08 травня 2024 рокуСправа № 160/9440/24
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Царікова О.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
11.04.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385) №045650007839 від 11.11.2022 про відмову у перерахунку пенсії, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлене листом №52692-42288/П-01/8-0400/23 від 25.10.2023;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, періоди роботи з 20.04.1998 по 15.07.1998, з 15.07.1998 по 15.06.1999, з 16.06.1999 по 13.07.2002, з 01.06.2005 по 01.08.2006 на посаді електрозварювальника ручного зварювання та призначити пенсію за віком на пільгових умовах (Список №2) з 04.11.2022;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) перевести ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» починаючи з дня звернення, тобто з 04.11.2022.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.04.2024 означену позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу п'ятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви, з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом надання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з доказами на підтвердження поважності причин його пропуску.
Цією ж ухвалою роз'яснено позивачу, що відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про поновлення строку звернення до суду із позовною заявою (вх. №14926/24), в якій останній просить визнати причину пропуску строку на звернення до суду із адміністративним позовом поважною та поновити позивачу строк звернення до суду із адміністративним позовом.
Заява мотивована тим, що 04.11.2022 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про перерахунок пенсії та перехід на інший вид пенсії з відповідним пакетом документів, проте, відповіді пенсійного органу на вказану заяву позивачем отримано не було. Позивач посилається на тривалий карантин та подальше введення на території України воєнного стану як причини зупинення процесуальних строків та відсутності можливості пенсійним органом здійснювати прийом громадян. Зауважує, що звернувся до пенсійного органу з заявою від 27.09.2023, у відповідь на яку листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №52692-42288/П-01/8-0400/23 від 25.10.2023 повідомлено про відсутність підстав для зарахування до пільгового стажу періодів роботи, разом з тим, на адресу позивача рішення про відмову у призначенні пенсії направлено не було. 02.01.2024 представник позивача звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з адвокатським запитом, відповідно до якого просив надати всю інформацію по пенсійній справі позивача та відповідь на заяву останнього щодо проведення перерахунку та переходу з одного виду пенсії на інший. 24.01.2024 позивачем отримано відповідь Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №0400-010305-8/3528 від 05.01.2024, в якій повідомлено про відсутність підстав для зарахування до пільгового стажу періодів роботи, з яким надано, зокрема, оспорюване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відмову у перерахунку пенсії №045650007839 від 11.11.2022. Додатково позивачем повідомлено, що після оголошення воєнного стану в країні він зі своєю родиною евакуювався та був відсутній на території України з 07.04.2022 по 27.04.2022 та з 10.05.2023 по 23.05.2023. У зв'язку із вказаними подіями, у позивача загострилась хронічна хвороба та останній потрапив до лікарні, переніс хірургічну операцію, перебував на лікуванні з 21.11.2023 по 29.11.2023, та з 30.11.2023 по 05.12.2023. Позивач зазначає, що вказані обставини позбавили його можливості отримати відповідь пенсійного фонду за його зверненням від 04.11.2022.
Суд, розглянувши заяву позивача про поновлення строку звернення до суду із позовною заявою встановив наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому, частиною 6 статті 161 КАС України встановлено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Законодавче обмеження строку, протягом якого особа може звернутися до суду, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Необхідно зазначити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналогічні правові висновки були висловлені Верховним Судом у постановах від 28.03.2018 у справі №809/1087/17 та від 22.11.2018 у справі №815/91/18.
Крім того, слід зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Таким чином, законодавством регламентовано шестимісячний строк звернення особи до суду за захистом її прав, свобод та законних інтересів, що обумовлено метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та дисциплінуванням учасників адміністративного судочинства щодо своєчасної реалізації їх права на суд.
Строк звернення до суду обчислюється за загальним правилом з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись.
Так, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Водночас, вжиття конструкції "повинен був дізнатись" в розумінні положень частин 2 та 3 статті 122 КАС України означає неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24.02.2021 у справі № 800/30/17).
Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені; рішення скероване на її адресу поштовим повідомленням, яке вона відмовилася отримати або не отримала внаслідок неповідомлення відправника про зміну місця проживання; про порушення її прав знали близькі їй особи.
День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.
