслуговування повітряного руху в районах польотної інформації, диспетчерських районах, диспетчерських зонах, на маршрутах обслуговування повітряного руху, у тому числі в повітряному просторі над відкритим морем, де відповідальність за обслуговування повітряного руху міжнародними договорами України покладена на Україну (крім зон та аеродромів, де обслуговування повітряного руху здійснюється відповідними підрозділами державних органів, органів місцевого самоврядування), організовується та здійснюється в порядку, встановленому Положенням про використання повітряного простору України.
Для виконання польоту необхідно отримати від уповноваженого органу з питань цивільної авіації дозвіл на виліт цивільного повітряного судна з аеродрому України, приліт повітряного судна до аеродрому України або на проліт територією України, за винятком випадків, установлених авіаційними правилами України. Порядок подання запиту щодо видачі такого дозволу, умови та порядок його видачі встановлюються авіаційними правилами України (частини шоста, сьома статті 46 ПК України).
Наказом Державної служби з нагляду за забезпеченням безпеки авіації, Міноборони від 28.11.2005 №897/703 затверджено Правила надання експлуатантам дозволів на виліт з аеропортів України та приліт до аеропортів України.
Згідно підпункту 1.2 вказаних Правил, останні встановлюють порядок отримання дозволів на виліт з аеропортів України та приліт до аеропортів України ПС, порядок контролю Державної авіаційної служби України за виконанням вимог українськими та іноземними експлуатантами наданих дозволів під час здійснення міжнародних, внутрішніх та транзитних польотів.
Розділ 7 постанови Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 №401 «Про затвердження Положення про використання повітряного простору України» (далі Положення №401) регулює питання заборон та обмежень використання повітряного простору.
Пунктом 61 Постанови №401 визначено, що органи управління Повітряних Сил Збройних Сил, Украероцентр здійснюють контроль за виконанням регулярних внутрішніх та міжнародних польотів, а також транзитних регулярних польотів та наданням органами ОПР послуг з обслуговування повітряного руху. З цією метою користувачі повітряного простору подають Украероцентру перелік повторюваних планів польотів не пізніше ніж за 14 діб до початку польоту, а зміни до цього переліку за 7 діб до введення їх у дію. Украероцентр доводить перелік повторюваних планів польотів до РДЦ та органів управління Повітряних Сил Збройних Сил.
Пунктами 74, 75 Постанови №401 передбачено наявність комплексного дозволу, який складається з: Дозволу на виконання польотів, який видається Державіаслужбою, Генеральним штабом Збройних Сил та Дозволу на використання повітряного простору, який видається Украероцентром, РДЦ на підставі відповідної заявки після отримання дозволу на виконання польотів.
Украероцентр та РДЦ, отримавши заявку на використання повітряного простору, приймають відповідне рішення, про що інформують заявника. У разі затвердження заявки на використання повітряного простору Украероцентр та РДЦ повідомляють про прийняте рішення органи управління Повітряних Сил Збройних Сил (пункт 76 Постанови №401).
Отже, дозвіл на виконання польотів та дозвіл на використання повітряного простору є різними речами (включаючи зміст та суб'єктний склад осіб, які їх видають).
З огляду на викладене, у позивача повинні бути відомості щодо направлення ним відповідних заявок та інформація про прийняті за результатом їх розгляду рішення, що передбачено пунктом 76 Постанови №401.
При цьому, згідно пункту 93 Постанови №401 в окремих частинах повітряного простору встановлюються заборона або обмеження на його використання, які публікуються в документах з аеронавігаційної інформації та/або включаються до плану використання повітряного простору. Форма та зміст плану використання повітряного простору визначаються інструкцією з управління використанням повітряного простору.
Заборона використання повітряного простору на постійній основі встановлюється Державіаслужбою за поданням відповідних державних органів, підприємств, установ та організацій і оприлюднюється в документах з аеронавігаційної інформації. Тимчасова заборона використання окремих частин повітряного простору встановлюється в інтересах користувачів, які подали відповідні заявки, з урахуванням пріоритетів, установлених цим Положенням, та принципів гнучкого використання повітряного простору відповідно до Європейської концепції гнучкого використання повітряного простору. Інформація про тимчасову заборону використання повітряного простору доводиться Украероцентром та службою аеронавігаційної інформації до відома всіх користувачів повітряного простору (пункти 101, 102 Постанови № 401).
