Провадження № 2/537/13/2024
Справа № 536/343/21
23.04.2024 в м. Кременчуці Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі:
головуючого судді Фадєєвої С.О.,
з участю секретаря Супруненко О.О.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Крутько І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кременчуці цивільну справу № 536/343/21 за позовом ФОП ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди,
встановив:
Позивач ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, де просить ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача ОСОБА_2 на його користь збитки у порядку регресу у розмірі 44010 грн., витрати на правову допомогу та судовий збір.
На обґрунтування позову зазначив, що між ПрАТ «СК «Вусо» та комунальним закладом охорони здоров'я «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» 16.07.2019 було укладено договір №6450527-02-21-01 на закупівлю послуг, за яким страховик ПрАТ «СК «Вусо» зобов'язувався відшкодувати шкоду, заподіяну страхувальником КЗОЗ «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» у процесі експлуатації забезпеченого транспортного засобу, а саме автомобіля «АС-G 3221», д.н.з. НОМЕР_1 . 04.12.2019 близько 00 год.20 хв. на 49 км. траси М-18 мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «ВАЗ 21120», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «АС-G 3221», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_3 . Судовим рішенням винуватцем ДТП визнано водія ОСОБА_2 , який порушив Правила дорожнього руху, що спричинило дорожньо-транспортну пригоду, внаслідок якої автомобілю «АС-G 3221», д.н.з. НОМЕР_1 ., завдано механічних пошкоджень. Виконуючи взяті на себе зобов'язання за договором від 16.07.2019 ПрАТ «СК «Вусо» здійснило розрахунок страхового відшкодування та виплату страхового відшкодування на користь потерпілої особи у сумі 97468,80 грн., отже вважає, що у ПрАТ «СК «Вусо» виникло право регресної вимоги до відповідача з моменту виплати страхового відшкодування, тобто з 21.12.2019. Вказав, що у свою чергу відповідальність винуватця ДТП, як водія тз «ВАЗ 21120», д.н.з. НОМЕР_2 , була забезпечена договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів згідно діючого полісу від 16.05.2019, укладеного з ПрАТ «СК «Брокбізнес». ПрАТ «СК «Брокбізнес» 22.05.2020 здійснило виплату страхового відшкодування на рахунок ПрАТ «СК «Вусо» у межах ліміту, передбаченого Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» з врахуванням коефіцієнту амортизаційного зносу у розмірі 53458,08 грн. 16.11.2020 між ПрАТ «СК «Вусо» та ФОП ОСОБА_1 укладено договір № 16/11/2020 про відступлення права вимоги, за яким первісний кредитор відступив, а новий кредитор, ФОП ОСОБА_1 , отримав право грошової вимоги відшкодування збитків за договорами страхування, у тому числі за договором №6450527-02-21-01 від 16.07.2019. Таким чином вважає, що до позивача перейшло право регресної вимоги до ОСОБА_2 . Враховуючи недостатність страхової виплати, що була здійснена ПрАТ «СК «Брокбізнес», винуватець події ОСОБА_2 зобов'язаний сплатити йому різницю між фактичним розміром шкоди і сплаченим страховим відшкодуванням, що становить 44010,72 грн. Вказав, що на адресу відповідача була направлена претензія щодо виплати суми (різниці) страхового відшкодування, але дана вимога була залишена відповідачем без належного реагування. З урахуванням викладеного просив позов задовольнити.
Представником відповідача ОСОБА_2 адвокатом Крутько І.М. подано відзив на позовну заяву. У відзиві вказала, що завдана шкода підлягає стягненню зі страховика ПрАТ «СК «Брокбізнес», оскільки страхової суми (100000 грн. - ліміт страхового відшкодування за полісом) цілком достатньо для відшкодування збитків позивачу. Також вказала, що позивачем не надано доказів належного повідомлення ОСОБА_2 про час та місце огляду пошкодженого транспортного засобу, а акт огляду тз - заява на виплату від 06.12.2019 та додатковий акт від 13.01.2020 не відповідають вимогам Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, отримані з порушенням порядку, встановленого законом, містять суперечливі дані. Звернула увагу на те, що до збитків віднесені пошкодження, які не мають відношення до дорожньо-транспортної пригоди 04.12.2019, а саме заміна переднього бампера та підсилювача переднього бампера, і у наданих позивачем документах зазначені три різні дати дорожньо-транспортної пригоди : 03.12.2019, 3.12.20, 5.12.2029. Просила відмовити у задоволенні позову.