Оскільки початок шестимісячного строку визначено альтернативно - це день, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права, при визначенні початку цього строку суд має з'ясувати момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних спорів Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 зазначив, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
У заяві про поновлення строку звернення до суду позивач зазначив, що звертався до пенсійного органу 04.11.2022, 27.09.2023, 02.01.2024, проте, оспорюване рішення про відмову у перерахунку пенсії №045650007839 від 11.11.2022 отримав лише 05.01.2024.
З матеріалів справи встановлено, що 06.03.2024 позивач звертався до суду з позовом, проте, останній було повернуто позивачу ухвалою суду від 29.03.2024 з причин неусунення недоліків позовної заяви. З цією ж позовною заявою позивач звернувся до суду 11.04.2024, про що свідчить відмітка канцелярії.
Отже, позовна заява щодо оскарження рішення про відмову у перерахунку пенсії №045650007839 від 11.11.2022 подана позивачем з порушенням шестимісячного строку звернення з позовом до суду.
Суд зазначає, що за загальним правилом поважними причинами визнаються ті обставини, існування яких є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з даним позовом.
Водночас неоднозначність судової практики у певних правовідносинах, відсутність такої чи її сформованість не є обставинами, з якими пов'язується виникнення у позивача права та підстав для судового захисту, тому не можуть вважатись поважними причинами пропуску строку.
Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача, формування судової практики і таке інше. Нереалізація цього права зумовлена власною пасивною поведінкою позивача.
Аналогічні правові висновки висловлені Верховним Судом у постанові від 12.04.2023 у справі №380/14933/22.
Щодо посилання позивача на запроваджений на території України карантин як на поважну причину пропуску строку звернення до суду, суд зазначає наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами) запроваджено карантин з 12.03.2020 до 22.05.2020 на всій території України, який в подальшому неодноразово продовжувався. Зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2022 №1423 Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 №338 і постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 дію карантину через COVID-19 продовжено до 30.04.2023. Постановою від 25.04.2023 №383 Кабінет Міністрів України через COVID-19 продовжив режим надзвичайної ситуації в єдиній державній системі цивільного захисту, а також карантин на всій території України до 30.06.2023. Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 відмінено з 30.06.2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Пунктом 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України (в редакції Закону №731-IX від 18.06.2020) встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
У заяві про поновлення строку звернення до суду позивач хоч і посилається, як на поважну причину пропуску строку звернення до суду, на запроваджений на території України карантин, проте, взагалі не зазначає які саме безпосередні обставини та причини, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку із карантином, перешкодили йому вчасно звернутися до суду з цим позовом, хоча, приписами пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України наявність саме таких причин може стати підставою для поновлення пропущеного процесуального строку, встановленого законом, натомість, за відсутності таких причин, сам по собі факт запровадження карантину не є обставиною, що свідчить про поважність причин пропуску строку звернення до суду.
Крім того, суд зауважує, що позивачем не зазначено та не доведено, яким саме чином введення в Україні з 24.02.2022 воєнного стану вплинуло на неможливість звернення його до суду з цим позовом у встановлений строк. При цьому, сам факт введення воєнного стану в державі за відсутності обґрунтованих процесуальних законом підстав для поновлення строку звернення до суду через неможливість скористатися певними процесуальними правами у зв'язку із запровадженням воєнного стану в Україні, не може бути підставою для поновлення строку звернення до суду.
Водночас, згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2022 у справі №990/115/22 запровадження на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам собою факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Матеріалами справи підтверджено відсутність позивача на території України, у тому числі, з причин воєнного стану, з 07.04.2022 по 27.04.2022, з 10.05.2023 по 23.05.2023 та з 16.04.2024 по теперішній час.
Разом з тим, посилаючись на введення воєнного стану в Україні, позивач не врахував, що його первинне звернення до пенсійного органу про перерахунок пенсії (04.11.2022) здійснене у період воєнного стану та запровадження останнього не перешкоджало позивачу подати заяву до територіального органу Пенсійного фонду України.
Натомість, суд наголошує на тому, що з моменту прийняття оспорюваного рішення (11.11.2022) та вчиненням позивачем активних дій для отримання останнього (надання заяви від 27.09.2023) минуло близько 10 місяців.
Суд звертає увагу позивача на приписи пункту 4.3 розділу IV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1), згідно якого:
Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.
Згідно п. 4.7 розділу IV Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати.