Статтею 11 Конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року та частиною першою статті 8 Угоди між Урядом України та Урядом російської федерації про повітряне сполучення і співробітництво в галузі повітряного транспорту до повітряних суден авіакомпанії «Аерофлот» під час їх перебування на території України застосовуються закони та правила України, які регулюють приліт і виліт з її території повітряних суден, що здійснюють міжнародні польоти, або експлуатацію чи навігацію цих повітряних суден.
Так, відповідно до підп. п) п. 5.1.1.1 розділу 5.1 Глави 5 Додатку 15 до Конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 «Службы аэронавигационной информации» (далі - Додаток 15) та Doc. 8126 ИКАО «Руководство по службам аэронавигационной информации» (далі. 8126), які є обов'язковими як для України та і для російської федерації згідно зі ст. 37 та 38 вищезазначеної Конвенції, та згідно з абзацом 15 підп. 3.2.1.2. Правил обслуговування аеронавігаційною інформацією, затверджених наказом Міністерства транспорту України 01.07.2004 № 564, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.07.2004 за № 913/9512 (далі - Правила № 564), інформація щодо встановлення заборонених зон публікується шляхом видання повідомлень NOTAM, які є елементом об'єднаного пакету аеронавігаційної інформації (розділ 1.1 глави 1 Додатку 15).
Так, до управління забезпечення аеронавігаційного обслуговування польотів та до Міжнародної служби NOTAM (NOF) від Украероцентру, який є головним оперативним підрозділом об'єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху України (постанова Кабінету Міністрів України від 19.07.1999 №1281), мережею авіаційного фіксованого електрозв'язку (AFTN) надійшов запит про встановлення забороненої зони над територією півострова Крим, який був затверджений уповноваженими особами Державіаслужби, що стало підставою для опублікування NOTAM А1391/14 та А1946/14 та в наступному NOTAM А2461/14.
Порядок затвердження Державіаслужбою аеронавігаційної інформації регулюється Порядком подання, розгляду, затвердження та публікації аеронавігаційної інформації, затвердженим наказом Державіаслужби від 29.07.2011 № 142 (далі - Порядок №142).
Розділом 3 Порядку №142 регламентується порядок обробки запитів та видання NOTAM.
Так, запит на видання NOTAM (далі запит) подається відповідно до вимог, визначених у підпункті 3.2.2 Правил №564, на адресу органу міжнародного NOTAM та департаменту аеронавігації та зовнішніх зв'язків.
Запит на видання NOTAM щодо планової інформації необхідно погодити з Державіаслужбою України (підпункт 3.2.2.2. Правил №564).
Після отримання запиту департаментом аеронавігації та зовнішніх зв'язків аналізується зміст отриманого запиту з метою визначення категорії наданої інформації (п. 3.4. Порядку №142).
Згідно з додатком 5 Порядку №142 запит на встановлення заборонених зон має бути погоджений департаментом аеронавігації та зовнішніх зв'язків Державіаслужби України (пункт 3.6. Порядку №142).
Погодження здійснюється у якомога найкоротший термін (не пізніше 1 години після отримання запиту) (пункт 3.7. Порядку №142).
У разі відсутності заперечень з боку відповідних департаментів/управлінь Державіаслужби України протягом 1 години після отримання запиту орган міжнародних NOTAM (NOF) видає NOTAM згідно із запитом. При цьому департамент аеронавігації та зовнішніх зв'язків інформує NOF за допомогою телефону про відсутність заперечень (п. 3.8. Порядку №142).
Під час погодження начальник відповідного департаменту/управління Державіаслужби України (чи особа, яка його заміщує) візує текст запиту, що є дозволом для публікації (3.10. Порядку №142).
Такий порядок розгляду, затвердження та опублікування аеронавігаційної інформації відповідає додаткам до Конвенції.
