єдиний унікальний номер справи 531/579/24
номер провадження 2/531/300/24
30 квітня 2024 року місто Карлівка
Карлівський районний суд Полтавської області в складі
головуючого судді Попов М.С.
за участі секретаря судового засідання Нагорної О.С.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу №531/579/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів,
Позивач звернувся до суду із вищевказаним позовом, та просить збільшити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 , згідно рішення Карлівського районного суду від 08.09.2023, та стягнути на його користь аліменти у твердій грошовій сумі - 1500,00 грн.
У позові посилається на те, що рішенням Карлівського районного суду Полтавської області від 08.09.2023 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на його утримання в розмірі 100,00 грн. щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову і довічно. З часу ухвалення рішення значно підвищилася вартість продуктів харчування, медичних препаратів, а тому витрати позивача значно зросли. Крім того, 29.02.2024 ОСОБА_1 надано медичну послугу (проведено хірургічне втручання): усунення дислокації ІОЛ лівого ока без вітректомії, за яку ним оплачено 11000,00 грн. Позивач зазначає, що відповідачка не добросовісно ставиться до прохання ОСОБА_1 додатково допомагати коштами на його лікування, всі її обов'язки обмежуються сплатою аліментів.
Ухвалою від 27.03.2024 було відкрито провадження у даній справі та вирішено проводити розгляд справи в порядку спрощеного провадження без виклику сторін.
Відповідачу було надано строк для подання відзиву на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Ухвалу про відкриття провадження, копію позовної заяви з додатками відповідач отримала 29.03.2024.
Відповідач у встановлений судом строк відзиву не подала, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не заявляла. 11.04.2024 від неї надійшла заява у якій зазначила, що позов не визнає, просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до неї, оскільки підстави для збільшення розміру аліментів відсутні. Справу просила розглянути за її відсутності.
Враховуючи зазначене, суд вважає можливим розглянути справу на підставі наявних письмових матеріалів та доказів.
За правилами ч. 3 ст. 11, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, як це закріплено вимогами ч. 1 ст. 76 ЦПК України.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, що відповідає положенням ч. 5 ст. 81 ЦПК України. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом встановлено, що відповідачка є дочкою ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про її народження (а.с. 5).
Рішенням Карлівського районного суду Полтавської області від 08.09.2023 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на його утримання в розмірі 100,00 грн. щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову і довічно. (а.с.6-8).
На підтвердження надання позивачу медичної послуги вартістю 11000,00 грн. ним надано ряд копій медичної документації (а.с.10-20).
Обов'язок повнолітніх дочки, сина утримувати батьків та його виконання визначено главою 17 СК України.
Статтею 51 Конституції України передбачено, що повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.
Указане положення знайшло своє відображення, зокрема, у ч. 1 ст. 202 Сімейного кодексу України (далі - СК України), яка передбачає, що повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними й потребують матеріальної допомоги.
Тлумачення ст.202 СК України свідчить, що обов'язок повнолітніх «дітей» утримувати своїх батьків виникає на підставі сукупності наступних умов: 1. Походження дитини від матері, батька (кровне споріднення) або наявність між ними інших юридично значущих зв'язків (зокрема, усиновлення); 2. Непрацездатність матері, батька; 3. Потреба матері, батька в матеріальній допомозі.
Аналіз норм матеріального права дає підстави для висновку, що аліментні зобов'язання у дочки, сина на утримання батьків можуть бути призначені за наявності юридичних складових сукупності певних умов, а саме: мати або батько не були позбавлені батьківських прав та не ухилялися від виконання своїх батьківських обов'язків; непрацездатність матері, батька; потреба в матеріальній допомозі; нижчий від прожиткового рівень матеріального забезпечення.
Непрацездатними вважається той з батьків, хто досяг загального пенсійного віку, або є особою з інвалідністю I, II чи III групи.
Щодо інвалідів III групи дане питання слід вирішувати в індивідуальному порядку, оскільки такі особи можуть бути прийняті на роботу на особливих умовах, а отже не завжди будуть вважатися непрацездатними.