ФОП ОСОБА_1 подано відповідь на відзив, в якому він вказав, що ПрАТ «СК «Брокбізнес» у виплаті страхового відшкодування було обмежене сумою страхової виплати на відновлення транспортного засобу з урахуванням зносу, а не сумою ліміту відповідальності, а тому різниця між фактичним розміром шкоди і сплаченим страховим відшкодуванням, що була виплачена страховиком ПрАТ «СК «Брокбізнес», має бути у порядку регресу виплачена відповідачем у розмірі 44010,72 грн.
Представником відповідача ОСОБА_2 адвокатом Крутько І.М. подано заперечення на відповідь на відзив, де представник вказала, що майнова шкода, завдана власнику автомобіля «АС-G 3221», д.н.з. НОМЕР_1 , внаслідок ДТП, що сталася 04.12.2019, як вона вважає, відшкодована у повному обсязі ПрАТ «СК «Брокбізнес», а позивачем не надано доказів участі ОСОБА_2 у дорожньо-транспортній пригоді, яка сталася 05.12.2019 та доказів того, що внаслідок дій саме відповідача завдані пошкодження автомобілю «АС-G 3221», д.н.з. НОМЕР_1 , зазначені у акті (протоколі) огляду тз- заяві на виплату від 06.12.2019, акті (протоколі) огляду тз- заяві на виплату від 13.01.2020.
У судовому засіданні ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позові та відповіді на відзив, просив їх задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_4 у судовому засіданні позовні вимоги визнала частково, не заперечувала проти стягнення з відповідача на користь позивача збитків у сумі 12639 грн.42 коп. У обґрунтування своєї позиції вказала, що судовою експертизою визначено вартість ремонтно-відновлювальних робіт, вартість необхідних матеріалів та складових, які підлягали заміні, коефіцієнт фізичного зносу КТЗ та величини втрати товарної вартості у сумі 66119,42 грн. на дату виплати страхового відшкодування. Звернула увагу суду на те, що автомобіль двічі збирався та розбирався, огляд, який проведений без повідомлення та присутності винуватця ДТП, та ремонт здійснені з розривом у часі., тому результати огляду викликають обґрунтовані сумніви. Документи, надані позивачем, містять неточні дати та виправлення, що також викликає сумніви у їх достовірності.
Представник третьої особи ПрАТ «СК «Брокбізнес» до судового засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, дослідивши і оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд приходить до наступних висновків.
Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративні правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Як вбачається з постанови судді Нововодолазького районного суду Харківської області від 24.12.2019 04 грудня 2019 року близько 00 години 20 хвилин на трасі М-18, 49 км, водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом марки «ВАЗ 21120» державний номерний знак НОМЕР_3 , не надав перевагу в русі автомобілю швидкої медичної допомоги марки «Газель», державний номерний знак НОМЕР_1 , який рухався по головній дорозі, та здійснив зіткнення. Цією постановою ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладеного на нього стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. Постанова набрала законної сили. Таким чином, суд вважає встановленим, що шкоду внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 04.12.2019, завдано з вини відповідача ОСОБА_2 .
Відповідно до ч. 2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Згідно ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Цивільним кодексом України передбачено, що зворотня вимога може бути заявлена у вигляді регресу (ст. 1191 ЦК України) або у вигляді суброгації (ст. 993 ЦК України). Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
При суброгації нового зобов'язання із відшкодування збитків не виникає, а відбувається заміна кредитора: потерпілий (а ним є страхувальник або вигодонабувач) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Внаслідок цього страховик виступає замість потерпілого, а тому в порядку суброгації страховик може стягнути із заподіювача шкоди лише ту суму, яку він сам виплатить страхувальнику.