Зокрема, відповідно до п. 2.1.1 розділу 2.1 глави 2 Doc. 8126 «Авиационный полномочный орган государства должен распределить между техническими отделами своего центрального аппарата обязанности по подготовке исходных данных, которые требуются службе аэронавигационной информации (САИ) для NOTAM, предполетные информационные бюллетени (РІВ) Поэтому технические отделы должны обеспечить надежные и скоростные каналы связи с САИ».
Також, відповідно до п.1.1.2 розділу 1.1 глави 1 Doc. 8126 «Об обязанности командира воздушного судна ознакомиться со всей имеющейся информацией, относящейся к предстоящему полету, говорится в главе 2 Приложения 2. В отношении международного коммерческого воздушного транспорта существуют жесткие требования ИКАО, соблюдение которых можно обеспечить лишь путем предоставления такой информации, которая обычно подготавливается САИ. Пилоты должны быть знакомы с правилами и процедурами всех государств, которые они будут пролетать. В части I Приложения 6 указано, что на борту воздушного судна должны иметься определенные конкретные виды информационных материалов и что ни один полет не может выполняться до тех пор, пока не будет обоснованной уверенности в том, что необходимые для полета средства и обслуживание имеются в наличии и находятся в рабочем состоянии. Обеспечить соблюдение требований в отношении международной авиации общего назначения и полетов вертолетов (соответственно части II и III Приложения б) также можно лишь путем обеспечения такой информации, которая предоставляется службой аэронавигационной информации».
Тобто, виконуючи міжнародні рейси над територією України, пілоти не вивчають законодавство України та розпорядчі документи Державіаслужби. Вони керуються виключно опублікованою аеронавігаційною інформацією, в тому числі NOTAM.
Вимоги до змісту, правил видачі та опублікування NOTAM уніфіковані для всіх країн, що приєднались до Конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року та містяться у Додатку 15 та Doc.8126.
Зокрема, п.5.1.1 Додатку 15: «NOTAM составляется и издается незамедлительно в тех случаях, когда подлежащая распространению информация носит временный и непродолжительный характер, или в случае введения в срочном порядке важных с эксплуатационной точки зрения постоянных изменений или временных изменений, носящих долгосрочный характер, исключая обширный текстовой и/или графический материал». п.5.2.2 Додатку 15: «Текст NOTAM составляется с использованием значений/единообразной сокращенной фразеологии, предписанных для кода NOTAM ИКАО, дополненного за счет сокращений ИКАО, индексов, определителей, указателей, позывных, частот, цифр и открытого текста.
Подробный инструктивный материал по подготовке NOTAM, содержится в документе Doc 8126, п.5.2.2.1 Додатку 15: «Когда NOTAM отбирается для международной рассылки, в части, содержащие открытый текст, включается текст на английском языке».
NOTAM є складовою частиною об'єднаного пакета аеронавігаційної інформації, визначення якого міститься в розділі 1.1 «Определения» Глави 1 Додатку 15.
Відповідно до підп.2.1.2 п.2.1 глави 2 Правил №564, аеронавігаційна інформація затверджується Державіаслужбою України та публікується САІ (Служба аеронавігаційної інформації, яка входить до складу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України п.1.4 глави І Правил №564).
Представник позивача зазначив про відсутність жодного повідомлення від командира повітряного судна, органів ОПР або органів управління Повітряних Сил Збройних Сил про факт порушення порядку використання позивачем повітряного простору України та зауважив про складання протоколу від 28.07.2016 №7529.
Виходячи з даних обставин, суд зазначає, що ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.12.2016 згідно з пунктом 3 частини першої статті 156 КАС України було зупинено провадження у справі №826/13656/16 за позовом публічного акціонерного товариства «Аерофлот-російські авіалінії» до Державної авіаційної служби України про визнання протиправною та скасування постанови від 02.08.2016 №7529 до набрання законної сили рішенням суду в адміністративній справі №826/10462/14, в якій судом підлягало розгляду питання які саме матеріали правопорушення можуть підтвердити допущення позивачем правопорушення, визначеного у протоколі про правопорушення у галузі цивільної авіації та постанові про накладення штрафу за порушення у галузі цивільної авіації.