Необхідність матеріальної допомоги визначається в кожному конкретному випадку в залежності від матеріального становища батьків. До уваги приймається отримання батьками пенсії, державних пільг, субсидій, наявність у батьків майна, що може приносити дохід тощо. Сам факт непрацездатності батьків не зумовлює виникнення у дітей обов'язку надання їм утримання - стан непрацездатності має супроводжуватися необхідністю отримувати сторонню матеріальну допомогу. Тобто, батьків слід визнавати такими, що потребують матеріальної допомоги.
Частиною 1 ст. 205 СК України передбачено, що суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін.
Зі змісту рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 08.09.2023 по справі №531/1629/23 вбачається, що при вирішенні спору, судом було враховано матеріальний стан сторін. Було встановлено, що дохід позивача (пенсія за віком) значно перевищує прожитковий мінімум на осіб, які втратили працездатність, та є значно більшим, ніж дохід відповідачки у вказані періоди. Крім того, позивач зазначав про потребу допомоги у лікуванні та судом було встановлено, що, обидві сторони мають захворювання, потребують періодичного лікування та витрат з цим пов'язаних. Разом з тим, ОСОБА_2 частково визнала позов та вказала про можливість сплати аліментів на утримання батька у розмірі 100 грн. щомісячно, зазначила, що у більшому розмірі сплачувати аліменти не має матеріальної можливості, на підтвердження складного матеріального становища надала відповідні докази.
У своїй заяві від 11.04.2024 відповідачка ОСОБА_2 зазначила, що аліменти, на підставі вказаного вище рішення суду, вона сплачує.
Позивачем не надано доказів невиконання відповідачкою свого зобов'язання щодо сплати аліментів на його користь.
Вказане вище рішення суду набрало законної сили 03.10.2023, сторони його не оскаржували, а отже погодилися з визначеним розміром аліментів, які стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на його утримання в розмірі 100,00 грн. щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову і довічно.
З наданих позивачем медичних документів вбачається, що у лютому 2024 ОСОБА_1 надано медичну послугу (проведено хірургічне втручання): усунення дислокації ІОЛ лівого ока без вітректомії. Операцію оплачено позивачем, що свідчить про його платоспроможність. Твердження позивача про ненадання відповідачкою додаткових коштів на лікування, не підтверджено належними та допустимими доказами про те, що він їх потребує і не має можливості оплачувати витрати самостійно з власних доходів, враховуючи аліменти, що сплачуються відповідачкою. Суду відомо, що позивач є інвалідом ІІІ групи, безстроково, але відомості щодо його непрацездатності відсутні. Також позивачем не надано інформацію про наявність/відсутність державних пільг, субсидій, майна, яке може приносити дохід, тощо.
Також, позивач зазначив, що з часу ухвалення рішення значно підвищилася вартість продуктів харчування, медичних препаратів, а тому витрати позивача значно зросли. Тоді як, відповідно до показників Зведеної таблиці індексів споживчих цін з 2000 по 2024 рр. (%), розміщеної на офіційному сайті Мінфіну, показник у вересні 2023 (на час винесення рішення про стягнення аліментів) становив 100.5%, що також відповідає показнику у березні 2024 - 100.5% ( час звернення з позовом про збільшення розміру аліментів).
Позивач, у своєму позові, як на підставу збільшення розміру аліментів, посилається на ст. 192 СК України, якою визначено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом, та яка відноситься до глави 15 СК України (обов'язок матері, батька утримувати дитину та його виконання), що суперечить обставинам даної справи.
Законодавством не передбачено збільшення розміру аліментів стягнутих на утримання батьків. Позивач, не погодившись з розміром визначених аліментів рішенням суду від 08.09.2023, мав право оскаржити його у апеляційному порядку, але цього не зробив.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів . На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1-18, 81-82, 141, 209-245, 259, 264, 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів, відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення безпосередньо до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Суддя М.С.Попов