Тобто, враховуючи викладене вище, позивач з початку грудня місяця 2022 року, зі спливом встановленого пенсійному органу строку для розгляду заяви позивача (враховуючи можливість продовження такого строку) мав можливість порушити перед пенсійним органом питання щодо результатів розгляду його заяви від 04.11.2022. Однак, матеріали справи не містять доказів на підтвердження вчинення таких дій позивачем у період з 04.11.2022 по 27.09.2023.
Крім того, згідно пункту 5 Розділу І Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.07.2015 №13-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.08.2015 за №991/27436 (у редакції станом на грудень 2022 року) (далі - Положення №13-1) особи, що звертаються до органів Пенсійного фонду, мають право: звертатися до органів Пенсійного фонду особисто або через представника, повноваження якого оформлено у встановленому законом порядку; одержати відповідь про результати розгляду звернення в обраний ними спосіб (усно, в письмовій та/або електронній формі, шляхом СМС-повідомлення); ознайомлюватись з матеріалами пенсійної справи, отримувати виписку з розпорядження про призначення (перерахунок) пенсії, про періоди страхового стажу та заробітної плати, яка врахована при розрахунку пенсії, копії документів, які знаходяться в пенсійній справі; безоплатно отримувати інформацію про особу, що обробляється Пенсійним фондом; отримувати консультації та роз'яснення щодо застосування законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, пенсійне забезпечення, у тому числі щодо прав та обов'язків платника єдиного внеску та застрахованої особи; інші права, визначені чинним законодавством.
Положенням №13-1 передбачено надання органами Пенсійного фонду послуг в електронній формі, що здійснюється з використанням технологій віддаленого доступу (вебтехнологій) та автоматизованої передачі і обробки інформації (тобто через портал електронних послуг Пенсійного фонду України).
З матеріалів, доданих до заяви про поновлення строку звернення до суду, встановлено, що позивач є користувачем порталу електронних послуг Пенсійного фонду України, про що свідчить роздруківка з останнього щодо періодів непрацездатності позивача.
Згідно п. 12 Розділу IV Положення №13-1 контроль заявником стану розгляду його звернень, поданих через вебпортал, здійснюється шляхом звернення до відповідних розділів вебпорталу, у яких фіксується інформація про стан їх проходження.
Тобто, позивач мав можливість звернутись до пенсійного органу, у тому числі й через вебпортал, з метою отримання інформації про результати розгляду його заяви від 04.11.2022, проте, позивач таких дій не вчинив, на підтвердження протилежного матеріали справи доказів не містять.
З викладеного вище суд дійшов висновку про те, що доводи, зазначені в заяві про поновлення строку звернення до суду, не можуть свідчити про поважність причин пропуску такого строку, оскільки жодних перешкод щодо своєчасного з'ясування позивачем, що його право порушено, об'єктивно не існувало і позивачем це не спростовано.
Таким чином, наведені позивачем обставини не можуть бути визнані судом як поважні причини пропуску строку звернення до суду.
При вирішенні питання щодо дотримання строків звернення до суду, суд також звертає увагу на практику Європейського Суду з прав людини.
Практика Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббігс на інші проти Великобританії, справа Девеер проти Бельгії).
Крім того, Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі Перез де Рада Каванілес проти Іспанії від 28.10.1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
У рішенні Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25.01.2000, пункт 33).
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами (Постанова Верховного Суду від 17.07.2018 у справі №521/21851/16-а).
У зв'язку з зазначеним, суд дійшов висновку, що спір між сторонами повинен бути розглянутий в межах шестимісячного строку звернення до адміністративного суду.
Водночас, враховуючи вищенаведене у сукупності, суд доходить висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про існування об'єктивних та поважних причин, що зумовили несвоєчасне звернення до суду із позовними вимогами про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у перерахунку пенсії №045650007839 від 11.11.2022, зобов'язання вчинити певні дії, а тому, не визнає поважними підстави для поновлення строку звернення до суду з цими позовними вимогами та відмовляє у задоволенні заяви позивача про поновлення строку звернення до суду з такими позовними вимогами.
Згідно ч. 2 ст. 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до пунктів 1, 9 ч. 4 ст. 169 КАС України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, вона повертається позивачеві та у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Враховуючи вищевикладене, позовну заяву слід повернути позивачеві.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 169, 248, 256, 294-297 Кодексу адміністративного судочинства Укаїни, суд -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, повернути позивачеві.
Роз'яснити позивачеві, що відповідно до частини 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали про повернення позовної заяви направити особі, яка її подала, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені статтями 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Царікова