Згідно відомостей із Єдиного реєстру судових рішень вбачається наявність рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.08.2022 у справі №826/10462/14 про відмову в задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства «Аерофлот-російські авіалінії» щодо визнання нечинною та скасування постанови від 16.06.2014 №000233 про накладення штрафу за правопорушення у галузі цивільної авіації. Рішення суду від 30.08.2022 набрало законної сили 30.09.2022.
У вказаному судовому рішенні у справі №826/10462/14 судом встановлено, що форма протоколу про правопорушення у галузі цивільної авіації затверджена наказом Міністерства інфраструктури України "Про затвердження Порядку накладення і стягнення штрафів за порушення вимог законодавства на повітряному транспорті" від 26.12.2011 №637 (додаток 1), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.01.2012 за №73/20386, та не потребує додаткового тлумачення, відповідно, зазначення додаткової інформації (за напрямком якої діяльності посада державного інспектора, що склав протокол; чи зазначені повноваження на складання протоколу у його посадовій інструкції: на підставі якого акту він діє і т.д.), застосована до позивача фінансова санкція у розмірі 136 000,00 грн зумовлена численними порушеннями даним суб'єктом авіаційної діяльності правил та порядку використання повітряного простору України, відповідач надав до суду достатньо належних і достовірних доказів, а відтак, довів правомірність свого рішення.
У даній справі суд керується положеннями частини четвертої статті 78 КАС України, яка передбачає, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Враховуючи встановлені факти та висновки Окружного адміністративного суду м. Києва у справі №826/10462/14, судом не встановлено в діях Державіаслужби України порушень положень діючого законодавства під час складення протоколу, вказані в протоколі факти досліджені судом, достатність доказів на підтвердження, встановлених порушень, судом зафіксовано, в даній справі не підлягає дослідженню та встановленню достатність матеріалів правопорушення, які можуть підтвердити допущені порушення повітряного простору на підставі статті 30 ПК України, пункту 94 та 118 Постанови Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 №401, що відповідно були зафіксовані шляхом складення протоколу про правопорушення у галузі цивільної авіації від 07.06.2016 №6623.
Суд також зауважує, що доказів скасування протоколу від 07.06.2016 №6623 про встановлені порушення позивачем повітряного простору 24.01.2016, дій посадових осіб по його складанню, позивачем чи його представником до матеріалів даного позову не надано.
Суд зазначає, що за обставинами по справі встановлено, що починаючи з 09 год. 00 хв. 28.03.2014 по сьогодні над півостровом Крим встановлена заборонена зона про що свідчить викладена в наказі від 15.12.2014 № 780 інформація та вказане в силу положень Конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року зумовлює відсутність підстав у позивача для виконання рейсів в забороненій зоні, що відповідно, спростовує твердження позивача про відсутність правових підстав для встановлення заборонених зон для польотів шляхом видачі та опублікування повідомлень NOTAM.
Також, суд зазначає, що позивачем та/або представником позивача не наведено суду та не підтверджено належними доказами існування обставин, за наявності яких можливе виконання ним польотів у повітряному просторі чи в окремих його частинах, де встановлено заборону.
Суд акцентує увагу, що політ позивача без дозволу на закритій території України є таким, що створював загрозу безпеці авіації, що зумовлює необхідність реагування державних інспекторів з авіаційного нагляду.
Таким чином, враховуючи всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до статтті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При цьому, суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Зазначений висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Згідно з частиною першою статті 9, статті 72, частами першою, другою, п'ятою статті 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
А тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Інші доводи сторін не спростовують викладеного та не доводять протилежного.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, судові витрати в цьому випадку стягненню не підлягають.
Керуючись ст.6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову публічного акціонерного товариства "Аерофлот-російські авіалінії" до Державної авіаційної служби України про визнання протиправною та скасування постанови від13.06.2016 №6623 - відмовити.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Перепелиця А.М.