У п. 27 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» зазначено, що при вирішенні спорів про право зворотної вимоги страховика суди повинні розрізняти поняття регрес та суброгація. У випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов'язанні (заміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання. У такому разі страхувальник передає свої права страховикові на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. У випадку регресу одне зобов'язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається.
Письмовими доказами підтверджується, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «АС-G 3221», д.н.з. НОМЕР_1 , комунального закладу охорони здоров'я «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» була застрахована за договором №6450527-02-21-01 від 16.07.2019, що підтверджується копією договору, копією специфікації, копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу « НОМЕР_4 », д.н.з. НОМЕР_1 . Згідно п.5 договору №6450527-02-21-01 від 16.07.2019 страховик зобов'язувався відшкодувати страхувальнику прямі збитки, що сталися внаслідок визначених ризиків, за п.3.3 договору страхове відшкодування визначається без урахування амортизаційного зносу запчастин, вузлів, деталей, матеріалів.
Цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_2 на момент події була застрахована за полісом АМ № 8922837 від 16.05.2019 у ПрАТ «СК «Брокбізнес», ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, становить 100000,00 грн., розмір франшизи - нуль.
З матеріалів справи також вбачається, що 06.12.2019 довірена особа власника автомобіля «АС-G 3221», д.н.з. НОМЕР_1 , письмово повідомила ПрАТ «СК «Вусо» про настання страхового випадку за договором, що вбачається з акту (протоколу) огляду ТЗ- заяви на виплату від вказаної дати.
Зазначена вище ДТП була визнана страховим випадком, про що 21 грудня 2019 року складено страховий акт № 16391-02, відповідно до якого страхове відшкодування становить 48072 грн., та додаток № 1 до страхового акту від 20.01.2020, відповідно до якого загальна сума страхового відшкодування становить 97468,80 грн., виплачена раніше сума становить 48072 грн., сума, що підлягає виплаті - 49396,80 грн.
Здійснення ремонту автомобіля «АС-G 3221», д.н.з. НОМЕР_1 , на суму 97468,80 грн. підтверджується рахунками на оплату № 5 від 16.01.2020, № 72 від 09.12.2019, актом наданих послуг № 36 від 30.01.2020, актом наданих послуг № 8 від 30.01.2020, копіями платіжних доручень. Робота та запчастини відповідають пошкодженням, зазначеним в актах огляду автомобіля від 06.12.2019 та 13.01.2020.
Експертним висновком № СЕ-19/121-23/21437-АВ від 22.12.2023 підтверджено вартість необхідних ремонтно-відновлювальних робіт автомобіля «АС-G 3221», д.н.з. НОМЕР_1 , станом на 13.01.2020 у сумі 97468,80 грн. та необхідність заміни деталей та вузлів, які були замінені.
Платіжними дорученнями від 21.12.2019 та 20.01.2020 також підтверджується, що позивачем на рахунок ТОВ «Енергосервіс-Дозор» відповідно до заяви страхувальника на виплату страхового відшкодування від 05.12.2019 перераховані кошти у сумі 97468,80 грн. Враховуючи наведене, загальний розмір фактично понесених витрат ПрАТ «Страхова компанія «Вусо», пов'язаних із страховим відшкодуванням, склав 97468,80 грн.
Як вбачається із розрахунку страхового відшкодування до страхового акту № 87481/1 від 10.03.2020 ПрАТ «СК «Брокбізнес» нараховано страхове відшкодування у сумі 53458,08 грн., яке сплачено на рахунки ПрАТ «СК «Вусо» 22.05.2020, що підтверджується копією платіжного доручення. Із розрахунку страхового відшкодування до страхового акту № 87481/1 також вбачається, що страховиком розрахована вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу у сумі 53458,08 грн., виходячи із коефіцієнту зносу 0,65.
Згідно висновку експерта № СЕ-19/121-23/21437-АВ від 22.12.2023 вартість матеріального збитку (сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ) становить не 53458,08 грн., як визначено страховиком ПрАТ «СК «Брокбізнес», а 66119,42 грн. При цьому матеріальний збиток розрахований експертом з врахуванням нульової величини втрати товарної вартості та коефіцієнту фізичного зносу КТЗ 0,47, а не 0,65, як визначено страховиком.
Отже, у ПрАТ «СК «ВУСО» виникло право вимоги до винної особи у порядку суброгації. Суд вважає, що неточності у датах події, зазначені у актах огляду, огляд потерпілого транспортного засобу без участі винуватця ДТП не тягнуть за собою недійсність цих доказів. Відповідач свого розрахунку не надав та не довів належними доказами недоцільності проведення ремонтних робіт у обсязі, у якому вони були проведені. Будь-яких доказів того, що не всі пошкодження транспортного засобу пов'язані із ДТП, що сталася 04.12.2019, суду не надано.
16.11.2020 між ПрАТ «СК «Вусо», як первісним кредитором, та ФОП ОСОБА_1 укладено договір № 16/11/2020 про відступлення права вимоги, за яким первісний кредитор відступив новому кредитору свої права вимоги до боржників, у тому числі до ОСОБА_2 , що підтверджується додатком №1 до договору, а новий кредитор набув права вимоги за укладеними ПрАТ «СК «Вусо» договорами страхування та сплатив за відступлення права вимоги грошові кошти (квитанція №ПН1834025). Отже, ФОП ОСОБА_1 набув право вимоги до відповідача.
14.12.2020 ФОП ОСОБА_1 на адресу відповідача направлені повідомлення про відступлення права вимоги та акт (вимога) № 16391/1-02 про відшкодування збитків, що підтверджується списком згрупованих поштових відправлень та фіскальним чеком, проте дана вимога залишилася без належного реагування.
З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що відповідачем не надано доказів в підтвердження безпідставності позовних вимог, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги частково, стягнувши з відповідача на користь позивача різницю між вартістю відновлювального ремонту та матеріальним збитком, визначеним експертом, у сумі 31349 грн. 38 коп. (97468,80 -66119,42).
У судовому засіданні ОСОБА_1 судом було роз'яснено право клопотати про залучення до участі у справі, як співвідповідача, ПрАТ «СК «Брокбізнес», такого клопотання позивач не заявляв.
Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
В силу п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Згідно із ч.1-6 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно ч.3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Згідно з ст.134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо); такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч.8 ст. 141 ЦПК України).
Склад витрат, пов'язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі, такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами. При цьому Верховним Судом неодноразово вказувалося у своїх рішеннях, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Позивач просив стягнути з відповідача 11863,80 грн. витрат на правову допомогу. На підтвердження розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу до позову надано договір №07 про надання правової (правничої) допомоги від 08.09.2020, де встановлено вартість однієї години роботи адвоката у сумі 2197 грн., додаткова угода № 2 - акт приймання-передачі до договору про надання правової (правничої) допомоги на суму 11863,80 грн. З додаткової угоди № 2 - акту приймання-передачі до договору про надання правової (правничої) допомоги вбачається, що вона стосується саме цивільної справи про стягнення з ОСОБА_2 збитків, а тому суд вважає опискою у ній посилання на Нововодолазький районний суд Харківської області. Матеріалами справи підтверджується, що адвокатом складено позовну заяву, надсилалися адвокатські запити з метою отримання доказів, тому ці послуги разом послугою з вивченням матеріалів страхової справи та формуванням правової позиції на суму 5272,80 суд вважає реальними. Представництво інтересів позивача у суді адвокатом не здійснювалося, відсутні докази і щодо складення адвокатом інших процесуальних документів, заяв, клопотань, крім позову, а тому вартість цих послуг не береться до уваги судом.
Відповідно до п.3 ч.2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються у разі частково задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що позовні вимоги задоволені на 71,23 %, слід стягнути з відповідача на користь позивача 3755,82 грн. витрат на правову допомогу.
Керуючись ст.ст.12, 81, 89, 133,137,138 141, 263, 265 ЦПК України , суд, -
Позовну заяву ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) про відшкодування шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ФОП ОСОБА_1 31349 грн. 38 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ФОП ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору у розмірі 646 грн. 77 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3755 грн. 82 коп.
В задоволені інших вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: С.О.Фадєєва
Повний текст рішення складено 03.05.2024